Ухвала

від 16.12.2024 по справі 140/13298/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

16 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/13298/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» (далі ТОВ «Центр ландшафту та озеленення», заявник) звернулося з позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі Дежпраці) про скасування постанови Дежпраці від 24.10.2024 №ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Після відкриття провадження у справі,представник ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» подав заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, що здійснюється в межах виконавчого провадження ВП № 76752721 від 11.12.2024 заступником начальника відділу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чиж Тетяною Юріївною, на підставі постанови Дежпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 24.10.2024 року № ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС, яким Дежпраці застосувало до ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» штраф в сумі 80 000 грн до набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову ТОВ «Інтернет Технологія» зазначає, що у відповідності до постанови ВП № 76752721 від 11.12.2024 заступника начальника відділу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чиж Т. Ю. про відкриття виконавчого провадження, виконавчою службою відкрито виконавче провадження щодо виконання вищевказаної постанови. Крім того виконавчою службою винесено: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.12.2024, постанову про стягнення виконавчого збору від 11.12.2024, постанова про арешт коштів боржника.

Звертає увагу суду, що виконавцем у вищевказаних постановах допущено описку в даті виконавчого документа, а саме замість 24 числа жовтня вказано 25 число жовтня, номер виконавчого документа при цьому збігається повністю.

Заявник посилається на існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі. У зв`язку з цим захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення неможливо буде докласти значних зусиль та витрат. Тому, ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» просить вжити заходи забезпечення позову.

Разом з тим, просить суд врахувати той факт, що у тому випадку, якщо з боржника буде у примусовому порядку стягнуто на користь стягувача Дежпраці заборгованість по виконавчому провадженню ВП № 76752721 від 11.12.2024, а на користь державного виконавця - винагороду і витрати виконавчого провадження, ефективний захист прав, за яким позивач звернувся до суду, буде істотно ускладненим (арк. спр. 103-105).

На адресу суду представником Держпраці 16.12.2024 подано заперечення на заяву про забезпечення позову, у яких зазначається, що ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» не навело достатніх доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Разом з тим зазначає, що виконавцем допущено описку в даті виконавчого документа, а саме замість 24 числа жовтня вказано 25 число жовтня. Відтак 13.12.2024 заступником начальника відділу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чиж Тетяною Юріївною винесено Постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 76752721 у котрій вказано, що при реєстрації виконавчого документа в АС ВП діловодом допущено помилку в даті видачі виконавчого документа постанови № ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС, а саме: було зазначено дату видачі 25.10.2024, а згідно виконавчого документа правильна дата 24.10.2024 (арк. спр. 115-117).

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що Луцьким відділом державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.12.2024 відкрито виконавче провадження №76752721 щодо виконання вищевказаної постанови. Крім того виконавчою службою винесено: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.12.2024, постанову про стягнення виконавчого збору від 11.12.2024 та постанову про арешт коштів боржника. Заявник посилається на існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі. У зв`язку з цим захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення неможливо буде докласти значних зусиль та витрат.

Матеріали справи свідчать, що у цій справі постанова про накладення штрафу 24.10.2024 № ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС прийнята на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

У пункті 9 Порядку №509 передбачено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Отже, Порядок № 509 встановлює місячний строк на добровільне виконання рішення органу Держпраці та сплату штрафу, у разі несплати штрафу він підлягає стягненню органами державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 10 Закону України Про виконавче провадження, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже оскаржувані постанови є самостійними виконавчими документами, примусове виконання яких здійснюється у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд наголошує, що при розгляді спорів про оскарження постанов органів Держпраці про накладення штрафів, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України може бути виправданим забезпечення позову за певних умов.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.06.2022 (справа №380/4273/21) уточнила правовий підхід при розгляді питань забезпечення позову у справах про оскарження постанов органів Держпраці, прийнятих на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, зазначивши про таке.

47. …суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З аналізу наведених процесуальних норм випливає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти..

На переконання заявника, виконання оскаржуваних постанов відповідача у примусовому порядку є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Проте суд уважає такі висновки хибними, оскільки сама по собі можливість відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову

Водночас представником ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» не наведені обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

Зокрема заявник до заяви про забезпечення позову не додав документів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Матеріали позову також не містять доказів неможливості продовжувати нормальне функціонування господарської діяльності позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.07.2022 у справі №380/12789/21, від 29.09.2022 у справі №380/3826/21, від 19.10.2022 в справі №640/31944/21.

Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що в межах виконавчого провадження державний виконавець вживав заходи примусового виконання постанови 24.10.2024 № ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС.

Крім того, суд встановив, що жодних доказів, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить настання негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності позивача немає.

Таким чином, суд уважає, що відсутні обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, на переконання суду, відсутні очевидні ознаки протиправності оскарженого рішення відповідача та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Аналогічна позиція висловлена і в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №460/8692/24.

Суд не бере посилання заявника про допущення виконавцем у своїх постанова постановах описку в даті виконавчого документа, оскільки під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд не перевіряє на правильність законність винесення рішень (в даному випадку постанов) суб`єкта владних повноважень.

У випадку незгоди ТОВ «Центр ландшафту та озеленення» із постановами Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зокрема: про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, постанова про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження №76752721, заявник вправі звернутись до суду із окремою позовною заявою щодо визнання протиправними та їх скасування.

Суд також враховує, що 13.12.2024 Заступником начальника відділу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чиж Тетяною Юріївною винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП № 76752721, у якій зазначено, що при реєстрації виконавчого документа в АСВП діловодом допущено помилку в даті видачі виконавчого документа постанови № ЗХ/ВЛ/03/20461/03-20-07-05/35607063-ФС, а саме: було зазначено дату видачі 25.10.2024, а згідно виконавчого документа правильна дата 24.10.2024. Таким чином, постановлено внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Дата видачі: 25.10.2024 зазначено Дата видачі: 24.10.2024 (арк. спр. 120).

Отож, вказана заявником помилка була самостійно виправлена Луцьким відділом державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шляхом винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавче провадження № 76752721.

Таким чином, суд висновує, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями150,154,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ЛАНДШАФТУ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови, - відмовити.

Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначеністаттею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.І. Смокович