Постанова

від 16.12.2024 по справі 460/24911/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24911/23 пров. № А/857/12378/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2024р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» до Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Поліщук О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 27.02.2024р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 27.02.2024р.), -

В С Т А Н О В И В:

25.10.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Євромоторс Груп» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Рівненською митницею рішення № 204060/2023/000031/2 від 24.08.2023р. про коригування митної вартості товарів; стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору (Т.1, а.с.1-7).

Згідно ухвали суду від 21.11.2023р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (Т.2, а.с.26-27).

Відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте відповідачем Рівненською митницею рішення № 204060/2023/000031/2 від 24.08.2023р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 10044 грн. 01 коп. (Т.2, а.с.40-51).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Рівненська митниця, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.81-87).

Відповідно до доводів апелянта під час здійснення контролю перевірки митної вартості встановлено, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять неточності та невідповідності, які свідчать про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно вартості товарів.

З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованих товарів на заявлених комерційних умовах поставки; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією.

На електронну вимогу митниці щодо надання додаткових документів, витребуваних у відповідності до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу /МК/ України, декларантом позивача відмовлено в надані таких документів.

Таким чином, у зв`язку з ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, та за результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом, посадовою особою відділу аналізу митної вартості та роботи з ціновою інформацією Рівненської митниці правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 204060/2023/000031/2 від 24.08.2023р.

Окрім цього, просить врахувати висновки судів у справах № 460/14830/21 та № 460/48151/22 за участі тих самих сторін.

Позивач ТзОВ «Євромоторс Груп» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 08.08.2023р. між нерезидентом - фірмою «RIGOTTI F.LLI SRL», Італія (продавець) та ТзОВ «Євромоторс Груп» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 2/2023 (надалі - контракт).

Предметом контракту є поставка запасних частин, номерних агрегатів та аксесуарів до автомобілів (п.1.1. контракту).

Відповідно до п.2.1 контракту ціна за товар встановлюється у євро та зазначається у інвойсах по кожній окремій поставці.

Пунктом 2.2 контракту визначені умови поставки товарів - FCA TRENTO, Італія, згідно Правил Інкотермс-2010.

Загальна сума укладеного контракту становить 14995 євро (п.2.4 контракту); оплата товарів проводиться покупцем на умовах 100 % попередньої оплати до відвантаження товару згідно проформи-інвойсу (Т.1, а.с.50-54).

На виконання умов договору сторонами опрацьовано комерційну пропозицію до контракту від 01.08.2023р. (Т.1, а.с.121-129), 08.08.2023р. погоджено ціну шляхом укладання протоколу узгодження ціни до контракту № 2/2023 від 08.08.2023р. (Т.1, а.с.130-138). В подальшому 21.08.2023р. договірними сторонами складено інформаційну специфікацію до інвойсу № 976/В (Т.1, а.с.139-181).

За платіжним дорученням AT КБ «ПриватБанк» № 31JBKLN8 від 09.08.2023р. покупець на підставі рахунку-проформи № 258 від 08.08.2023р. перерахував на банківський рахунок продавця суму попередньої оплати в розмірі 14995 євро (Т.1, а.с.82-120, 197, 198).

Після здійснення попередньої оплати постачальник відвантажив товар на адресу покупця.

З метою митного оформлення імпортованих товарів запасних частин до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації (а саме: двигуни в зборі з КПП, мости ведучі в зборі, задні балки до підвіски в зборі, бампери передні та задні в зборі, дифузори радіатора в зборі, двері в зборі, капоти в зборі, кришки багажника в зборі, крила в зборі, підрамники двигуна в зборі, стійки в зборі, рульові рейки в зборі, ступиці в зборі, панелі передні в зборі, торпедо в зборі, трапеції двірників в зборі з моторчиком, блоки ABS в зборі, насоси гідропідсилювача керма електричні в зборі), декларант позивача подав до митного органу митну декларацію /МД/ № 23UA204060008277U6 від 24.08.2023р., а також інші документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України (Т.1, а.с.11-196).

Зокрема, на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до митного органу наступні документи:

митна декларація країни відправлення № 23ITQTI010000757E0 від 22.08.2023р. (Т.1, а.с.55-57);

зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2/2023 від 08.08.2023р. (Т.1, а.с.50-54);

товаротранспортна накладна CMR № 077736 від 21.08.2023р. (Т.1, а.с.57);

рахунок-проформу № 258 від 08.08.2023р. (Т.1, а.с.82-120);

рахунок-фактура № 976/В від 21.08.2023р. (Т.1, а.с.83-81);

документи про надання транспортно-експедиційних послуг (Т.1, а.с.58-62);

комерційна пропозиція б/н від 01.08.2023р. (Т.1, а.с.121-129);

протокол погодження ціни від 08.08.2023р. до контракту № 2/2023 від 08.08.2023р. (Т.1, а.с.130-138);

банківський платіжний документ № 31JBKLN8 від 09.08.2023р. (Т.1, а.с.197, 198);

інформаційна специфікація від 21.08.2023р. до інвойсу продавця № 976/В від 21.08.2023р. (Т.1, а.с.139-182);

бухгалтерська довідка до рахунку № 976/В від 21.08.2023р. (Т.1, а.с.182-190);

прибуткова накладна № 17 від 15.05.2023р. (Т.1, а.с.191-194).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно зі ст.58 МК України, у зв`язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах.

24.08.2023р. посадовою особою митниці скеровано на електронну адресу позивача повідомленням № 529196, відповідно до якого виявлено розбіжності в поданих документах; витребувано від декларанта додаткові документи: виписку із бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (Т.1, а.с.199).

Листом № 24/08 від 24.08.2023р. декларант повідомив митницю про те, що інші документи надаватися митного органу не будуть, просив прийняти рішення на підставі вже поданих документів без врахування термінів згідно ст.53 МК України (Т.1, а.с.200).

24.08.2023р. за результатами опрацювання поданої митної декларації та доданих до неї документів відповідачем винесено Картку відмови у митному оформленні товарів № UA204060/2023/000073 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 204060/2023/000031/2, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості (Т.1, а.с.201-219, 220-221).

В обґрунтування вказаного рішення (графа 33) зазначено про те, що вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом через виявлення окремих розбіжностей та неточностей, ненадання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею та наявність у митного органу інформації стосовно митної вартості аналогічних товарів згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби згідно переліку митних декларацій. При цьому, митну вартість скориговано за шостим (резервним) методом визначення митної вартості.

В якості розбіжностей та неточностей митний орган покликався на наступне:

копія митної декларації країни відправлення № 23ITQTI010000757E0 від 22.08.2023р. містить реквізити рахунку-фактури № ІТ-2023-976/B, IT-2022-976/В, що не відповідає реквізитам рахунку-фактури № 976/B 1-10стор, 976/В 11-20 стор. 976/В 21-30стор. 976/В 31-44стор., зазначеним в графі 44 МД;

наданий документ, що позиціоновано як бухгалтерська інформація формування ціни до фактур № 976/В 1-10стор, 976/В 11-20стор. 976/В 21-30стор. 976/В 31-44стор від 21.08.2023р., не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість.

комерційна пропозиція від 01.08.2023 1-18стор., протокол погодження ціни № 2/2023 1-10, 2/2023 11-18стор. від 08.08.2023р. до контракту № 2/2023 та інформаційна специфікація до інвойсу покупця від 21.08.2023р. № 976/В 1-10стор, 976/В 11-20стор. 976/В 21-30стор. 976/В 31- 44стор фактично дублюють цінову інформацію інвойсу № 976/В 1-10стор, 976/В 11-20стор. 976/В 21-30стор. 976/В 31-44стор. від 21.08.2023р.

У свою чергу, митниця володіє інформацією стосовно вартості аналогічних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, згідно переліку митних декларацій. В рішенні констатовано проведення процедури консультації з декларантом та відсутність можливості застосування методів визначення митної вартості від № 1 до № 5. У підсумку митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МК України.

Товари було випущено у вільний обіг за МД № 23UA204060008312U0 від 25.08.2023р., при цьому митна вартість товарів визначена за резервним методом (Т.1, а.с.222-244, Т.2, а.с.1-3).

Із змісту заявленого ТзОВ «Євромоторс Груп» позову слідує, що його предметом є оскарження прийнятого Рівненською митницею рішення про коригування митної вартості товару запасних частин до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації.

При цьому, визначальне значення для правильності вирішення спору мають документи, що засвідчують факт придбання та оплату вартості ввезених товарів у продавця-нерезидента.

Виявлені митним органом недоліки позивач пояснює тим, що розбіжність зазначених в митній декларації країни відправлення реквізитів рахунку-фактури є внутрішньою деталізацією облікового номера продавця, про що митниці неодноразово надавались письмові роз`яснення; нормативно-правовими актами не передбачено обов`язкове вказання у бухгалтерській довідці балансової вартості товарів (яка вказана у прибуткових накладних, за якими товар ставиться на баланс та обліковується і які додаються до кожної поставки); тотожність усіх заявлених декларантом відомостей та їх повну відповідність у всіх товаросупровідних документах взагалі не можна вважати розбіжностями.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ТзОВ «Євромоторс Груп» під час митних процедур були подані документи, що за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Представлені декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що такі документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Таким чином, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, з наступних причин.

За приписами ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості

За приписами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених положень МК України вказує на те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення митної вартості товарів, невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. При цьому, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення позивачем було надано відповідачу низку документів для підтвердження митної вартості товару згідно митної декларації № 23UA204060008277U6 від 24.08.2023р.

За результатами опрацювання наданих документів виявлено розбіжності та неточності, у зв`язку з чим Рівненська митниця запропонувала позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, виписку із бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованих товарів на заявлених комерційних умовах поставки, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, а також інші, за бажанням декларанта, документи.

Отже, Рівненська митниця, направляючи електронне повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару шляхом подання визначеного переліку документів, які можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, на вимогу митного органу декларант повідомив про те, що інші документи надаватися не будуть, просив прийняти рішення на підставі наявних документів, не враховуючи терміни ст.53 МК України.

Перевіряючи обґрунтованість сумнівів митного органу щодо заявленої декларантом митної вартості товару (запасних частин до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації) судом апеляційної інстанції з`ясовано, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданого до митного оформлення товару відповідачем було встановлено наступні розбіжності:

копія митної декларації країни відправлення № 23ITQTI010000757E0 від 22.08.2023р. містить реквізити рахунку-фактури № ІТ-2023-976/B, IT-2022-976/В, що не відповідає реквізитам рахунку-фактури № 976/B 1-10стор., 976/В 11-20 стор., 976/В 21-30стор., 976/В 31-44стор., зазначеним в графі 44 МД;

наданий документ, що позиціоновано як бухгалтерська інформація формування ціни до фактур № 976/В 1-10стор., 976/В 11-20стор., 976/В 21-30стор., 976/В 31-44стор. від 21.08.2023р., не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість.

комерційна пропозиція від 01.08.2023 1-18стор., протокол погодження ціни № 2/2023 1-10, 2/2023 11-18стор. від 08.08.2023р. до контракту № 2/2023 та інформаційна специфікація до інвойсу покупця від 21.08.2023р. № 976/В 1-10стор., 976/В 11-20стор., 976/В 21-30стор., 976/В 31-44стор. фактично дублюють цінову інформацію інвойсу № 976/В 1-10стор., 976/В 11-20стор., 976/В 21-30стор., 976/В 31-44стор. від 21.08.2023р.

Водночас, відомості, що містяться у вищевказаних документах, які стосуються поставки значної кількості товарів з різноманітними характеристиками, є необхідними для перевірки та підтвердження митної вартості; за наявності розбіжностей в цих документах митний орган позбавлений можливості перевірити правильність формування митної вартості товарів.

Так, розбіжність у реквізитах рахунку-фактури, що вказані у митній декларації країни відправлення не спростована позивачем, а надані пояснення стосовно внутрішньої деталізації облікового номера продавця чи висновки суду щодо внутрішньої системи діловодства продавця не підтверджені документально. При цьому, позивач не представив для порівняння рахунки-фактури №№ ІТ-2023-976/B, IT-2022-976/В, а тому підстави стверджувати про їх ідентичний зміст з рахунком-фактурою № 976/B 1-10стор, 976/В 11-20 стор. 976/В 21-30стор. 976/В 31-44стор. зазначеної в графі 44 МД, є відсутніми.

Бухгалтерська інформація формування ціни до фактури № 976/В 1-10стор., 976/В 11-20стор., 976/В 21-30стор., 976/В 31-44стор. від 21.08.2023р. (Т.1, а.с.182-190) розкриває лише загальну ціну продажу товарів. Водночас, такий документ не розкриває складових, з яких продавець формує ціну товару для продажу, серед яких виділяється бухгалтерська («чиста») вартість товару.

За розглядуваних обставин митний орган звернув увагу на те, що комерційна пропозиція, протокол погодження ціни та інформаційна специфікація до інвойсу покупця містять ідентичні відомості.

Водночас, комерційна пропозиція датована 01.08.2023р., протокол погодження ціни складений 08.08.2023р., інформаційна специфікація до інвойса оформлена 21.08.2023р. Також правове значення вказаних документів є різним: комерційна пропозиція - це письмова презентація товару або послуги, яку надсилають потенційним клієнтам, а також дійсним партнерам: наприклад, для організації додаткових продажів; протокол погодження ціни складається на етапі укладання договору на знак досягнутої згоди щодо істотних умов ціни; інформаційна специфікація до інвойсу надає більш повну інформацію про поставлені товари (розкриває рік випуску, тип, марку і виробника).

Виходячи з викладеного, цінова інформація у вищевказаних документах, за звичай, повинна відрізнятися, оскільки від часу отримання комерційної пропозиції і до моменту поставки товарів договірні сторони проходять процес формування ціни товарів. В розглядуваному випадку питання дублювання такої ціни позивачем не спростовано, останнім не надано будь-яких пояснень стосовно такого зауваження митного органу.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що інформаційна специфікація до інвойсу не містить детального опису технічних характеристик товару, всіх його складових, ступінь зношеності/використання тощо (здебільшого зазначається про товар в зборі).

Отже, наданими до митного оформлення документами не підтверджено заявлену до митного оформлення ціну імпортованого товару та на вимогу митного органу необхідних додаткових доказів декларантом не надано.

Митниця володіє інформацією стосовно митної вартості аналогічних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: за переліком МД та рівнями митної вартості, що надсилалися митним органом згідно повідомлення.

Аналіз норм МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої ст.53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених п.2 ч.6 ст.54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу та подані до митного оформлення документи містять розбіжності, які наданими при митному оформленні та додатково долученими на витребування митниці документами декларантом не спростовані.

У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібних товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Згідно доводів відповідача, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, у зв`язку з чим відповідач витребовував додаткові документи та вказані розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж пояснені декларантом після отримання запиту митного органу, проте декларант не спростував твердження відповідача про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митниці однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020р. у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020р. у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020р. у справі № 520/2133/19, від 10.04.2020р. у справі № 822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте декларант жодних інших документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч.3 ст.53 МК України.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом. За результатом проведеної процедури консультації із декларантом та у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України.

Митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; вказав джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митних декларацій, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару в митного органу були наявні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до переконання про те, що невідповідності, що виявлені митним органом за результатами аналізу представлених позивачем документів, є суттєвими для обчислення ідентифікації ціни товарів, у зв`язку з чим у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи.

Окрім цього, застосований митницею резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Відповідно до ч.5 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають під обкладання митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні обмеження, основані на вартості товару чи регульовані будь-яким способом на основі вартості, повинні бути стабільними і оприлюдненими достатньою мірою для того, щоб надати можливість комерсантам з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для митних цілей.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у ньому вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості; зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Водночас, позивачем не було вжито належних заходів для представлення документів, які б спростовували виявлені митним органом розбіжності та підтверджували умови поставки і оплати товару. Без представлення необхідних документів, митний орган через дії самого декларанта (позивача) був позбавлений можливості здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару під час проведення митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.2.6 Методичних рекомендацiй щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, затв. наказом Державної митної служби України № 476 від 01.07.2021р., при перевiрцi розрахунку, здiйсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначеннi митної вартостi товарiв за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартостi, зокрема, аналiзується:

включення всiх витрат (складових митної вартостi), зазначених у частинi десятiй статтi 58 Кодексу;

включення всiх платежiв, якi вiдповiдають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статтi 58 Кодексу, до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi;

наявнiсть помилок при перенесеннi вiдомостей з документiв, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, до митної декларацiї та/або до декларацiї митної вартостi (далi - ДМВ);

наявнiсть арифметичних помилок у митнiй декларацiї, ДМВ або документах, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв;

наявнiсть помилок при перерахунку сум в iноземнiй та/або нацiональнiй валютах;

наявнiсть помилок при здiйсненнi нарахувань (наприклад, знижок);

наявнiсть помилок при перерахуваннi одиниць вимiру оцiнюваного товару на одиницi вимiру товару вiдповiдно до Митного тарифу України.

Пунктом 5 Методичних рекомендацiй передбачено, що пiд час робiт з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв можуть використовуватися такi джерела iнформацiї:

спецiалiзованi програмно-iнформацiйнi комплекси Єдиної автоматизованої iнформацiйної системи Держмитслужби;

спецiалiзованi видання, якi мiстять iнформацiю про цiни, сформованi на свiтовому ринку;

інформацiя, отримана Держмитслужбою, про цiни на товари та/або сировину, матерiали, комплектуючi, якi входять до складу товарiв;

iнформацiя, отримана вiд митних органiв iноземних держав за результатами перевiрки автентичностi документiв, якi подавалися пiд час митного контролю та митного оформлення товару;

інформацiя, отримана за результатами здiйснення митного контролю, в тому числi, за результатами проведення документальних перевiрок дотримання вимог законодавства з питань митної справи;

iнформацiя, отримана вiд державних органiв, установ та органiзацiй на запити територiальних органiв та/або Держмитслужби;

цiнова iнформацiя, отримана в рамках домовленостей, укладених мiж Держмитслужбою та асоцiацiями, спiлками та iншими об`єднаннями iмпортерiв та виробникiв;

висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, що мають вiдповiднi повноваження згiдно iз законодавством;

iнформацiя, отримана з мережi iнтернет.

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до п.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з частинами 1, 2 Приміток до ст.7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що вищезазначені обставини вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки надані митному органу документи не підтверджували заявленої митної вартості товарів, декларантом всупереч вимогам ст.254 МК України на підтвердження заявленої митної вартості не було подано витребуваних документів, а також не спростовані обґрунтовані сумніви митниці в правильності визначення митної вартості товарів.

Рішенню про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.ст.59 і 60 МК України, як це встановлено ч.4 ст.57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву в правильному визначенні митної вартості товару в зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати умови поставки та оплати товару, відомостей про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митної вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є правомірними.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.

Отже, оскільки надані позивачем документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Водночас, заслуговують на уваги доводи апелянта про доцільність врахування висновків судів у справах №№ 460/14830/21, 460/48151/22 за участі тих самих сторін.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому такі не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.

В порядку ч.6 ст.139 КАС України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат:

понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені під час апеляційного розгляду витрати на перекладацькі послуги не підлягають відшкодуванню ТзОВ «Євромоторс Груп»;

суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Рівненську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2024р. в адміністративній справі № 460/24911/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» до Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів, - відмовити.

Понесені судові витрати по справі не підлягають відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп»; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Рівненську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 16.12.2024р.