Постанова

від 16.12.2024 по справі 400/4730/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4730/22

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,

повний текст судового рішення

складено 07.08.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Аграрне підприємство Благодатненський птахопром до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року Приватне підприємство Аграрне підприємство Благодатненський птахопром (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) та просило визнати протиправними та скасувати постанови Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу:

- №336164 від 21.07.2021р. про застосування до ПП адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.;

- №336165 від 21.07.2021р. про застосування до ПП адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.;

- №336166 від 21.07.2021р.. про застосування до ПП адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.;

- №336167 від 21.07.2021р. про застосування до ПП адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн..

В обґрунтування позову позивач вказав, що підстави для накладення адміністративно-господарського штрафу згідно оскаржуваних постанов на ПП відсутні, оскільки товариством дотримано вимоги положень Закону України Про автомобільний транспорт, відтак позов підлягає задоволенню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року позовні вимоги були задоволені.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2022 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області на а/д М-05 Київ-Одеса 452км+811м було проведено ваговий контроль належного ПП транспортного засобу марки DAF, держ.номер НОМЕР_1 , з напівпричепом держ.номер НОМЕР_2 . За результатами здійснення габаритно-вагового контролю було виявлено порушення у вигляді перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових обмежень, передбачене абз.15 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт (далі Закон №2344), а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки (вагового контролю) відповідачем було винесено постанову №336166 від 21.07.2022р. про застосування до ПП адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 17000 грн.

28.01.2022 року посадовими особами відповідача на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км + 811 м, було проведено ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу марки DAF, держ. номер НОМЕР_3 , з напівпричепом держ.номер НОМЕР_4 . За результатами здійснення габаритно-вагового контролю було виявлено порушення у вигляді перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових обмежень, тобто порушення абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

За результатами вказаної вище проведеної перевірки 28.01.2022р. (вагового контролю) відповідачем було винесено постанову №336167 від 21.07.2022р. про застосування до ПП адміністративно-господарського штрафу в pозмipi 8500 грн.

07.02.2022 року посадовими особами відповідача на а/д Н-11 Дніпро-Миколаїв 265км+570м було проведено рейдову перевіркy належного ПП транспортного засобу марки DAF, держ.номер НОМЕР_5 , з напівпричепом держ.номер НОМЕР_6 . За результатами здійснення перевірки було виявлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: відсутність у водія на момент перевірки роздруківки до цифрового тахографу.

21.07.2022 року за результатами проведеної перевірки 07.02.2022р. відповідач прийняв постанову №336164, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у poзмipi 17000 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону №2344, а саме: роздруківки з цифрового тахографу транспортного засобу.

Kpiм того, 07.02.2022 року посадовими особами відповідача на а/д Н-11 Дніпро- Миколаїв 265км+570м, проведено рейдову перевіркy належного позивачу транспортного засобу марки MAN, держ.номер НОМЕР_7 . За результатами здійснення перевірки було виявлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344, а саме: відсутність у водія на момент перевірки картки до цифрового тахографу.

21.07.2022 року за результатами вказаної вище перевірки відповідач прийняв постанову №336165, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону №2344, а саме особистої картки водія до цифрового тахографу.

Позивач вважає винесені відповідачем постанови №336164, №336165, 336166 та №336167 від 21.07.2022 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що обладнання транспортних засобів позивача контрольними пристроями (тахографами) не вимагається згідно Закону, а тому притягнення позивача до відповідальності за відсутність у водія особистої картки водія до цифрового тахографу, є протиправним.

Також суд зазначив, що позивачем перевезено вантаж кукурудза, який є подільним вантажем, дозвіл на перевезення якого не видається, відтак, притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абз.14,15 ст.60 Закону №2344.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон №2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 12 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України (ч.7 ст.6 Закону №2344-III).

Приписами ч.14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як передбачено ч.ч.17-20 статті 6 Закону №2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №1567).

Пунктом 14 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Абзацом 2 пункту 15 Порядку №1567 регламентовано, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Абзацами 2 та 3 пункту 16 Порядку №1567 передбачено, що габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Частиною 1 статті 47 Закону №2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Положеннями ч.ч.1 та 2 ст.48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу (далі Правила №363).

Пунктом 12.1 глави 12 Правил №363 визначено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (пункт 8.21 глави 8 Правил №363).

Аналіз наведених правих норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж, зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закон №2344-ІІІ, саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Таким чином, пунктом 22.5. ПДР передбачені обмеження вагових параметрів транспортних засобів та їх составів.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно спірних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, серед іншого, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5% та понад 10%, але не більше 20% при перевезенні подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.60 Закону №2344-III, на позивача накладено штрафні санкції.

При цьому, в матеріалах справи наявні акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів із зазначенням номерів та дат вагового контролю, з яких можливо встановити порушення Закону №2344-III, що полягало у перевезенні вантажу згідно ТТН з перевищенням вагових обмежень повної маси та осьових навантажень, за що передбачена відповідальність за ст.60 Закону №2344-III.

Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи позивача, що вантаж, який перевозився, є подільним (кукурудза) і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2019р. у справі №803/1540/16.

Крім того, відповідно до вищенаведених правових норм, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Що стосується факту накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за відсутність у водіїв даних з цифрового тахографа та невикористання водієм особистої картки водія до цифрового тахографа, колегія суддів, аналізуючи наведені вище положення ст.48 Закону №2344-III, вважає, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, а зазначено про необхідність наявності «інших документів», передбачених законодавством.

Частиною 2 ст.49 Закону №2344-III встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених у ст.ст.39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, порядок установлення, технічного обслуговування і використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено «Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385).

Згідно з п.1.4 Інструкції №385, контрольним пристроєм (тахографом) вважається обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв, а тахокарта - це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

У відповідності до п.2.4 Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень п.п.2.1-2.3 цього розділу і відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Як передбачено п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографау разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи і відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Норми даної Інструкції поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3. Інструкції), без поділу на міжнародні та внутрішні перевезення.

Пунктом «а» ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікована Україною у 2008р.) регламентовано, що компетентні власті або ж органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

За змістом ч.3 ст.10 зазначеної Конвенції, традиційні засоби контролю, зазначені в п.п.1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Також, відповідно до п.6.1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв (п.1.5 Положення).

Згідно з п.6.3 Положення №340, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п.1.3 Положення №340).

З аналізу наведених приписів вбачається, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17, від 19.03.2020р. у справі №823/1199/17.

Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпеки шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, чи індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Враховуючи викладене вище, водії транспортних засобів зобов`язані були надати контролюючому органу протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а у разі його відсутності індивідуальну контрольну книжку водія, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Таким чином, матеріалами справи беззаперечно підтверджується здійснення транспортними засобами позивача внутрішнього перевезення вантажу без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Щодо посилання позивача на неналежне його повідомлення відповідачем про розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає, що про розгляд відповідних справ позивача було повідомлено рекомендованими листами, що підтверджується матеріалами справи.

Тобто, повідомлення про розгляд справи направлено позивачу з урахуванням розумного строку, а отже, відповідачем були здійснені усі передбачені Порядком №1567 заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення.

Колегія суддів також зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 820/4810/17.

Крім того, розгляд відповідачем справи позивача з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком №1567, не є тим порушенням, яке має тягнути обов`язкове скасування прийнятої за результатами розгляду постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки такий штраф накладено з дотриманням строків, встановлених ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

Апеляційний суд також наголошує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

Разом з тим, під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваних постанов, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного підприємства Аграрне підприємство Благодатненський птахопром до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук