Рішення

від 16.12.2024 по справі 240/17656/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/17656/24

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка виразилась у відмові в перерахунку розміру та підстав призначення пенсії, а також у відмові в зарахуванні пільгової вислуги років (36 років) відповідно до положень абз. 1 п. З Постанови КМУ №393 (в редакції до 16.02.2022 року) для призначення мені пенсії за вислугою років згідно п. а ст. 12 Закону №2262-XII;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити перерахунок розміру та підстав призначення пенсії, оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням вимог абз. 1 п. З Постанови КМУ №393 в редакції, яка діяла на дату мого звільнення, тобто станом на 30.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з приводу чого звернувся до відповідача. Однак відповідач відмовив у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів для призначення пенсії за вислугою років з тих підстав, що на день звільнення зі служби позивач не мав календарної вислуги в 25 календарних років і більше, що є необхідною умовою для призначення такого виду пенсії. Вважає відмову відповідача протиправною та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

04.10.2024 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Національної поліції в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що законних підстав на день звільнення позивача для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст.12 Закону немає, оскільки вислуга років позивача в календарному обчисленні становить 24 роки 05 місяців 29 днів.

07.10.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив.

Також, 07.10.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить: "...зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області внести зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 26.11.2021 №466 о/с шляхом зазначення інформації в ньому про те, що на день звільнення вислуга років для призначення пенсії складає 36 років 08 місяців та 18 днів".

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач), в період з 19 грудня 1998 року по 30 листопада 2021 року проходив службу на посадах офіцерського складу у підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України з відповідними відрядженням до миротворчих операцій ООН з підтримання миру та безпеки.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №466 о/с від 26.11.2021 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з 30.11.2021.

Згідно з вказаним наказом вислуга років станом на 30.11.2021 (дату звільнення) становить у календарному обчисленні 24 роки 05 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 19 днів.

В подальшому, 28.05.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача про оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Однак, листом від 23.07.2024 за №СЕД-5952-2024 ГУНП в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до наказів ГУНП в Житомирській області від 26.11.2021 №466 о/с та від 03.12.2021 №483 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 30 листопада 2021 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 24 роки 05 місяців 29 днів, загальний трудовий стаж становить 28 років 09 місяців 19 днів, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (даті - Закон).

В подальшому, наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області №392 о/с від 22.07.2024 було внесено зміни до наказу ГУНП №466 о/с від 26.11.2021, згідно якого вислуга років позивача в пільговому обчисленні (без врахування вислуги в календарному обчисленні) становить 12 років 02 місяці 19 днів.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992 №393; далі - Порядок №393; у редакції, чинній на момент звільнення зі служби).

Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

Одночасно, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, у яких суд касаційної інстанції не здійснив застосування підзаконних нормативно-правових актів, що передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, а дійшов висновку про те, що стаття 17 Закону №2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Вказаним законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності відповідної кількості років та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Судом встановлено, що позивач звільнився зі служби в поліції 30.11.2021, отже у спірному випадку для визначення необхідного стажу слід керуватися Порядком №393, у редакції до 19.02.2022.

Абзацом 15 підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 (у вказаній вище редакції) визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув справу №480/4241/18, у якій в розділі «Щодо календарної вислуги років» зазначив наступне: «Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим законом при наявності встановленої цим законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Отже, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

Водночас, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ».

Так, за наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 зробив наступні правові висновки: « 1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). 2.Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».

Одночасно з цим, суд враховує, що редакцію пункту 3 Постанови №393 було змінено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, яка набрала чинності 19.02.2022. Вказаною постановою також змінено і назву Порядку № 393.

Суд зауважує, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393», і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Зважаючи на зміну з 19.02.2022 правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, серед іншого, дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №380/8441/21.

Отже, зважаючи на те, що спірні правовідносини у розглядуваній справі мали місце до 19.02.2022, суд погоджується із доводами позивача про можливість пільгового обчислення вислуги років відповідно до Порядку № 393 (у редакції до 19.02.2022) для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Як уже встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, вислуга років позивача станом на 30.11.2021 (на дату звільнення) становить: у календарному обчисленні - 24 років 05 місяців 29 днів, час служби у пільговому обчисленні (без урахування вислуги у календарному обчисленні) - 12 років 02 місяці 19 днів, у пільговому обчисленні - 36 років 08 місяців 18 днів.

Із цього слідує, що станом на 30.11.2021 вислуга років позивача, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 24 календарних роки та 6 місяців, а саме - 36 років 08 місяців 18 днів, що вказує на те, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону № 2262-XII.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).

Згідно з п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Відповідно до статті 10 та статті 49 Закону № 2262-ХІІ, виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ.

Отже, виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ.

Аналіз норм Закону № 2262-ХІІ, частини 4 статті 23 Закону № 2713-IV та наказу Міністерства юстиції України № 669/5 від 10.04.2013 «Про затвердження переліку посад та порядку встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» зумовлює висновок, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги. Крім того, нормами зазначених нормативно-правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18) та від 14.04.2021 у справі 480/4241/18.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ та зобов`язання відповідача оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документи, необхідні для призначення пенсії позивачу за вислугу років відповідно до вимог п. "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до наказу про звільнення, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у наказі про звільнення не йдеться про вислугу років для призначення пенсії, яка підлягає обчисленню відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, а тому в цій частині позовних вимог позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав.

Наказ про звільнення позивача не є тим документом, який визначає вислугу років. Вислуга років позивача в календарному та пільговому обчисленні визначається на підставі інших документів, зокрема трудової книжки, послужного списку, довідок про участь позивача в антитерористичній операції, які відповідно до вимог законодавства і мають бути враховані відповідачем при застосуванні наведених вимог законодавства

За нормами частин 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

16 грудня 2024 р.

16.12.24