Ухвала

від 16.12.2024 по справі 200/7189/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 грудня 2024 року м. ДніпроСправа № 200/7189/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Донецького окружного адміністративного суду (далі відповідач № 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач № 2) в якому просить:

- визнати протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 1 травня 2024 року по день ухвалення судового рішення в цій справі, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;

-зобов`язати Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних суддівської винагороди за період з 1 травня 2024 року по день ухвалення судового рішення в цій справі зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмір 3028,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування суддівської винагороди за період з 1 травня 2024 року по день ухвалення судового рішення в цій справі зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належних суддівської винагороди за період з 1 травня 2024 року по день ухвалення судового рішення в цій справі зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачці протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

На виконання вимог ухвали від 25.11.2024 від позивачки надійшла заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої вказано, що правовідносини між сторонами на даний час тривають, протиправні дії відповідача щодо невиплати позивачці суддівської винагороди у належному розмірі носять системний характер, тому легалізація такого триваючого порушення не може бути обрана для відмови у захисті порушеного права. Посилаючись на положення Конституції України та рішення Європейського Суду з прав людини, акцентуючи увагу на незначний пропуск строку, позивачка просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити строк звернення до суду в частині періоду з 01.05.2024 по 30.06.2024.

Розглянувши заяву позивачки, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вже вище вказано, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок тримісячного строку визначено альтернативно, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Водночас, суд наголошує на тому, що суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок. Отже, з дня отримання суддівської винагороди особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання суддівської винагороди, демонструючи свою необізнаність щодо розміру суддівської винагороди звернулась до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Застосовуючи строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, суд вважає, що з вимогами щодо оскарження дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по день ухвалення судового рішення в цій справі, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн, та бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування суддівської винагороди за період з 01.07.2024 по день ухвалення судового рішення в цій справі, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, згаданий строк позивачем не пропущено. Що стосується іншої частини, то тримісячний строк звернення позивача до суду пропущений.

Щодо наведених позивачкою підстав вважати, що строк звернення до суду нею пропущено з поважних, суддя зазначає таке.

Суд роз`яснює позивачу, що з аналізу частини першої та другої статті 233 КЗпП України слідує, що обрахунок перебігу строку звернення до суду саме з дня одержання працівником письмового повідомлення стосується лише працівників при звільненні (частина друга статті 233 КЗпП України).

Для працівників, які перебувають у трудових відносинах, законодавець визначив, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

В позовній заяві позивачка зазначає, що починаючи з 01.11.2023 і до цього моменту Донецький окружний адміністративний суд здійснює нарахування і виплату належної позивачці суддівської винагороди.

Відтак, в даному випадку перебіг строку звернення до суду повинен обраховуватися з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивачка щомісячно отримувала суддівську винагороду, а тому, в будь-якому разі, її розмір був їй відомий.

Позивачка могла звернутися до відповідача за отриманням інформації про те, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було застосовано при визначенні базового розміру посадового окладу судді. Тобто проявити належну зацікавленість. Чого позивачем своєчасно не здійснено.

Більш того, роботодавець зобов`язаний щомісяця інформувати працівника про розмір та складові виплаченого працівнику грошового забезпечення шляхом вручення розрахункових листів, з яких останній достовірно мав можливість встановити, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було застосовано при визначенні базового розміру посадового окладу судді.

Відомості того, що позивач не отримував від відповідача розрахункові листи матеріали позову не містять.

Суд вказує, що згідно з ухвалою від 25.11.2024 про залишення без руху позовної заяви, позивач не був обмежений у наданні доказів поважності пропуску строку, передбаченого для звернення до суду.

На думку суду, самі по собі вказані доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.

За наведених обставин суд вважає, що відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду.

Доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не надано.

Відтак, суддя дійшов висновку, що заява позивача не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо оскарження дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; та бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмір 3028,00 грн; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн; зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належних суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 зі здійсненням всіх пер

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмір 3028,00 грн; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн; зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), виплати належних суддівської винагороди за період з 01.05.2024 по 30.06.2024 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун