Постанова

від 16.12.2024 по справі 140/31231/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31231/23 пров. № А/857/3097/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року, прийняте суддею Димарчуком Т.М. у м.Луцьку у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до публічного акціонерного товариства «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів» про стягнення податкового боргу,-

встановив:

ГУ ДПС у Волинській області (надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом доПАТ «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів» (надалі ПАТ, відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 6 129 518,86 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 позов задоволено: стягнуто з рахунків ПАТ у банках, що обслуговують такого платника податків, в дохід бюджету податковий борг у розмірі 6 129 518,86 грн.

Суд виходив з того, що станом на 31.08.2023 загальна сума заборгованості по платежах до бюджету ПАТ, яка підлягає до стягнення за даним позовом, становить 6 129 518,86 грн.

Суд зазначив, що визначені відповідачем у податковій декларації суми зобов`язання є узгодженими.

Суд звернув увагу на те, що контролюючим органом виконано обов`язок надіслати податкову вимогу з повідомленням про вручення відповідачу за його юридичною адресою, а відтак, податкова вимога форми «Ю» від 04.12.2018 №2317-50 є належним чином врученою.

Відповідач не заперечив наявність податкового боргу та не надав доказів оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання платника податків (заборгованість по яких підлягає до стягнення в даній справі) чи доказів оскарження податкової вимоги форми «Ю» від 04.12.2018 №2317-50.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов`язковою передумовою стягнення судом податкового боргу по двох видах податків є попереднє направлення платнику податків податкової вимоги із зазначенням у ній всіх видів податків, з яких у платника є заборгованість, але в даній справі такої вимоги не надсилалося.

Як вбачається із форми вимоги, і з форми корінця до вимоги, у таблицях обов`язково проставляється код бюджетної класифікації податку. Позивач повинен був направити відповідачу вимогу, в якій вказати заборгованість по двом кодам бюджетної класифікації. Це випливає із положень п.п.59.1 та 58.2 ПК України. Однак, в порушення цього порядку, вимог щодо окремого податку (збору) відповідачу не надсилалося.

Позивачем не надано копії або оригіналу касового чеку чи розрахункової квитанції, які б підтверджували факт направлення рекомендованих листів відповідачу. Без такого документа наявне у додатку №5 до позовної заяви повідомлення про вручення не може вважатися доказом направлення податкової вимоги відповідачу, оскільки містить ряд недоліків.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів» зареєстроване як юридична особа 17.01.1996 та перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Волинській області (Володимир-Волинське відділення), має відкриті рахунки в банківських установах, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету ПАТ (а.с.4,56-57).

Станом на 31.08.2023 за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 6 129 518,86 грн, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Волинській області про наявність заборгованості по платежах до бюджету ПАТ (а.с.4), розрахунком суми заборгованості ПАТ (а.с.5-9) та зворотнім боком облікових карток платника податків по земельному податку з юридичних осіб (Володимирська ТГ) та (Локачинська ТГ); з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Володимирська ТГ) та (Локачинська ТГ) (а.с.58-93).

Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб (Володимирська ТГ) у розмірі 5 660 981,21 грн виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих платежів згідно поданих податкових декларацій з плати за землю:

- на 2019 рік №9008778370 від 30.01.2019 платником не забезпечено сплату на суму 161990,15 грн: термін сплати 30.12.2019 в сумі 80995,05 грн; термін сплати 30.01.2020 в сумі 80995,10 грн;

- на 2020 рік №9027621897 від 17.02.2020 платником не забезпечено сплату на суму 890945,60 грн: в тому числі по термінах сплати 01.03.2020, 30.04.2020, 29.05.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 на суму 809950,50 грн (де щомісячні платежі становлять 80995,05 грн) та по терміну сплати 01.02.2021 на суму 80995,10 грн;

- на 2020 рік (уточнена) №9037337776 від 27.07.2020 платником не забезпечено сплату нарахованого до збільшення податкового зобов`язання на суму 636389,17 грн: в тому числі по термінах сплати 02.03.2020, 30.03.2020, 30.04.2020, 29.05.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 на суму 578536,20 грн (де щомісячні платежі становлять 57853,62 грн) та по терміну сплати 01.02.2021 на суму 57853,51 грн;

- на 2020 рік (уточнена) №9011665392 від 28.04.2020 платником не забезпечено сплату нарахованого до зменшення податкового зобов`язання на суму 138848,67 грн по терміну сплати 30.04.2020;

- на 2021 рік №9027501018 від 16.02.2021 платником не забезпечено сплату на суму 1666183,98 грн: в тому числі по термінах сплати 02.03.2021, 30.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021, 30.07.2021, 30.08.2021, 30.09.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 30.12.2021 на суму 1527335,37 грн (де щомісячні платежі становлять 138848,67 грн) та по терміну сплати 31.01.2022 на суму 138848,61 грн;

- на 2022 рік №9033768717 від 17.02.2022 платником не забезпечено сплату на суму 1832784,59 грн: в тому числі по термінах сплати 02.03.2022, 30.03.2022, 03.05.2022, 30.05.2022, 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022 30.12.2022 на суму 1680052,55 грн (де щомісячні платежі становлять 152732,05 грн) та по терміну сплати 30.01.2023 на суму 152732,04 грн;

- на 2023 рік №9029201447 від 20.02.2023 платником не забезпечено сплату на суму 562223,34 грн: по термінах сплати 02.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023 (де щомісячні платежі становлять 80317,62 грн).

Разом з тим, податкова заборгованість виникла також внаслідок донарахованих грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0029275004 від 01.09.2020, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 27769,73 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати грошових зобов`язань згідно з статтею 129 ПК України нарахована пеня в сумі 21542,78 грн.

Таким чином, загальна заборгованість з земельного податку з юридичних осіб (Володимирська ТГ) становить 5 660 981,21 грн.

Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб (Локачинська ТГ) у розмірі 402 467,80 грн виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих платежів згідно поданих податкових декларацій з плати за землю:

- на 2019 рік №9008778371 від 30.01.2019 платником не забезпечено сплату на суму 19691,32 грн: в тому числі по терміну сплати 30.12.2019 в сумі 9845,69 грн; по терміну сплати 30.01.2020 в сумі 9845,63 грн;

- на 2020 рік №9027625633 від 17.02.2020 платником не забезпечено сплату на суму 118148,22 грн: в тому числі по термінах сплати 01.03.2020, 30.03.2020, 30.04.2020, 29.6.2020, 30.06.2020, 30.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, 30.10.2020, 30.11.2020, 30.12.2020 на суму 108302,59 грн (де щомісячні платежі становлять 9845,69 грн) та по терміну сплати 01.02.2021 на суму 9845,63 грн;

- на 2020 рік (уточнена) №9091666736 від 28.04.2020 платником не забезпечено сплату нарахованого до зменшення податкового зобов`язання на суму 9845,69 грн по терміну сплати 30.04.2020;

- на 2021 рік №9027524621 від 16.02.2021 платником не забезпечено сплату на суму 95280,82 грн: в тому числі по термінах сплати 02.03.2021, 30.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021, 30.07.2021, 30.08.2021, 30.09.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 30.12.2021 на суму 87340,77 грн (де щомісячні платежі становлять 7940,07 грн) та по терміну сплати 31.01.2022 на суму 7940,05 грн;

- на 2022 рік №9033770744 від 17.02.2022 платником не забезпечено сплату на суму 104808,90 грн: в тому числі по термінах сплати 02.03.2022, 30.03.2022, 30.05.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022 30.12.2022 на суму 96074,88 грн (де щомісячні платежі становлять 8734,08 грн) та по терміну сплати 30.01.2023 на суму 8734,02 грн;

- на 2023 рік №9029241270 від 20.02.2023 платником не забезпечено сплату на суму 70309,33 грн: по термінах сплати 02.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023 (де щомісячні платежі становлять 10044,19 грн).

Разом з тим, податкова заборгованість виникла також внаслідок донарахованих грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0015180408 від 13.11.2020, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 1969,14 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати грошових зобов`язань згідно з статтею 129 ПК України нарахована пеня в сумі 2105,76 грн.

Таким чином, загальна заборгованість з земельного податку з юридичних осіб (Локачинська ТГ) становить 402 467,80 грн.

Податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Володимирська ТГ) у розмірі 64895,13 грн виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих платежів згідно поданих податкових декларацій з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки:

- на 2019 рік №9012252364 від 05.02.2019 платником не забезпечено сплату на суму 2577,22 грн: термін сплати 29.01.2020 в сумі 2512,50 грн та в сумі 64,72 грн;

- на 2020 рік №9028687077 від 18.02.2020 платником не забезпечено сплату на суму 11662,04 грн: в тому числі по термінах сплати 29.04.2020, 29.07.2020, 29.10.2020 та 29.01.2021 (де щоквартальні платежі становлять 2915,51 грн);

- на 2020 рік (уточнена) №9091655771 від 28.04.2020 платником не забезпечено сплату нарахованого до зменшення податкового зобов`язання на суму 971,83 грн;

- на 2021 рік №9027390735 від 16.02.2021 платником не забезпечено сплату на суму 14815,20 грн: в тому числі по термінах сплати 29.04.2021, 29.07.2021, 29.10.2021 та 31.01.2022 (де щоквартальні платежі становлять 3703,80 грн);

- на 2022 рік №9033775555 від 17.02.2022 платником не забезпечено сплату на суму 24074,70 грн: в тому числі по термінах сплати 29.04.2022, 29.07.2022, 31.10.2022 на суму 18056,04 грн (де щоквартальні платежі становлять 6018,68 грн) та по терміну сплати 30.01.2023 на суму 6018,66 грн);

- на 2023 рік №9029236053 від 20.02.2023 платником не забезпечено сплату на суму 12407,74 грн: по термінах сплати 01.05.2023 та 31.07.2023 (де щоквартальні платежі становлять 6203,87 грн).

Разом з тим, податкова заборгованість виникла також внаслідок донарахованих грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0029285004 від 01.09.2020, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 198,31 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати грошових зобов`язань згідно з статтею 129 ПК України нарахована пеня в сумі 131,75 грн.

Таким чином, загальна заборгованість з земельного податку з юридичних осіб (Володимирська ТГ) становить 64895,13 грн.

Податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (Локачинська ТГ) у розмірі 1174,72 грн виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих платежів згідно поданих податкових декларацій з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки:

- на 2019 рік №9013329880 від 06.02.2019 платником не забезпечено сплату на суму 91,79 грн по терміну сплати 29.01.2020;

- на 2020 рік №9028691222 від 18.02.2020 платником не забезпечено сплату на суму 415,62 грн: в тому числі по термінах сплати 29.04.2020, 29.07.2020, 29.10.2020 (де щоквартальні платежі становлять 6018,68 грн) та 29.01.2021 (де щоквартальні платежі становлять 103,91 грн) та по терміну сплати 29.01.2021 на суму 103,89 грн);

- на 2020 рік (уточнена) №9091657537 від 28.04.2020 платником не забезпечено сплату нарахованого до зменшення податкового зобов`язання на суму 34,64 грн;

- на 2021 рік №9027497457 від 16.02.2021 платником не забезпечено сплату на суму 264,00 грн: в тому числі по термінах сплати 29.04.2021, 29.07.2021, 29.10.2021 та 31.01.2022 (де щоквартальні платежі становлять 66,00 грн);

- на 2022 рік №9033780654 від 17.02.2022 платником не забезпечено сплату на суму 286,00 грн: в тому числі по термінах сплати 29.04.2022, 29.07.2022, 31.10.2022, 30.01.2023 (де щоквартальні платежі становлять 71,50 грн);

- на 2023 рік №9029258048 від 20.02.2023 платником не забезпечено сплату на суму 147,40 грн: по термінах сплати 01.05.2023 та 31.07.2023 (де щоквартальні платежі становлять 73,70 грн).

Крім того, за порушення термінів сплати грошових зобов`язань згідно з статтею 129 ПК України нарахована пеня в сумі 4,55 грн.

Загальна заборгованість з земельного податку з юридичних осіб (Локачинська ТГ) становить 1174,72 грн.

Таким чином, станом на 31.08.2023 загальна сума заборгованості по платежах до бюджету ПАТ, яка підлягає до стягнення за даним позовом, становить 6 129 518,86 грн.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянкиподаткову деклараціюна поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України, передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, визначені відповідачем у податковій декларації суми зобов`язання є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України, У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов`язання, згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогувпорядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 усправі №826/14361/16, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:

- відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;

- повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;

- відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

Згідно ізп. 58.3 ПКУ, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеномуп. 42.4 ПКУ, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податківрекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків(його представнику).

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється «Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженимнаказом Мінфіна від 30.06.2017 №610.

Пунктом 7 розділу IVзазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.

Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку затвердженогопостановою КМУ від 05.03.2009 №270колегією суддів встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправленняв частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.

Судом встановлено, що податковим органом ПАТ рекомендованим поштовим відправленням надіслана податкова вимога форми «Ю» від 04.12.2018 №2317-50 на юридичну адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена 07.12.2018 за довіреністю «Якимчук», що підтверджується також підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10).

Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 прийшов до висновку про те, що податкова вимога надсилається рекомендованим листом з повідомленням, але без опису вкладення, тобто не цінним листом та навіть без зазначення реквізитів документа, що надсилається.

Тобто, податковим законодавством не встановлено та не конкретизовано необхідності надсилання контролюючим органом податкової вимоги рекомендованим листом з описом поштового відправлення.

Відтак, враховуючи наведені вище норми законодавства, колегія суддів погоджується із мотивами суду першої інстанції про те, що зазначене свідчить про виконання контролюючим органом обов`язку надіслати податкову вимогу з повідомленням про вручення відповідачу за його юридичною адресою, а відтак, податкова вимога форми «Ю» від 04.12.2018 №2317-50 є належним чином врученою платнику податків ПАТ «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів».

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до статті 56.1 статті 565 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідач не надав доказів оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання платника податків (заборгованість по яких підлягає до стягнення в даній справі) чи доказів оскарження податкової вимоги форми «Ю» від 04.12.2018 №2317-50, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду.

Покликання апелянта на те, що обов`язковою передумовою стягнення судом податкового боргу по двох видах податків є попереднє направлення платнику податків податкової вимоги із зазначенням у ній всіх видів податків, з яких у платника є заборгованість не заслуговує на увагу, оскільки, на час направлення податкової вимоги, боргу по іншому виду податків не існувало.

Додаткового колегія суддів зазначає, що навіть у разі виникнення такої ситуації, законодавство не передбачає скерування нової вимоги, тому апелянт довільно трактує норми законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів» залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року у справі № 140/31231/23 -без змін.

Постанованабирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар