Рішення

від 16.12.2024 по справі 160/27189/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуСправа №160/27189/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю«ВИНАЛЬ» (далі позивач, ТОВ«ВИНАЛЬ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, Північне МУДПС по роботі з ВПП), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №50635000405 від 17.09.2024 р.;

- стягнути на корить ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВИНАЛЬ» (код ЄДРПОУ 41146771) сплачений судовий збір.

Позов обґрунтовано незаконністю проведення перевірки у зв`язку з протиправністю призначення та проведення відповідачем перевірки, а також низки процесуальних порушень, що виявились у реалізації владних функцій не у спосіб передбачений чинним законодавством. Протиправність призначення вказаної перевірки полягає у відсутності обов`язкових реквізитів наказу на проведення перевірки, зокрема, підстав її проведення та періоду, який буде перевірятись, а також строку проведення перевірки. Окремо позивач відзначив, що наказ і направлення на проведення фактичної перевірки були підписані - заступником начальника ТУ ДПС у Дніпропетровській області паном Федіром Терхановичем, який, на думку позивача, станом на дату підписання наказів не мав відповідних повноважень, а отже діяв з їх перевищенням і в супереч порядку встановленого законом. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає наказ про проведення фактичної перевірки таким, що не відповідає нормам діючого законодавства. Окрім того, на підтвердження висновків викладених в акті перевірки, суб`єктом владних повноважень, в Акті не зазначено жодних доводів та не наведено жодних доказів, що підтверджують факт порушення, в Акті не відображено суб`єктивний склад правопорушення, а саме вини, що є обов`язковим критерієм для притягнення особи до відповідальності за вчинення податкового правопорушення. Зауважив, що факт не надання відповіді повинен бути підтверджений актом, складеним у довільній формі відповідно до вимог п.85.6 ст.85 ПК України. Факт повторності, тобто прийняття до цього податкового повідомлення - рішення за ч.1 пп.121.1 ст.121 ПК України, яке стало узгодженим, адже саме таким чином контролюючий орган може встановити повторність. Однак, таке податкове повідомлення-рішення відсутнє, а також в Акті подібне не зазначено. Окрім того, разом з Актом перевірки надісланий документ - «Дані проведення хронометражу на ТОВ «Виналь» результати відпрацювання з 01.08.2024р. по 10.08.2024р.», складання яких не передбачено нормами ПК України під час проведення фактичних перевірок та які не є додатком до Акту перевірки. Крім того, такі дані не містять підпису уповноваженої особи позивача, оскільки цей «документ» фактично не був пред`явлений ТОВ «Виналь» для ознайомлення та на підпис, а також не містить підпису посадових осіб відповідача. Окремо позивач відзначив, що в надісланих разом з Актом документах не міститься й акту відмови посадових осіб позивача від підпису будь-яких «Даних», що також є порушенням положень п.85.6 ст.85 ПК України. Акт про ненадання документів на вимогу контролюючим органом не було створено.

Ухвалою суду від 15.10.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Відзив обґрунтовано тим, що наказ на проведення перевірки від 31.07.2024 року №3296-п містить в собі чітко встановлений темпоральний проміжок часу періоду, який буде перевірявся з 01.08.2024 по дату закінчення перевірки, яка може тривати не більше 10 діб, згідно з вимогами наказу та ст. 82 ПК України. Перевіряємий період, що зазначений в наказі на проведення перевірки відповідає змісту акту перевірки, що складений за її результатами, та не перевищує 10 діб. Також в наказі на проведення фактичної перевірки ТОВ «ВИНАДЬ» податковим органом правомірно визначено підставу для її проведення згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та для здійсненя функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Щодо доводів позивача про відсутність повноважень у заступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Федіра Терханова на підписання спірного наказу на перевірку відповідач зауважив, що позивач залишив поза увагою той факт, що наказ на проведення перевірки згідно вимог Наказу Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020 року може бути підписаний не лише керівником органу ДПС, а і його заступником. Викладені позивачем обґрунтування підстав позову не відповідають встановленому в акті перевірки факту вчинення податкового правопорушення, оскільки спірний акт перевірки містить факти про вчинене правопорушення позивачем. Окрім того, у ході проведення фактичної перевірки з 01.08.2024 року по 10.08.2024 року витребувані податковим органом документи ТОВ «ВИНАЛЬ» до контролюючого органу не надано, що не спростовано позивачем в позовній заяві. Тобто, обставина не надання позивачем зазначених в акті перевірки документів контролюючому органу не є спірною та не підлягає доказуванню під час розгляду справи. згідно вимог податкового законодавства обставини, що виключають або підтверджують вину у вчиненні правопорушення не досліджувались ні під час перевірки, ні при розгляді заперечень, оскільки, з`ясування форми умислу та вини згідно вимог статті 109 ПКУ у правопорушеннях передбачених нормами п. 121.1 ст. 120 ПКУ не передбачено. Щодо не складання контролюючим органом акту про ненадання документів до перевірки представник відповідача зауважив, що з урахуванням правових висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 24.04.2023 №560/2210/19, зазначене позивачем процедурне порушення під час проведення спірної перевірки не призвело б до наявності іншого рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Зауважив, що попередні податкові повідомлення-рішення від 01.02.2024 № 5435000405 від 03.04.2024 року № 18435000405, на підставі яких позивача вже було притягнуто до відповідальності згідно з п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України, є узгодженими в зв`язку із набранням законної сили судовими рішеннями, що є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю. На підставі вищевикладеного відповідач вважає доведеною наявність правових підстав для притягнення ТОВ «Виналь» до відповідальності відповідно до ч. 1 п. 121.1 ст. 121 ПК України. Окрім того представник відповідача зауважив, що під час проведення фактичної перевірки фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області запитувались у позивача документи, які стосуються виробництва алкогольних напоїв, що входить до предмета перевірки та відповідає визначеному в наказі предмету фактичної перевірки, тоді як позивачем не спростовано, що тара та матеріали для укупорки не використовуються ним в процесі виробництва алкогольних напоїв, а отже первинні документи, які стосуються їх обліку не відносяться до процесу виробництва підакцизної продукції. Факт проведення хрономентажу, про який зазначено в Акті спірної перевірки не визначає склад встановленого правопорушення та не слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в зв`язку з чим зазначене твердження позивача не входить до предмета доказування у справі. Окрім того представник відповідача посилався на рішення Третього апеляційного адміністративного суду, які були прийняті на користь податкового органу при розгляді аналогічних спорів за позовами ТОВ «Виналь».

Через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позов задовольнити та зазначає доводи і обґрунтування, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві. Окремо представник позивача зазначив про те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській з 01.11.2023 року по теперішній час проводить відносно позивача «безперервну» фактичну перевірку. Всі проведені перевірки між собою є ідентичними, інформація зазначена в наказах, направленнях, прохання про надання документів, Актах про ведення фактичної перевірки та ППР - є ідентичними, змінюються лише дати та номери документів. Позивач впродовж фактичної перевірки надає всі документи які стосуються предмету перевірки, проте ГУ ДПС у Дніпропетровській області складає Акт про проведення фактичної перевірки та зазначає, що позивач не надав частину запитуваних документів, при цьому завжди зазначає в Акті один й той самий перелік документів, які нібито не були надані позивачем. Відповідач складає податкове повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки, яким притягує позивача до відповідальності згідно п.121.1. ст. 121 Податкового кодексу України. Позивач оскаржує таке податкове повідомлення-рішення в суді. Абсолютно всі такі податкові повідомлення-рішення були оскаржені або ще оскаржуються позивачем в судовому порядку. Станом на 10.10.2024 року в адміністративних судах різної інстанції перебуває 35 (тридцять п`ять) судових справ по аналогічним фактичним перевіркам, позиція судів відносно аргументів позивача є різною (в переважну більшість на користь позивача), а до 03.10.2024 року взагалі була одностайною на користь позивача. Також представник позивача наголошував на тому, що не можуть вважатись доказом у вказаній справі акт перевірки, як такий, що отриманий в порушення вимог чинного законодавства. У разі недотримання вимог закону щодо процедури проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки. Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Враховуючи той факт, що предметом фактичної перевірки відповідно змісту наказу є питання дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизного товару, а відтак будь-які запити щодо надання документів та даних, що не стосуються підакцизного товару (залишки тари, матеріал для укупорки, показників лічильників води та електроенергії) є неправомірними. ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на виконання вимог п. 85.6. ст. 85 ПК України, в разі ненадання позивачем копій запитуваних документів, зобов`язаний був скласти відповідний акт про ненадання про ненадання документів на запит контролюючого органу, проте такий акт не було складено представниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що є порушенням імперативної норми та порушенням порядку дій контролюючого органу. Окрім того, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було відсутнє будь-яке узгоджене правопорушення за п. 121.1 ст. 121 ПК України, а відтак відсутній факт повторності.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Виналь» перебуває на обліку у Північному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», на підставі наказу №3296-П від 31.07.2024 р. про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» та направлень на проведення перевірки №6271, №6270 від 31.07.2024 р., Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у період з 01.08.2024 року по 10.08.2024 року було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» за адресою Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Космічна, 1-В.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №2274/04-36-09-03/41146771 від 12.08.2024 р. «Про результати фактичної перевірки ТОВ «Виналь» код ЄДРПОУ 41146771» (далі Акт фактичної перевірки).

Вказаний акт було отримано представником позивача 13.08.2024 року, про що зазначено в самому Акті фактичної перевірки.

Також в Акті фактичної перевірки вказано, що відповідно до вимог пп20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2, п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України,вручена 20.05.2024 року представнику за довіреністю Мельникову А.В, письмова вимога перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.

У ході проведення фактичної перевірки з 01.08.2024 року по 10.08.2024 року документи не надано.

Крім того, у ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ТОВ «Виналь» не надано працівникам ГУ ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництві алкогольних напоїв.

За висновками перевірки за порушення п.85.2, п.85.4 ст. 85 ПК Українипередбачена відповідальність згідно з п.121.1 ст. 121 ПК України.

Не погоджуючись з Актом фактичної перевірки ТОВ «Виналь» подало до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення №27-08 від 27.08.2024 року.

Листом №64556/6/04-36-09-01-11 від 12.09.2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що висновки за результатам розгляду заперечення від 27.08.2024 року на Акт фактичної перевірки є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

17.09.2024 року на підставі акта №2274/04-36-09-03/41146771 від 12.08.2024 року Північним МУ ДПС по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення №50635000405, яким до ТОВ «Виналь», за порушення п.п.85.2, 85.4 ст.85 Податкового кодексу України, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, ч. 2 п.121.1 ст. 121 ПКПодаткового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2 040,00 грн.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення Північного МУ ДПС по роботі з ВПП №50635000405 від 17.09.2024 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту75.1. статті 75та підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України(далі- ПК України), при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннямистатті 80 ПК України.

Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту81.1 статті81 ПК України, відповідно до якогов наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже,ПК Українизакріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, а також необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Відтак, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті зазначення платникаподатків, який має перевірятися, та чіткого визначення у наказі правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відповідно до ч.5 ст242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року в справі № 280/1431/23 викладено наступний правовий висновок:

«Судова палата наголошує, що оскільки підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українивстановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Україниповинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Україниповинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українистала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українимає це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту81.1 статті 81 ПК Українищодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінністатті 81 ПК Українине є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Судова палата не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України(до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Водночас, як вже зазначалося, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.».

Відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українифактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Також слід зазначити, що Верховний Суд послідовно дотримується правової позиції, яка викладена, зокрема, в постановах від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018, від 04.10.2022 у справі № 810/1394/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22, від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22, від 17.08.2023 у справі № 160/15431/21, від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22, згідно з якою підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українимістить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Тобто, цей підпункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №3296-П від 31.07.2024 р. «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» прийнятий на підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (підстава проведення фактичної перевіркиздійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального)Податкового кодексу України,Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Отже, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначений наказ чітко відображає законодавчо визначену підставу для проведення перевірки, а тому не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо доводів позивача про відсутності обов`язкових реквізитів наказу на проведення перевірки, зокрема періоду, який буде перевірятися, а також строку проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Наказом Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020 затверджено Методичні рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі Методичні рекомендації).

Порядок оформлення наказу на проведення перевірки визначений в п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій, яким встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС. У такому наказі зазначаються дата видачі, найменування органу ДПС, який його видав, та органу ДПС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДПС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (найменування або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи -платника податку, а також код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), який перевіряється, та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Стаття 80 ПК України містить в собі умови відносно строків проведення фактичної перевірки, які повинні відповідати вимогам ст. 82 ПК України.

Згідно з п. 82.3 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Таким чином, згідно з вимогами податкового законодавства, що врегульовує порядок проведення фактичної перевірки чітко визначений термін тривалості фактичної перевірки, який не може перевищувати 10 діб.

При цьому,Податковим кодексом Українине встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крімстатті 102 ПК України(не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначенихПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Судом встановлено, що у пункті 1 наказу №3296-п від 31.07.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» зазначено: «Період діяльності, який буде перевірятися з 01.08.2024 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 01.08.2024, тривалість не більше 10 діб».

Отже, на думку суду, наказ на проведення перевірки від 31.07.2024 №3296-п містить в собі чітко встановлений темпоральний проміжок часу періоду який перевірявся та періоду протягом якого проводилась перевірка, які є достатньо передбачуваними для платників податків та не порушують норм чинного законодавства.

Суд вважає доводи позивача про недотримання контролюючим органом вимогПК України, які пред`являються до наказу про проведення фактичної перевірки необґрунтованими та безпідставними, а тому відхиляє їх.

Щодо доводів позивача про відсутність повноважень у заступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Федіра Терханова на підписання наказу наказу №3296-п від 31.07.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь», суд зазначає наступне.

Порядок оформлення наказу на проведення перевірки визначений в п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій, яким встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС.

Аналогічні приписи містяться і у п.80.2 ст.82 ПК України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом.

Тобто, відповідо до приписів п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій та п.80.2 ст.82 ПК України наказ на проведення фактичної перевірки може бути підписаний наступними посадовими особами контролюючого органу: керівником органу ДПС; заступником керівника органу ДПС; уповноваженою особою органу ДПС.

Доводи позивача ґрунтуються на проведеному аналізі інформації, що міститься на сайті ДПС відносно ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо переліку уповноважених осіб та переданих таким особам функцій, згідно якого не вбачається у Федіра Терханова функції щодо підписання наказів на проведення перевірки.

При цьому, підпунктом 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 20.4 статті 20 ПК України керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам апарату такого органу, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, законодавством про державну службу та іншими законами.

Отже, позивач помилково ототожнює поняття уповноваженої особи органу ДПС та заступника керівника органу ДПС. Згідно вимог ПК України уповноваженою особою може бути будь-яка посадова (службова) особа контролюючого органу, якій згідно наказу керівника надано повноваження на виконання певних функцій, передбачених ПК України. Функції заступника начальника контролюючого органу, серед іншого, визначаються внутрішніми розпорядчими документами органу ДПС, на підставі норм ПК України та Методичних рекомендрацій.

З огляду на вищевикладене суд вважає необгрунтованими та не підтвердженими доводи позивача про те, що станом на дату підписання наказу, посадова особа яка його підписала, не мала відповідних повноважень та діяла з їх перевищенням і в супереч порядку встановленого законом, отже наказ про проведення фактичної перевірки №3296-п від 31.07.2024 року ТОВ «Винадь» є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Стосовно суті порушення, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції в розмірі 2040,00 грн. (порушення п.85.2 ст. 85 ПК України- не надання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки), суд зазначає наступне.

Абзацом другим пункту121.1статті12 ПК Українипередбачена відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установленихстаттею 44 цього Кодексустроків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, у вигляді штрафу врозмірі 2040 гривень.

Відповідно до пункту85.2 статті 85 ПК Україниплатник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Положеннями пункту85.4 статті 85 ПК Українипередбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Тобто, під час проведення перевірки запит на отримання копій документів може подаватися посадовою (службовою) особою контролюючого органу, а не виключно керівником контролюючого органу, як вважає позивач.

Статтею 85 Податкового кодексу Українивизначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

В свою чергу,статтею 73 Податкового кодексу Україниврегульовані питання отримання податкової інформації контролюючими органами, яка надається платниками податків періодично на запит податкового органу.

Таким чином, до спірних правовідносин вимогистатті 73 ПКУне застосовуються, а тому доводи позивача про те, що письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п.73.3 ст.73 ПК України, суд вважає необгрунтованими та відхиляє їх.

При цьому,стаття 85 Податкового кодексу Українине визначає обов`язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки, натомість визначає обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Як встановлено з матеріалів справи, податковим органом було призначено перевірку ТОВ «Виналь» з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, відтак, витребувані перевіряючими та не надані позивачемдокументи бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, на думку суду, безпосередньо пов`язані з предметом перевірки та мали бути надані платником податків.

Натомість позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо не пов`язаності цих документів з предметом перевірки, а також неможливості подання цих документів.

Щодо доводів Позивача про не складання контролюючим органом акту про ненадання документів до перевірки, суд зазначає наступне.

Приписами пункту85.6 статті 85 ПК Українипередбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідач у справі не заперечує, що акт який би засвідчував факт відмови позивача надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу не складався, що свідчить про не дотримання відповідачем вимог п.85.6 статті 85 ПК України у спірних правовідносинах, натомість такий недолік, на думку суду, не може бути підставою для визнання неправомірними результатів перевірки, адже не складання відповідного акту не призвело до: не повідомлення позивача про результати перевірки, неправильних висновків за результатами такої перевірки та не порушило право платника податків на оскарження результатів такої перевірки тощо.

При цьому, факт відмови у наданні позивачем документів, а також прелік таких документів, зафіксовано безпосередньої в Акті фактичної перевірки, який було отримано уповноваженою особою позивача 13.08.2024 року, що свідчить про підтвердження виявлених контролюючим органом порушень.

Позивачем під час розгляду справи не заперечується той факт, що витребувані податковим органом документи бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, не були надані ані під час перевірки, ані під час звернення із запереченням на акт перевірки.

Також позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо неможливості подання цих документів.

Слід зазначити, що за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Тобто, не кожне порушення, допущене суб`єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб`єкта.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення". Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.04.2023 року (справа 560/2210/19), 16 березня 2023 року (справа №400/4409/21), від 21 лютого 2023 року (справа №369/7737/16-а), від 10 липня 2019 року (справа №804/639/18), від 27 вересня 2022 року (справа №320/1510/20), від 16 грудня 2021 року (справа № 640/11468/20), тощо.

Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин наведені вище висновки Верховного суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд вважає не складання відповідачем акта відмови ТОВ «Виналь» у наданні копій затребуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу формальним порушенням процедури, яке не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, оскільки таке процедурне порушення не призвело б до наявності іншого рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Щодо доводів позивача про недотримання процедури проведення хронометражу на ТОВ «Виналь», останні не перевіряються судом, адже результати хронометражу не слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тобто, виходять за межі доказування в даній справі.

Щодо повторності вчинення ТОВ «Виналь» податкового правопорушення, за яке його притягнуто до фінансової відповідальності згідно з податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження в даній справі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що штрафні санкції застосовані позивачем за абзацом другим пункту121.1статті12 ПК України, тобто за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установленихстаттею 44цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, вчинене платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.

Отже, зі змісту вимог п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України випливає, що визначення повторності правопорушення залежить від встановлення повторних протиправних вчинених дій планиками щодо ненадання контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, які зафіксовані в акті перевірки.

Судом встановлено, що фахівцями ГУ Дніпропетровської області у 2023 та 2024 роках були проведені попередні фактичні перевірки ТОВ «ВИНАДЬ», за результатами яких складено акти перевірок, в яких зафіксовані порушення позивачем п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, в зв`язку із не наданням ТОВ «Виналь» інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.

На підставі актів попередніх фактичних перевірок контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення: від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року №18435000405, », якими за порушення п.85.2та п.85.4 ст.85 ПК України тана підставі п.121.1 ст.121Податкового кодексу України до ТОВ «Виналь» було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2 040,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року №18435000405 ТОВ «Виналь» оскаржило їх в суді.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №160/3236/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 11.01.2024 року №2135000405.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі №160/3236/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 року у справі №160/4693/24 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №5435000405 від 01.02.2024 pоку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №160/4693/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у справі №160/10642/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №18435000405 від 03.04.2024 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі №160/10642/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.

Отже, попередні податкові повідомлення-рішення від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року № 18435000405, якими позивача за порушення п.85.2, п.85.4 ст.85 ПК України було притягнуто до відповідальності згідно з п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, на момент розгляду справи в суді є узгодженими в зв`язку із набранням законної сили рішеннями у справах №160/3236/24, №160/10642/24, №160/4693/24, що є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю.

Окрім того, на момент винесення податкового повідомлення рішення №50635000405 від 17.09.2024 р. попередні податкові повідомлення-рішення від 11.01.2024 року №2135000405, від 01.02.2024 року № 5435000405, від 03.04.2024 року № 18435000405 були чинними та не були скасовані, що свідчить про наявність ознак повторності в діях позивача, як кваліфікуючої ознаки для настання відповідальності за податкове правопорушення, передбаченеабзацом другим пункту121.1статті121 ПК України на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Слід зазначити, що Третій апеляційний адміністратиний суд у постанові від 11.09.2024 року по справі №160/4869/24, прийшов до аналогічних висновків та визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність ознак повторності в діях позивача як кваліфікуючої ознаки для настання відповідальності за податкове правопорушення, передбаченеабзацом другим пункту121.1статті121 ПК України, позаяк податкове повідомлення-рішення Північного МУ ДПС по роботі з ВПП №2135000405 від 11 січня 2024 року на час розгляду справи в суді першої інстанції та на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було чинним та не скасоване судом.

Таким чином, на думку суду, є правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення ТОВ «Виналь» вимог п.п.85.2,85.4 ст.85 ПК Україна, за яке передбачена відповідальність п.121.1 ст. 121 ПК України.

З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини протиправності податкового повідомлення-рішення №50635000405 від 17.09.2024 року, а тому підстави для його скасування відсутні.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно достатті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту - суд) у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (№18390/91 від 09.12.1994 р.), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р.) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

В свою чергу, відповідач належним чином довів правомірність податкового повідомлення-рішення №50635000405 від 17.09.2024 р., а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись статтями2,5,72, 77,241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю«ВИНАЛЬ» (код ЄДРПОУ 41146771, вул.Космічна, 1в, м.Синельникове, Дніпропетровська область, 52500) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658, вул.Благовіщенська, буд.30, м.Харків, Харківська область, 61052) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса