Ухвала

від 14.11.2024 по справі 2-2343/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2343/11

Провадження № 4-с/761/111/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнка Романа Володимировича, головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош Альони Василівни, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», -

в с т а н о в и в :

У березні 2024р. ОСОБА_1 (далі по тексту - заявниця/боржниця) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просила суд:

- визнати дії начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнка Романа Володимировича (далі по тексту - начальник відділу ДВС) щодо проведення перевірки виконавчого провадження такими, що вчиненні з порушенням вимог п. 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012р. № 512/5 (далі по тексту - Інструкція);

- скасувати постанову Начальника відділу ДВС про результати перевірки виконавчого провадження НОМЕР_1 від 19 лютого 2024р.;

- визнати дії головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош Альони Василівни (далі по тексту - державний виконавець) щодо розгляду заяви боржниці про зняття арешту з банківських рахунків таким, що вчиненні з порушенням вимог п. 16 розділу VІІ Інструкції;

- зобов`язати державного виконавця винести постанову про зняття арешту з банківських рахунків боржниці без відновлення виконавчого провадження НОМЕР_1.

Подану скаргу заявниця мотивує тим, що у Броварському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відділ ДВС) на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-2343/2011, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 14 червня 2013р. про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором в розмірі 243092,32 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на дату звернення із позовом становить - 1945030,27 грн та 1820,00 грн судових витрат.

05 серпня 2023р. заступником начальника відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, з примусового виконання вказаного виконавчого документу.

В рамках зазначеного виконавчого провадження також були винесені постанови про арешт майна боржниці та оголошення заборони на його відчуження, а також про арешт коштів боржниці.

В подальшому, 28 жовтня 2022р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржниці майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

25 серпня 2023р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-2343/2011, яка набрала законної сили, було замінено стягувача з ПАТ КБ «НАДРА» на ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».

06 лютого 2024р. боржниця звернулась до відділу ДВС із заявою про зняття арешту з банківських рахунків, оскільки виконавче провадження було завершено з підстав повернення виконавчого документу стягувачу, а між боржницею та новим кредиторм було врегульовано питання заборгованості, а на підтвердження відсутності у ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» претензій та вимог у зв`язку із припиненням кредитного договору, останнім було видано відповідну довідку від 05 лютого 2024р.

19 лютого 2024р. начальником Відділу ДВС під час розгляду такого звернення було прийнято рішення про проведення перевірки виконавчого провадження НОМЕР_1 та винесено постанову про результати перевірки вказаного виконавчого провадження.

Заявниця зазначила, що цією постановою визнано дії державного виконавця таким, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», в частині відсутності звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржниці, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржниці від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Скасовано постанову від 28 жовтня 2022р. про повернення виконавчого документу стягувачу та зобов`язано державного виконавця привести виконавче провадження у відповідність до норм чинного законодавства та здійснити перевірку фактичного виконання рішення суду на користь нового стягувача.

Так, 20 лютого 2024р. державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржниці, про заміну сторони виконавчого провадження, де замінено ПАТ КБ «НАДРА на ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».

29 лютого 2024р. Відділом ДВС на відповідний запит отримано відповідь, якою підтверджено відсутність претензій та вимог нового кредитора до боржниці та отримавши таку відповідь, державним виконавцем винесено постанови про зняття майна з розшуку, про зняття арешту з коштів, а також про закінчення виконавчого провадження, при цьму, 06 березня 2024р. державним виконавцем вирішено виділити в окреме виконавче провадження (ВП№НОМЕР_2) постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на користь держави у розмірі 184727,91 грн.

Водночас, 06 березня 2024р. державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про рошук майна боржника, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.

Заявниця вважає, що під час розгляду її заяви про зняття арешту з банківських рахунків відділом ДВС було порушено встановлену Інструкцією процедуру вжиття відповідних заходів за результатами розгляду звернення боржниці, оскільки останній повинен був розглянути заяву боржниці та винести постанову про зняття арешту з майна/коштів боржниці без відновлення виконавчого провадження, оскільки між стягувачем та боржницею врегульовано питання заборгованості.

Також заявниця зазначила, що правові підстави для скасування начальником відділу ДВС постанови про повернення виконавчого документу стягувачу були відстуні, оскільки, під час винесення такої постанови, на думку заявниці, державним виконавцем було дотримано всі вимоги п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з викладеним, заявниця звернулась до суду із вказаною скаргою.

У травні 2024р. на адресу суду надійшов відзив відділу ДВС, у якій державний виконавець виклала свої заперечення щодо вимог скарги, просила суд відмовити у її задоволенні. Заперечуючи проти скарги, державний виконавець зазначила, що 16 лютого 2024р. до відділу ДВС надійшла заява боржниці про зняття арешту з банківських рахунків у зв`язку зі сплатою боргу на користь нового стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1, однак, на переконання державного виконавця, зняття арешту з коштів боржника без відновлення виконавчого провадження, як зазначила у свої скарзі заявниця, є неможливим та суперечить чинному законодавству, оскільки, щоб здійснити таку процесуальну дію, державному виконавцю необхідно було провести заміну сторони в рамках вказаного виконавчого провадження, а вже потмі приймати рішення щодо зняття арештів з майна (коштів) боржниці. Таким чином, 19 лютого 2024р. постановою про результати перевірки виконавчого провадження начальником відділу ДВС під час розгляду звернення боржниці про зняття арешту з банківських рахунків, та у порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державних виконавців під чса виконання рішень судів, інших органів, про садових осіб у вказаному виконавчому провадженні визнано дії державного виконавця таким, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», в частині не забезпечення всіх заходів забезпечення виконання рішення суду, в тому числі і заміни сторони виконавчого провадження, та відповідно, скасовано постанову від 28 жовтня 2022р. про повернення виконавчого документу стягувачу. В подальшому, після надходження до відділу ДВС листа стягувача про фактичну сплату заборгованості, державним виконавцем було знято арешт з коштів боржника та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином; заявницею подано до суду заяву, в якій остання клопотала перед судом здійснювати розгляд вказаної скраги у її відсутність. У відповідності до ч. 2 ст 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд скарги у їх відсутність.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2012р., яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на содіарно на користь ПАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором в розмірі 243092,32 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 08 лютого 2010р. 1945030, 27 грн та 1820,00 грн судових витрат.

Виконавчий лист від 14 червня 2013р., виданий Шевченківським районним судом міста Києва на виконання вказаного судового рішення, пред`явлено стягувачем до відділу ДВС.

Постановою державного виконавця від 05 серпня 2013р. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, з примусового виконання вказаного судового рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

19 грудня 2014р. державним виконавцем, керуючись ст. 57 Закону України «про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій час) винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

07 грудня 2021р. державним виконавцем на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій час) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 369,00 грн.

07 грудня 2021р. державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) винесено постанову про арешт коштів боржника.

28 жовтня 2022р. державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

В подальшому, 16 лютого 2024р. боржниця ОСОБА_1 звернулась із заявою до відділу ДВС в якій просила зняти арешт з банківських рахунків, шо були накладені в рамках виконавчог провадження НОМЕР_1 у зв`язку із виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

Судом встановлено, що під час розгляду вказаного звернення, начальником відділу ДВС на підставі ст.ст. 56, 74 Закону України про виконавче провадження», п. 1 розділу ХІІ Інструкції (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) винесено постанову від 19 лютого 2024р. про результати перевірки виконавчого провадження, згідно якої , поміж іншого, постановлено:

- визнати дії державного виконавця таким, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», в частині відсутності звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно 9майнові праа) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в ніших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- постанову від 28 жовтня 2022р. про повернення виконавчого документу стягувачу - скасувати;

- державному виконавцю привести виконавче провадження у відповідність до норм чиного законодавства;

- здійснити перевірку фактичного виконання рішення суду на користь нового стягувача згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-2343/11 від 25 серпня 2023р.

Щодо законності проведення начальником відділу ДВС перевірки виконавчого провадження та відповідності таких дій Інструкціїта приписвм Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

Розділом ХІІ Інструкції визначений порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження.

Так, пунктом 1 розділу ХІІ Інструкції визначено, що перевірити законність виконавчого провадження має право, серед іншого, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно аб. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, та у відповідності до ч. 7 цієї ж статті вказаного Закону відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3,11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами.

Так, за ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернений виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню, заборгованість за виконавчим документом погашена, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Разом з тим, суд зазначає, що боржницею, при зверненні до відділу ДВС із заявою про зняття арешту з коштів, долучено до заяви довідку про відсутність заборгованості, яка видана ТОВ «ФК «ФГІ», яке в свою чергу не є стороною вказаного виконавчого провадження. Зважаючи на те, що боржницею додано до заяви про зняття арешту з коштів копію ухвали №2-2343/11 Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023р. про заміну сторони (стягувача), державному виконавцю необхідно було провести заміну сторони у вказаному виконавчому провадженні і лише потім прийняти рішення стосовно арештів майна (коштів).

Суд відхиляє доводи боржниці з приводу твердження що начальником відділу ДВС порушено вимог п. 7 розділу XII Інструкції, оскільки дані вимоги стосуються випадку коли перевірка здійснюється керівником вищого органу при якій витребовується виконавче провадження та в десятиденний термін (для зведеного виконавчого провадження в п`ятнадцятиденний термін) з дня надходження витребуваного виконавчого провадження виноситься постанова, яка беззаперечно повинна відповідати нормам даного пункту. Однак, в даному виконавчому провадженні перевірка здійснювалася безпосередньо начальником відділу, в результаті якої було винесено мотивовану постанову від 19 лютого 2024р. з вказаними конкретними причинами перевірки, недоліками, які допустив державний виконавець при виконанні та заходами їх усунення. На переконання суду, мотивувальна частина, є достатньою для винесення доцільного результату перевірки, а тому вимоги скаржника, які заявлені у поданій до суду скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Так, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину) винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, що й було здійснено начальником відділу 19 лютого 2024р. при винесенні відповідної постанови.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов переконливого висновку, що перевірка начальником відділу ДВС виконавчого провадження здійснювалася у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції.

Крім того, подана до суду скарга, поміж іншого, обґрунтована тим, що відновлення виконавчого документа було здійснено з порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції, в частині зобов`язання стягувана пред`явити виконавчий документ до виконання у місячний термін з дня отримання постанови про відновлення виконавчого провадження.

Суд критично оцінює вказані обгрутування боржниці, оскільки постанова про відновлення виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження - боржнику та стягувачу. Стягувач за вказаним виконавчим провадженням на момент скасування постанови про повернення виконавчого провадження та винесення постанови про відновлення виконавчого провадження є ПАТ КБ «Надра» і саме даний стягувач повинен був протягом місяця направити на виконання виконавчий документ в порядку ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ФГІ», як новий кредитор, не мав можливості ні згідно норм законодавства, ні фактично у місячний строк пред`явити виконавчий лист до виконання, оскільки оригінал виконавчого разом з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу повернувся до відділу за спливом місячного терміну, як невитребуваний адресатом.

Таким чином оригінал вказаного виконавчого листа був долучений до матеріалів провадження, що дає всі законні підстави державному виконавцю проводити всі необхідні виконавчі дії в межах вказаного виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що розглянути по суті заяву боржниці про зняття арешту з коштів та прийняти відповідне процесуальне рішення державний виконавець не зміг би без вчинення такої дії як відновлення виконавчого провадження, та заміни вибулої сторони стягувача на його правонаступника, а також внесення відмітки про погашення заборгованості новому стягувачу на пряму згідно відповідної довідки та документального підтвердження погашення заборгованості.

Так, згідно аб. 1 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження». відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, та у відповідності до частини сьомої цієї ж статті Закону відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами на користь стягувача.

Водночас, п. 23 розділу III Інструкції, визначено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: - при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); - після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; - після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); - відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Зважаючи на те, що до заяви про зняття арешту з коштів боржницею додано копію ухвали №2-2343/11 Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023р. та довідку про погашення заборгованості новому кредитору ТОВ «ФК «ФГІ», державним виконавцем 20 лютого 2024р. на підставі аб. 1 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.

20 лютого 2024р. державним виконавцем на підставі ст.ст. 8, 18 Закону України «Про виконавче провадження», п. 14 розділу ІІ Інструкції винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

29 лютого 2024р. на запит державного виконавця щодо підтвердження/спростування наявності/відсутності заборгованості у боржниці ОСОБА_1 , новим стягувачем ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» надано відповідь, що зобов`язання за кредитним договором виконанні у повному обсязі, а тому, у стягувача до боржниці відсутні будь-які претензії.

06 березня 2024р. державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту з коштів боржниці, зняття майна з розшуку, а також постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв`язку із повним виконання рішенням суду (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, виходячи з вищевикладеного, державним виконавцем виконано всі вимоги відносно зняття арештів та скасування заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження вказаного виконавчого провадження в рамках чинного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022р. у справі № 2- 7763/10 дійшла висновку, що «заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Велика Палата ВС вирішила, за відсутності підстав для відновлення закінченого (завершеного) виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва».

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також, як зазначено в ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, щодо скарги не було додано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують обставини викладені у скарзі, враховуючи ту встановлену судом обставину, що державний виконавець, не відновлюючи виконавче провадження, не мав би змоги здійснити заміну вибулої сторони виконавчого провадження на його правонаступника, що було б перешкодою для внесення відомостей про погашення боргу та в подальшому закінчення виконавчого провадження і скасування всіх заходів примусового виконання рішення та вирішення заяви боржниці про зняття арешту по суті, суд дійшов висновку, що державним виконавцем виконано всі вимоги відносно зняття арештів та скасування заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження вказаного виконавчого провадження в рамках чинного законодавства, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної скарги.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнка Романа Володимировича, головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош Альони Василівни, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» - залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено 19 листопада 2024р.

Суддя: