Рішення

від 13.12.2024 по справі 620/12715/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/12715/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_2 , позивач) до Державного спеціалізованого підприємства "ЦЕНТРАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ" (далі також ДСП "ЦППРВ", відповідач) з остаточними позовними вимогами, про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу витрат на відрядження за період з січня 2022 року у розмірі 300 гривень за кожен день перебування у відрядженні відповідно до постанови КМУ від 02.02.2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірні суми, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовоно тим, що відповідач, на думку позивача, протиправно не здійснив нарахування та виплату коштів на відрядження. Позивач звертався до відповідача з питання виплати вказаних коштів, однак, останній виплату коштів на відрядження не здійснив. Зазначене стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

22.10.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.10.2024 ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог за період з січня 2022 року по 17.03.2024 повернуто позивачу.

Відповідачем подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки виплати на витрати на відрядження за вахтовим методом роботи, у спірних правовідносинах, чинним законодавством не передбачено. Також зазначив, що предмет спору не є публічно-правовим, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідач заснований на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

06.11.2024 ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Щодо доводів відповідача, що предмет спору не є публічно-правовим, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідач заснований на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Так, за даними ЄДРПОУ Державне спеціалізоване підприємство "ЦЕНТРАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО З ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ" є юридичною особою, за організаційною-правовою формою є Державним підприємством та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

У свою чергу за загальновідомою інформацією, Державне агентство України з управління зоною відчуження(ДАЗВ України) е центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраекології та природних ресурсів України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач є суб`єктом владним повноважень, а отже цей спір віднесено до публічно-правового.

Як видно з матеріалів справи, позивача прийнято на роботу до ДСП «ЦППРВ» з 01.02.2011 з особливо шкідливими умовами праці наступних працівників - майстром дільниці експлуатації пункту захоронення радіоактивних відходів «Буряківка» цеху з переробки та захоронення РАВ (комплекс «Вектор» та ПЗРВ «Буряківка») з місячним посадовим окладом 3021,00 грн., графік роботи №4 (2 вахта), що підтверджується копією наказу №9о/с від 24.02.2011 (а.с. 56).

На звернення позивача щодо проведення спірних виплат від 07.08.2024, відповідач листом від 12.08.2024 № 3-02.0/03/1671/24 відмовив за відсутністю відповідного фінансування на вказані цілі.

На запит адвоката позивача від 26.09.2024 відповідач листом від 07.10.2024 повідомив позивача, що оскільки підприємство не видавало накази на відрядження позивача, відповідно, витрати на вказані цілі відсутні. Також наголосив, що позивач здійснював свою діяльність в зоні відчуження за основним місцем роботи, тому у відрядження не направлявся.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі Постанова № 98) затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.

У відповідності до додатку 1 до Постанови № 98 сума добових витрат в межах України складає 300 грн.

Відповідно до п. 5 Постанови № 98 підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами як аванс для здійснення поточних витрат (у межах України - у національній валюті, за кордон - у валюті держави, до якої відряджається працівник, або у доларах США/євро, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку, встановленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження). Аванс перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або рахунок підприємства, установи, організації, що направляють працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.

Відповідно до п. 7 Постанови № 98 установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих у паперовій або електронній формі, відшкодовуються:1) витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених удодатку 1до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на оформлення закордонних паспортів; на оформлення дозволів на в`їзд (віз); на оплату вартості страхового поліса життя або здоров`я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності документального підтвердження про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; на обов`язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов.

Згідно положень ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Відповідно до положень Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон № 59 від 13.03.1998, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.03.1998 № 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об`єднання, установи, організації (далі - підприємства) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку і мети відрядження.

Водночас документи на підтвердження відрядження позивача у спірний період відсутні.

Бездіяльність відповідача щодо видачі документів, передбачених Наказом № 59, позивачем не оскаржувалось.

Крім того , Розділом 1 пунктом 2 частини 1 Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 24 липня 2017 року №275, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2017 року за №994/30862 (надалі - Положення) передбачено, що дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації, що перебувають у сфері управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Частиною 4 розділу 2 Положення визначено, що направлення працівників на вахту не є службовим відрядженням.

Частиною 5 розділу 4 Положення передбачено, що особам, які працюють вахтовим методом, за кожний день перебування на вахті, крім виплати основної заробітної плати, виплачується надбавка за вахтовий метод роботи у порядку та розмірі, визначених галузевою угодою між уповноваженим органом управління та галузевою профспілкою, але не менше 0,2 розміру добових, встановленого працівникам при службових відрядженнях по Україні. Витрати, пов`язані з виплатою надбавки за вахтовий метод роботи й оплатою за час перебування і затримки в дорозі, здійснюються в межах кошторисів і витрат на провадження робіт і послуг.

Судом встановлено, що основним місцем роботи позивача визначено зону відчуження за вахтовим методом роботи, що підтверджується витягом з наказу від 24.02.2011 № 9о/с.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.05.2022 № 195 «Про внесення зміни до Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 липня 2022 року за № 726/38062) визначений розмір надбавки за вахтовий метод роботи, визначених Галузевою угодою, але не менше 0,2 розміру добових, встановленого працівникам при службових відрядженнях по Україні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.

Водночас позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову.

Відповідач наголошує, що позивач здійснював трудову діяльність у зоні відчуження за основним місцем роботи, відповідно у відрядження не направлявся.

Таким чином, порушень відповідачем вимог чинного законодавства, якими врегульовано підстави, умови і порядок витрат на відрядження, стосовно позивача не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Державне спеціалізоване підприємство "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами" вул. Кірова, 52,Чорнобиль,Іванківський район, Київська область,07270 код ЄДРПОУ 37197102.

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко