Рішення

від 16.12.2024 по справі 420/27052/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27052/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Приватного Підприємства «Тайсон Клінінг Компані» (68556, Одеська обл., Болградський р-н, село Вільне, вул.Миру, буд. 155, ЄДРПОУ 32625121) до Львівської митниці (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне Підприємство «Тайсон Клінінг Компані» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100409/2 від 08.08.2024 р. Львівської митниці Держмитслужби; визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002613 від 08.08.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості Товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом, здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для відмови у митному оформленні товарів, встановлені Митним кодексом України, відсутні.

Відповідач - Львівська митниця з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 09.10.2024 р. вхід. № ЕС/51323/24), наголошуючи, зокрема, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року адміністративний позов Приватного Підприємства «Тайсон Клінінг Компані» до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів в № UA209000/2024/100409/2 від 08.08.2024 р. , а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002613 від 08.08.2024 року, - залишено без руху.

16.09.2024 року до суду від представника позивача - Приватного Підприємства «Тайсон Клінінг Компані» надійшла заява (вхід. № ЕС/43002/24), на виконання вимог Ухвал суду від 02.09.2024 року, з урахуванням якої позивачем усунуто недоліки, що слугували підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/27052/24 за позовом Приватного Підприємства «Тайсон Клінінг Компані» до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів в № UA209000/2024/100409/2 від 08.08.2024 р., а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002613 від 08.08.2024 року.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Тайсон Клінінг Компані» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32625121, основним видом економічної діяльності якого є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Між ПП "ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» (покупець) та компанією BALSAN S.A.S 2 (надалі - Продавець) 13.09.2023 укладений Контракт № 13092023 відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити килимове покриття (надалі іменується «Товари») та Покупець зобов`язується придбати згідно з умовами цього договору. Умови поставки прописані в інвойсах (рахунок-фактурах), які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з комерційним Інвойсом від 31.07.2024 № F0000093551 Позивач придбав у Продавця товар, загальною вартістю товару 7 836,00 євро.

Позивач 08.08.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209230072794U2, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Килимні покриття для підлоги, неготов і з поліпропілену, максимальною площею не більш ніж 1 м2: -4C18401560-0180-00, 1010 BB 50X50 - 318 м2; -4C18401560-0180-00, 1010 BB 50X50 - 324 м2; -4C18401560-0960-00, 1010 BB 50X50 - 654 м2. Всього:1296 м2/216 уп./10 палет.

Позивач до митного контролю, разом з митною декларацією N 24UA209230072794U2, як підставу для застосування основного методу надав наступні документи: рахунокпроформу (інвойс) (Proforma invoice) від 25.07.2024 № C 0000107257-2, рахунокфактуру (інвойс) (Commercial invoice) № F0000093551 від 31.07.2024 р., автотранспортну накладну (Road, consignment note) № 132841 від 31.07.2024, митну декларацію № 24UA209230072794U2 від 08.08.2024 р, банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.07.2024 р., рахунок на оплату № 324-005455 від 02.08.2024 р., довідка про транспортні витрати від 02.08.2024 р., Контракт № 13092023 від 13.09.2023 р., договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.10.2022 р., договір № 020824-1 про надання послуг перевезення вантажів від 02.08.2024 р., договір № 210624-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні віл 21.06.2024 р., прайс лист продавця від 01.07.2024 р. на ціни товарів., міжнародну товарно-транспортну накладну № 132841 від 05.08.2024 р., експортну накладну № 24FRD3160078452909 від 31.07.2024 р.

Відповідач направив Позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на запит Позивач надав: прайс-лист продавця від 01.07.2024 на ціни товарів.

Львівська митниця 08.08.2024 прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100409/2 (надалі-оскаржуване рішення).

У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Відповідач зазначив: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2002 км, а вартість 60000 грн. - що становить 29,97 грн/км, відстань по території України 484 км, а вартість 23479 грн. - що становить 48,51 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 02.08.2023 № 324-005455 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. - рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 02.08.2023 № 324-005455 містить пункт витрат "транспортно-експедиційні послуги на території України" (900,00 грн). Однак, відповідні витрати щодо транспортноекспедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг; - рахунок на оплату транспортноекспедиторських послуг від 02.08.2023 № 324-005455 містить інформацію, що перевезення здійснювалось на підставі договору від 21.10.2022 № 211022-1. Проте договір про надання транспортно-експедиційних послуг з таким номером декларантом не надано митному органу; - відповідно до вимог ст. 4 зовнішньоекономічного контракту від 13.09.2023 № 13092023 визначено, що умови поставки по даній зовнішньоекономічній операції являються FCA ARTHON. Проте у гр.. 20 митної декларації декларантом застосовано умови поставки FCA BALSAN. Ніяких змін та доповнень до зовнішньоекономічного договору, декларантом не надано митному органу; - відповідно до вимог ст. 4 зовнішньоекономічного контракту від 13.09.2023 № 13092023 визначено, що для кожної відправки товару продавець зобов`язаний надати покупцю наступні транспортні документи, у тому числі пакувальний лист. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог положень даної угоди; - відповідно до вимог п. 2.3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.06.2024 № 210624-1 визначено, що конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною цієї угоди. Проте даний документ, декларантом не надано митному органу».

08.08.2024 року Львівською митницею було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002613.

Не погоджуючись із прийнятими Львівською митницею рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що даний позов є обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100409/2 від 08.08.2024 р., обставини, котрі слугували підставою для його винесення, враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі письмові докази в їх сукупності, суд акцентує на наступному.

Щодо аргументу Львівської митниці, що відповідно до договору на транспортне експедирування від 21.06.2024 №210624/-1 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана, суд зазначає наступне.

Статтею 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Заявка це - документ, в якому Замовником визначено основні умови перевезення, спеціальні вимоги до умов транспортування вантажу, транспортного засобу, умови та терміни доставки, вартість перевезення та інші особливості надання послуг перевезення.

З вищевказаного не вбачається обов`язкове надання до митного оформлення Заявки, а саме виконання перевезення свідчить, що Замовником було надано всю необхідну інформацію для виконання даного перевезення. Тому, відсутність доказів заявки на надання послуг транспортного перевезення на момент здійснення митного оформлення не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Таким чином, можна зробити висновок, що заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Заявка (замовлення) не має вплив на числові визначення митної вартості.

Стосовно доводів митного органу, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, суд наголошує наступне.

Позиція митного органу полягає в тому, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2002 км, а вартість 60 000,00 грн. що становить 29,97 грн/км, відстань по території України 484 км, а вартість 23 479,4 грн. - що становить 48,51 грн/км).

Так, правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України). Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Також, відповідно до положень ст. 11 ЗУ "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

З наведеного вбачається, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.

Посилання Відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 N 65, Позивач вважає необґрунтованим, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку. Посилання Відповідача на положення п. 49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення, а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не спростовують правильність формування перевізниками вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання. Позивачем до митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати Б/Н від 02.08.2024 р., яка містить данні про вартість перевезення по іноземній території 2002 км, вартість 60 000,00 грн., відстань по території України 484 км, вартість 23 479,4 грн. та містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення НОМЕР_1 причіп держномер НОМЕР_2 , що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, які були подані до митного оформлення та дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.10.2022 р., договір № 020824-1 про надання послуг перевезення вантажів від 02.08.2024 р., договір № 210624-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні віл 21.06.2024 р.

Суд наголошує, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного суду від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі № 810/2839/17.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткових витрат пов`язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортні витрати Б/Н від 02.08.2024 р.), навантаженням, обробкою, не було, тобто Позивач не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Враховуючи наведене суд вважає, що надані Позивачем митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.

Що стосується зазначення в рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг від 02.08.2023 № 324-005455 договору від 21.10.2022 № 211022-1, суд зазначає, що до митного органу було надано рахунок на оплату № 324-005455 від 02.08.2024 р. в якому перевізником ТОВ «Намортранс» була допущена технічна помилка, а саме зазначено номер договору на підставі якого здійснювалось перевезення. Проте, ТОВ «Намортранс» вірно зазначено дату договору, фактично перевезення здійснювалось на підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.10.2022 р., який і було надано Позивачем при митному оформленні.

Суд зауважує, що наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Більш того, зміст інформації, яка внаслідок технічної помилки була зазначена, може бути перевірена на основі відомостей з інших документів, що були надані до митного оформлення, зокрема, вірний договір, який був Позивачем наданий при митному оформленні.

Стосовно зазначення у контракті умов поставки FCA ARTHON, а у митної декларації FCA BALSAN, суд зазначає, що між ПП "ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» (покупець) та компанією BALSAN S.A.S 2 (надалі - Продавець) 13.09.2023 укладений Контракт № 13092023 відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити килимове покриття (надалі іменується «Товари») та Покупець зобов`язується придбати згідно з умовами цього договору. Умови поставки прописані в інвойсах (рахунок-фактурах), які є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 4 зазначеного Контракту визначено, що товар поставляється на умовах, зазначених у накладних і вони є невід`ємною частиною договору, за винятком випадків, коли інше прямо погоджено в письмовій формі. Умови Інкотермс як FCA Arthon (або DAP Izegem).

За умов FCA (Free Carrier Франко перевізник) відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці.

Так, в п. 9 Контракту в розділі реквізити сторін, зазначена адреса місцезнаходження BALSAN S.A.S, а саме Франція місто Arthon, а в митній декларації зазначено FCA BALSAN, тобто зазначено назву Продавця.

Окрім того, суд зауважує, що фактично умови поставки в обох документах зазначено вірно, як FCA. Окрім того, умовами договору визначено, що умови поставки можуть бути прописані в інвойсах (рахунках-фактурах), з огляду на що жодної необхідності у наданні зазначених Відповідачем доповнень до контракту не було.

Суд також вважає необґрунтованими доводи митного органу щодо відсутності пакувального листа, оскільки пунктом 4 Контракту встановлено, що до кожної відправки Товару Продавець зобов`язаний надати Покупцеві наступну транспортну документацію: комерційний рахунок-фактуру, пакувальний лист, запевнений CMR та інш.

Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) - термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Відповідно до ст.А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.

Пунктом 6.1 Контракту визначено, що Товар поставляється в рулонах. Упаковка повинна забезпечувати повне збереження товару від будь-яких пошкоджень, викликаних нормальним поводженням, під час транспортування його автомобільним транспортом. Таким чином, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані з відповідною упаковкою покладається на Продавця.

Більш того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 "Процедура митної декларації" має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено "ZZ00" (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Так, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені Позивачем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 р. у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019 р. у справі №160/8775/18.

Більш того, посилання митного органу на неподання до митного оформлення пакувального листа спростовуються тим, що пакувальний лист не входить до переліку ч. 2 та ч. 3 статті 53 МК України, тому його подання не може бути підставою для відмови у визнанні задекларованої митної вартості.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що при здійснені коригування Львівською митницею застосовано метод "2б" (ст. 60 МК України). Щодо джерела коригування зазначено: "МД 209140/2024/019447 від 09.07.2024 року, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 3,51 дол США.

З метою митного оформлення позивачем було подано нову митну декларацію № 24UA209230072794U2 із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100409/2, за якою додатково нараховано 58 414,29 грн. митних платежів.

При цьому суд зауважує, що митний орган у оскаржуваному рішенні не навів необхідних пояснень про те, що митна декларація-джерело коригування була сформована при поставці аналогічної партії товару та її обсягу.

Таким чином, з огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування підстав, з урахуванням котрих заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, та як наслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Натомість, декларантом були надані усі необхідні документи, котрі, на думку суду, давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

На думку суду, надані митному органу документи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, та, як наслідок, безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товарів.

У Постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.

До того ж, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховний Суд у Постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17, у тому числі, акцентував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Згідно Рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі «Звежинський проти Польщі» позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. А. та інші проти Бельгії»). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності винесення Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100409/2 від 08.08.2024 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002613 від 08.08.2024 року, натомість, обґрунтованості, і, як наслідок, правомірності позовних вимог ПП «Тайсон клінінг».

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, а інші доводи, аргументи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не знівельовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративним позовом Приватного Підприємства «Тайсон Клінінг Компані» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного Підприємства «Тайсон Клінінг Компані» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

2. Визнати противоправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100409/2 від 08.08.2024 року.

3. Визнати противоправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002613 від 08.08.2024 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного Підприємства «Тайсон Клінінг Компані» (68556, Одеська обл., Болградський р-н, село Вільне, вул.Миру, буд. 155, ЄДРПОУ 32625121) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 16.12.2024 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 09.12.2024 року по 13.12.2024 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко