Рішення

від 16.12.2024 по справі 380/18474/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 рокусправа № 380/18474/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км; код ЄДРПОУ 38012976) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002482;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230066661U7. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

23.09.2024 за вх.№70964 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено наступне:

- Положенням п.2.4 контракту передбачено що якість відповідає копії сертифікату якості ECE виданому виробником. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та торгову марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;

- експортна декларація країни відправлення 531620240161043383 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару та дату подання декларації; Калькуляція № 24032402001 від 09.05.2024 не може бути взята до уваги. Оскільки маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною;

- у фактурі та проформі № 24032402001 від 01.03.2024 вказано, що за товар здійснюється 100% - попередня оплата. Вищезазначена проформа на суму 60385,02 дол США. Декларантом надано платіжні інструкції № 117 від 10.04.2024 - на суму - 20846,99 дол. США та платіжна інструкція №118 від 16.04.2024 на суму - 40000 дол. США. Вищезазначені платіжні інструкції у гр.,70 містять посилання на проформу 24032402001 від 01.03.2024.Сума зазначена у проформі - 60385,02, а сума сплачена по платіжних інструкціях - 60846,99 дол. США;

- платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів та різні суми оплати відповідно до проформи;

- CMR від 19.07.2024 Б/Н та від 20.07.2024 Б/Н гр. 3 Місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не про країну прийняття вантажу до перевезення;

- дана довідка від 20.07.2024 №б/н вартість перевезення вказана лише до митного кордону України. Відсутній рахунок на перевезення;

- заявка на перевезення від 10.05.2024 №13-не містить реквізитів обидвох сторін. У вищезазначеній заявці внизу сказано, всі графи мають бути заповнені ,якщо інформація відсутня, вони мають бути прокреслені; Наданий рахунок на перевезення від 26.06.2024 № 12031706 не містить відомостей, щодо зберігання товарів у порту.

- відповідно до інформації даних інтернет-ресурсів www.searates.com/ua/container/tracking - даний вантаж вийшов з порту Китаю-19.05.2024,а зайшов в порт Гданська 13.07.2024. Проте CMR № б/н та CMR № б/н складена в Гданську - 19.07.2024 та - 20.07.2024.

Будь-які відомості, щодо зберігання товару у ТСД відсутні. Відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

25.09.2024 за вх.№71618 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що рішення органу доходів і зборів не може грунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки повинні гуртуватися на достовірних і вичерпних доказах. Наведені у оскаржуваному рішенні зауваження не є розбіжністю та по суті є формальними, і не впливають на правильність визначення митної вартості товару. Вважає, що наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.01.2019 між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «GUIZHOU TYRE CO., LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100-GU19 від 20.01.2019, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, виробник: «GUIZHOU TYRE CO., LTD», у кількості та по цінам, вказаним у Комерційних Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно Інвойсу. Сторони узгодили поставку товару партіями.

З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс № 24032402001 від 09.05.2024. Загальна кількість товару в партії складає 458 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (YANTIAN) становить 60385,02 доларів США.

Декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230066661U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230066661U7, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

- пакувальний лист №Б/Н від 09.05.2024;

- рахунок-проформа №24032402001 від 01.03.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) №24032402001 від 09.05.2024;

- коносамент № 1059222782 від 17.05.2024;

- автотранспортна накладна № Б/Н від 19.07.2024;

- автотранспортна накладна № Б/Н від 20.07.2024;

- сертифiкат про походження товару № 24C5200A0127/00262 від 28.05.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №117 від 10.04.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №118 від 16.04.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12031706 від 26.06.2024;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 14281 від 26.06.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 20.07.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 22.07.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №Б/Н від 09.05.2024;

- розрахунок ціни (калькуляція) №24032402001 від 09.05.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт)купівлі-продажу №100-GU19 від 20.01.2019 (з додатками );

- договір (контракт) про перевезення №20240718/2 від 18.07.2024;

- договір (контракт) про перевезення №KH42FS від 25.08.2021;

- інші некласифіковані документи №13 від 10.05.2024;

- копія митної декларації країни відправлення 531620240161043383 09.05.2024.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На виконання вимоги відповідача позивачем не було надано додаткових документів.

За результатами розгляду електронної митної декларації 23UA209170099666U1 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100387/1 від 23.07.2024, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- Положенням п.2.4 контракту передбачено що якість відповідає копії сертифікату якості ECE виданому виробником. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;

- експортна декларація країни відправлення 531620240161043383 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару та дату подання декларації;

Калькуляція № 24032402001 від 09.05.2024 не може бути взята до уваги. Оскільки маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною;

- у фактурі та проформі № 24032402001 від 01.03.2024 вказано, що товар здійснюється 100% - попередня оплата. Вищезазначена проформа на суму 60385,02 дол. США. Декларантом надано платіжні інструкції № 117 від 10.04.2024-на суму -20846,99 дол. США та платіжна інструкція №118 від 16.04.2024 на суму - 40000 дол США. Вищезазначені платіжні інструкції у гр.70 містять посилання на проформу 24032402001 від 01.03.2024. Сума зазначена у проформі - 60385,02, а сума сплачена по платіжних інструкціях - 60846,99 дол США;

- платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів та різні суми оплати відповідно до проформи;

- CMR від 19.07.2024 Б/Н та від 20.07.2024 Б/Н гр.3 місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не про країну прийняття вантажу до перевезення; - дана довідка від 20.07.2024 №б/н вартість перевезення вказана лише до митного кордону України. Відсутній рахунок на перевезення;

- заявка на перевезення від 10.05.2024№ 13-не містить реквізитів обидвох сторін. У вищезазначеній заявці внизу сказано, всі графи мають бути заповнені, якщо інформація відсутня, вони мають бути прокреслені;

Наданий рахунок на перевезення від 26.06.2024 № 12031706 не містить відомостей щодо зберігання товарів у порту;

- відповідно до інформації даних інтернет-ресурсів- www searates.com/ua/container/tracking - даний вантаж вийшов з порту Китаю -19.05.2024, а зайшов в порт Гданська 13.07.2024. Проте CMR № б/н та CMR № б/н складена в Гданську - 19.07.2024 та - 20.07.2024. Будь-які відомості, щодо зберігання товару у ТСД відсутні. Відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Відповідно до п.4 ст.57 МКУ проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала МД 24UA500500015477U0 від 01.05.2024 де вартість такого товару становить 196,86 дол. США за шт (даного виду товару)».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002482.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100387/1.

Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями відповідача, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою і шостою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статті 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої і другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Так, частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 15 травня 2018 року № 809/1260/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, подано до митного оформлення до Львівської митниці митну декларацію №24UA209230066661U7, у якій визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару надано: пакувальний лист №Б/Н від 09.05.2024; рахунок-проформа №24032402001 від 01.03.2024; рахунок-фактура (iнвойс) №24032402001 від 09.05.2024; коносамент № 1059222782 від 17.05.2024; автотранспортна накладна № Б/Н від 19.07.2024; автотранспортна накладна № Б/Н від 20.07.2024; сертифiкат про походження товару № 24C5200A0127/00262 від 28.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №117 від 10.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №118 від 16.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12031706 від 26.06.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 14281 від 26.06.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 20.07.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 22.07.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №Б/Н від 09.05.2024; розрахунок ціни (калькуляція) №24032402001 від 09.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт)купівлі-продажу №100-GU19 від 20.01.2019 (з додатками ); договір (контракт) про перевезення №20240718/2 від 18.07.2024; договір (контракт) про перевезення №KH42FS від 25.08.2021; інші некласифіковані документи №13 від 10.05.2024; копія митної декларації країни відправлення 531620240161043383 09.05.2024.

Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митним органом було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено невідповідність складових митної вартості.

У зв`язку з чим Львівська митниця, надсилала декларанту пропозицію, відповідно до частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: 1)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі -продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.

Відтак, слід прийти до висновку, що Львівська митниця, направляючи електронне повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, на вимогу митного органу декларантом не подано документів, які б спростовували розбіжності.

Суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару.

Так, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданого до митного оформлення товару було встановлено такі розбіжності:

- Положенням п.2.4 контракту передбачено що якість відповідає копії сертифікату якості ECE виданому виробником. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;

- експортна декларація країни відправлення 531620240161043383 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару та дату подання декларації;

Калькуляція № 24032402001 від 09.05.2024 не може бути взята до уваги. Оскільки маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною;

-у фактурі та проформі № 24032402001 від 01.03.2024 вказано, що за товар здійснюється 100% - попередня оплата. Вищезазначена проформа на суму 60385,02 дол. США. Декларантом надано платіжні інструкції № 117 від 10.04.2024 - на суму -20846,99 дол. США та платіжна інструкція №118 від 16.04.2024 на суму - 40000 дол США. Вищезазначені платіжні інструкції у гр.70 містять посилання на проформу 24032402001 від 01.03.2024. Сума зазначена у проформі - 60385,02, а сума сплачена по платіжних інструкціях - 60846,99 дол США;

- платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів та різні суми оплати відповідно до проформи;

- CMR від 19.07.2024 Б/Н та від 20.07.2024 Б/Н гр.3 Місце розвантаження вказано Україна, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не про країну прийняття вантажу до перевезення; - дана довідка від 20.07.2024 №б/н вартість перевезення вказана лише до митного кордону України. Відсутній рахунок на перевезення; -заявка на перевезення від 10.05.2024№ 13-не містить реквізитів обидвох сторін. У вищезазначеній заявці внизу сказано, всі графи мають бути заповнені , якщо інформація відсутня, вони мають бути прокреслені;

Наданий рахунок на перевезення від 26.06.2024 № 12031706 не містить відомостей щодо зберігання товарів у порту;

- відповідно до інформації даних інтернет-ресурсів- www searates.com/ua/container/tracking - даний вантаж вийшов з порту Китаю-19.05.2024, а зайшов в порт Гданська 13.07.2024. Проте CMR № б/н та CMR № б/н складена в Гданську - 19.07.2024 та - 20.07.2024. Будь-які відомості, щодо зберігання товару у ТСД відсутні. Відсутнє документальне підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отож, за змістом ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товару включаються витрати в тому числі і пов`язані з транспортуванням товару (в тому числі і до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, складування та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України), до яких належить і витрати по наданню транспортно-експедиційних послуг.

Як було зазначено, судом вище частиною 10 ст. 58 МК України установлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Так, відповідно до поданого до митного оформлення контракту, транспортування товару здійснювалося на умовах FOB (SHENZHEN).

В той же час, згідно з відомостями, що містяться у товаросупровідних документах та згідно з митною декларацією транспортування товару здійснювалося на умовах FOB YANTIAN.

Термін FOB «франко-борт» згідно правил Інкотермс -2010 означає, що продавець доставляє товар на борт судна, призначеного покупцем, у зазначеному порту відвантаження, або закуповує товари, вже доставлені таким чином на судно.

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Покупець зобов`язаний сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Оскільки портом відвантаження є YANTIAN, всі подальші витрати на доставку товару, розвантаження із судна, завантаження на автомобіль та перевезення, а також усі ризики несе позивач.

На підтвердження витрат на транспортування позивач подав довідку від 20.07.2024 №б/н, в якій зазначено послуги: вартість перевезення вантажу за інвойсом №24032402001 від 2024.05.09 за маршрутом м.Гданськ (Польща) до прикордонного переходу Гребене (Польща)/Рава-Руська (Україна) наступними автомобілями складає - № тягача/напівпричіпа ВК1540ІС/ВК0495XF, контейнер №MSDU6964581, CMR№ б/н від 19.07.2024 60000,00 грн; НОМЕР_1 /ВК3348XF, MSDU6972951, CMR№ б/н від 20.07.2024 60000,00 грн.

Аналогічні послуги викладені у рахунку на оплату № 43 від 24.07.2024 (щодо витрат до кордону України).

Однак, з наданих до митного оформлення документів неможливо встановити, яким чином товар потрапив із борту судна в автомобіль, та чи включено до транспортних витрат, визначених рахунком та/або довідкою перевізника (автомобільне перевезення до кордону України) такі складові митної вартості, як-то оформлення Т1, портові збори, понесення витрат по перевантаженню товарів з контейнера судна на автомобіль, тощо.

Крім цього, як встановлено судом, вантаж вийшов з порту Китаю-19.05.2024, а зайшов в порт Гданська 13.07.2024. Проте CMR № б/н та CMR № б/н складена в Гданську - 19.07.2024 та - 20.07.2024. Будь-які відомості, щодо зберігання товару у ТСД відсутні.

Відтак, наведене унеможливлює перевірку правильності та достовірності розрахунку числового значення додаткових складових митної вартості (ч. 10 ст. 58 МК України) в частині включення до послуг транспортного перевезення (які включаються до митної вартості товару).

Також, довідка містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та не містить після його перетину, тобто сформована з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Представник позивача у позовній заяві зазначає: «Відповідно до вимог Митного кодексу сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість. Крім того відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості Товару. Тож ненадання Продавцем сертифікату може свідчити про невиконання Продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату якості ЕСЕ, проте не може свідчити про заниження митної вартості».

Суд зауважує, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п. 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Державної митної служби України від 01 липня 2021 року №476 вчиняються дії щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів за вказаною ВМД, серед них зокрема:

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; - перевірки включення/не включення складових митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (джерелом інформації, відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, слугував спеціалізований програмно-інформаційний комплекс ЄАІС ДФС);

- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Отже, перевірка правильності саме характеристик товару є визначальними та такими, що впливають на рівень митної вартості.

Крім цього, суд відхиляє твердження позивача, що надана експортна декларація не є документом, позаяк відсутність передбачених відміток не легітимізує належність.

Суд вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності вказують на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки надані митному органу документи не підтверджували заявлену вартість; позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано у повному обсязі витребуваних документів; були наявні суперечності щодо поданих документів які підтверджували транспортно-експедиційних послуг. Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах відомостей про об`єктивні й достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору (за першим методом), у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару для розмитнення за основним методом, де є необхідність підтвердження як транспортно-експедиційних послуг (вартості) так і витрат по перевезенню товару.

Крім цього, слід вказати про те, що обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 у справі № 804/16271/15, 16 вересня 2022 року у справі №804/2708/18, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Суд враховує висновки Верховного Суду по справі № 520/22458/23 від 02.05.2024 при розгляді даної справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенню про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як це встановлено частиною четвертою статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала МД 24UA500500015477U0 від 01.05.2024 де вартість такого товару становить 196,86 дол. США за шт (даного виду товару)».

Суд вважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митних декларацій, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Також колегією суддів ураховано правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 16.04.2019 року по справі №804/16271/15, в які зокрема зазначено:

«Незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного контролю документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребуваних митним органом позивачем не надано.

Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни,, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , може витребувати додаткові документи».

Аналогічна позиція Верховного суду викладена і в постанові від 19.06.2020 року по справі №1.380.2019.002044, в якій також колегія суддів вважає, що митницею правомірно витребувано додаткові документи.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару у митного органу були наявні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Долучений зовнішньоекономічний договір вартості товару не містить, графи митної декларації декларантом, а саме місце країни призначення не зазначено, країна походження не вказана у декларації.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

За положеннями статі 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна