Постанова

від 16.12.2024 по справі 520/18543/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 р. Справа № 520/18543/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГРАФ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків по справі № 520/18543/24

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГРАФ"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГРАФ", в якому просив суд:

- стягнути до бюджету України кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Граф», податковий номер: 38774658, з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки, у розмірі 275 077,06 гривень в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області задоволено.

Стягнуто до бюджету України кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Граф», податковий номер: 38774658, з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки, у розмірі 275 077,06 гривень в рахунок погашення податкового боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що рішення суду першої інстанції не є обґрунтованим, обставини справи суддею з`ясовані формально та неякісно, частина доказів взагалі не досліджувалась, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд не врахував висновки щодо застостосування Податкового кодексу України, викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20, від 26.07.2023 у справі № 520/1956/21. Зауважив, що відповідачу станом на дату подання позовної заяви у цій судовій справі взагалі не було відомо про існування будь-яких податкових вимог, висунутих до нього податковим органом. Ознайомившись 27.08.2024 з позовною заявою та додатками до неї, скаржник дізнався, що підставою для формування заявленого стягнення податкового боргу серед іншого були штрафні санкції, зазначені в податкових повідомленнямх-рішеннях від 04.10.2022 №00/5718/1817 (нараховано 16280,94 грн.) та від 12.06.2023 № 0/16016/0416 (нараховано 181478,32 грн). Відповідач не погоджується із нарахуванням цих сум штрафів, з огляду на відсутність підстав для їх застосування, так як положеннями пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України чітко визначено, що за порушення податкового законодавства, які вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

Враховуючи, що оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідачем засобами поштового зв`язку не отримувались, а відомо про їх наявність стало лише після ознайомлення з додатками до позову в межах справи № 520/18543/24 та з урахуванням дати складання таких податкових повідомлень-рішень, відповідач, скориставшись своїм правом подав позовну заяву про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень за якими і виник податковий борг, стягнення якого є предметом розгляду у справі № 520/18543/24.

А отже, на думку апелянта, грошове зобов`язання за цими податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно до наголошених вище приписів, вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АВТО-ГРАФ", зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на дату подання позову ТОВ "АВТО-ГРАФ", має податковий борг з єдиного податку фізичних осіб у розмірі 275 077,06 гривень (основний платіж). Борг виник в результаті несплати податкових зобов`язань самостійно визначених платником податків.

Сума заборгованості обліковуються в інтегрованих картках відповідача за відповідним платежем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обгрунтованості.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Положеннями п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п.п. 14.1.153. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до даних інтегрованої картки платника податків (зворотній бік) відповідач має податковий борг в загальній сумі 275077,06 (штрафні санкції), визначені контролюючим органом, по податку на додану вартість згідно:

Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Н') № 00/5718/1817 вiд 04.10.2022, термін сплати 28.11.2022, нараховано 16280,94 грн, переплата 0,0 грн, до стягнення 16280,94 гривень;

Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'ПС') № 00/5823/1817 вiд 06.10.2022, термін сплати 30.11.2022, нараховано 57687,50 грн, сплачено 0,0 грн, до стягнення 57687,50 гривень;

Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'ПС') № 00/3100/0416 вiд 24.02.2023, термін сплати 18.04.2023, нараховано 1020,00 грн, сплачено 0,0 грн, до стягнення 1020,00 гривень;

Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'ПС') № 00/3862/0416 вiд 03.03.2023, термін сплати 25.04.2023, нараховано 8160,00 грн, сплачено 0,0 грн, до стягнення 8160,00 гривень;

Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Ш') № 0/13465/0416 вiд 25.05.2023, термін сплати 26.06.2023, нараховано 9430,30 грн, сплачено 0,0 грн, до стягнення 9430,30 гривень;

Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Н') № 0/16016/0416 вiд 12.06.2023, термін сплати 26.07.2023, нараховано 181478,32 грн, сплачено 0,0 грн, до стягнення 181478,32 гривень;

Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'ПС') № 00/3452/0416 вiд 28.02.2023, термін сплати 22.09.2023, нараховано 1020,00 грн, сплачено 0,0 грн, до стягнення 1020,00 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному та/або судовому порядку не оскаржувались, є чинними, тобто є узгодженими.

У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання та з метою виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, контролюючим органом було складено та направлено на адресу платника засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням податкову вимогу від 08.09.2021 № 0089458-1309-2038, в якій повідомлено про суму узгодженого податкового боргу, яка повернута після встановленого строку зберігання (докази направлення наявні у матеріалах справи).

Станом на дату звернення до суду податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкові повiдомлення-рiшення (форма 'Н') № 00/5718/1817 від 04.10.2022 та № 0/16016/0416 від 12.06.2023 оскаржуються у судовому порядку.

З Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГРАФ" було подано до Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнння протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2022р. №00/5718/1817 та від 12.06.2023р. №0/16016/0416 (справа № 520/27370/24). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 визнано неповажними підстави пропуску звернення до суду в даній справі. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГРАФ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без розгляду.

Водночас, суд наголошує, що податкова вимога - не була предметом судового чи адміністративного оскарження, а тому сума податкового зобов`язання є узгодженою.

Отже, податкове зобов`язання платника податків, вважається узгодженим та набуло статусу податкового боргу.

Даних щодо сплати відповідачем податкової заборгованості на дату розгляду справи суду не надані.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що відповідач має відкриті рахунки в банках.

Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вказані приписи та на те, що вимогою заявленого позову ГУ ДПС у Харківській області є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність податкового боргу, а також підстав, якими законодавець пов`язує можливість стягнення.

Аналогічних висновки дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 по справі № 820/1878/16.

Враховуючи те, що податкове зобов`язання платника податків, вважається узгодженим та набуло статусу податкового боргу, однак дані, щодо сплати відповідачем податкової заборгованості на дату розгляду справи суду не надані, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про ненаправлення відповідачу актів перевірки, оспорюваних податкових повідомлень-рішень та позовної заяви з додатками, з огляду на наступне.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.

Згідно розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.

Як свідчать матеріали справи акти перевірок та податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачем за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника - ТОВ "АВТО-ГРАФ": 61124, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 154 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (докази направлення наявні в матеріалах справи).

Крім того, платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням направлено податкову вимогу від 08.09.2021 № 0089458-1309-2038, в якій повідомлено про суму узгодженого податкового боргу, яка повернута після встановленого строку зберігання (докази направлення наявні в матеріалах справи).

Також, слід зазначити, що позовна заява від 27.06.2024 №13090/5/20-40-13-04-06 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку ціним листом з описом вкладення за податковою адресою відповідача (докази направлення наявні в матеріалах справи).

Причини та обставини, за якими відповідач не отримав поштові відправлення, суду не відомі.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо ненаправлення відповідачу актів перевірки, оспорюваних податкових повідомлень-рішень та позовної заяви з додатками, є такими, що не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги направлені лише на доведення неправомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Проте, суд зазначає, що доведення зазначених обставин не входить до предмету доказування по даній справі, оскільки неправомірність дій та рішень контролюючого органу, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду такої справи здійснювати їх правовий аналіз.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 року по справі № 520/18543/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ГРАФ" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 по справі № 520/18543/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва