Постанова

від 05.12.2024 по справі 380/14136/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуСправа № 380/14136/24 пров. № А/857/26258/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року (суддя Костецький Н.В., м.Львів, повний текст складено 20 вересня 2024 року),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (далі КП) в якому просило: стягнути з відповідача до бюджету кошти в розмірі 1098208,28 грн з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги вказує, на безпідставність висновків суду першої інстанції оскільки стаття 96 Податкового кодексу України (далі ПК) передбачає можливість вжиття додаткових заходів для погашення податкового боргу «спеціальних» боржників» - державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Так, контролюючий орган у визначених пунктом 96.1 статті 96 ПК передумов зобов`язаний звернутися до органу управління такого боржника із поданням, котре повинно бути розглянуте адресатом впродовж 30 днів. Якщо за наслідками результатами розгляду подання контролюючого органу орган управління боржника відмовляється вирішити проблему погашення податкового боргу цього підприємства одним із визначених статтею 96 ПК способів, у контролюючого органу виникає обов`язок звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не дотримано процедури досудових дій щодо стягнення податкового боргу.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що відповідно до довідки Головного управління від 24.06.2024 №7836/5/13-01-13-10, податковий борг відповідача по податку на додану вартість (вид бюджету 30 ККДБ 14010100 UA46000000000026241 Львівська ТГ) станом на 10.06.2024 становить 1098208,28 грн (штрафні санкції).

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (пункт 56.11 статті 56 ПК).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як видно з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останній самостійно подав декларації з ПДВ та не оспорює суми ПДВ, зазначені в них.

Контролюючий орган направив рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми «Ю» №815-25 від 08.10.2014 на загальну суму податкового боргу в розмірі 755 157,69 грн. Із моменту надіслання податкової вимоги до часу виникнення описаного вище податкового боргу відповідач був постійним боржником.

Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Відповідно до пунктів 95.3-95.4 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За наведених обставин та з урахуванням того, що спірна сума податкового боргу є узгодженою, доказів про сплату податкового боргу відповідачем під час вирішення справи відповідачем не надано.

Апеляційний суд вважає безпідставними висновки суду першої інстанції та посилання відповідача на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 240/4054/19, та від 09 березня 2021 року у справі № 160/2598/20 які, не були враховані при зверненні до суду з позовом, оскільки вони здійснені за інших фактичних обставин (порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств, визначеного статтею 96 ПК).

Разом з тим, у межах цього спору предметом є питання стягнення з відповідача податкового боргу за узгодженими зобов`язаннями в порядку статті 95 ПК.

Визначена статтею 96 ПК процедура застосовується тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 ПК, не призвела до погашення податкового боргу. Реалізація контролюючим органом положень статті 96 ПК можлива лише у разі, коли процедура стягнення коштів безпосередньо з комунального підприємства виявилася безрезультатною.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.08.2023 у справі №440/8656/22.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні позову неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до передчасних висновків про відсутність у контролюючого органу права на звернення до суду з цим позовом, як наслідок відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційну скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до бюджету кошти в розмірі 1098208,28 грн з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.