Рішення

від 13.12.2024 по справі 380/16312/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 рокусправа № 380/16312/24Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомиргородської міськи ради Кіровоградської області до Малого підприємства «ГАФСА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дій.

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (місцезнаходження: 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул.Степана Бандери, 7, код ЄДРПОУ Кіровоградської обласної прокуратури 02910025) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Новомиргородської міськи ради Кіровоградської області (місцезнаходження: 26001, Кіровоградська область, м.Новомиргород, вул.Соборності, 227/7, код ЄДРПОУ 0405510) до Малого підприємства «ГАФСА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 82400, Львівська область, Стрийський район, м.Стрий, вул.Шумлявщина, 44, код ЄДРПОУ 19173708), в якому просить суд :

-визнати протиправною бездіяльність Малого підприємства «ГАФСА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка полягає у невжитті заходів щодо обстеження та вжити заходів для забезпечення безпеки під час експлуатації будівлі колишнього гуртожитку, розташованого по вул.Соборності, 90/1 в м.Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області;

-зобов`язати Мале підприємство «ГАФСА» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вжити заходи щодо обстеження та забезпечення безпеки під час експлуатації будівлі колишнього гуртожитку, розташованого по вул.Соборності, 90/1 в м.Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Новоукраїнською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено факт порушення інтересів держави у сфері благоустрою населених пунктів на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області МП «ГАФСА» у формі ТОВ вимог чинного законодавства з питань благоустрою населених пунктів. Так, робочою групою, створеною відповідно до розпорядження Новомиргородського міського голови від 30.05.2023 №144-р, проведено візуальний огляд будівлі - гуртожитку (нежитлового приміщення), розташованого за адресою м. Новомиргород, вул. Соборності, 90/1. На момент обстеження членами робочої групи при зовнішньому огляді стану будівлі виявлено, що тамбури та ґанки надвірних входів зруйновані; з торців будівлі відсутні східці та частково зруйновані косоури відкритих евакуаційних протипожежних сходових кліток; по периметру будівлі відсутнє вимощення; зовнішні двірні блоки першого поверху та підвалу відсутні; віконні блоки на всіх поверхах відсутні; на фасадах будівлі в наявності відшарування керамічної плитки з випадінням її на окремих ділянках до 20%; в місцях відсутності оздоблення в наявності замокання цегельної кладки. Прилегла територія в занедбаному стані, стає об`єктом накопичення сміття та розповсюдження карантинного бур`яну, який негативно впливає на здоров`я населення. При внутрішньому огляді стану будівлі робочою групою виявлено, що на всіх поверхах зруйновані та відсутні перегородки; на всіх поверхах розібрана та відсутня підлога (підлогова дошка, лаги, керамічна плитка); на всіх поверхах відсутні внутрішні дверні блоки, підвіконні дошки. Крім того, на п`ятому поверсі наявне розбирання цегляної кладки внутрішніх несучих стін, конструкції перекриття на межі обвалення; наявне розбирання цегляної кладки зовнішніх несучих стін приміщень та сходових кліток під віконними прорізами до рівня підлоги; над двірними прорізами внутрішніх несучих стін (до 10%) залізобетонні перемички, конструкції перекриття на межі обвалення; наявне значне зміщення плит перекриття по вертикалі та прояви прогину плит по всій довжині прогону; наявне обвалення плит перекриття; на деяких ділянках відсутня площа спирання плит перекриття, конструкції на межі обвалення; на всіх поверхах відсутній ствол сміттєпроводу. На всіх поверхах розібрані та відсутні обладнання та прилади водопостачання; водовідведення; теплопостачання; енергопостачання; радіо та телефонного зв`язку. Враховуючи вищезазначені результати візуального обстеження, члени робочої групи дійшли висновку, що будівля потенційно небезпечна, становить реальну загрозу життю і здоров`ю людей; загрозу довкіллю на її території та санітарно-епідеміологічному благополуччю населення. З огляду на викладене, оскільки правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності, що вияіилося у недотриманні норм чинного законодавства, допущене МП «ГАФСА» у формі ТОВ, є триваючим, приміщення колишнього гуртожитку в м. Новомиргород по вул. Соборності, 90/1 перебуває у аварійному стані та є фактично зруйнованим, на теперішній час існує обов`язок власника у відповідності до вимог чинного законодавства провести його обстеження та вжити заходів для забезпечення безпеки під час його експлуатації. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд встановив таке.

03.11.2004 між МП «ГАФСА» у формі ТОВ в особі директора Кухаря Я.А. та ліквідаційною комісією Державного підприємства «Шахта «Новомиргородська» в особі голови ліквідаційної комісії Шкурія А.Д. складено та підписано договір купівлі -продажу будівлі гуртожитку за № 1036 від 03.11.2004 року, що підтверджується копією договору та витягом про державну реєстрацію прав № 33532442. За цим договором Державне підприємство «Шахта «Новомиргородська» (Продавець) передає майно у власність Малого підприємства «ГАФСА» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець), а Покупець зобов`язується прийняти майно - будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: вул. Леніна, 90/1 в м. Новомиргород нежитлове приміщення загальною площею 4160,9 м2.

З моменту продажу цього майна, а саме колишнього гуртожитку, яке на момент продажу вже являлось нежитловим приміщенням, сплинуло двадцять років. За цей час власником цього майна, а саме МП «ГАФСА» у формі ТОВ не було проведено реконструкцію, яку планувалось зробити. Планом реконструкції відповідач повинен був провести капітальний ремонт будівлі, а також провести перепланування вказаної будівлі та створити на базі даної нерухомості, на першому поверсі - торгівельні площі, на другому поверсі - офісні кімнати, а з третього по п`ятий поверх повинно було розташовуватися житло, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1674 від 26.01.2006.

На даний час вищезазначена будівля перебуває у занедбаному стані; не огороджена; власником не проведена її консервація.

Крім цього, в зв`язку з відсутністю огорожі об`єкту підвальні приміщення колишнього гуртожитку використовуються як стихійні звалища сміття. Це встановлено актом огляду від 01.06.2023.

Новомиргородською міською радою починаючи з 2017року на адресу директора МП «ГАФСА» у формі ТОВ неодноразово надсилалися листи щодо ліквідації аварійної будівлі, які залишені без розгляду.

Крім того, 2018 року Новомиргородська міська рада зверталася з позовом до суду в порядку цивільного судочинства до МП «ГАФСА» у формі ТОВ про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

У ході розгляду вказаної справи за ухвалою Новомиргородського районного суду проведено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновків якої будівля колишнього гуртожитку, яка розташована по вул. Соборності (Леніна), 90/1 в м. Новомиргород Кіровоградської області відноситься до категорії технічного стану « 4» - аварійний, що має пряму загрозу для людей та довкілля, а тому доцільно провести її демонтаж до рівня перекриття між підвальним та першим поверхом, а в подальшому підвальний поверх та фундаменти можливо використовувати під нове будівництво.

Водночас, відповідно до ухвали суду від 15.10.2019 провадження у справі було закрито, оскільки вказаний спір відноситься до публічно-правового.

Крім того, до Новомиргородської міської ради неодноразово надходили усні та письмові заяви від жителів міста, що проживають поряд з аварійним приміщенням, в т.ч. 20.02.2023.

Так, 13.01.2022 на адресу адміністративної комісії Стрийської міської ради начальником КЗ «Муніципальна інспекція Новомиргородської міської ради» скеровано протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП керівником МП «ГАФСА» у формі ТОВ Кухарем Я.А.

У зв`язку з наявними у протоколі недоліками, КЗ «Муніципальна інспекція Новомиргородської міської ради» складено та повторно 21.02.2022 направлено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП керівником МП «ГАФСА» у формі ТОВ Кухарем Я.А.

Згідно з постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради від 05.04.2022 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ст. 152 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

30.05.2023 на адресу адміністративної комісії Стрийської міської ради начальником КЗ «Муніципальна інспекція Новомиргородської міської ради направлено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП керівником МП «ГАФСА» у формі ТОВ Кухарем Я.А.

Відповідно до постанови №3.36/76 адміністративної комісії Стрийської міської ради від 27.06.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, 06.11.2023 на адресу адміністративної комісії Стрийської міської ради начальником КЗ «Муніципальна інспекція Новомиргородської міської ради скеровано протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП керівником МП «ГАФСА» у формі ТОВ Кухарем Я.А.

Відповідно до постанови №3.36/91 адміністративної комісії Стрийської міської ради від 27.06.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

01.06.2023 робочою групою, створеною відповідно до розпорядження Новомиргородського міського голови від 30.05.2023 № 144-р, проведено візуальний огляд будівлі - гуртожитку (нежитлового приміщення), розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

На момент обстеження членами робочої групи при зовнішньому огляді стану будівлі виявлено, що тамбури та ґанки надвірних входів зруйновані; з торців будівлі відсутні східці та частково зруйновані косоури відкритих евакуаційних протипожежних сходових кліток; по периметру будівлі відсутнє вимощення; зовнішні двірні блоки першого поверху та підвалу відсутні; віконні блоки на всіх поверхах відсутні; на фасадах будівлі в наявності відшарування керамічної плитки з випадінням її на окремих ділянках до 20%; в місцях відсутності оздоблення в наявності замокання цегельної кладки.

Прилегла територія в занедбаному стані, стає об`єктом накопичення сміття та розповсюдження карантинного бур`яну, який негативно впливає на здоров`я населення.

При внутрішньому огляді стану будівлі робочою групою виявлено, що на всіх поверхах зруйновані та відсутні перегородки; на всіх поверхах розібрана та відсутня підлога (підлогова дошка, лаги, керамічна плитка); на всіх поверхах відсутні внутрішні дверні блоки, підвіконні дошки.

Крім того, на п`ятому поверсі наявне розбирання цегляної кладки внутрішніх несучих стін, конструкції перекриття на межі обвалення; наявне розбирання цегляної кладки зовнішніх несучих стін приміщень та сходових кліток під віконними прорізами до рівня підлоги; над двірними прорізами внутрішніх несучих стін (до 10%) залізобетонні перемички, конструкції перекриття на межі обвалення; наявне значне зміщення плит перекриття по вертикалі та прояви прогину плит по всій довжині прогону; наявне обвалення плит перекриття; на деяких ділянках відсутня площа спирання плит перекриття, конструкції на межі обвалення; на всіх поверхах відсутній ствол сміттєпроводу.

На всіх поверхах розібрані та відсутні обладнання та прилади водопостачання; водовідведення; теплопостачання; енергопостачання; радіо та телефонного зв`язку.

Враховуючи вищезазначені результати візуального обстеження, члени робочої групи прийшли до висновку, що дана будівля потенційно небезпечна, становить реальну загрозу життю і здоров`ю людей; загрозу довкіллю на її території та санітарно-епідеміологічному благополуччю населення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що при зверненні з цим позовом до суду прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, вказав, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у межах спірних правовідносин суд зазначає таке.

За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Законі України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтереси держави».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.

Крім того, у постанові від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого «інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 9901/471/19.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Правовідносини, пов`язані з використанням об`єкту нерухомості на території міста всупереч встановленому законодавством порядку, такому суспільному інтересу не відповідає.

У вказаних правовідносинах бездіяльність Новомиргородської міської ради ради порушує інтереси держави, оскільки не вживаються дієві заходи для забезпечення прав мешканців територіальної громади, а вжиті заходи виявилися безрезультативними.

Такі аргументи позивача суд бере до уваги.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що при зверненні з цим позовом до суду прокурор на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, вказав, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 134 ГК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказана стаття Цивільного кодексу встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника, на думку законодавця, є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Статтею 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що об`єктами архітектурної діяльності (об`єкти архітектури) є - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані, між іншим утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, забезпечувати поточний огляд, періодичне обстеження і паспортизацію об`єкта, додержуватися під час експлуатації об`єкта архітектури вимог, визначених у його паспорті, а також вимог законодавства.

Згідно з вимогами ст. 39-2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» власник об`єкта будівництва забезпечує поточний огляд і періодичне обстеження прийнятих в експлуатацію у встановленому законодавством порядку об`єктів протягом усього періоду їх існування та несе відповідальність за їх експлуатацію згідно із законом.

Обстеження об`єкта здійснюється з метою визначення його фактичного стану та оцінки його відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством, та вжиття заходів для забезпечення надійності та безпеки під час експлуатації.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою територію населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Відповідно до положень Державних будівельних норм ДБН В.1.2.-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд» основною вимогою, яка визначає надійність об`єкта, є його відповідність призначенню й здатність зберігати необхідні експлуатаційні якості протягом розрахункового строку експлуатації. До них належать:

-безпека для здоров`я і життя людей, майна та довкілля;

-збереження цілісності об`єкта та його основних частин і виконання інших вимог, які забезпечують можливість використання об`єкта за призначенням.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що 01.06.2023 робочою групою, створеною відповідно до розпорядження Новомиргородського міського голови від 30.05.2023 № 144-р, проведено візуальний огляд будівлі - гуртожитку (нежитлового приміщення), розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

На момент обстеження членами робочої групи при зовнішньому огляді стану будівлі виявлено, що тамбури та ґанки надвірних входів зруйновані; з торців будівлі відсутні східці та частково зруйновані косоури відкритих евакуаційних протипожежних сходових кліток; по периметру будівлі відсутнє вимощення; зовнішні двірні блоки першого поверху та підвалу відсутні; віконні блоки на всіх поверхах відсутні; на фасадах будівлі в наявності відшарування керамічної плитки з випадінням її на окремих ділянках до 20%; в місцях відсутності оздоблення в наявності замокання цегельної кладки.

Також, прилегла територія в занедбаному стані, стає об`єктом накопичення сміття та розповсюдження карантинного бур`яну, який негативно впливає на здоров`я населення.

При внутрішньому огляді стану будівлі робочою групою виявлено, що на всіх поверхах зруйновані та відсутні перегородки; на всіх поверхах розібрана та відсутня підлога (підлогова дошка, лаги, керамічна плитка); на всіх поверхах відсутні внутрішні дверні блоки, підвіконні дошки.

Крім того, на п`ятому поверсі наявне розбирання цегляної кладки внутрішніх несучих стін, конструкції перекриття на межі обвалення; наявне розбирання цегляної кладки зовнішніх несучих стін приміщень та сходових кліток під віконними прорізами до рівня підлоги; над двірними прорізами внутрішніх несучих стін (до 10%) залізобетонні перемички, конструкції перекриття на межі обвалення; наявне значне зміщення плит перекриття по вертикалі та прояви прогину плит по всій довжині прогону; наявне обвалення плит перекриття; на деяких ділянках відсутня площа спирання плит перекриття, конструкції на межі обвалення; на всіх поверхах відсутній ствол сміттєпроводу.

На всіх поверхах розібрані та відсутні обладнання та прилади водопостачання; водовідведення; теплопостачання; енергопостачання; радіо та телефонного зв`язку.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що таке ставлення відповідача до проблеми повільного, але невплинного руйнування свого ж майна є вкрай негативним, більш того небезпечним. Адже відсутність хоча б мінімальних зусиль з підтримання вказаного вище майна в належному та безпечному стані позначається негативно на безпеці існування гуртожитку та оточуючих дану будову приватних будинків та інших споруд, життя громадян міста.

Крім того, суд зазначає, що розташування гуртожитку є таким, що він вкрай тісно межує з будівлею аптеки, в якій в певні періоди дня перебуває велике скупчення людей, також зі сходу та півдня гуртожиток межує з приватним сектором (до якого відстань становить менше ніж 15 метрів), приватний сектор має природне забезпечення газом, що в разі руйнування гуртожитку може призвести до вибуху газу та значних руйнувань помешкань громадян вже у приватному секторі.

Також вказане приміщення гуртожитку межує з центральною дорожньою артерією міста, вулицею Соборності (колишня Леніна), по якій проходить дуже жвавий автомобільний рух.

Всі ці фактори негативно позначають розташування зазначеного вище об`єкта, як об`єкта підвищеної небезпеки, який в разі своєї природньої руйнації може призвести до численних людських жертв, не говорячи вже про екологічні наслідки, які це приміщення завдає місту вже зараз, а саме в спекотні дні біля будівлі чути нестерпний сморід гниючого сміття та мертвих тварин.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї ж статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Також Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом захисту необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, у пп. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 підкреслюється, що одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Конституційний Суд України у п.3.4 рішення від 01.12.2004 №18-рп/2004 визначив, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту мас безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, МП «ГАФСА» у формі ТОВ, як власник об`єкту нерухомості, з моменту набуття права власності всупереч чинного законодавства відповідні заходи з метою належного утримання та збереження майна й до теперішнього часу не вживає.

З огляду на викладене, оскільки правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності, що виразилась у недотриманні норм чинного законодавства, допущене МП «ГАФСА» у формі ТОВ, є триваючим, приміщення колишнього гуртожитку в м. Новомиргород по вул. Соборності, 90/1 перебуває у аварійному стані та є фактично зруйнованим, на теперішній час існує обов`язок власника у відповідності до вимог чинного законодавства провести його обстеження та вжити заходів для забезпечення безпеки під час його експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд ураховує позицію Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, відповідно до якої: спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту", у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 705/552/15-а, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16).

Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до пункту 1, 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (місцезнаходження: 27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Степана Бандери, 7, код ЄДРПОУ Кіровоградської обласної прокуратури 02910025) в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради Кіровоградської області (місцезнаходження: 26001, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Соборності, 227/7, код ЄДРПОУ 0405510) до Малого підприємства «ГАФСА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 82400, Львівська область, Стрийський район, м. Стрий, вул. Шумлявщина, 44, код ЄДРПОУ 19173708) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Малого підприємства «ГАФСА» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яка полягає у невжитті заходів щодо обстеження та вжити заходів для забезпечення безпеки під час експлуатації будівлі колишнього гуртожитку, розташованого по вул. Соборності, 90/1 в м. Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Зобов`язати Мале підприємство «ГАФСА» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вжити заходи щодо обстеження та забезпечення безпеки під час експлуатації будівлі колишнього гуртожитку, розташованого по вул. Соборності, 90/1 в м. Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.