Ухвала

від 26.11.2024 по справі 757/10308/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/10308/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/6678/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна Колективного підприємства «Озон» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12023000000001950 від 19 жовтня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на предмети, виявлені та вилучені у ході обшуку від 18 грудня 2023 року, а саме: автомобіль марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору з причепом марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору, власником яких являється колективне підприємство «ОЗОН» громадської організації «ЩИТ ЕЛЬФА», в яких знаходяться колоди деревини породи «Ялина» дві пачки довжиною близько 6 м 20 см, об`ємом 8,9 м3 з бирками 263101427, 263101428 та дві пачки вказаної деревини довжиною близько 6 м 20 см, об`ємом 7,3 м3 з бирками 263101429, 263101430, з метою збереження речових доказів із забороною користування та розпорядження даного майна.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_7 в інтересах КП «Озон» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору з причепом марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого в цій частині.

У мотивування скарги зазначає, що 18 грудня 2023 року КП «Озон» лише здійснювало господарську діяльність з перевезення лісопродукції на замовлення Філії «Осмолодське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на виконання Договору №807 від 01 вересня 2023 року.

Вказує, що у кримінальному провадженні №12023000000001950 від 19 жовтня 2023 року повідомлення про підозру будь-кому з посадових осіб КП «Озон» не здійснено, отже на час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно у даному кримінальному провадженні службові особи КП «Озон», у тому числі директор ОСОБА_9 у статусі підозрюваного, обвинуваченого не перебувають, у зв`язку з чим у слідчого судді відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно.

Уважає, що вилучені транспортні засоби не є та не можуть бути у даному кримінальному провадженні ні знаряддям вчинення злочину, ні майном, здобутим у результаті його вчинення, оскільки всі підтверджуючи документи щодо законності його перевезення КП «Озон» знаходяться у розпорядженні органу досудового розслідування тривалий час.

Також посилається на порушення слідчим вимог частини п`ятої статті 171 КПК України щодо необхідності дотримання строку подання клопотання про арешт вилученого під час обшуку майна.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 рокупостановлена без участі власника майна чи його представника, а її копія була отримана на електронну поштову скриньку адвоката ОСОБА_7 лише 27 вересня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна.

У матеріалах судової справи відсутні докази отримання власником майна та/або його представником копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року.

Як зазначає адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали ним було отримано лише 27 вересня 2024 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи адвоката про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001950 від 19 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, частиною четвертою статті 246, частиною другою статті 209, частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що з території лісництв Карпатського лісового офісу ДСЛП «Ліси України» здійснюється незаконний вивіз деревини без документів на реалізацію за попереднім лісопатологічним дослідженням ДСЛП «Івано-Франківськлісозахист» код ЄДРПОУ:34078792 із заниженням класності та об`ємів деревини на користь суб`єктів господарської діяльності.

Особи, причетні до вчинення кримінальних правопорушень, у своїй злочинній діяльності використовуються автомобіль марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору.

18 грудня 2023 року проведено обшук автомобіля марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, з причепом марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , під час якого виявлено та вилучено:

- автомобіль марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору з причепом марки «РКБ» д.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору, в яких знаходяться колоди деревини породи «Ялина» дві пачки довжиною близько 6 м 20 см, об`ємом 8,9 м3 з бирками 263101427, 263101428 та дві пачки вказаної деревини довжиною близько 6 м 20 см, об`ємом 7,3 м3 з бирками 263101429, 263101430.

Власником автомобіля марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, та причепа марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору є КП «ОЗОН» громадської організації «ЩИТ ЕЛЬФА».

Постановою старшого слідчого від 19 грудня 2023 року вказане вище майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023000000001950 від 19 жовтня 2023 року.

06 березня 2024 року до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12023000000001950 від 19 жовтня 2023 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на предмети, виявлені та вилучені у ході обшуку від 18 грудня 2023 року, а саме: автомобіль марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору з причепом марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору, власником яких являється колективне підприємство «ОЗОН» громадської організації «ЩИТ ЕЛЬФА», в яких знаходяться колоди деревини породи «Ялина» дві пачки довжиною близько 6 м 20 см, об`ємом 8,9 м3 з бирками 263101427, 263101428 та дві пачки вказаної деревини довжиною близько 6 м 20 см, об`ємом 7,3 м3 з бирками 263101429, 263101430, з метою збереження речових доказів із забороною користування та розпорядження даного майна.

Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена апелянтом лише в частині накладення арешту на автомобіль марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору з причепом марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , зеленого кольору, тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та лише щодо арешту вказаних документів.

Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль марки «УРАЛ 4320 лісовоз-Е», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, з причепом марки «РКБ», д.н.з. НОМЕР_2 , які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023000000001950 від 19 жовтня 2023 року та які вилучено під час проведення обшуку 18 грудня 2023 року, з тих підстав, що вказані транспортні засоби можуть бути використані слідством як речові докази в кримінальному провадженні та відповідають критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, а також з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, або ненастання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий та прокурор просили накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав на зазначене у клопотанні слідчого майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що 18 грудня 2023 року КП «Озон» лише здійснювало господарську діяльність з перевезення лісопродукції на замовлення Філії «Осмолодське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» на виконання Договору №807 від 01 вересня 2023 року, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане у клопотанні та вилучене майно може бути об`єктом кримінально протиправних дій, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Аргументи адвоката, що у кримінальному провадженні №12023000000001950 від 19 жовтня 2023 року повідомлення про підозру будь-кому з посадових осіб КП «Озон» не здійснено, отже на час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно у даному кримінальному провадженні службові особи КП «Озон», у тому числі директор ОСОБА_9 у статусі підозрюваного, обвинуваченого не перебувають, у зв`язку з чим у слідчого судді відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що вилучені транспортні засоби не є та не можуть бути у даному кримінальному провадженні ні знаряддям вчинення злочину, ні майном, здобутим у результаті його вчинення, оскільки всі підтверджуючи документи щодо законності його перевезення КП «Озон» знаходяться у розпорядженні органу досудового розслідування тривалий час, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим та прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені документи та предмети можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах КП «Озон», колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта про порушення слідчим вимог частини п`ятої статті 171 КПК України щодо необхідності дотримання строку подання клопотання про арешт вилученого під час обшуку майна не заслуговують на увагу з огляду на те, що на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного частиною п`ятою статті 171 КПК України строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді в оскаржуваній частині відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна Колективного підприємства «Озон» задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна Колективного підприємства «Озон» - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3