Рішення

від 16.12.2024 по справі 990/324/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа №990/324/24

адміністративне провадження № П/990/324/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е., Желєзного І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

8 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, відповідач), третя особа - - суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2), у якій просить:

- визнати протиправними дії ВККС щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на її інформаційний запит від 5 липня 2024 року, що міститься у листі від 10 липня 2024 року;

- зобов`язати ВККС надати точну, повну та достовірну інформацію на її інформаційний запит від 5 липня 2024 року з урахуванням висновків суду протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішення суду.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи

У позові зазначено, що 5 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з інформаційним запитом до ВККС, у якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо документів анкети, які підтверджують здійснення професійної діяльності адвоката ОСОБА_2 і надати їх копії. У відповідь на вказаний запит відповідач надав витяг із анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_2 щодо здійснення нею професійної діяльності адвоката, поданої для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів. Позивачка вважає, що ВККС надано неточну, неповну та недостовірну інформацію на її запит від 5 липня 2024 року, що підтверджується листом відповідача від 17 червня 2024 року.

У відзиві ВККС просить відмовити у задоволенні позову. За позицією відповідача, в інформаційному запиті від 5 липня 2024 року позивачка просила надати інформацію щодо «документів анкети, які підтверджують здійснення професійної діяльності адвоката ОСОБА_2, та надати їх копії». Тобто, позивачка запитувала інформацію з конкретного виду документу, а саме анкети особи, яка бере участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів. У відповіді від 10 липня 2024 року на інформаційний запит ОСОБА_1 відповідач надав витяг із анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_2 щодо здійснення нею професійної діяльності адвоката, а саме розділи 3 та 6 відповідно. Таким чином Комісія у межах строку, визначеного положеннями статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», надала відповідь на інформаційний запит позивачки, яка містить повну, точну та достовірну інформацію у межах сформульованого питання.

У відповіді на відзив позивачка наголошує, що запитувала у ВККС копії документів, які підтверджують здійснення ОСОБА_2 професійної діяльності адвоката, які вона повинна була надати відповідачу, а не бланк анкети кандидата.

ІІІ. Рух справи у Верховному Суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 жовтня 2024 року для розгляду справи № 990/324/24 (провадження №П/990/324/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Соколова В.М., суддів Губської О.А., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Мацедонської В.Е.

Ухвалою від 10 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

18 жовтня 2024 року від ВККС надійшов відзив на позовну заяву.

21 жовтня 2024 року від позивачки надійшла відповідь на відзив.

ІV. Установлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин

5 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС з інформаційним запитом, у якому зазначала, що в анкеті кандидата на посаду судді ОСОБА_2 міститься інформація щодо здійснення адвокатської діяльності з 16 лютого 2011 року по 13 грудня 2017 року, а тому просила відповідача надати точну, повну та достовірну інформацію щодо документів анкети, які підтверджують здійснення професійної діяльності адвоката ОСОБА_2 і надати їх копії.

У відповідь на цей запит ВККС листом від 10 липня 2024 року № К-3664/24 надала позивачці витяг із анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_2 щодо здійснення нею професійної діяльності адвоката, поданої для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, за винятком інформації з обмеженим доступом, а саме: копії титульної сторінки та розділів 3 та 6 анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_2

Вважаючи, що відповідач надав на запит від 5 липня 2024 року неточну, неповну та недостовірну інформацію відносно професійної діяльності адвоката ОСОБА_2, позивачка звернулася з цим позовом до Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Правовідносини між учасниками цієї справи виникли з питань дотримання ВККС, як суб`єктом владних повноважень і розпорядником публічної інформації, забезпечення права особи - позивачки на доступ до публічної інформації та регулюються Конституцією України, Законом України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII), Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) і Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Стаття 34 Конституції України гарантує право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (стаття 20 Закону № 2657-XII).

Визначення публічної інформації закріплено у статті 1 Закону № 2939-VI, за змістом якої це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За змістом статті 5 Закону № 2939-VI забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: шляхом її систематичного та оперативного оприлюднення інформації (в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом), а також надання інформації за запитами на інформацію.

Організаційно-процесуальні аспекти оформлення запитів на інформацію визначені статтею 19 Закону № 2939-VI, відповідно до частини першої якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частинами другою - четвертою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Згідно з частиною першою статті 93 Закону № 1402-VIII ВККС: 1) веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних; 2) проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; 3) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді; 4) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення у порядку дисциплінарного стягнення; 6) затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді; 6-1) затверджує більшістю голосів від її складу, визначеного цим Законом, регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, встановлених цим Законом; 7) проводить кваліфікаційне оцінювання; 8) забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді; 9) бере у межах компетенції участь у міжнародному співробітництві, у тому числі встановлює зв`язки з іноземними закладами, установами та організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, є бенефіціаром, реципієнтом міжнародної технічної допомоги, головним розпорядником міжнародної допомоги від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

За правилом, установленим частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VІ. Позиція Верховного Суду

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації, а кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь у визначений законодавством строк.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021року у справі № 9901/22/20 (пункт 53), від 19 жовтня 2023 року № 9901/337/21 (пункт 23), від 15 лютого 2024 року у справі № 990/222/23 (пункт 6.23)).

Тобто розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання / ненадання запитувачу такої інформації.

З метою оцінки повноти та достовірності наданої відповідачем інформації, Суд повертається до змісту інформаційного запиту ОСОБА_1 від 5 липня 2024 року, в прохальній частині якого вона просить надати інформацію щодо документів анкети, які підтверджують здійснення професійної діяльності адвоката ОСОБА_2 і надати їх копії.

Отже, у запиті від 5 липня 2024 року позивачка чітко окреслила межі запитуваної інформації, яку очікувала отримати від відповідача, а саме інформацію щодо конкретного виду документу - анкети особи, яка бере участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду.

Відповідно до пункту 3.5. Розділу ІІІ Положення проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішення ВККС від 2 листопада 2016 року № 141/зп-16 (зі змінами та доповненнями; далі - Положення № 141/зп-16) кандидат для участі у конкурсі подає документи, визначені рішенням Комісії про оголошення конкурсу.

Змістом наведеного пункту Положення № 141/зп-16 також визначено, що анкета кандидата на посаду судді подається згідно з додатком 4.

Згідно з додатком 4 до Положення № 141/зп-16 виключно розділи 3, 6 анкети кандидата на посаду судді містять інформацію щодо трудової діяльності кандидата та досвіду діяльності адвоката, правдивість, точність, повнота та достовірність даних яких підтверджується і засвідчується безпосередньо кандидатом на посаду судді.

Як слідує з відповіді від 10 липня 2024 року № К-3664/24 на інформаційний запит позивачки, відповідач надав витяг із анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_2 щодо здійснення нею професійної діяльності адвоката, а саме розділи 3 (трудова діяльність) і 6 (досвід діяльності адвоката) цієї анкети.

На тлі цього колегія суддів дійшла висновку, що ВККС у межах строку, визначеного статтею 20 Закону № 2939-VI, надала повну та достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 5 липня 2024 року в межах сформульованого нею питання.

Оцінюючи посилання позивачки на окрему інформацію, викладену в листі ВККС від 17 червня 2024 року № К-3207/24, колегія суддів зазначає наступне.

Як видно з указаного листа, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до поданих для участі в конкурсі документів ОСОБА_2 має стаж роботи на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області (вперше призначена на посаду судді Указом Президента України від 14 серпня 2020 року №321/2020) та досвід професійної діяльності адвоката (має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16 лютого 2011 року, проте таке право зупинено). Даних щодо загальної кількості років стажу роботи та/або досвіду діяльності кандидата ОСОБА_2 на день подання нею заяви і документів для участі в конкурсі в Комісії не задокументовано, тому не може бути надано.

Ураховуючи зміст листа ВККС від 17 червня 2024 року № К-3207/24, незадокументування відповідачем даних щодо загальної кількості років стажу роботи та/або досвіду діяльності кандидата ОСОБА_2 на день подання нею заяви і документів для участі в конкурсі не свідчить про надання ВККС неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 5 липня 2024 року, що міститься у листі 10 липня 2024 року № К-3664/24.

Доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог, указаних висновків Суду не спростовують.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд констатує, що в спірних правовідносинах ВККС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

VІІ. Судові витрати

Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з відпусткою члена судової колегії - судді Желєзного І.В., рішення складене та підписане 16 грудня 2024 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов,

М.В. Білак,

А.Г. Загороднюк,

В.Е. Мацедонська,

І.В. Желєзний,

Судді Верховного Суду