Постанова

від 16.12.2024 по справі 160/10707/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10707/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року в адміністративній справі №160/10707/24 (головуючий суддя першої інстанції - Бондар М.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС» звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039837 від 21.02.2024 року щодо застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо застосування фінансово-господарської санкції на суму 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам. Вказує, що позивач жодних порушень не допускав, під час розгляду справи не було з`ясовано і доведено обставини, які б свідчили про наявність вини позивача у скоєнні правопорушення.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039837 від 21.02.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС» за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17 000,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи викладені в позовній заяві.

Апелянт наголошує, що законодавством чітко визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», транспортний засіб, який виконує внутрішні перевезення вантажів повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а тому у водія повинні були бути заповнені тахографом тахокарти.

Отже, під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Посадовими особами Укртрансбезпеки 04.01.2024 року о 06:35 на а/д М-05 «Київ-Одеса» проведено перевірку транспортного засобу марки Renault, держ. номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , під управлянням водія ОСОБА_1 , що належить: ТОВ «ЮТС», ТОВ «ТРАНСКЛУБ», про що складено акт від 04.01.2024 року №АР095837 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення вимог Закону №2344-ІІІ, наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, яким затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, вказаних у статті 48 цього Закону, а саме, відсутній протокол перевірки та адаптації тахогрофа).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 21.02.2024 року винесено постанову №039837 про застосування до перевізника ТОВ «ЮТС» (код ЄДРПОУ 32255012) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (допущено порушення, передбачені статі 48 Закону №2344-ІІІ).

ТОВ «ЮТС» подано скаргу за вих. №2124 від 14.03.2024 року на оскаржувану постанову. Підставами для подання скарги ТОВ «ЮТС» (код ЄДРПОУ 32255012) зазначило, що відповідно до діючого законодавства не є автомобільним перевізником.

Листом «Про розгляд скарги» Державної служби України з безпеки на транспорті №4480/3.8/15-24 від 28.03.2024 року повідомлено позивача про відмову у задоволені скарги, оскільки матеріалами справи підтверджується, що перевізником вантажу транспортним засобом марки Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 на момент проведення перевірки здійснювалось на підставі товаро-транспортної накладної від 31.01.2024 року, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ЮТС».

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №039837 від 21.02.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено та не надано жодних належних і допустимих доказів, які підтверджують порушення позивачем встановлених законодавством норм з проведення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення:

- пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

- вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

- документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За змістом частини дванадцятої ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої ст. 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

За текстом частини 1 статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що на підставі пункту 1.1. договору на транспортно-експедиторське обслуговування №06122021/01 від 06.12.2021 року, укладеного між ТОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШН» (замовник) та ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС» (експедитор), експедитор в інтересах замовника виконує всі пов`язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; необхідні сертифікаційні відбори та отримання дозвільних документів; інші операції, пов`язані з перевезенням та організацією транспортно-експедиційних послуг, необхідних для доставки вантажів замовнику. Згідно з пунктом 14 вказаного Договору, місцезнаходженням експедитора: ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 609/1, код ЄДРПОУ 44186230).

Разом з тим, до замовлення до договору на перевезення вантажу №0006/03/01 від 03.01.2024 року замовником виступав ТОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШЕН», а виконавцем - ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС», д.н.з. автомобіля НОМЕР_1 , ПІП водія: ОСОБА_1 ; дата та адреса завантаження/розвантаження: 03.01. - м. Київ, 04.01. - м. Одеса, м. Миколаїв; реквізити виконавця: ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС»: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 609/1, код ЄДРПОУ 44186230.

Згідно з товарно-транспортною накладною №301202401 від 03.01.2024 року автомобільним перевізником є ТОВ «ЮТС», замовником - ТОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШЕН», водій - ОСОБА_1 .

Відповідно до акту надання послуг №38 від 04.01.2024, ТОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШЕН» та ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС» склали цей акт про те, що виконавцем були виконані послуги з організації перевезення вантажу за маршрутом: м. Київ - м. Одеса - м. Миколаїв на суму 35 000,00 грн. Реквізити виконавця: ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44186230).

ТОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШЕН» здійснено оплату на рахунок ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44186230) у сумі 35 000,00 грн за надання транспортних послуг згідно з рахунком №25 від 04.01.2023 року.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.01.2024 року на а/д М-05 «Київ-Одеса» посадовими особами відповідача проведено перевірку транспортного засобу марки Renault, держ. номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , під управлянням водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, як експедитор ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44186230).

Отже, саме ТОВ «ЮНАЙТЕД ТРАНСПОРТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 44186230) є автомобільним перевізником в розумінні норм Закону № 2344-III та має нести адміністративно-правову відповідальність за порушення вимог вказаного Закону.

Враховуюче викладене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем помилково визначено суб`єктом відповідальності ТОВ «ЮТС» (адреса: вул. Титова, 1/15, м. Дніпро, 49055, код ЄДРПОУ: 32255012).

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №039837 від 21.02.2024 року до ТОВ «ЮТС» (адреса: вул. Титова, 1/15, м. Дніпро, 49055, код ЄДРПОУ: 32255012) винесена необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), внаслідок чого є протиправною та такою, що підлягала скасуванню.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року в адміністративній справі №160/10707/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року в адміністративній справі №160/10707/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак