Постанова

від 09.12.2024 по справі 758/13414/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року місто Київ

Справа № 758/13414/23

Апеляційне провадження № 33/824/5214/2024

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної митної служби України на постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ДП «Авіком-Рівне» (код ЄДРПОУ 30559953), РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0364/90300/23 від 25.10.2023, 20.01.2023 та 21.01.2023 через митний кордон України, пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» митного поста «Ягодин» Волинської митниці з Латвійської Республіки в Україну на адресу ДП «Авіком-Рівне» (м. Рівне, пров. Робітничий, буд. 5, код ЄДРПОУ 30559953) автомобільним транспортом р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , НОМЕР_4 /НОМЕР_5, НОМЕР_6/НОМЕР_7, НОМЕР_8/НОМЕР_9, НОМЕР_10/НОМЕР_11 був переміщений товар «паливо дизельне, клас F» загальною вагою 125,905 тонн, 151,019 тис. л. при 15 градусів Цельсію, вартістю 122 682,18 Євро.

Зазначений товар був оформлений в Енергетичній митниці за митними деклараціями: типу «ІМ 40 ЕА» від 20.01.2023 №№ 23UA903220001574U0, 23UA903220001575U0 та від 21.01.2023 №№ 23UA903220001654U9, 23UA903220001656U7, 23UA903220001657U6.

Переміщення товару через митний кордон України здійснено на підставі таких документів:

- сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066;

- рахунків (invoice) від 18.01.2023 №№ 18/01-2023/AN, 18/01-2023/AN1, 18/01-2023/AN2, 18/01-2023/AN3, 18/01-2023/AN4;

- міжнародних автотранспортних накладних (CMR) від 18.01.2023 №№ LV-A/18.01.23, LV-A1/18.01.23, LV-A2/18.01.23, LV-A3/18.01.23, LV-A4/18.01.23;

- контракту від 18.05.2022 № 22-D/0009.

Відповідно до умов контракту від 18.05.2022 № 22-D/0009, укладеного між ДП «Авіком Рівне» в особі директора ОСОБА_1 (покупець) та латвійським підприємством ТОВ Лієпайська Спеціальна Економічна Зона ОСОБА_2 комерційна фірма «Evija» в особі директора ОСОБА_2 (продавець), продавець продає покупцеві паливо дизельне європейського походження.

Згідно з відомостями, зазначеними в наданих до митних органів документах, на митну територію України ввезено товар «паливо дизельне, клас F» походженням з Литовської Республіки.

Відповідно до відомостей зазначених в сертифікаті (паспорті) якості від 02.01.2023 № 153835_4153066, товар виготовлений підприємством Public Company «Orlen Lietuva» та відповідає вимогам (стандарту) LST EN 590:2022.

Відповідно до вимог ст. 198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації.

Нормами ст. 335 Митного кодексу України встановлено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості зокрема, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних заходів. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації» та від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.

Відповідно до положень пункту 8 розділу «Вимоги щодо обігу палива на ринку» Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (далі Технічний регламент), «кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива».

Пунктом 5 Технічного регламенту до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом наступних 90 календарних днів передбачено введення в обіг палив, які ввозяться на митну територію України з держав - членів ЄС та інших держав (крім палива походженням з російської федерації та республіки білорусь та/або палива, власниками якого є юридичні особи, які зареєстровані на території російської федерації та республіки білорусь, або кінцевими бенефіціарами яких є російська федерація та республіка білорусь, фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції»), на підставі документа, що підтверджує відповідність нафтопродуктів вимогам цього Технічного регламенту, виданого іноземним суб`єктом господарювання або органом з оцінки відповідності мовою оригіналу, що підтверджує відповідність нафтопродуктів стандартам EN 590 (паливо дизельне) або їх аналогів.

З метою дотримання вищезазначених заборон та обмежень, посадовими особами ДП «Авіком-Рівне» під час переміщення товару через митний кордон України до митних органів, з метою підтвердження відомостей про фізико-хімічні показники товару, відповідності нафтопродукту стандартам EN 590 (паливо дизельне) і його ідентифікації, надано документ про якість, а саме сертифікат (паспорт) якості від 02.01.2023 № 153835_4153066, який містить відповідні штампи (печатки) заводу виробника - «Orlen Lietuva».

Також з метою підтвердження виробництва зазначеного товару в Європейському Союзі до митних органів України надано декларації про походження товару (заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару, а саме: рахунки (invoice) 18.01.2023 №№ 18/01-2023/AN, 18/01-2023/AN1, 18/01-2023/AN2, 18/01-2023/AN3, 18/01-2023/AN4, в яких зазначено, що країна походження товару є Литва.

01.03.2023 листом № 20/20-01-01/7.6/21 Держмитслужба проінформувала Енергетичну митницю стосовно використання суб`єктами ЗЕД, з метою приховування походження нафтопродуктів зокрема вироблених в російській федерації, підроблених сертифікатів якості виданих публічною компанією «Orlen Lietuva».

З метою перевірки цієї інформації Енергетичною митницею, у тому числі дійсності сертифікату якості від 02.01.2023 № 153835_4153066, на адресу представництва АТ «Орлен Летува» в Україні направлені відповідні запити (листи від 21.03.2023 № 7.6-1/7.6-20.3/13/928 та від 09.06.2023 № 7.6-3/7.6-20.3/12/2296).

Відповідно до отриманої від представництва АТ «Орлен Летува» в Україні (листи від 20.04.2023 № 63, від 28.04.2023 № 64) та остаточної відповіді від Public Company «Orlen Lietuva» стосовно комерційної інформації щодо сертифікатів якості, наданої листом від 29.06.2023 №D2(115-9)-1451, сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066 литовським підприємством «Orlen Lietuva» не видавався (відомості про сертифікат якості з таким номером у підприємства відсутні).

Отже, з метою дотримання встановлених законодавством України з питань митної справи заборон та обмежень, ідентифікації товару при його переміщенні через митний кордон України митним органам ДП «Авіком-Рівне» було надано документи, а саме сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066, що містить відомості про фізико-хімічні показники та виробника товару, факт видачі якого, виробником «Orlen Lietuva» не підтверджено.

Тобто посадовими особами ДП «Авіком-Рівне» вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «паливо дизельне, клас F» загальною вагою 125,905 тонн, 151,019 тис. л. при 15о С, вартістю 122 682,18 Євро або 4 848 583,78 грн. з приховуванням від митного контролю шляхом надання до митного органу, як підстави для переміщення документів, одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до частини другої ст. 459 Митного кодексу України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Згідно з даними картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами керівником ТОВ «Авіком-Рівне» є громадянин ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і вирішує питання діяльності підприємства.

Згідно з інформацією розміщеною в АСМО «Інспектор» ПІК «Провадження в справах про ПМП» Держмитслужби встановлено, що гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 482, 483 Митного кодексу України не притягувався.

Таким чином, в діях керівника ДП «Авіком-Рівне» ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а саме переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, одержаних незаконним шляхом.

Подільський районний суду міста Києва постановою від 24 вересня 2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрив у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з такою постановою, представник Енергетичної митниці Державної митної служби України - Холодкова О.С. 04 жовтня 2024 року подала через Подільський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою визнати директора ДП «Авіком-Рівне» ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товарів (4 848 583,78 грн) - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.

Указує, що відповідно до отриманої від представництва АТ «Орлен Летува» в Україні та від Public Company «Orlen Lietuva» інформації, сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066 литовським підприємством «Orlen Lietuva» не видавався (відомості про сертифікат якості з таким номером у підприємства відсутні).

Звертає увагу, що саме директор ДП «Авіком-Рівне» ОСОБА_1 вчиняв активні дії щодо ввезення (оскільки є імпортером) палива та у подальшому введення його в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави від виробника до споживача та несе відповідальність за її відповідність вимогам технічного регламенту (постанова Кабміну № 927 від 01.08.2013).

Саме ДП «Авіком-Рівне», який виступає імпортером дизельного палива на митну територію України, має дотримуватися вимог законодавства та митних правил, оскільки відповідальність за це лежить на ньому, а не на комерційній фірмі «Evija», що поставляє товар.

Питання організації та дотримання правил поставки товару є частиною господарських правовідносин між директором ДП «Авіком-Рівне» і комерційною фірмою «Evija» за укладеним контрактом, і не є предметом аналізу судів при вирішенні справ про порушення митних правил.

18 листопада 2024 року від захисника ОСОБА_1 - Бартоша С.Б. надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких захисник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року залишити без змін.

У судовому засіданні представники Енергетичної митниці - Герега К.М. та Холодкова О.С. доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ній, скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року та визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Захисник ОСОБА_1 - Бартош С.Б. проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувану постанову без змін. Наголошував натому, що суду першої інстанції були надані належні докази про дійсність сертифікату якості палива.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи таке.

Згідно зі ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

У ч. 1 ст. 489 МК України зазначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду не дотримано у повному обсязі і висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, за обставин, наведених у протоколі, є помилковим.

Закриваючи провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив із того, що ні протокол, ні інші матеріали справи не містять розкриття поняття «документів, одержаних незаконним шляхом», а саме не визначають, у який саме незаконний спосіб чи з порушенням якого порядку ОСОБА_1 було отримано документ - сертифікат якості. Указав, що ДП «Авіком-Рівне» є покупцем нафтопродуктів, при цьому згідно з умовами Контракту, саме на продавця латвійське підприємство ТОВ Лієпайська Спеціальна Економічна Зона ОСОБА_2 комерційна фірма «Evija» в особі директора ОСОБА_2 (продавець), покладено обов`язок забезпечити товар належної якості. Вважав, що сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066, сам по собі не може вважатися належним доказом вини ОСОБА_1 у порушенні ним митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Звернув увагу, що матеріали справи не містять зазначення, які конкретні дії повинен був вчинити ОСОБА_1 з метою перевірки правдивості зазначених у документах відомостей та які саме дії ним у зв`язку з цим не було вчинено, що вказувало б на наявність в його діях суб`єктивної сторони інкримінованого йому порушення митних правил. Будь-яких інших доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_1 спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару, документів, що одержані незаконним шляхом, митними органами не зібрано, наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

За правилами ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до положень пункту 8 розділу «Вимоги щодо обігу палива на ринку» Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (далі - Технічний регламент), «кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива».

Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

За змістом ст. 483 МК України об`єктивна сторона складу даного правопорушення характеризується діями, що направлені на переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України. Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку (п. 6 цієї Постанови).

Як вбачається із матеріалів справи, завод-виробник палива, що ввозилося в Україну в особі представництва «Orlen Lietuva» в Україні, попередив Державну митну службу України про можливе шахрайство з боку постачальників пального шляхом надання підроблених сертифікатів якості з метою приховування походження нафтопродуктів, особливо вироблених у Російській Федерації (лист від 17.02.2023р. № 62). У разі виникнення сумнівів щодо сертифікатів якості, виданих заводом-виробником - «OrlenLietuva», останній запропонував надсилати копії сертифікатів «OrlenLietuva» для їх перевірки достовірності (а. с. 49 зворот).

Державна митна служба України, у свою чергу, проінформувала Енергетичну митницю щодо використання суб`єктами ЗЕД з метою приховування походження нафтопродуктів зокрема вироблених у рф, підроблених сертифікатів якості виданих публічною компанією «OrlenLietuva» (лист від 01.03.2023р. № 20/20-01-01/7.6/211) (а. с. 49).

З метою перевірки цієї інформації Енергетичною митницею, у тому числі дійсності сертифікату якості від 02.01.2023 № 153835_4153066, на адресу представництва АТ «Орлен Летува» в Україні направлені відповідні запити (листи від 21.03.2023 № 7.6-1/7.6-20.3/13/928 та від 09.06.2023 № 7.6-3/7.6-20.3/12/2296) (а. с. 52-53).

Відповідно до отриманої від представництва АТ «Орлен Летува» в Україні (листи від 20.04.2023 № 63, від 28.04.2023 № 64) та остаточної відповіді від Public Company «Orlen Lietuva» стосовно комерційної інформації щодо сертифікатів якості, наданої листом від 29.06.2023 №D2(115-9)-1451, сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066 литовським підприємством «Orlen Lietuva» не видавався (відомості про сертифікат якості з таким номером у підприємства відсутні) (а. с. 54-55).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що директор ДП «Авіком-Рівне» при переміщенні товару через митний кордон України надав митним органам документи одержані незаконним шляхом, а саме сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066, факт видачі якого, виробником «Orlen Lietuva» не підтверджено. Тобто вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю шляхом надання до митного органу, як підстави для переміщення документів, одержаних незаконним шляхом.

Висновок суду про те, що ні протокол, ні інші матеріали справи не містять розкриття поняття «документів, одержаних незаконним шляхом», а саме не визначають, у який саме незаконний спосіб чи з порушенням якого порядку ОСОБА_1 було отримано документ - сертифікат якості, є безпідставним, оскільки матеріали справи чітко вказують на те, що сертифікат якості не був виданий виробником товару, що прямо свідчить про його незаконність. Надання такого документа митним органам є порушенням митних правил, оскільки документ не має законного джерела і не відповідає вимогам, що висуваються до сертифікатів якості товару. Згідно з вимогами законодавства, сертифікат якості має бути виданий саме виробником товару або уповноваженим органом. Одержання документа в обхід цих вимог (тобто від іншого джерела, яке не має повноважень на його видачу) саме по собі є порушенням порядку і вказує на незаконний спосіб його отримання. А тому відсутність конкретного опису способу одержання документа не заперечує факту, що документ не був виданий належним чином, тобто є одержаним незаконним шляхом.

Помилковим є також висновок суду про відсутність порушення митних правил в діях ОСОБА_1 через те, що всі документи надавались підприємством ТОВ Лієпайська Спеціальна Економічна Зона ОСОБА_2 комерційна фірма «Evija» в особі директора ОСОБА_2 як продавцем, в тому числі і сертифікати якості, що викликали у працівників Державної митної служби сумніви щодо дійсності, оскільки саме ДП «Авіком-Рівне», який виступає імпортером дизельного палива на митну територію України, в особі директора ОСОБА_1 має дотримуватися вимог законодавства та митних правил, оскільки відповідальність за це лежить на ньому, а не на комерційній фірмі «Evija», що поставляє товар. Директор, який очолює підприємство, яке займається постачанням палива, зобов`язаний знати положення вищенаведеного Технічного регламенту і вчиняти всі дії, необхідні для з`ясування країни походження палива, яке він завозить в Україну.

Апеляційний суд відхиляє заперечення сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 через фактичне підроблення документу, а не одержання його незаконним шляхом з огляду на таке.

Сертифікат якості, який був поданий до митного органу, є документом, що має всі офіційні ознаки справжності (штампи, підписи, печатки) і ззовні виглядає як справжній сертифікат, тобто відсутні видимі ознаки того, що документ підроблений чи фальшивий, тобто його фізична форма не викликає сумніву в його автентичності на перший погляд.

При цьому, сертифікат не виданий виробником, був отриманий в обхід законної процедури, тобто, шляхом обману, шахрайства, надання неправомірної вигоди або інших незаконних дій від іншої сторони чи організації, що не мала повноважень на його видачу, але фізично його не змінювали та не підробляли. Це відрізняється від випадку підробки, коли створюється новий фальшивий документ або вносяться неправдиві зміни до справжнього.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

У даному випадку, навіть якщо ОСОБА_1 не розумів, що документ (сертифікат) отриманий незаконно, він не створював його і не фальсифікував, а лише використав сертифікат, який виглядає як справжній, але отриманий з порушенням закону, в його діях наявний склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 483 МК України. На переконання суду, керівник підприємства, який ввозить в Україну товар, в даному випадку паливо, з урахуванням заборон, передбачених КМ під час воєнного стану, міг і повинен був попередньо з`ясувати у продавця товару , з яким підписував контракт виробника палива, та саме у виробника, який був зазначений, як виробник у сертифікаті якості, чи виробляв він таке паливо і чи видавав на нього сертифікат, який підтверджує якість, а головне країну виробника, з огляду на заборону ввозити до України паливо, у якого країною походження може бути чи є рф.

Не перевіривши таку обставину, поклавшись на продавця (постачальника), на те, що продавець всю цю інформацію перевірив, на переконання суду керівник підприємства, яке ввозить до України товар, має нести відповідальність за порушення митного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України, суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Посадова особа підприємства - керівник та інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи.

Директор ДП «Авіком-Рівне» ОСОБА_1 відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України як керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і вирішує питання діяльності підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що саме директор ДП «Авіком-Рівне» ОСОБА_1 вчиняв активні дії щодо ввезення товару та у подальшому введення в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої держави від виробника до споживача, а тому саме він несе відповідальність за її відповідність вимогам Технічного регламенту (постанова Кабінету Міністрів України № 927 від 01.08.2013).

Тому, саме ОСОБА_1 є суб`єктом цього правопорушення.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Енергетичною митницею надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом». Указані докази отримані від компанії виробника товару за відповідною процедурою. У даному випадку виробник не підтверджує видачу сертифікату. Документи, які надійшли від компанії Public Company «Orlen Lietuva» та від представництва АТ «Орлен Летува» в Україні є офіційними документами, та документами спрямованими на виявлення порушень. Суду не надано доказів про те, що ці документи містять недостовірну інформацію.

Стороною захисту не надано переконливих доказів та не висловлено обґрунтованих доводів аби створити розумні сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 та/або обставинах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, що сертифікат якості від 02.01.2023 № 153835_4153066 литовським підприємством «Orlen Lietuva» не видавався.

Посилання на лист від 19.10.2023 року № D2(12.11.-9)-2455 на а.с.100 про справжність сертифіката якості, апеляційний суд відхиляє, так як він наданий не виробником палива, а постачальником, лист підписаний директором з продажів, а не директором заводу виробника.

В листі на запит захисника зазначено лише про те, що компанія має записи, які відповідають цифрам. Далі робиться висновок, що зазначені сертифікати якості є справжніми.

На запит митниці, відповідь містить інформацію, що завод виробник таких сертифікатів не видавав. Проте ця інформаціє не спростована листом наданим стороною захисту.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суддя неповно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, та не перевірив належним чином обставини, викладені у протоколі про порушення митних правил, дав цим обставинам неналежну оцінку та, дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

За обставин, встановлених у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Енергетичної митниці Державної митної служби України та скасування постанови Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року, якою закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, із прийняттям нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Вирішуючи питання щодо накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України апеляційний суд враховує таке.

Санкція ч. 1 ст. 483 МК України на момент вчинення та виявлення правопорушення передбачала адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувались для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Законом України № 3475-ІХ від 21.11.2023 внесено зміни до санкції ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Наразі санкція ч. 1 ст. 483 МК України передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.

Враховуючи всі обставини справи, а також те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. ст. 482, 483 МК України, не притягувався, обставин, що обтяжують відповідальність, не наведено та не встановлено, суд вважає, що для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, достатнім є накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 2 424 291,89 грн, з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме «паливо дизельне, клас F» загальною вагою 125,905 тонн, 151,019 тис. л., а в разі неможливості їх конфіскації, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість цих товарів в розмірі 4 848 583,78 грн, що буде пропорційним вчиненому правопорушенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 2024 рік становить 3 028 грн.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної митної служби України - задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року, якою закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів, що становить 2 424 291,89 грн, з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме «паливо дизельне, клас F» загальною вагою 125,905 тонн, 151,019 тис. л, а в разі неможливості їх конфіскації, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість цих товарів у розмірі 4 848 583,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду О.В. Желепа