Рішення

від 16.12.2024 по справі 520/21853/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2024 року справа №520/21853/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши у письмовому провадженні, з урахуванням положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовною заявою Державного підприємства «Український науково-технічний центр

металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ»

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення

примусового виконання рішень у Харківській області Східного

міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (далі по тексту позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів примусового виконання рішення суду у рамках зведеного виконавчого провадження №62737925, які передбачені частиною другою статтей 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом звернення стягнення на нерухоме майно ДП «УкрНТЦ «Енергосталь»;

- зобов`язати відповідача, виконати вимоги частини другої сттаттей 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження» у рамках зведеного виконавчого провадження №62737925 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» нежитлові будівлі літ. А-5 площею 7566,3 кв.м, літ. Р-6 площею 674,4 кв.м, літ. С-2 площею 968,0 кв.м, літ. У-3 площею 5774,9 кв.м, літ. Х-1 площею 18,2 кв.м, літ. Ц-1 площею 163,3 кв.м, літ. Ч-1 площею 81,8 кв.м, літ. Фп площею 130,3 кв.м., які розташовані на вулиці Дарвіна, будинок 20, місті Харкові.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №62737925, у якому боржником є ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», при цьому, з моменту відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти та майно позивача відділом не вживаються жодні заходи з погашення заборгованості, окрім списання коштів, що надходили на банківські рахунки протягом періоду з 2020 року по 2023 рік, однак, поточних надходжень на банківські рахунки не вистачало для погашення заборгованості, а сума боргу зростала швидше, ніж погашалась. Вказує, що відповідачем було описане та арештоване все майно, що перебуває на балансі позивача, зокрема, нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 20, які не використовуються у господарській діяльності ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», однак у порушення частини п`ятої статті 48 та частини п`ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не було звернуто стягнення на об`єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі позивача та не використовуються у господарській діяльності.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у строк до 12.08.2024 подати до суду відзив на позовну заяву та зобов`язано відповідача у цей же строк надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження, які стосуються заявлених позовних вимог.

У строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву, від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що надання копій матеріалів зведеного виконавчого провадження потребує додаткового часу, оскільки матеріалів більше 600 сторінок.

Від представника відповідача 21.08.2024 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем з січня 2023 року було списано з розрахункових рахунків позивача грошові кошти у розмірі 153265,46 грн, які були розподілені між стягувачами згідно частини другої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що відповідачем вживаються заходи з метою реалізації автотранспортних засобів позивача, а реалізація нерухомого майна боржника наразі неможлива в силу положень частини першої статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а відтак державним виконавцем не допущено протиправної бездіяльності.

Представник позивача 29.08.2024 засобами підсистеми «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій наголошує на безпідставності посилань відповідача на положення частини першої статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог повністю, посилаючись на мотиви та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Від представника позивача та представника відповідача 06.09.2024 надійшли заяви, у яких представники просили розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

На виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження №62737925, у якому боржником є ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», до складу якого входять 1090 виконавчих проваджень про стягнення з боржника заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб і держави, яка становить загальну суму 66 772 631,35 грн, з яких 959 виконавчих проваджень щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.09.2020 у зведеному виконавчому провадженні №62737925 було накладено арешт на кошти, що містяться на банківських рахунках ДП «УкрНТЦ «Енергосталь».

З наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем направлялися платіжні інструкції до банківських установ для списання наявних у позивача грошових коштів та за період з січня 2023 року було списано грошові кошти у розмірі 153 265,46 грн, які були розподілені між стягувачами.

Також з матеріалів справи, зокрема, постанови про опис та арешт майна (кошти) боржника від 30.03.2021 ЗВП №62737925 вбачається, що відповідачем було описане та арештоване нерухоме майно, що перебуває на балансі Позивача, зокрема нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 20.

Згідно із постановою про арешт майна боржника від 20.03.2023 ВП №62656661 відповідачем було накладено арешт на транспортні засоби: ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; CHEVROLET реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ; TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ; RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 ; 3A3, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; CHEVROLET, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ; TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ; RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_11 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 .

Також 28.06.2024 державним виконавцем було описано та арештовано транспортні засоби: TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ; VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_12 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 ; HONDA, реєстраційний номер НОМЕР_14 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_15 .

Державним виконавцем 01.07.2024 прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 166/2023, виданий Фондом державного майна 20.03.2023) для участі у виконавчому провадженні.

Згідно зі звітом про оцінку майна №547 ринкова вартість транспортних засобів становить: TOYOTA PRADO 4.0 днз НОМЕР_16 565100 грн без ПДВ, 681720 грн з ПДВ; VOLKSWAGEN CARAVELLE днз НОМЕР_12 257500 грн без ПДВ, 309000 з ПДВ; HONDA ACCORD днз НОМЕР_14 240800 грн без ПДВ, 288960 з ПДВ.

З наданих Відповідачем матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем не вживались заходи з проведення оцінки нерухомого майна, описаного та арештованого згідно із постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.03.2021 ЗВП №62737925.

Вважаючи, що відповідач на виконання вимог частини п`ятої статті 48 та частини п`ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» був зобов`язаний звернути стягнення не тільки на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках та автотранспортні засоби, а й на об`єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі позивача та не використовуються у господарській діяльності, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Не допускається накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення за власними зобов`язаннями Центрального депозитарію цінних паперів як суб`єкта господарювання на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення на кошти, що отримуються (утримуються) небанківським надавачем платіжних послуг на розрахунковому рахунку, відкритому банком небанківському надавачу платіжних послуг для виконання платіжних операцій, за зобов`язаннями такого небанківського надавача платіжних послуг перед будь-яким кредитором, крім звернення стягнення за зобов`язаннями цього небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем, за умови що таке зобов`язання пов`язано з наданням ним платіжних послуг такому користувачу. Порядок звернення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках небанківських надавачів платіжних послуг, встановлюється Національним банком України.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, і лише у разі недостатності у боржника таких коштів, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові, у черговості, визначеній частини шостої статті 52 цього Закону.

Як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, у період з січня 2023 року з банківських рахунків позивача було списано грошові кошти у розмірі 153265,46 грн, які були розподілені між стягувачами згідно частини другої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження».

Поряд з цим, заборгованість за зведеним виконавчим провадженням №62737925 становить 66 772 631,35 грн, що дає правові підстави для висновку про відсутність у позивача коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, а тому, відповідач був зобов`язаних звернути стягнення на інше майно, належне позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом від 24.11.2020 №1-01-978К повідомляв відповідача про невикористання у господарській діяльності нерухомого майна за адресою м. Харків, вул. Дарвіна, 20, на яке накладено арешт, та про доцільність реалізації такого майна з метою виконання судових рішень про стягнення заборгованості.

Слід також зазначити, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2021 у справі №638/6293/20, копію якої надано, як позивачем, так і відповідачем, було встановлено спосіб виконання судового рішення у справі №638/6293/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» про стягнення заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній плати шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

З наданих позивачем звітів про проведення технічного обстеження судом також встановлено, що нежитлові будівлі літ. А-5 площею 7566.3 кв.м, літ. Р-6 площею 6741.4 кв.м, літ. С-2 площею 968.0 кв.м, літ. У-3 площею 5774.9 кв.м, літ. Х-1 площею 18.2 кв.м, літ. Ц-1 площею 163.3 кв.м, літ. Ч-1 площею 81.8 кв.м, літ. Фп площею 130.3 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1 , перебувають у незадовільному технічному стані, що узгоджується з доводами позивача про невикористання таких будівель у господарській діяльності.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій направлених на виконання вказаних вище приписів чинного законодавства зі звернення стягнення на нерухоме майно позивача.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність протиправної бездіяльності, оскільки відповідачем вчинялись дії з накладення арешту на автотранспортні засоби позивача, призначення суб`єкта оціночної діяльності та проведення електронних торгів з реалізації таких автотранспортних засобів, суд зазначає, що згідно з наданим звітом про оцінку майна №547, складеним ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», сукупна вартість трьох арештованих транспортних засобів позивача становить 1 066 400 грн без ПДВ та 1 279 680 грн з ПДВ, а згідно звіту про оцінку майна №474, складеним ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», сукупна вартість сімнадцяти арештованих транспортних засобів позивача становить 1 205 255 грн без ПДВ та 1 446 306 грн з ПДВ.

Поряд з цим, як зазначено самим відповідачем, до складу зведеного виконавчого провадження входять 1090 виконавчих проваджень про стягнення з боржника заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб і держави, яка становить загальну суму 66 772 631,35 грн, а відтак, навіть за умови реалізації всіх арештованих транспортних засобів за ринковою ціною, без урахування потенційної уцінки арештованого майна, що передбачено частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», сума отриманих грошових коштів складе 2 271 655 грн без ПДВ та 2 725 986 грн з ПДВ,

Відтак, хоч відповідачем і здійснено дії з реалізації майна позивача, однак таке здійснення дій з примусової реалізації транспортних засобів не є достатнім для висновку про вжиття ефективних та своєчасних виконавчих дій щодо примусового виконання рішень. До того ж зведене виконавче провадження відкрито у 2020 році та з того часу сума заборгованості позивача лише збільшувалась.

Щодо доводів відповідача про неможливість звернення стягнення на нерухоме майно позивача з огляду на положення частини першої статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», суд зазначає наступне.

Так, вказаною нормою права вирішено встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Поряд з цим статтею 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією

майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зміст наведених законодавчих положень свідчить про те, що мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств стосується відчуження лише об`єктів нерухомого майна, що забезпечують ведення виробничої діяльності, однак з матеріалів справи судом встановлено, що нежитлові будівлі літ. А-5 площею 7566.3 кв.м, літ. Р-6 площею 6741.4 кв.м, літ. С-2 площею 968.0 кв.м, літ. У-3 площею 5774.9 кв.м, літ. Х-1 площею 18.2 кв.м, літ. Ц-1 площею 163.3 кв.м, літ. Ч-1 площею 81.8 кв.м, літ. Фп площею 130.3 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1 , не використовуються у господарській діяльності. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Крім того, стаття 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» свідчить про те, що мораторій не розповсюджується на примусове виконання рішень щодо виплати заробітної плати, а з наданих відповідачем документів вбачається, що з 1090 виконавчих проваджень, що входять до зведеного виконавчого провадження, 959 виконавчих проваджень стосуються стягнення заборгованості з заробітної плати та інших вимог, пов`язаних із трудовими правовідносинами, що лише додатково свідчить про безпідставність посилань відповідача на дію мораторію.

Європейський суд з прав людини у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи Войтенко проти України, Горнсбі проти Греції).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (Піалопулос та інші проти Греції, Юрій Миколайович Іванов проти України, Горнсбі проти Греції).

Варто також зауважити, що у справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа Сук проти України).

У той же час, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

На підставі вказаного вище суд доходить до висновку, що задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає невжитті заходів примусового виконання рішення суду в рамках зведеного виконавчого провадження №62737925, які передбачені чатиною другою статті 48, статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом звернення стягнення на нерухоме майно ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», не призводить до ефективного поновлення порушених прав позивача та апріорі не може призвести до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків).

Для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача виконати вимоги частини другої статті 48, статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках зведеного виконавчого провадження №62737925 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» нежитлові будівлі літ. А-5 площею 7566.3 кв.м, літ. Р-6 площею 6741.4 кв.м, літ. С-2 площею 968.0 кв.м, літ. У-3 площею 5774.9 кв.м, літ. Х-1 площею 18.2 кв.м, літ. Ц-1 площею 163.3 кв.м, літ. Ч-1 площею 81.8 кв.м, літ. Фп площею 130.3 кв.м., які розташовані у м. Харкові, вулиця Дарвіна, будинок 20, відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає невжитті заходів примусового виконання рішення суду в рамках зведеного виконавчого провадження №62737925, які передбачені частиною другою статті 48, статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом звернення стягнення на нерухоме майно ДП «УкрНТЦ «Енергосталь».

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено обґрунтованість доводів позовної заяви.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією від 01.07.2024 №69945724, копія якої наявна у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Державного підприємства Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (проспект Науки, будинок 9, місто Харків, 61166, код ЄДРПОУ: 31632138) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Студентська, будинок 5/4, місто Харків, 61024, ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати вимоги частини другої статті 48, статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках зведеного виконавчого провадження №62737925 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» нежитлові будівлі літ. А-5 площею 7566.3 кв.м, літ. Р-6 площею 6741.4 кв.м, літ. С-2 площею 968.0 кв.м, літ. У-3 площею 5774.9 кв.м, літ. Х-1 площею 18.2 кв.м, літ. Ц-1 площею 163.3 кв.м, літ. Ч-1 площею 81.8 кв.м, літ. Фп площею 130.3 кв.м., які розташовані у м. Харкові, вулиця Дарвіна, будинок 20.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Державного підприємства Український науково-технічний центр металургійної промисловості «ЕНЕРГОСТАЛЬ» у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 16.12.2024.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА