Рішення

від 16.12.2024 по справі 520/13746/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 грудня 2024 року № 520/13746/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 24.02.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

- з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб:

- щодо надбавки за особливості проходження служби правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом;

- з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб:

- щодо надбавки за особливості проходження служби правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом;

- з 01.01.2022 року по 24.02.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб:

- щодо надбавки за особливості проходження служби правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2022 року по 24.02.2022 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом.

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення з ним остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 24.02.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Білової О.В. від 27.05.2024 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за вказаним вище позовом.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також представником відповідача зазначено, що в період з 2020 по день звільнення позивача грошове забезпечення (основне, додаткове, та інші виплати) нараховувалося фактично зі застосування прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018 р. (1762 грн), підстави для застосування інших показників, враховуючи відповідну практику Верховного суду України без змін Уряду відсутні. Представником відповідача вказано, що управління заперечує щодо редакції позовної вимоги з боку позивача,

оскільки не вправі позивачу визначати спосіб та метод розрахунку грошового забезпечення із зазначення чіткого розміру надбавки ОВЗ та премій «щодо надбавки за особливості проходження служби правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії відсотки премії, зазначені у наказах ГУ» дана вимога є заявленою на майбутнє, носить прямий характер втручання в дискредиційні повноваження Головного управління. Отже, права позивача в даній частині не порушенні з боку Головного управління, а отже на момент розгляду справи подія у вигляді здійснення перерахунку не настала. Тільки порушенні права підлягають захисту в судовому порядку, а отже в даній частинні вимоги позивача належить відмовити. Представником відповідача вказано, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу з 01.01.2020 по дату звільнення здійснені відповідно до діючих на вказаний період вимог нормативних актів. Представником відповідача зазначено, що оскільки у вказані періоди реального підвищення грошового забезпечення не було, виходячи з бюджетного асигнування Головного управління в період 2020-2022, то відсутні підстави для проведення перерахунку в 2022 р. виходячи зі ст. 22 Закону України «Про державний бюджет» на 2022 р. В той же час, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Отже, враховуючи дату винесення судового рішення 29.01.2020 р. позивач не коректно сформував свої позовні вимоги про перерахунок грошового з 01.01.2020 р., підстав заявляти таку позовну вимогу, судом І інстанції відсутні. Так як тільки 29.01.2020 р. суд у справі № 826/6453/18 виникли підстави для перерахунку (грошового забезпечення) на думку Позивача підстав для застосування даної практики та норми про те, що грошове забезпечення рахується шляхом множення на механізм 1 січня календарного року відсутні. Тому період визначається з 29.01.2020 р., а не як помилково вказує позивач з 01.01.2020 р. Також представником відповідача зазначено, що позовна вимога містить в собі вимогу із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії позивача є безпідставною з огляду на приписи п. 4 постанови КМУ № 704, оскільки такою нормою передбачено, лише посадові оклади та оклади за спеціальне звання, яке визначається шляхом множення на 1762 грн. Вимога про перерахунок додаткових видів грошового забезпечення та премії є необґрунтованою з боку позивача, а відтак підстави для її задоволення відсутні. Крім того, представником відповідача наголошено на обставинах помилковості та необґрунтованості позовних вимог позивача про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення. Водночас представником відповідача наголошено на передчасності цієї частини позовних вимог.

Представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції стосовно доводів представника відповідача.

У зв`язку зі звільненням судді з посади проведено повторний автоматизований перерозподіл справи.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 07.08.2024 року передано в провадження судді Мельникова Р.В.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від 14.08.2024 року адміністративну справу за вказаним вище позовом прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.11.2024 року витребувано від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області додаткові докази у справі, а саме: довідку про доходи ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю, в якому відбулось звільнення позивача; розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100; розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01 січня 2020 року; розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01 січня 2021 року; розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 24.02.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01 січня 2022 року; довідку про виплачені ОСОБА_1 суми заробітної плати (грошового забезпечення) при звільненні, витребувані документи вказано надати до Харківського окружного адміністративного суду у строк протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали суду.

На виконання ухвали суду від 25.11.2024 року представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області та був звільнений з лав відповідача 24.02.2022 року.

Позивачем у позовній заяві вказано, що при обрахунку сум його грошового забезпечення відповідач керувався приписами постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами, які були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, зокрема, щодо п.4 постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 року № 704 в частині визначення відповідних посадових окладів та окладів за спеціальне звання для осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, не дивлячись на те, що відповідні зміни були визнані нечинними у судовому порядку в рамках розгляду справи № 826/6453/18.

Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем було залишено поза увагою обставини відсутності в Законах України Про Державний бюджет України на 2020-2022 роки застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року та, як наслідок, суперечності п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, відповідним зазначеним нормативним актам вищої юридичної сили.

Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення з 01.01.2020 року по 24.02.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 в редакції, яка діяла до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, які скасовані у судовому порядку в рамках розгляду справи № 826/6453/18 та, виходячи з відсутності з 01.01.2020 застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

Водночас позивачем вказано, що початок періоду, з 01.01.2020 обумовлений тим, що саме з 01.01.2020 положення п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Вважаючи свої права порушеними, позивач через свого представника звернувся до відповідача, однак отримав лист про відсутність підстав для вчинення вказаних дій.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач вернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків: 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Відтак, на момент набрання чинності постановою № 704, що відбулось 01.03.2018 року, пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Таким чином, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, суд зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за результатами апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено; визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; у іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.

Відтак, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому, суд зазначає, що Законом України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

В той же час, згідно приписів стаття 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2022 року по справі №500/1813/21 вказано, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Відтак, на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, колегією суддів наголошено на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому колегією суддів зазначено, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі - Закон № 294-IX), Закони України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX) та Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020, на 2021 та на 2022 роки, відповідно, не містять.

Отже, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Приписами ч.3 ст.1-1 Закону № 2262-XII визначено безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з 29.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.

Згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 р. по справі №240/4946/18, Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.02.2021 р. у справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

При цьому, з 29.01.2020 р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 р.

Відтак, 29.01.2020 р. настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020 р., на 01.01.2021 р., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р.

Суд зазначає, що з 01.10.2020 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Положеннями ст. 7 Закону № 294-IX встановлено, що станом на 01.01.2020 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2102,00 грн. Положеннями ст. 7 Закону № 1082-IX встановлено, що станом на 01.01.2021 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270,00 грн. Положеннями ст. 7 Закону № 1928-IX встановлено, що станом на 01.01.2022 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2481,00 грн. Положеннями ст.7 Закону № 2710-IX встановлено, що станом на 01.01.2022 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2684,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 01.01.2020 року належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року. Натомість, відповідачем при обчисленні розміру грошового забезпечення позивача було розраховано з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що є протиправним.

Таким чином, з огляду на встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2020 року до 24.02.2022 року грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Водночас суд зазначає, що прохання позивача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення саме з 01.01.2020, було обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом № 294-IX.

Таким чином, суд наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 294-IX виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача саме з 01.01.2020, а не з 29.01.2020, як вказує відповідач.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом; з 01.01.2022 року по 24.02.2022 року із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом, суд зазначає, що останні є такими, що не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не було виплачено позивачу грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 24.02.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, а отже спір щодо розрахунку надбавки за особливості проходження служби та премії не виник, права позивача в частині розрахунку конкретних видів грошового забезпечення, їх розміру у відсотках, станом на день подання позову та на день винесення рішення не є порушеними.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині є такими, що направлені на майбутнє.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні; зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

З аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина 2 статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування, тобто, зазначене в частині 1 статті 117 КЗпП України.

Таким чином, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня. Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №813/356/16, від 06.08.2020 року у справі №813/851/16.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку про те, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасною, оскільки відповідачем не здійснено повного розрахунку з позивачем, у зв`язку з чим відсутня можливість обрахувати суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

При цьому, відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні виплати середнього заробітку у зазначеній частині будуть порушені.

Аналогічні висновки викладено і Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 07.11.2024 року у справі №520/37851/23.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61013, код ЄДРПОУ38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року до 24.02.2022 року грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року до 24.02.2022 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.