Рішення
від 16.12.2024 по справі 380/13848/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 рокусправа № 380/13848/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить:

визнати протиправним та скасувати:

- Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100075/2 від 07.02.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації UA209230/2024/000394;

- Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100102/2 від 15.02.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації UA209230/2024/000516;

- Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100136/2 від 06.03.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації UA209230/2024/000774.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав суду відзив ( вх.№54717 ТА 54727 від 18.07.2024) на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю, а саме правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів, встановлено наявність розбіжностей в поданих документах. Також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовили необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені частинами другою четвертою статтею 53 Митного кодексу додаткові документи та відомості. Однак, відповідач вважає, що декларантом не спростовані наявні розбіжності у документах. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ подано до суду відповідь на відзив (вх.№59890 від 05.08.2024) в якій наводить спростування тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

23.12.2021 між ТОВ «Лемберґ ЗІЗ»(покупець) та Фірмою «Рав-поль Стефанський» повне товариство (продавець) укладено Контракт 301-12 на продаж товару.

Згідно з п.1.1 контракту, продавець передає товар, а покупець купує товар та платить за нього. За умовою п.2.1. контракту, ціна товару може бути визначена у доларах США, евро або польських злотих, і виходить із пропозиції Продавця, а за п.2.2. контракту, продавець має право змінювати ціни за час дії контракту; нові ціни мають силу з дати публікації прейскуранта в інтернеті, прейскурант цін розміщений за адресою www.rawpol.com/pricelist.

У п.3.1. контракту вказано, що умови доставки товару за даним контрактом - FCA Юліанов (Польща), Інкотермс 2020. За умовами FCA Інкотермс, товар отримує покупець у місці визначеному у договорі, тобто у Юліанов (Польща). Як вбачається із Контракту № 01-12, саме в цьому місті зареєстрований та веде діяльність продавець товару - Фірма «Рав- Поль Стефаньский» повне товариство.

У пункті 3.7. контракту зазначено, що продавець передає покупцю разом із товаром документи: (1) експортна фактура, (2) специфікація на товар, (3) CMR (міжнародна автотранспортна накладна).

За пунктом 3.8. контракту визначено, що строк отримання товару становить 30 днів з моменту передоплати. У п.4.2. контракту зазначається, що строк оплати - передоплата.

У п.13.1 контракту зазначено, що строк дії контракту до 31.12.2023. Додатковою угодою №5 від 22.12.2023 до контракту №01-12 від 23.12.2021 строк дії контракту продовжено до 31.12.2025 року.

1.Позивачем з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці митну декларацію UA209230/2024000394 на суму 76413,33 пол.зл. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією надано: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021 та додаткова угода №5; рахунок проформа PRN0057020688160224 та рахунок проформа PRN0048320688160124;банківський документ про оплату товару №NJBKLO2508PEJN2; рахунок фактура( інвойс) FSE0003420688160224E на суму 76413, по.зл.; накладну (delivery note) до рахунку- фактури (інвойс) FSE0003420688160224E; міжнародна автотранспортна накладна (CMR); митна декларація країни відправлення 24PL445010E0335615; калькуляцію транспортних витрат від 07.02.2024; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022 .

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0003420688160224E на суму 76413,, по.зл.

Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

На вимогу митниці позивач подав повторно, перелічені вище документи.

Львівська митниця Державної митної служби України, прийняла картку відмови №UA 209230/2024/000394 в прийняті МД 24U209230012141U8.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця Державної митної служби України, прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100075/2 від 07.02.2024р., згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0100 USD;за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 13,500 USD;за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,450 USD;за кодом товару 6403433100встановлена вартість за одиницю 8,5000 USD,за кодом товару 6201401000встановлена вартість за одиницю 8,0200 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості вказано: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх витрат понесених покупцем; (3) відсутність назви, печатки перевізника у гр.16,22 CMR.

З метою митного оформлення позивачем було подано митну декларацію 24UA209230012351U7, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100075/2 від 07.02.2024р., за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 10312.47 грн. та ПДВ (код 028) на суму 22550,90 грн.

2) Позивачем з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці митну декларацію 24UA209230014799U4 на суму 50357,67 пол.зл. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією надано: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021 та додаткова угода №5; рахунок проформа PRN006620688160224 ;банківський документ про оплату товару №NJBKLO29О8QDKT6; рахунок фактура( інвойс) FSE00042820688160224E на суму 50357.67 по.зл.; накладну (delivery note) до рахунку- фактури (інвойс) FSE00042820688160224E; міжнародна автотранспортна накладна (CMR); митна декларація країни відправлення 24PL445010E0405858; калькуляцію транспортних витрат від 15.02.2024; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022 .

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE00042820688160224E на суму 50357.67 по.зл .

Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України. Позивачем повідомлено Відповідача, що всі наявні та необхідні документи було подано, інших документів немає.

Львівська митниця Державної митної служби України, прийняла картку відмови №UA209230/2024/000516 в прийняті МД 24U209230014799U4.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця Державної митної служби України, прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100102/2 від 15.02.2024р., згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0100 USD;за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 13,1200 USD;за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 13,5000 USD, за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,4500 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік..

Підставою для коригування митної вартості вказано: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх витрат понесених покупцем; (3) відсутність назви, печатки перевізника у гр.16,22 CMR.

З метою митного оформлення позивачем було подано митну декларацію 24UA209230014901U5, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100102/2 від 15.02.2024р., за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 12772,12 грн та ПДВ (код 028) на суму 28098,69грн.

3) Позивачем з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці митну декларацію 24UA209230020390U0. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією надано : зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021 та додаткова угода №5; рахунок проформа PRN010220688160324 ;банківський документ про оплату товару №NJBKLO34О8uOGS0; рахунок фактура( інвойс) FSE0005920688160324E на суму 62764,86 по.зл.; накладну (delivery note) до рахунку- фактури (інвойс) FSE0005920688160324E; міжнародна автотранспортна накладна (CMR); митна декларація країни відправлення 24PL445010E0630755; калькуляцію транспортних витрат від 06.03.2024; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0005920688160324E на суму 62764,86 пол.зл.

Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України. Позивачем повідомлено Відповідача, що всі наявні та необхідні документи було подано, інших документів немає.

Львівська митниця Державної митної служби України, прийняла картку відмови №UA209230/2024/000774 в прийняті МД №24UA209230020390U0.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця Державної митної служби України, прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100136/2 від 06.03.2024р., згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6403999300 встановлена вартість за одиницю 13,5000 USD; за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 13,1200 USD; за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 13,5000 USD, за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0100 USD, за кодом товару 6403999100 встановлена вартість за одиницю 13,8300 USD, за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,4500 USD, за кодом товару 6201401000 встановлена вартість за одиницю 8,0200 USD, за кодом товару 6210109800 встановлена вартість за одиницю 7,5100 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості вказано: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх витрат понесених покупцем; (3) відсутність назви, печатки перевізника у гр.16,22 CMR.

З метою митного оформлення позивачем було подано митну декларацію 24UA209230020495U3, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100136/2 від 06.03.2024р., за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 10839,77 грн та ПДВ (код 028) на суму 23728,42грн.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ст.1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Посилання відповідача на те, що розмір транспортних витрат документально не підтверджений; в калькуляціях транспортних витрат наданих декларантом відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат; розмір транспортних витрат є на значно нижчому рівні в порівнянні з іншими транспортними витратами відповідно до кілометражу, суд вважає безпідставними, оскільки дані твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами, не зазначені інші порівняльні документи інших транспортних засобів.

Так, у постанові колегії Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 31.05.2019р. по справі № 804/16553/14 (№ в ЄДРСР 82119177) суд дійшов висновку: Надаючи оцінку доводам Митниці щодо не включення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції.

Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.»

Вказану правову позицію підтримав Верховний Суд у справі № 400/2922/18 від 07.05.2020р.

Посилання відповідача на те, що за митними деклараціями були розбіжності, які унеможливлювали здійснення розмитнення за основним методом, зокрема розбіжності між вартістю товару; розбіжність між вагою брутто та нетто товару; сума платежу, зазначена у банківському свіфті відрізняється від суми фактури, міститься загальне посилання на контракт; платіжне доручення не завірене печаткою банку; платіжне доручення без посилання на конкретну проформу інвойс суд вважає безпідставними з огляду на таке.

1) За митною декларацією UA209230/2024/000394 від 07.02.2024р., загальна вартість товару вказана у МД становить 76413,33 польських злотих, така ж вартість відображена у рахунку проформі PRN0048320688160124, така ж вартість відображена у рахунку фактурі FSE0003420688160224E.

Щодо вартості товару в декларації країни відправлення (Польща), то в ній відсутня графа загальна вартість товару, лише вказується вартість статистична щодо кожної позиції товару. Вартість статистична не є тотожною фактурній вартості товару, а тому їх не можна порівнювати.

Щодо відсутності штампу перевізника у міжнародній автотранспортній накладній (CMR), то як слідує із доданої калькуляції транспортних витрат від 07.02.2024., позивач (покупець товару, декларант) власними транспортними засобами здійснював доставку товару від місця навантаження визначеного у контракті (Julianow, Польща місце знаходження продавця) до Львів.

2) За митною декларацією UA209230/2024/000516 від 15.02.2024р. загальна вартість товару вказана у МД становить 50357,67 польських злотих, така ж вартість відображена у рахунку проформі PRN006620688160224, така ж вартість відображена у рахунку фактурі FSE00042820688160224E.

Щодо вартості товару в декларації країни відправлення (Польща), то в ній відсутня графа загальна вартість товару, лише вказується вартість статистична щодо кожної позиції товару. Вартість статистична не є тотожною фактурній вартості товару, а тому їх не можна порівнювати.

Щодо відсутності штампу перевізника у міжнародній автотранспортній накладній (CMR), то як слідує із доданої калькуляції транспортних витрат від 15.02.2024., позивач (покупець товару, декларант) власними транспортними засобами здійснював доставку товару від місця навантаження визначеного у контракті (Julianow, Польща місце знаходження продавця) до Львів.

3) За Митною декларацією UA209230/2024/000774 від 06.03.2024р., загальна вартість товару вказана у МД становить 62764,86 польських злотих, така ж вартість відображена у рахунку проформі PRN010220688160324, така ж вартість відображена у рахунку фактурі FSE0005920688160324E.

Щодо вартості товару в декларації країни відправлення (Польща), то в ній відсутня графа загальна вартість товару, лише вказується вартість статистична щодо кожної позиції товару. Вартість статистична не є тотожною фактурній вартості товару, а тому їх не можна порівнювати.

Щодо відсутності штампу перевізника у міжнародній автотранспортній накладній (CMR), то як слідує із доданої калькуляції транспортних витрат від 06.03.2024р., позивач (покупець товару, декларант) власними транспортними засобами здійснював доставку товару від місця навантаження визначеного у контракті (Julianow, Польща місце знаходження продавця) до Львів.

Щодо відсутності відмітки банку на платіжному документі, то вказаний платіжний документ підписано за допомогою електронного підпису, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а митним органом не враховані вимоги та стандарти до платіжного документа SWIFT, а тому дана обставина не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Вказана правова позиція щодо підписання платіжних документів електронним цифровим підписом узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 22.04.2019 по справі № 815/6242/17.

Суд наголошує, що вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

У Постанові КАС ВС від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (№ в ЄДРСР 92482738) та зазначено: «За встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України. Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами».

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодекс якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вважає, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття Львівською митницею рішень про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Львівської митниці щодо визначення (корегування) митної вартості товару підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 9000,00 грн. суду надано копії документів :

- Акт виконаних робіт №38 ВІД 25.06.2024;

-Договір про надання правової допомоги №17/24 від 25.06.2024;

- платіжну інструкцію №1703 на суму 9000 грн.;

- Звіт про надану правову допомогу від 27.06.2024р.;

-Свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльність серії ЛВ №000558 ;

-Ордер №1291956.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з залученням перекладача в сумі 19000,00 грн .

Відповідачем у відзиві викладено заперечення щодо стягнення вищевказаних витрат, вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Крім того, вказав, що позивач не надав жодних документів, які б свідчили про понесені витрати на кваліфіковану правову допомогу.

Також зазначає, що перекладач не залучався судом до розгляду справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розмір винагороди за надання правової допомоги згідно умов договору визначений у вигляді гонорару, тобто не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Дана справа не потребувала значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду, а справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Щодо витрат позивача, пов`язаних з залученням перекладача та витрат, то суд зазначає, що такі витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи..

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 3000,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 12112,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 247, кв. 8, ЄДРПОУ 43333553) до Львівської митниці (79000, м.Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100075/2 від 07.02.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації UA209230/2024/000394;

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100102/2 від 15.02.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації UA209230/2024/000516;.,

4. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100136/2 від 06.03.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації UA209230/2024/000774.

5.Стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 12112 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень).

6.Стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.12.2024
Оприлюднено18.12.2024
Номер документу123787822
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/13848/24

Рішення від 16.12.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Грень Наталія Михайлівна

Ухвала від 03.07.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Грень Наталія Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні