Постанова

від 16.12.2024 по справі 140/4329/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4329/24 пров. № А/857/19643/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, прийняте суддею Костюкевичем С.Ф. м. Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (надалі В/Ч, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2015 по 19.04.2017, без застосування січня 2008, як місяця підвищення доходу та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 19.04.2017 із застосуванням січня 2008, як базового місяця, згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХП за 2015, 2016, 2017 роки, як учаснику бойових дій та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХП, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.04.2017, із врахуванням індексації грошового забезпечення, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченої індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2015 по 19.04.2017 (включно), а також, невиплаченої вчасно компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-ХП, за 2015, 2016, 2017 роки, як учаснику бойових дій із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, по день її фактичної виплати; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2012 по 19.04.2017 та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.04.2017; зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.04.2017 із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 (базовий місяць) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004; визнано протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язано здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Суд зазначив, що Постанова №1013 не містить вказівок про те, що її положення застосовуються до правовідносин щодо нарахування індексації за період до набрання нею чинності (тобто зворотна дія в часі). З огляду на це твердження позивача щодо визначення січня 2008 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення заперіод з 01.01.2015 по 31.12.2015 є помилковими. При цьому, позивач не навів інших доводів, які спростували б правильність проведених відповідачем нарахувань індексації за вказаний період і застосування невірного базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення.

Щодо періоду з 01.01.2016 по 19.04.2017, то відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 19.04.2017 включно, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України

Щодо зобов`язання В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015- 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, суд зазначив, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

Суд погодився з тим, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористану в спірний період додаткову відпустку слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки нарахування та виплата позивачу зазначених видів грошового забезпечення не відбулася, що не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець, що підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17.

Водночас, відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Звертає увагу на те, що з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Отже, позовні вимоги щодо встановлення «базового місяця» - січень 2008 при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 по 19.04.2017 не підлягають задоволенню.

Звертає увагу на те, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, передбачена п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» та ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», на час дії особливого періоду не надається.

Надання додаткової відпустки учасникам бойових дій під час дії особливого періоду припинено, а тому позивач реалізувати свої права щодо отримання такої відпустки на даний час не може, і, як наслідок, вимоги щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку є похідними та залишаються без реалізації.

Щодо позовних вимог про виплату сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб зазначає, що позивач не є військовослужбовцем, а тому права на таку компенсацію не має.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 19.09.2008 по 19.04.2017 проходив службу у В/Ч НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.11.2015 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Наказом командира В/Ч НОМЕР_1 №83-ос від 19.04.2017 позивач був виключений зі списків особового складу частини у зв`язку з звільненням у запас за пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» без права носіння військової форми одягу

Зі змісту вказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 не виплатити компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки.

У березні 2024 позивач звернувся до В/Ч НОМЕР_1 із заявою про здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 01.01.2015 по 19.04.2017.

Листами від 05.03.2024 № 09/2293 - 24 - Вх/34 та від 15.03.2024 №09/2760-24 -Вх/41 відповідач повідомив позивача про те, що правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місця січень 2008 у В/Ч НОМЕР_1 немає.

З карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2015-2017 роки вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась.

Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991(надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положеньЗакону №2011-XIIтаЗакону №1282-ХІІвидно, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Також, з 01.12.2015 згідно з постановою Кабінету Міністрів № 526 від 13.06.2012 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 Порядок доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до приписів пунктів 2, 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови КМ № 1013 від 09.12.2015) для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 та втратила чинність 01 березня 2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Вище вказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018.

Отже, ураховуючи положення Порядку №1078, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 .

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (надалі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012 (далі - Постанова № 702) затверджено Перелік військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, та Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач набув право на отримання додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»тапостановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 05.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 8ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІвійськовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно доЗакону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом третім пункту 14статті 10-1 Закону № 2011-ХІІпередбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, провадиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, що відповідає правовим висновка Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

З приводу позовної вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом168.5 статті 168 Податкового кодексу Українипередбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затв.постановою КМ України № 44 від 15.01.2004, виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначенихЗаконом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно пункту 4 вказаного Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Звідси, належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню вищенаведений Порядок.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів не надає оцінки рішенню суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволенні позову.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 140/4329/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар