Рішення

від 16.12.2024 по справі 580/9638/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року справа № 580/9638/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії комунального закладу комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо не врахування приписів Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» від 13.03.2018 №2318-VII, наказу МОЗ від 22.111995 №212 щодо встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках при прийнятті рішення, викладеного у формі акту огляду медико-соціальною комісією від 10.02.2021 з причин інвалідності «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»;

- зобов`язати комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи» провести переогляд з метою підвищення групи інвалідності (встановлення ІІ групи інвалідності) та встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках з причин інвалідності «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» від 13.03.2018 №2318-VII, у зв`язку із змінами у стані здоров`я і працездатності та беручи до уваги свідоцтво про хворобу від 30.01.2024 №38, виписку із медичної карти стаціонарного хворого від 15.08.2024 №19845 та надати позивачу копії актів його огляду від 10.02.2021, 25.01.2023 та 26.03.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» протиправно не встановив ступінь втрати працездатності позивача у відсотках з причин інвалідності «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» від 13.03.2018 №2318-VII, у зв`язку із змінами у стані здоров`я і працездатності та беручи до уваги свідоцтво про хворобу позивача від 30.01.2024 №38, виписку із медичної карти стаціонарного хворого від 15.08.2024 №19845.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 16.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав, щодо його задоволення заперечив, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що експертна документація позивача розглядалась Центральною МСЕК МОЗ України та рішення про ІІІ групу і причину інвалідності «захворювання пов`язані із захистом Батьківщини» було підтверджено. Рішення КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» на момент огляду було прийняте у відповідності до вимог п. 27 Положення №561. Щодо застосування ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», то відповідач зазначив, що ця норма стосується осіб, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних при безпосередній участі в забезпеченні відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, отримали ушкодження, які призвели до ампутації верхніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкості втрати органом його функції, що призвело до інвалідності. Однак відповідачем зазначено, що наявну у позивача захворювання під дію вищезазначеної статті не підпадають. Також відповідачем вказано, що останні медичні документи щодо позивача надійшли до відповідача ще у березні 2024 року, тому позов в частині вимоги щодо врахування під час повторного перегляду саме виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 15.08.2024 №19845 є передчасним, оскільки позивач після лікування у серпні 2024 року не звертався до відповідача із відповідною заявою та доданими до неї оновленими медичними документами.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він вважає, що доводи відповідача, які зазначені у відзиві на позов є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Ухвалою суду від 05.11.2024 залучено до участі у справі №580/9638/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівска, 36, код ЄДРПОУ 38260065).

Третя особа письмових пояснень на позов до суду не подала.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідно до акту обласної МСЕК №2 від 10.02.2021 №773 позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи. Захворювання «Так, пов`язано із захистом Батьківщини», безтерміново. Встановлено 45% ступеня втрати професійної працездатності по відповідному захворюванню.

У подальшому відповідно до акту огляду МСЕК №2 від 09.01.2023 №275 позивачу підвищено відсоток втрати працездатності із 45% до 60%, однак групу інвалідності не було підвищено, оскільки відповідно до медичних документів морфо-функціональні порушення по захворюванню відповідають по чинному законодавству України з МСЕК саме ІІІ групі інвалідності.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням МСЕК №2 від 09.01.2023 №275, позивач оскаржив його до Центральної МСЕК МОЗ України.

Центральна МСЕК МОЗ України за наслідками розгляду медико-експертної справи позивача та наявні медичні документи, листом від 25.01.2023 №56-12(23) повідомила позивача про те, що рішення обласної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності прийняте з дотриманням п. 27 Положення №1317.

У березні 2024 на адресу відповідача від ЛКК КНП «Золотоніський міський центр ПМСД ЗМР» повторно надійшли медичні документи за ф 088/о щодо позивача для їх розгляду обласною МСЕК, тому відповідно до акту огляду МСЕК №2 від 26.03.2024 №1029 на підставі медичних документів про захворювання та свідоцтва про хворобу госпітальної ВЛК від 25.01.2024 №38, позивачу групу інвалідності не було підвищено, оскільки відповідно до медичних документів морфо-функціональні порушення по захворюванню відповідають по чинному законодавству України з МСЕК саме ІІІ групі інвалідності.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням МСЕК №2 від 09.01.2023 №275, позивач оскаржив його до Центральної МСЕК МОЗ України.

Центральна МСЕК МОЗ України за наслідками розгляду медико-експертної справи позивача та наявні медичні документи, листом від 10.06.2024 №56-13/1758 повідомила позивача про те, що рішення обласної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності прийняте з дотриманням п. 27 Положення №1317.

Вважаючи рішення відповідача щодо не встановлення йому ІІ групи протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991. (далі Закон №875).

Відповідно до статті 2 Закону №875 особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно статті 3 Закону №875 інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім того, Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 врегульовані основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності. (далі Закон №2961).

Стаття 1 Закону №2961 визначає, що медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно частин 1-6 статті 7 Закону №2961 медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону №2961 медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання.

Згідно частини 12 статті 7 Закону №2961 положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу. (далі Положення №1317).

Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно пункту 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Пунктом 11 Положення №1317 передбачено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до пункту 15 Положення №1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є:

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

професійне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 561 від 05.09.2011 (далі - Інструкція №561), медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (пункт 1.10 Інструкції № 561).

Аналізуючи положення вказаних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом на встановлення групи інвалідності наділена лише медико-соціальна експертна комісія, яка здійснює огляди осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на підставі направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач просить суд зобов`язати відповідача провести переогляд з метою підвищення групи інвалідності (встановлення ІІ групи інвалідності) та встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках з причин інвалідності «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» від 13.03.2018 №2318-VII, у зв`язку із змінами у стані здоров`я і працездатності та беручи до уваги свідоцтво про хворобу від 30.01.2024 №38, виписку із медичної карти стаціонарного хворого від 15.08.2024 №19845.

Суд звертає увагу на те, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є повноваженням відповідних МСЕК, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19 зазначив, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Тому, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача визнати позивача особою з інвалідністю ІІ групи та встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках з причин інвалідності «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності».

До того ж, останні медичні документи щодо позивача надійшли до відповідача від ЛКК КНП «Золотоніський міський центр ПМСД ЗМР» ще у березні 2024 року, тому відповідач позбавлений можливості врахувати під час повторного перегляду саме виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 15.08.2024 №19845, оскільки позивач після лікування у серпні 2024 року не звертався до обласної МСЕК із відповідною заявою та доданими до неї оновленими медичними документами.

Необхідно наголосити, що у постанові від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, у якій спір виник у зв`язку із незгодою позивача із висновком МСЕК про час настання інвалідності позивача, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Отже, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач не посилається на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, у свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення МСЕК прийняте відповідачем після досліджень медичної документації позивача, яка включає - направлення на МСЕК, виписки з хвороб, свідоцтво про хворобу та за результатами обстеження позивача членами комісії прийнято відповідне рішення, що свідчить про відсутність порушення відповідачем порядку розгляду цього питання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскарженого висновку МСЕК, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених наведеним правовим регулюванням, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ