Постанова

від 05.12.2024 по справі 158/2181/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/2181/23 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Провадження № 22-ц/802/1091/24 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Осіпука В. В., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області, Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, зобов`язання виплатити середній заробіток, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що він працює на посаді вчителя фізкультури в Опорному закладі освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» (тепер Ківерцівський ліцей № 4 Луцького району Волинської області).

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 641/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» він 01.04.2022 був призваний на військову службу до Збройних Сил України.

На підставі наказу директора закладу освіти від 01.04.2022 № 17-к його було увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Наказом директора закладу освіти від 12.07.2022 № 26-к, у зв`язку з набранням чинності Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким передбачено припинення нарахування середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України, йому припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022.

Вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки заробітної плати, оскільки норма статті 119 КЗпП України є загальною нормою, а частина друга статті 57 Закону України «Про освіту» є спеціальною та стосується виключно педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким він є, а тому має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації на особливий період.

Ураховуючи наведене, просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ директора Опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» від 12.07.2022 № 26-к про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику;

- зобов`язати Опорний заклад освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» та Гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради Волинської області поновити йому збереження середнього заробітку на період мобілізації на час воєнного стану, провівши нарахування середнього заробітку з 19 липня 2022 року;

- виплатити йому заборгований середній заробіток з 19 липня 2022 року та нараховувати у подальшому до скасування такого права.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 вересня 2023 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 вересня 2023 року залишено без змін.

Постановою ВерховногоСуду Українивід 11вересня 2024року касаційнускаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 задоволено частково.Постанову Волинськогоапеляційного судувід 30жовтня 2023року вчастині позовнихвимог ОСОБА_2 до Ківерцівськоголіцею №4Луцького районуВолинської областіпро визнанняпротиправним таскасування наказупро припиненнявиплати заробітноїплати мобілізованомупрацівнику,зобов`язання виплатитисередній заробітокскасовано,справу вцій частиніпередано нановий розгляддо судуапеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представникапозивача,дослідивши матеріалисправи,перевіривши доводиапеляційної скарги,законність таобґрунтованість рішеннясуду,апеляційний суддоходить висновку,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню,а рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Опорним закладом освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» (тепер Ківерцівський ліцей № 4 Луцького району Волинської області) та займає посаду вчителя фізичної культури.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2022 № 406 ОСОБА_2 призваний на військову службу по загальній мобілізації 01.04.2022 у військову частину НОМЕР_1 (а.с.5).

Наказом директора навчального закладу від 01.04.2022 № 17-к, керуючись ч. 3 ст. 119 КЗпП України, позивача увільнено від роботи з 01.04.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби (а.с.8).

Відповідно до наказу директора навчального закладу 12.07.2022 № 26-к, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 припинено з 19.07.2022 виплату мобілізованому вчителю ОСОБА_2 середньомісячної заробітної плати (а.с.7).

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014) відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє режим особливого періоду, визначений ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до вимог частин 1, 6 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Глава VII Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» врегульовує особливості призову під час мобілізації.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції покликався на такі обставини та норми матеріального права.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни та у ч. 3 ст. 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», прийнятий Верховною Радою України 01 липня 2022 року (далі Закон № 2352-ІХ), набрав чинності 19 липня 2022 року, а отже з 19 липня 2022 року ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, компенсація середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, де працювали працівники на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, здійснюється по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 19 липня 2022 року відсутні правові підстави для збереження середнього заробітку за працівником, призваним на військову службу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту». (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації і встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток;

в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 199 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 199 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток».

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено.

Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.

Тобто, слід дійти висновку про те, що у період до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 є педагогічними працівником, який 01 квітня 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини першатретя статті 89 ЦПК України).

Встановивши, що ОСОБА_2 є педагогічними працівником, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, суд дійшов неправильного висновку про те, що на позивача не поширюються гарантії, передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

За такихобставин колегіясуддів дійшлависновку пронаявність підставдля скасуваннярішення судупершої інстанціїта ухваленнянового рішенняв частиніпозовних вимогдо Ківерцівськоголіцею №4Луцького районуВолинської областіпро частковезадоволення позовув межахзаявлених позовнихвимог щодоскасування наказудиректора Опорногозакладу освіти«Заклад загальноїсередньої освітиІ-ІІІступенів №4міста КіверціВолинської області»від 12.07.2022року №26-к«Про припиненнявиплати заробітноїплати мобілізованомупрацівнику» тазобов`язання Опорногозакладу освіти«Заклад загальноїсередньої освітиІ-ІІІступенів №4міста КіверціВолинської області»нарахувати івиплатити ОСОБА_2 заробітну платуза періодз 19липня 2022року по24грудня 2023року.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 ,поданою відйого іменіпредставником ОСОБА_1 ,задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районногосуду Волинськоїобласті від04вересня 2023рокув даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, зобов`язання виплатити середній заробіток задовольнити частково.

Скасувати наказ директора Опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 міста Ківерці Волинської області» від 12.07.2022 року №26-к «Про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику».

Зобов`язати Опорний заклад освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №4 міста Ківерці Волинської області» нарахувати і виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за період з 19 липня 2022 року по 24 грудня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді :