Рішення

від 16.12.2024 по справі 200/7364/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року Справа№200/7364/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача підтримки щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 12.02.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману частину грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.02.2023 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року в розмірі 178 049,56 грн.;

визнати протиправними дії відповідача стосовно утримання з доходів позивача військового збору в період його залучення до заходів національної безпеки та оборони;

стягнути з відповідача на користь позивача утримані з його грошового забезпечення розміри військового збору за період його залучення до заходів національної безпеки та оборони в розмірі 1484,56 грн.;

Ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з 03.04.2015 по 12.02.2023 та з 03.06.2023 по 03.08.2024 відповідач неповністю виплатив грошове забезпечення, внаслідок того, що розрахунок здійснювався з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2018 року, в той час як належало застосовувати прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня календарного року, в якому проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення. Крім того, позивач вважає, що його грошовий дохід не мав обкладатися військовим збором, оскільки його було залучено до сил та засобів проведення АТО/ООС.

Ухвалою суду від 28.10.2024 у зазначеній справі відкрито провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де зазначено про необґрунтованість доводів позивача та викладено прохання у позові відмовити, з огляду на таке.

Згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується. Пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а отже відповідачем правомірно проводився розрахунок складових грошового забезпечення позивача саме з тих показників. Крім того, оскільки об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, отримані військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби (крім військовослужбовців строкової служби, у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу у вигляді грошового забезпечення), такі доходи оподатковуються військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

З огляду на наведене, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.

Позивач, ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом спірного періоду, з 29.01.2020 по 12.02.2023, проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 . (витяг із послужного списку особової справи позивача від 03.08.2024 №09/523)

ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивача.

Обставини щодо розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 1762,00 грн., не є спірними у справі.

Обставини щодо утримання з доходів позивача військового збору в час коли позивач був залучений до сил та засобів проведення АТО/ООС відповідачем також не оспорюється.

За встановлених обставин, правова позиція суду наступна.

Статтею 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (частина четверта Закону №2011-ХІІ).

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260)

Пункт 2 розділ І. Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пункт 1 розділ ІІ Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2,12 і 13 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"

Пункт 1. розділ ІІІ. Оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови № 704.

Пункт 1 розділ IV. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.

Пункт 1 розділ VI. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Пункт 1 розділ XXIII. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пункт 6. розділ XXIII. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пункт 1 розділ XXIV. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пункт 7 розділ XXIV. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пункт 1 розділ XVI. Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Пункт 2 розділ XVI. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

01.03.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) п.4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із п.6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01.03.2018 п.4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови № 103.

Отже, з 29.01.2020 - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення п.4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями ст.1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно ст.6 Закону №2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-ІХ установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 № 1082-ІХ установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - з 1 січня - 2270 гривень.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 № 1928-ІХ установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - з 1 січня - 2481 гривня.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 № 2710-ІХ установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - з 1 січня - 2684 гривні;

Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Отже зазначення у п.4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду у цій частині.

Отже, з огляду на те, що з 01.01.2020 положення п. 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Тому, застосовуючи наведені висновки Верховного Суду, суд у цій справі вважає, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення за спірний період, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Однак, постановою КМУ від 12.05.2023 №481 "Про скасування п.п.1 п.3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704" внесено зміни до п.4 Постанови №704 та викладено його у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."

Змінена редакція пункту 4 Постанови №704 набрала чинності з 20.05.2023.

При цьому, суд звертає увагу, що перерахунку підлягають усі види грошового забезпечення, розмір яких визначається із посадового окладу, у тому числі матеріальна допомога для вирішення соціальних питань, та які фактично були нараховані й виплачені позивачу за періоди з 29.01.2020 по 12.02.2023 (включно).

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії стосовно утримання з доходів військового збору в період залучення до заходів національної безпеки та оборони, та зобов`язання нарахувати та виплатити утримані з грошового забезпечення розміри військового збору за період залучення до заходів національної безпеки та оборони.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

У відповідності до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 статті 165 цього Кодексу.

Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

У силу положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:

в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.

Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

Так, з архівних відомостей про виплачене позивачу грошове забезпечення вбачається, що в період

з квітня 2015 року по жовтень 2015 року, за березня 2016 року, за липень 2017 року, з травня 2018 року по червень 2018 року, за серпень 2018 року, з листопада 2018 року по липень 2019 року та з жовтня 2019 року по січень 2020 року виплачувалась додаткова грошова винагорода за участь в АТО/ООС.

Представником відповідача не заперечується факт того, що позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), а тому у вказаний період був наділений пільгою, передбаченою пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування військовим збором отриманого ним грошового забезпечення.

Суд також звертає увагу, що звільнення від оподаткування військовим збором у даному разі здійснюється у силу законодавчих приписів, а не на підставі окремого звернення особи про це.

Як наслідок, наведене свідчить про протиправність дій відповідача щодо оподаткування військовим збором доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС) та про необхідність зобов`язання відповідача виплатити позивачу утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Щодо визначеного позивачем способу захисту порушеного права у спосіб стягнення з відповідача утриманого з її грошового забезпечення військового збору та грошового забезпечення, інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Стягнення певної суми з відповідача, як спосіб захисту порушеного права позивача можливий у тому випадку, коли певні суми нараховувалися позивачу, але, з тих чи інших підстав не були виплачені, проте у межах спірних правовідносин відповідач не здійснював нарахування таких сум, проведення таких розрахунків є повноваженням відповідача, як роботодавця та має бути реалізоване на виконання рішення суду.

Постановляючи вказаний висновок, суд узяв до уваги постанову Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, де, серед іншого, викладено висновки щодо розмежування способів захисту "зобов`язання нарахувати та виплатити" і "стягнення коштів".

Щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, суд зазначає, що розподіл цих витрат може бути вирішеним після подання відповідної заяви разом із доказами понесення таких витрат у строк, установлений ч. 7 ст. 139 КАС України.

Згідно з приписів ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково із обранням належного способу захисту.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати. (п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір).

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування з 29.01.2020 по 12.02.2023 (включно) розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 12.02.2023 (включно) грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оподаткування військовим збором доходів ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останньої в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС).

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено 16.12.2024.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова