Ухвала

від 16.12.2024 по справі 380/27189/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27189/23 пров. № А/857/30804/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шавеля Р. М.суддів -Бруновської Н. В. Хобор Р. Б.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 380/27189/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трафік Менеджмент Груп" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та невідповідністю апеляційної скарги ст.296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору; надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 04 грудня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підвереджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

На виконання ухвали суду Головним управлінням ДПС у Львівській області скеровано на адресу суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, в якій апелянт просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду; продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочити сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви в частині продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення вказує на недостатність коштів для сплати судового збору. У частині поновлення строку апеляційного оскарження заява обґрунтована тим, що первинну апеляційну скаргу було подано у строки, визначені законодавством, проте ухвалою суду таку було повернуто апелянту, після усунення недоліків скаржник скористався своїм правом та звернувся до суду повторно. Поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою також стало несвоєчасне фінансування державного органу та недостатність коштів. Окрім цього, покликається на введення воєнного стану в Україні.

Вирішуючи подану заяву, апеляційний суд виходить з наступного.

Оцінюючи в сукупності наведені заявником обставини, суд не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення чи продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, положеннями ч.1 ст.133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За правилами ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Ураховуючи предмет спору, відповідач не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір.

У цьому випадку, відсутність коштів на рахунках відповідача не може бути підставою для звільнення або відстрочення від сплати судового збору.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 400/518/23.

Таким чином, Законом України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) не встановлено пільг щодо сплати судового збору для відповідача.

Скаржником не надано достатніх доводів та обставин, що дають підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Зокрема, пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати документ про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відтак, безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в них коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є підставами для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати чи продовження (надання нового) строку, встановленого судом для усунення недоліку апеляційної скарги в частині надання документа про сплату такого.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, правові підстави для задоволення заяви є відсутніми, оскільки достатніх і належних доказів неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги апеляційному суду не представлено, достатньо не обґрунтована необхідність надання додаткового строку для сплати судового збору.

Щодо вимог заяви в частині поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак, зазначені апелянтом обставини не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду з огляду на наступне.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.

У той же час, жодних доказів на поважність причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого Кодексом строку звернення до суду, відповідачем не представлено.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржене рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) 19 квітня 2024 року; копію вказаного рішення Головне управління ДПС у Львівській області отримало 22 квітня 2024 року, що підтверджено довідкою Львівського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Головним управлінням ДПС у Львівській області 20 травня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року вказана апеляційна скарга була повернута скаржнику у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, яка була залишена апеляційним судом без руху.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 27 серпня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підвереджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

20 листопада 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» Головним управлінням ДПС у Львівській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року.

Отже, строк пропуску строку на апеляційне оскарження є досить значний.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Головне управлінням ДПС у Львівській області є державним органом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Отже, процесуальними обов`язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, у тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху.

Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, у тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Зазначені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не підпадають під вище зазначений критерій, і такі підстави не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб`єкту владних повноважень у довільно обраний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі 640/3393/19).

Також, не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторне подання апеляційної скарги у зв`язку з її поверненням, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 580/1020/19 та від 04 березня 2021 року у справі № 160/2538/19.

Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.

Обставини зазначені апелянтом як поважні, самі по собі, не можуть свідчить про вжиття апелянтом всіх дій для виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок тривалої несплати контролюючим органом судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №140/1528/21.

У той же час, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Щодо покликання апелянта на обставину введення на території України воєнного стану, апеляційний суд зазначає, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.

Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 19 квітня 2024 року (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 20 листопада 2024 року (дата подання апеляційної скарги) ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, апелянтом не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.

При цьому, враховуючи дату повернення первинної апеляційної скарги (ухвала апеляційного суду від 26 серпня 2024 року), дату отримання ухвали апеляційного суду про повернення первинної апеляційної скарги апелянтом - 27 серпня 2024 року, та дату повторного звернення до суду з апеляційною скаргою 20 листопада 2024 року, колегія суддів вважає, що скаржником не було повторно подано апеляційну скаргу у найкоротший термін.

Оцінюючи в сукупності наведене, апеляційну скаргу подано з порушенням встановлених строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, а подану заявою обґрунтованою.

Таким чином, апелянтом не виконано вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, зокрема, не наведено поважних причин значного пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити та як наслідок відмовити апелянту у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі.

При постановленні ухвали апеляційним судом враховано правову позицію, яка викладена в постановах Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, від 23 жовтня 2023 року у справі № 280/6435/22, від 21 грудня 2023 року у справі № 500/3825/22 та від 09 січня 2024 року у справі № 520/959/22.

При обранні правових наслідків у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, судом апеляційної інстанції враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, а також Касаційного адміністративного суду вказану у постанові від 24 січня 2020 року у справі №813/3384/17.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, - відмовити.

Визнати неповажними наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 380/27189/23 та залишити заяву про поновлення цього строку без задоволення.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 380/27189/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трафік Менеджмент Груп" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор