ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 640/11970/20
провадження №К/9901/11175/21, №К/9901/11772/21, К/9901/13790/21, К/9901/13796/21, №К/9901/13800/21, №К/9901/20546/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Національного антикорупційного бюро України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.); на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про виправлення арифметичних помилок та описки в судовому рішенні);
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову в роз`ясненні судового рішення); на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про роз`яснення судового рішення); на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.);
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовами до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач, НАБУ, Національне бюро), в яких, після прийняття ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 про об`єднання в одне провадження справ №640/11970/20, №640/11972/20 та №640/11868/20 із присвоєнням об`єднаній справі загального №640/11970/20, просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Національного бюро від 04.11.2019 №129-А, в частині прийнятого рішення про проведення службового розслідування за фактами можливих неправомірних дій Керівника Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 , пов`язаних зі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000018;
визнати мотивувальну частину висновку службового розслідування від 09.01.2020 №13/314-01ДСК, проведеного службовими особами Управління внутрішнього контролю Національного бюро на виконання наказу Директора Національного бюро від 04.11.2019 №129-А «Про проведення службового розслідування» такою, що не має документального підтвердження та не відповідає встановленим під час службового розслідування фактам;
визнати мотивувальну частину висновку Дисциплінарної комісії Національного бюро від 13.05.2020 №51 такою, що не має документального підтвердження та не відповідає встановленим під час службового розслідування фактам;
визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного бюро від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 »;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів або рівнозначній посаді з 20 травня 2020 року;
визнати недійсним запис у трудовій книжці №12 від 19.05.2020 про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України на підставі розпорядження Національного бюро від 18.05.2020 № 697-р.;
зобов`язати Національне бюро зробити дублікат трудової книжки без запису про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України на підставі розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 № 697-р.;
стягнути з Національного бюро на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року до моменту винесення рішення у справі.
2. Крім того, ОСОБА_1 було подано клопотання, в якому позивач просив:
на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вийти за межі позовних вимог та поновити його на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів або будь-якій іншій рівнозначній посаді НАБУ, що відповідає посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, з якої позивача було незаконно звільнено;
на підставі частини першої статті 372 КАС України встановити спосіб та порядок його виконання, а саме: зобов`язати НАБУ видати наказ про поновлення позивача на посаді публічної служби, в особі відповідної службової особи, яка виконує обов`язки Директора НАБУ замість ОСОБА_3 , повноваження якого були припиненні у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення №9-р/2020 від 28.08.2020 у справі №1-9/2020(197/20);
в порядку частини першої статті 249 КАС України постановити окрему ухвалу за фактами протиправного виконання ОСОБА_3 повноважень Директора НАБУ з 29 серпня 2020 року для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, направити її зокрема, але не виключно, Національному антикорупційному бюро України, Генеральному прокурору, Кабінету Міністрів України, Президенту України, Верховній Раді України та в порядку частини другої статті 249 КАС України постановити окрему ухвалу за фактами вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 382 КК України, яку для реєстрації кримінального провадження та вирішення питання про притягнення такої особи до кримінальної відповідальності надіслати Державному бюро розслідувань, а також за фактом захоплення ОСОБА_3 державної влади, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 109 КК України, яку надіслати до Служби безпеки України тощо.
3. Позовні вимоги, окрім іншого, мотивувались протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки, на думку позивача, він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності після спливу встановленого 6-місячного строку притягнення до відповідальності; позивачу не було надано висновок і матеріали службового розслідування для можливості оскарження, а відповідачем не доведено та матеріалами службового розслідування не підтверджується порушення ОСОБА_1 норм Закону України «Про державну службу», Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Директора НАБУ від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів.
Стягнуто з НАБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 1 643 083, 20 грн. (один мільйон шістсот сорок три тисячі вісімдесят три гривні, 20 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів.
Допусщено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з НАБУ на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 313 679, 52 грн.
Встановленоспосіб та порядок виконання рішення суду, а саме: зобов`язати НАБУ видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів, в особі відповідної службової особи, яка виконує обов`язки Директора Національного бюро замість ОСОБА_3 .
5. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що належних і допустимих доказів використання позивачем повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб відповідачем не надано. Зауважив, що оскаржуваний наказ від 18.05.2020 №28-н не відповідає вимогам, які висуваються до рішення про застосування дисциплінарного стягнення, у той час як висновок, на підставі якого він прийнятий, не розкриває елементи складу дисциплінарного проступку та не містить його часу, місця, способу, мотиву та мету.
6. Крім іншого, суд першої інстанції зазначав, що ймовірні порушення з боку ОСОБА_1 вимог КПК України при розслідування кримінального правопорушення спростовуються матеріалами справи. Також суд акцентував увагу на тому, що позивача було звільнено всупереч вимог частини четвертої статті 21 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», оскільки останній повідомив про протиправні дії інших працівників Національного бюро.
7. Вирішуючи питання щодо поновлення позивача на посаді, яка, на думку суду першої інстанції, є рівнозначною попередньо займаній, суд першої інстанції виходив з того, що посада заступника керівника головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів за обсягом і переліком функціональних завдань та обов`язків є рівнозначною із попередньою посадою ОСОБА_1 , а відтак саме на ній має бути поновлений позивач із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу При цьому суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на неможливість поновлення позивача на цій посаді з огляду на конкурсний порядок її зайняття, оскільки останній також брав участь у відповідному конкурсі.
8. Окремо, суд першої інстанції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №9-р/2020 зазначав, що з огляду на правовий статус Національного бюро як центрального органу виконавчої влади та відсутності призначеного в установленому законом порядку керівника такого органу, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді має бути виданий відповідною службовою особою, яка виконує обов`язки директора Національного антикорупційного бюро України, замість ОСОБА_3 .
9. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначав, що ні окремі положення акту службового розслідування, ні сам акт не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а відтак не породжує для особи будь-яких наслідків. Також суд вказав на передчасність позовних вимог про визнання недійсним запису у трудовій книжці.
10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 апеляційну скаргу НАБУ задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:
Визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.
Стягнуто з НАБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 628 871, 14 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 121 158 (сто двадцять одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень 66 копійок.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, окрім іншого, погодився з висновками Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що встановлення НАБУ вчинення ОСОБА_1 іншого дисциплінарного проступку, що зазначений в оскаржуваному розпорядженні (порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень) - не тягне за собою такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади державної служби.
12. Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував, що аналіз змісту складеного за результатами службового розслідування і затвердженого Директором Національного бюро висновку від 19.02.2020 свідчить, що у ньому не зафіксовано основні елементи складу дисциплінарного проступку, а саме його об`єктивна і суб`єктивні сторони; також у висновку не наведено, у чому саме полягало використання позивачем повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб. Суд апеляційної інстанції вказував, що відсутні також відповіді відомості й у висновку Дисциплінарної комісії НАБУ від 13.05.2020 №51.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у вказаному висновку описані доповідна записка Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинського А.В. від 22.10.2019 №04/18136-01 та лист Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України від 04.10.2019 №06-18840-19, а також пояснення свідків; у кінці висновку Дисциплінарної комісії від 13.05.2020 №51 зроблено висновок про порушення, які були допущені ОСОБА_1 , без визначення конкретних фактів в чому саме полягали такі порушення. Колегією суддів зазначалось, що за змістом положень пункту 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарний проступок за будь-яких обставин характеризується з суб`єктивної сторони умислом та наявністю особистого інтересу, на задоволення якого спрямовано вчинюване діяння; складом дисциплінарного правопорушення за вказаним пунктом є саме використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.
14. На переконання колегії суддів апеляційного адміністративного суду, сама по собі зміна відношення ОСОБА_1 до свого підлеглого - ОСОБА_4 , не може свідчити про існування особистого (приватного) інтересу позивача у звільненні свого підлеглого, та ні висновок від 19.02.2020, ні висновок № 51 від 13.05.2020, ні наказ від 18.05.2020 №28-н не містять відомостей про приватний інтерес, яким керувався позивач, як і не вказують якими саме діями чи рішеннями ОСОБА_1 вчинив передбачений пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарний проступок.
15. Суд апеляційної інстанції також зазначав, що суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що відповідачем всупереч пункту 11 Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом Директора НАБ України від 23.10.2015 №4, у висновку Дисциплінарної комісії від 13.05.2020 №51 не зазначено, час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), вину та розмір заподіяної матеріальної шкоди, а також посилання на вимоги нормативних документів, порушених ОСОБА_1 ; у відповідача були відсутні саме конкретні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що останній був притягнутий до дисциплінарної відповідальності після спливу встановленого шестимісячного строку.
16. Суд апеляційної інстанції вказував, що в оскаржуваних індивідуальних актах не відображено, чи були враховані або відхилені повідомлені ОСОБА_1 відомості у службових і доповідних записках у розрізі надання йому статусу, визначеного частиною четвертою статті 21 Закону про НАБУ, як і не міститься у них інформація про те, що відповідне питання взагалі було предметом розгляду. Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції правильно підкреслив, що лише надання оцінки зазначеним вимогам статті 21 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» могло бути належною умовою для видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідача.
17. Суд апеляційної інстанції також зазначав, що аналіз змісту оскаржуваного наказу від 18.05.2020 №28-н свідчить, що у ньому відсутні основні елементи складу дисциплінарного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , а саме його об`єктивної та суб`єктивної сторони, а лише зазначені види порушень.
18. Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновків, що НАБУ не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, що передбачений пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - використання повноважень в особистих (приватних) інтересах та за наявності якого може бути застосовано такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади державної служби та припинення державної служби на підставі пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»; а тому спірні наказ НАБУ від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 » та розпорядження від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », є протиправними та підлягають скасуванню.
19. Суд апеляційної інстанції також вважав помилковими твердження відповідача про те, що вимога про наведення у наказі стислого викладу обставин не може бути застосована до НАБУ через особливості його діяльності та відсутність дисциплінарної справи як такої.
20. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо необхідності поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів, суд апеляційної інстанції, зазначав, що віднесення посади Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України до посад начальницького складу Національного бюро по-іншому врегульовує питання прийняття, проходження та звільнення з такої публічної служби; посада ж Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, яку обіймав ОСОБА_1 до моменту звільнення, належала до посад державної служби, а тому питання прийняття, проходження та звільнення з неї були регламентовані приписами Закону України «Про державну службу».
21. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, різний характер служби, проходження якої передбачають зайняття посади Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, який має свій вияв у відмінних вимогах, які висуваються для її зайняття до осіб-претендентів (зокрема, необхідність проведення військово-лікарської експертизи), іншому порядку оплати праці (грошове забезпечення, а не заробітна плата), а також особливому порядку дисциплінарної відповідальності, вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що посада Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України є рівнозначною посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України; отже, у межах спірних правовідносин відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 саме на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, конкурсний порядок призначення на яку регламентований частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та Порядком проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Національному антикорупційному бюро України, затвердженого наказом Директора НАБУ від 31.05.2017 №123-О.
22. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незгоду з розміром якого висловлював відповідач, суд апеляційної інстанції зазначав, що для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно брати за основу розмір виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата; у спірному випадку такими місяцями є березень - квітень 2020 року, а не квітень - травень 2020 року, як помилково зазначив суд першої інстанції, оскільки звільнення ОСОБА_1 із займаної посади мало місце 19.05.2020.
23. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з НАБУ на користь ОСОБА_1 належить середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 20.05.2020 по 26.10.2020 в сумі 628 871,14 грн. (5 769,46 грн. х 109 робочих днів) з урахуванням податків і зборів.
24. Щодо розгляду даної справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що спір щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби особою-позивачем, який обіймав посаду державної служби категорії «Б», не може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження; за встановлених вище обставин суд першої інстанції не мав процесуальних повноважень розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, що мало своїм наслідком, в силу пункту 7 частини третьої статті 317 КАС України, скасування судового рішення із прийняттям нового.
25. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 заяву Національного антикорупційного бюро України про виправлення арифметичних помилок - задоволено частково.
Зокрема виправлено арифметичні помилки у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року. Ухвалено вважати вірними:
розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 « 6 339,33 грн.» замість « 5 769,46 грн.»; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року - « 697 326 (шістсот дев`яносто сім тисяч триста двадцять шість) гривень 30 копійок» замість « 628 871 (шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 14 копійок»; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць « 133 125 (сто тридцять три тисячі сто двадцять п`ять) гривні 93 копійки» замість « 121 158 (сто двадцять одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень 66 копійок».
26. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при обчисленні середньоденної заробітної плати було допущено арифметичну помилку в частині розміру заробітної плати позивача за квітень 2020 року, яка враховується при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу; у постанові суду вказано, що розмір заробітної плати за квітень 2020 року без урахування оплати днів перебування у відпустці, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та з урахуванням обмежень у виплаті заробітної плати складає 112 040, 73 грн. (75 672, 00 + 37 836, 00 + 7 567, 20 + 700, 00 + 11 350, 80 - 21 085, 25 (оплата за дні перебування у відпустці)); разом з тим, згідно визначеної у постанові суду формули, розмір заробітної плати за квітень 2020 року, який враховується при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мав становити 133 126, 00 грн. (75 672, 00 + 37 836, 00 + 7 567, 20 + 700, 00 + 11 350, 80); відтак, арифметичну помилку допущено судом апеляційної інстанції в частині зазначення від`ємника - оплати за дні перебування у відпустці - 21 085, 25 грн.; крім іншого, як вірно зазначалось учасниками справи, арифметичну помилку допущено й у визначенні кількості робочих днів вимушеного прогулу, адже помилково зазначено 109 днів замість 110-ти.
27. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про необхідність виправлення допущеної арифметичної помилки при розрахунку середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши його розмір в сумі 6 339,33 грн. (234 555, 34 грн. (101 429, 34 + 133 126, 00) / 37 робочих днів); відтак, з огляду на допущену судом арифметичну помилку правильним слід вважати розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу 697 326, 30 грн. (6 339, 33 х 110); у свою чергу, сума за один місяць, яка підлягає стягненню у порядку негайного виконання, має складати 133 125, 93 грн. (6 339, 33 х 21) тощо.
28. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, з урахуванням заяви про доповнення заяви про роз`яснення рішення.
29. На переконання суду апеляційної інстанції, аналіз змісту постанови свідчить, що у ньому надана оцінка правомірності прийняття НАБУ індивідуальних актів щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення останнього з державної служби, а також з урахуванням правових позиції Верховного Суду, вирішено питання щодо поновлення позивача на посаді, з якого останнього було звільнено; при цьому, резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та, зокрема, допущено до негайного виконання рішення суду в указаній частині, є чіткою, зрозумілою та неоднозначного тлумачення не зумовлює; відтак підстави для роз`яснення судового рішення відсутні.
30. До того ж, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертала увагу, що питання правомірності внесення змін до структури штату НАБУ не було предметом розгляду справи, у зв`язку з чим суд, у межах справи №640/11970/20, не уповноважений вирішувати питання щодо наявності у відповідача обов`язку із скасування наказу, на підставі якого вносилися зміни до структури Національного бюро; з аналогічних підстав суд апеляційної інстанції не вбачав за можливе задовольнити заяву позивача про роз`яснення постанови суду в частині питань, поставлених останнім у заяві про доповнення заяви про роз`яснення рішення.
31. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що питання, порушені ОСОБА_1 у заяві про доповнення заяви про роз`яснення судового рішення, фактично за своїм змістом є заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення, у зв`язку з чим суд зазначав, що відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання; питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
32. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення, якщо його не було встановлено у постанові суду апеляційної інстанції у порядку частини першої статті 372 КАС України під час її прийняття, належить до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, у даному випадку - Окружного адміністративного суду міста Києва.
33. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю.
34. Суд апеляційної інстанції зазначав, що суд першої інстанції у своєму рішенні від 26.10.2020 зобов`язав НАБУ поновити ОСОБА_1 на державній службі в Національному бюро на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів та допустив у цій частині судове рішення до негайного виконання; крім того, цим рішенням суду було вирішено питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року; відтак, з урахуванням нормативного регулювання спірних у цій справі правовідносин, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 у розумінні статті 235 КЗпП України тривав саме з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року, позаяк рішення суду першої інстанції у частині поновлення на державній службі підлягало негайному виконанню.
35. У свою чергу, суд апеляційної інстанції вказував, що питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника регламентовано статтею 236 КЗпП України, згідно якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
36. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, оскільки спір щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було вирішено судом першої інстанції 26 жовтня 2020 року, то саме до цього періоду підлягали застосуванню приписи статті 235 КЗпП України, як і було зазначено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021; натомість, питання затримки виконання рішення органу про поновлення на посаді, яке підлягало негайному виконанню, не було предметом спору у цій справі, докази щодо відповідних обставин у межах справи №640/11970/20 не досліджувалися, а відтак підстави для ухвалення додаткової постанови про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2020 року по 17 березня 2021 року відсутні.
37. Щодо вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення колегія суддів суду апеляційної інстанції, із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а, зазначала, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі; при цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами; при цьому, у постановах від 15.08.2019 у справі № 826/15466/16 та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а Верховний Суд підкреслив, що встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду.
38. Суд апеляційної інстанції зазначав, що факт невиконання суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі судового рішення входить до предмету доказування та повинен підтверджуватися відповідними належними і допустимими в розумінні статей 73, 74 КАС України доказами; проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо невжиття НАБУ будь-яких дій на виконання рішення суду у цій справі, заявником суду не надано.
39. Доводи про те, що оскільки НАБУ не виконало рішення суду першої інстанції в частині негайного поновлення на посаді, а відтак існують об`єктивні підстави вважати, що постанова суду апеляційної інстанції також не буде виконана, суд апеляційної інстанції вважав помилковими, з огляду на те, що предметом судового контролю у цій справі може бути лише питання виконання постанови апеляційного суду, а не рішення суду першої інстанції; при цьому будь-яких переконливих підстав вважати, що судовий акт Шостого апеляційного адміністративного суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не буде виконаний, матеріали справи не містять; про вказане свідчить також і те, що наказом НАБУ від 29.03.2021 №785-н на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаді Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 17 березня 2021 року.
40. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 частково задоволено заяву НАБУ про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021.
Роз`яснено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року підлягає виплаті Національним антикорупційним бюро України на користь ОСОБА_1 з урахуванням вже виплачених коштів.
41. На переконання суду апеляційної інстанції, аналіз змісту резолютивної частини постанови суду від 17.03.2021 у цій справі, з урахуванням ухвали від 31.03.2021 про виправлення описки свідчить, що загальна належна до стягнення з НАБУ на користь ОСОБА_1 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтень 2020 року складає 697 326, 30 грн.; при цьому, згідно доданих до заяви документів, вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 ОСОБА_1 було виплачено 313 679, 52 грн. в межах обчисленої судом першої інстанції суми стягнення за один місяць; відтак, виплаченою у порядку негайного виконання сумою у розмірі 313 679, 52 грн. охоплюється визначена судом апеляційної інстанції належна до негайного стягнення сума у розмірі 133 125,93 грн., а тому окремо за правилами негайного виконання стягненню не підлягає.
42. Суд апеляційної інстанції також зазначав, що починаючи з 17 березня 2021 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду підлягає обов`язковому виконанню, оскільки є такою, що набрала законної сили, а отже, визначена у ній належна до стягнення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає виплаті у повному обсязі безвідносно до того, в якій частині остання присуджена до негайного виконання. Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується факт виплати на користь позивача у порядку негайного виконання рішення суду першої інстанції у цій справі суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 313 679, 52 грн., то колегія суддів вважала за необхідне роз`яснити постанову суду від 17.03.2021 в цій частині.
Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них
43. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Національне бюро (далі також - касатор-1) звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження №К/9901/11175/21), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю; в іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін.
44. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження НАБ України посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/10608/17, від 31.07.2019 у справі №818/1076/17, від 26.05.2020 у справі №500/217/19 щодо застосування частин першої, другої статті 77 Закону України «Про державну службу»; у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №161/3466/16-а, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а), від 16.04.2019 у справі №318/2132/14-а, від 16.05.2019 у справі №336/5032/15-а (2-а/336/117/2015) - щодо дії рішень Конституційного Суду України у часі.
45. Також у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження у цій справі, скаржник наводить пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 21 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро», яка, за висновком апеляційного суду, є умовою для видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
46. Крім того, в касаційній скарзі в як на підставу касаційного оскарження у цій справі, скаржник наводить пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме те, що ухвалами судів першої та апеляційної інстанції було відмовлено у задоволені клопотань відповідача про виклик та допит у судовому засіданні свідків, яким були відомі обставини маючи важливе значення для вирішення справи.
47. В обґрунтування касаційної скарги відповідачем зазначається, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що наказ № 28-н від 18.05.2020 не містить юридичної кваліфікації - є хибним, так як зі змісту вказаного наказу вбачається наявність юридичної кваліфікації дій позивача, при цьому ані в частині другій статті 77 Закону України «Про державну службу», ані в нормах Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» не має вимог, щоб наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності містив в собі визначення об`єкту дисциплінарного проступку, об`єктивної та суб`єктивної сторони, інші елементи складу дисциплінарного проступку.
48. Касатор-1 вказує, що у цій справі суд апеляційної інстанції, вказуючи на відсутність у наказі окремих елементів, передбачених частинами першою, другою статті 77 Закону України «Про державну службу» не зазначає, як це впливає на правильність притягнення до дисциплінарної відповідальності, з огляду на те, що виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація описані і наведені у висновку Дисциплінарної комісії, на підставі якого приймався оскаржуваний наказ; отже, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що всі обов`язкові елементи, які передбачені нормами Закону України «Про державну службу» були встановлені при проведенні службового розслідування по відношенню до ОСОБА_1 , викладені у висновку службового розслідування та висновку Дисциплінарної комісії, на підставі якого і було прийнято наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
49. Національне бюро також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував Інструкцію про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженою наказом Директора НАБУ від 23.10.2015 №4 (далі - Інструкція №4), в редакції, що втратила чинність станом на момент виникнення спірних правовідносин; в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції посилається на пункт 11 Інструкції №4, вказуючи, що згідно вказаної норми у висновку службового розслідування повинно бути встановлено час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку; водночас, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що наказом Директора НАБУ від 27.07.2018 № 150 до пункту 11 Інструкції № 4 були внесені зміни і виключені вимоги до висновку службового розслідування в частині необхідності зазначення в ньому відомостей про час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку; при цьому, копія вказаного наказу була долучена до відзиву Національного бюро під час розгляду справи у суді першої інстанції і знаходиться в матеріалах справи; зазначені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який не дослідив матеріалів справи, що призвело до помилкових висновків в частині застосування норм права, які регулюють порядок проведення службового розслідування.
50. Також, як зазначає касатор-1, є безпідставними мотиви суду апеляційної інстанції, що висновок Дисциплінарної комісії не відповідає пункту 11 Інструкції № 4, оскільки складання такого висновку не регулюється нормами зазначеної Інструкції, так як остання регулює виключно порядок проведення та складання матеріалів службового розслідування; на виконання приписів частини першої статті 28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» наказом Директора НАБУ №21 від 15.03.2015 затверджено склад та положення про дисциплінарну комісію Національного бюро; отже вимоги до змісту та порядку складання висновку Дисциплінарної комісії встановлені зазначеним положенням.
51. Водночас, як зазначає Національне бюро, суд апеляційної інстанції, формуючи мотиви про зміст висновку Дисциплінарної комісії не досліджував і не аналізував норми Положення про Дисциплінарну комісію, а застосував нормативний акт, який діяльність даної Комісії не регулює (Інструкцію №4); разом з тим Національне бюро наголошувало про вказані обставини в апеляційній скарзі і під час судових засідань при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
52. Таким чином, на думку касатора-1, судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин не застосовано частину першу статті 28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та прийняте на виконання вказаної норми Положення про Дисциплінарну комісію, які регулюють спірні правовідносини.
53. Крім того, касатор-1 зазначає, що суд апеляційної інстанції, формуючи твердження про відсутність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб) не дослідив зібраних у справі доказів (матеріалів службового розслідування та пояснень працівників Національного бюро, які були відібрані при проведенні службового розслідування), що призвело до формування, на думку скаржника, передчасних, поверхневих висновків про відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку.
54. Національне бюро також вказує, що як і суд першої так і суд апеляційної інстанції відмовили у задоволенні клопотання Національного бюро про виклик і допит свідків у судовому засіданні працівників НАБУ як свідків, які б могли засвідчити факт та обставини використання ОСОБА_1 , службових повноважень в своїх особистих (приватних) інтересах. На переконання скаржника, вказане обмежило Національне бюро у праві надавати докази, доводити перед судом їх належність, допустимість тощо; відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суди попередніх інстанцій не зазначили жодного обґрунтування, тим самим, на думку скаржника, перешкодивши встановленню обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
55. Твердження суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, що клопотання про допит свідків заявлено під час судових дебатів, а тому не підлягає розгляду, на переконання скаржника, суперечать матеріалам справи та не відповідають положенням статті 226 КАС України; касатор-1 вказує, що технічним записом судового засідання 17 березня 2021 року підтверджується, що суд апеляційної інстанції після отримання клопотання Національного бюро про допит свідків, відмовив в його задоволенні без жодного обґрунтування.
56. Підсумовуючи, касатор-1 указує, що Національним бюро повно та всебічно встановлено всі обставини вчинення позивачем дисциплінарних проступків та, враховуючи суспільно-шкідливий характер дій позивача, як керівника структурного підрозділу, обґрунтовано та неупереджено прийнято рішення про застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення та припинило державну службу відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»; в свою чергу, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції звів дослідження доказів, які знаходяться у матеріалах даної справи, до дослідження Висновку Дисциплінарної комісії та оскаржуваного наказу на предмет наявності певних елементів, передбачених статтею 77 Закону України «Про державну службу», при цьому обставини, встановлені при проведенні службового розслідування, матеріали службового розслідування, які були надані Національним бюро залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.
57. Скаржник також зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи висновок про протиправність Висновку дисциплінарної комісії та наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, посилається на статтю 21 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», яка за висновком колегії суддів є умовою для видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності; суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що позивач направляючи на адресу Директора НАБУ службові та доповідні записки вчиняв дії по викриттю неправомірних дій інших працівників Національного бюро. Ззначені висновки касатор-1 вважає помилковими, оскільки, такі суперечать положенням Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та зроблені без вивчення та аналізу доказів по розгляду службових записок Управлінням внутрішнього контролю Національного бюро, які були долучені до матеріалів справи тощо.
58. Касатор-1 указує, що інформування Директора НАБУ та Керівника Управління внутрішнього контролю про факти можливого вчинення працівниками Національного бюро протиправних дій, є результатом виконання ним вимог Закону, а також відомчих нормативних актів Національного бюро, що підтверджується змістом службових і доповідних записок, на які позивач посилався у позові; у жодному з цих документів позивач не посилався на статтю 53 Закону України «Про запобігання корупції» та статус викривача.
59 Крім того, як вказує скаржник, викладена у службових та доповідних записках інформація стосувалась недоліків організації досудового розслідування, а також окремих адміністративних процедур в Національному бюро та не містила фактів корупційних, пов`язаних з корупцією правопорушень або інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», що було встановлено за результатами проведених службових розслідувань та перевірок.
60. Касатор-1 зазначає, що вказані службові та доповідні записки позивача подавались ним відкрито, з офіційною реєстрацією у системі електронного документообігу Національного бюро без використання конфіденційних каналів; будь-яких спроб взаємодіяти з Управлінням внутрішньої безпеки, як викривач, відповідно до Положення про взаємодію з працівниками Національного бюро, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Національного бюро, затвердженого наказом Директора НАБУ № 45 від 02.03.2018, або з Національним агентством з питань запобігання корупції відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», з іншими правоохоронними органами, позивач не здійснював.
61. На переконання скаржника, більшість наведених позивачем доводів, замість інформації про реальні неправомірні дії конкретних працівників Національного бюро, містили переважно власні домисли та оціночні судження. Скаржник указує, що матеріали інформаційно-аналітичної роботи передані до Головного підрозділу детективів ще 13 червня 2019 року, однак повідомлення Директору НАБУ було здійснено лише 17 липня 2019 року, тобто через місяць, а не негайно, як того вимагають норми Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»; про зазначені обставини ОСОБА_1 , було відомо ще у грудні 2018 року, однак повідомлення Директору Національного бюро здійснено лише 17 липня 2019 року, тобто через більше ніж пів року, а не негайно, як того вимагає частина третя статті 27 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».
62. Від Національного антикорупційного бюро України до Верховного Суду також надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник, зокрема вказує, що розгляд даної справи повинен був відбуватись виключно в порядку загального позовного провадження; скасовуючи рішення суду першої інстанції у зв`язку із порушенням процесуального порядку розгляду, суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не переглянув заново обставин справи, а погодився і підтримав висновки суду першої інстанції в частині порушення Національним бюро процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, невідповідності наказу Директора НАБУ від 18.05.2020 № 28-н та висновку Дисциплінарної комісії Національного бюро від 13.05.2020 № 51 вимогам статті 66 Закону України «Про Державну службу», відсутності у вказаних документах відомостей про приватний інтерес, яким керувався позивач, дії та рішення, якими позивач порушив положення пункту 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» тощо.
63. До Верховного Суду від ОСОБА_1 , надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наказу Національного бюро від 18.05.2020 № 28-н та розпорядження від 18.05.2020 № 697-р, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Національного антикорупційного бюро України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/11970/20.
64. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, до Верховного Суду також із касаційною скаргою (провадження №К/9901/20546/21) звернувся ОСОБА_1 , (далі також касатор-2), в якій позивач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року в розмірі 628 871, 14 грн. та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким: поновити позивача на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 17 березня 2021 року в розмірі 1 318 580, 64 грн.
65. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №821/3795/15-а, від 28.02.2019 у справі №817/860/16, від 28.02.20218 у справі №817/280/16, від 03.10.2019 у справі №826/10460/16 (щодо поновлення позивача по посаді, яку було скорочено) та у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №174/445/16-а, від 09.07.2020 у справі №320/6659/18 (стосовно стягнення середнього заробітку).
66. Крім цього, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи при цьому, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання можливості поновлення протиправно, на думку позивача, звільненого з посади державної служби працівника підрозділу детективів Національного бюро на посаду державної служби в відповідному підрозділі після того, як на законодавчому рівні у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» від 04.10.2019 №187-IX, згідно внесених до абз. 3 частини першої статті першої статті 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», змін, посади державної служби працівників підрозділів детективів Національного бюро було віднесено до посад осіб начальницького складу з відповідним іншим законодавчо визначеним правовим статусом.
67. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не визначено, яким чином мало відбуватись його поновлення на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, з якої його було звільнено, та яку було скорочено. На думку позивача, рівнозначною посадою є саме посада Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.
68. Щодо стягнення середнього заробітку, касатор-2 вказує, що єдиним судовим рішенням, яке набрало законної сили у даній справі є оскаржувана постанова від 17.03.2021; таким чином, на переконання позивача, період, за який має бути стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен розраховуватись за період з 20 травня 2020 року по 17 березня 2021 року; судом апеляційної інстанції всупереч статті 235 КЗпП України було обчислено та стягнуто середній заробіток за період з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року (дата прийняття скасованого в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції).
69. Від Національного антикорупційного бюро України до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить указану касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
70. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про виправлення арифметичних помилок та описки в судовому рішенні), Національне антикорупційне бюро України звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження №К/9901/11772/21), в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу в частині розгляду заяви Національного бюро про виправлення арифметичних помилок направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
71. В обґрунтування касаційної скарги, касатор-1 указує, що 23 березня 2021 року подало до суду апеляційної інстанції заяву про виправлення арифметичних помилок, в якій, з урахуванням уточнень просило виправити помилки у розрахунку середнього заробітку, а саме вважати, що середньоденний заробіток позивача складає 5 560, 23 грн, середній заробіток позивача за один місяць складає 116 764, 83 грн, а середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року - 611 625, 30 грн; натомість, суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача, висловлених у запереченнях на вказану заяву і оскаржуваною ухвалою фактично визнав незаконність застосування Національним бюро, при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу у квітні 2020 року, положень статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції (Закону України від 13.04.2020 № 553), посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 про визнання частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
72. Таким чином, на переконання касатора-2, суд апеляційної інстанції, вирішуючи заяву про виправлення арифметичних помилок, всупереч положень частини першої статті 253 КАС України, вирішив між сторонами спір з питання нарахування заробітної плати позивачу у квітні 2020 року, при цьому позивач не підіймав перед судом питання нарахування заробітної плати у квітні 2020 року і зазначене питання не було предметом судового розгляду у даній адміністративній справі; відповідними діями суд апеляційної інстанції змінив суть судового рішення, підмінивши процедуру виправлення арифметичних помилок, провадженням із вирішенням вимог позивача по вирішенню спору тощо.
73. У відзиві на касаційну скаргу, позивач зазначає, що допущена судом апеляційної інстанції у постанові від 17.03.2021 та виправлена в оскаржуваній ухвалі від 31.03.2021 арифметична помилка мала виключно технічний (неюридичний) характер, суд апеляційної інстанції не змінював зміст та суть постанови; в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції питання необхідності застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у зв`язку з визнанням її положень неконституційними, не розглядав тощо.
74. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову в роз`ясненні судового рішення), ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження №К/9901/13790/21), в якій позивач просить вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким роз`яснити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 в частині допущення негайного поновлення Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України тощо.
75. В обґрунтування такої касаційної скарги позивач зазначає, що керуючись своїм процесуальним правом, звернувся до суду апеляційної інстанції із заявами від 29.03.2021 і 30.03.2021 про роз`яснення постанови від 17.03.2021, оскільки йому було незрозумілим, яким чином на виконання вказаної постанови його має бути поновлено на посаді, з якої його було звільнено, та яку було скорочено.
76. Позивач, окрім іншого також зазначає, що наказом Директора НАБУ від 29.03.2021 №785-н, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, його було поновлено на посаді Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 17 березня 2021 року, на якій, останній не працював, на яку конкурс не проходив, яка, на переконання скаржника, не відповідає профілю його посади, умовам праці, компетенції та правовому становищі, та яка станом на 17 березня 2021 року не існувала в Національному бюро.
77. ОСОБА_1 також зазначає, що згідно довідки Національного бюро від 01.04.2021 №17-188/10116 йому стало відомо, що період вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 17 березня 2021 року безпідставно не зараховано до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу служби, безперервного стажу, виключено законне право на щорічну основну відпустку та не здійснено розрахунок останньої за вказаний період; розрахунок заробітної плати здійснено лише за період з 30 березня 2021 року по 31 березня 2021 року тощо.
78. У відзиві на вказану касаційну скаргу, НАБУ просить залишити без змін ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову в роз`ясненні судового рішення), а касаційну скаргу ОСОБА_1 на оскаржувану ухвалу - без задоволення.
79. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про роз`яснення судового рішення) ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скарго (№К/9901/13796/21), в якій позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви НАБУ про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/11970/20 або роз`яснити, що середній заробіток підлягає стягненню в порядок, спосіб і у розмірі, визначеним у постанові суду апеляційної інстанції.
80. В обґрунтування вказаної касаційної скарги позивач зазначає, що вказаною оскаржуваною ухвалою було роз`яснено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі підлягає виплаті Національним бюро на користь ОСОБА_1 з урахуванням вже виплачених коштів за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2020. Скаржник вважає, що в ухвалі про роз`яснення постанови суду апеляційної інстанції фактично змінено спосіб її виконання та зараховано виконання скасованого рішення суду першої інстанції в рахунок виконання постанови суду апеляційної інстанції. На переконання позивача, оскільки рішення суду першої інстанції було скасовано, то стосовно цього мало бути вирішено питання про поворот виконання судового рішення.
81. У відзиві на зазначену касаційну скаргу, Національне антикорупційне бюро України просить залишити без змін ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про роз`яснення судового рішення), а касаційну скаргу ОСОБА_1 на оскаржувану ухвалу - без задоволення.
82. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю), ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження №К/9901/13800/21), в якій позивач просить скасувати вказану ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2020 року по 17 березня 2020 року, та у цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з НАБУ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2020 року по 17 березня 2020 року у розмірі 621 254, 34 грн.
83. В обґрунтування указаної касаційної скарги позивач зазначає, що за змістом позовних вимог просив стягнути на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року до моменту винесення рішення у справі, натомість постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 постановлено стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року; скаржник вважає, що додаткове рішення, у прийнятті якого позивачу відмовлено, не виходило б за межі спірних правовідносин, не встановлювало жодного юридичного факту і не вирішувало б питань, які не входили до предмету спору.
84. Касатор-2 додатково зазначає, що його фактично поновлено на посаді на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 17.03.2021, з огляду на що органом, який вирішив по суті спір з приводу поновлення на посаді є суд апеляційної інстанції.
85. У відзиві на зазначену касаційну скаргу, Національне бюро просить залишити без змін ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю), а касаційну скаргу ОСОБА_1 на оскаржувану ухвалу - без задоволення.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
86.1. Касаційна скарга Національного бюро на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 до Верховного Суду надійшла 30.03.2021.
86.2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
86.3. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НАБУ на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/11175/21).
86.4. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 Національному бюро відмовлено у задоволенні заяви про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20.
87.1. Касаційна скарга Національного бюро на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про виправлення арифметичних помилок та описки в судовому рішенні) до Верховного Суду надійшла 05.04.2021.
87.2. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.04.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
87.3. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Національного антикорупційного бюро України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/11772/21).
87.4. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 Національному бюро відмовлено у задоволенні клопотанні про зупинення дії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №640/11970/20.
88.1. Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову в роз`ясненні судового рішення) до Суду надійшла 19.04.2021.
88.2. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
88.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/13790/21).
88.4. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами (провадження №К/9901/13790/21).
89.1. Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про роз`яснення судового рішення) до Верховного Суду надійшла 19.04.2021.
89.2. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
89.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/13796/21).
89.4. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами (провадження №К/9901/13796/21).
90.1. Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю) до Верховного Суду надійшла 19.04.2021.
90.2. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
90.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/13800/21).
90.4. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами (провадження №К/9901/13800/21).
91.1. Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 до Верховного Суду надійшла 03.06.2021.
91.2. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
91.3. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/20546/21).
92. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Національного бюро на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/11175/21), Національного бюро на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/11772/21) та ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20 (провадження №К/9901/20546/21); справу призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
93. В ході розгляду справи в порядку письмового провадження, колегія суддів дійшла висновку про доцільність розгляду касаційних скарг у цій справі в одному касаційному провадженні, з огляду на те, що вони (касаційні скарги) стосуються судових рішень по одній справі.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
94. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі протоколу засідання конкурсної комісії від 14.03.2016 № 28 та розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України від 22.03.2016 № 328-р «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 з 24 березня 2016 року призначено на посаду заступника начальника Другого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів як такого, що пройшов за конкурсом.
95. У подальшому з 16 березня 2017 року на підставі розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України №372-р від 15.03.2017 «Про призначення та встановлення умов оплати праці ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.
96. Наказом НАБ України від 04.11.2019 №129-А «Про проведення службового розслідування» відповідно до вимог пункту 2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженої наказом Директора Національного бюро від 23.10.2015 №4, на підставі доповідної записки Керівника Головного підрозділу детективів Національного бюро Калужинського А.В. від 22.10.2019 №04/18136-01 та листа Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України від 04.10.2019 №06-18840-19, відповідно до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» призначено проведення службового розслідування за фактами можливих неправомірних дій Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 та старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 , пов`язаних зі здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000018.
97. У свою чергу, наказом НАБ України від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 » на підставі п. 10 ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», п. 2 розділу V Кодексу професійної етики працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 01.09.2016 №242, та висновку Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 13.05.2020 №51, за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п. п. 2, 4, 5, 9 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення правил етичної поведінки державних службовців, дії, що шкодять авторитету державної служби, невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб та підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді порушення ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9 КПК України, п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 4, п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 8 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 Розділу ІІ, пп. 1.3 п. 1 Розділу ІІІ Кодексу професійної етики працівників Національного антикорупційного бюро України, до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 застосовано вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби.
98. Підставою прийняття вказаного наказу №28-н став висновок Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 13.05.2020 №51.
99. Розпорядженням Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 №697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 19 травня 2020 року з посади Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 4, 5, 9 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
100. Підставою прийняття вказаного розпорядження №697-р був висновок Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 13.05.2020 №51, а також наказ Директора Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1».
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
101. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
102. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
103. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у справі, та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
104. Однією з підстав для оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 НАБУ у касаційній скарзі зазначало, зокрема, застосування судами попередніх інстанцій частин першої, другої статті 77 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/10608/17, від 31.07.2019 у справі №818/1076/17, від 26.05.2020 у справі №500/217/19.
105. Відповідно до частини першої статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.
106. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частина друга статті 77 Закону №889-VIII).
107. Проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/10608/17 та від 31.07.2019 у справі №818/1076/17, колегія суддів зазначає, що у зазначених судових рішеннях відсутні висновки щодо застосування частин першої, другої статті 77 Закону №889-VIII, а відтак посилання касатора на неврахування судом апеляційної інстанції вказаних постанов є помилковим та до уваги при розгляді даної справи не беруться.
108. Водночас, при вирішенні питання подібності правовідносин у тих чи інших справах, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
109. Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №500/217/19, на неврахування висновків якої посилається касатор-1, колегія суддів звертає увагу на наступне.
110. У зазначеному судовому рішенні, Верховний Суд зазначав: «…Дійсно, в силу вимог частини другої статті 77 Закону України «Про державну службу» у рішенні, яке оформляється наказом, зазначаються, зокрема, стислий виклад обставин справи, а також юридична кваліфікація проступку. Так, юридична кваліфікація виявляється у співставленні діяння як явища об`єктивної дійсності та конкретної норми (норм) права, яка визначає правовий зміст таких дій, що також обумовлює необхідність зазначення у наказі стислого викладу обставин справи.
Скаржник вірно зауважує, що в оскаржуваному наказі відсутній стислий виклад обставин його дій чи бездіяльності, в яких виявився дисциплінарний проступок. Проте, невідповідність одного з елементів форми наказу не у всіх випадках тягне за собою протиправність такого наказу.
Так, Верховний Суд наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Умови щодо зазначення стислого викладу обставин справи у наказі про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності стосуються не процедури прийняття акту, а його змісту. Разом з тим, у кожній справі з огляду на специфічні її обставини суд повинен враховувати необхідність дотримання балансу між правовою стабільністю й справедливістю. Відтак ключовим питанням, на переконання Верховного Суду, у цій справі є те, чи має наслідком незазначення в оскаржуваному наказі тих обставин, які були належним чином досліджені в ході дисциплінарного провадження, відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності…»
111. Застосування підходу, висловленого у зазначеній вище постанові Верховного Суду, залежатиме від характеру спірних правовідносин та обставин кожної справи індивідуально.
112. Правові основи організації та діяльності НАБУ визначені Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі - Закон №1698-VII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
113. За змістом статті 10 Закону №1698-VII до працівників Національного бюро належать особи начальницького складу, державні службовці та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.
Оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених законом до підслідності Національного бюро, а також в інших справах, витребуваних до Національного бюро прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування працівниками Національного бюро, проводять старші детективи та детективи Національного бюро, які є державними службовцями.
На службу до Національного бюро приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються Директором Національного бюро. Призначення на посади у Національному бюро здійснюється виключно за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Національного бюро, крім призначення на посади першого заступника та заступників Директора Національного бюро.
Трудові відносини працівників Національного бюро регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Національного бюро, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади спеціалістів Національного бюро відносяться до відповідних категорій посад працівників апарату міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіальних органів у порядку, встановленому законодавством.
114. Згідно з частиною першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
115. У силу вимог частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
116. Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
117. Частиною першою статті 71 Закону № 889-VIII обумовлено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.
118. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
119. При цьому частиною першою статті 74 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
120. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону №889-VIII).
121. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
122. Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
123. Водночас, частиною 2 статті 64 Закону №889-VIII передбачено, що для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
124. В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу, що нормами Закону №1698-VII встановлені особливості здійснення притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Національного бюро, при цьому, нормативне регулювання притягнення до дисциплінарної відповідальності у Законі №1698-VII має певні відмінності від правового регулювання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, що передбачені Законом №889-VIII.
125. Так, згідно із частиною першою статті 68, частиною першою статті 69, частиною першою статті 73 Закону №889-VIII дисциплінарне провадження ініціюється суб`єктом призначення. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
126. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1698-VII з метою попередження, виявлення та розслідування правопорушень у діяльності працівників Національного бюро у складі його центрального управління діє підрозділ внутрішнього контролю. Рішенням Директора Національного бюро у складі територіальних управлінь Національного бюро можуть створюватися підрозділи внутрішнього контролю. Підрозділи внутрішнього контролю підпорядковуються безпосередньо Директору Національного бюро.
127. Водночас, у пункті 5 частини другої статті 27 Закону №1698-VII передбачено, що підрозділ внутрішнього контролю Національного бюро має обов`язок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного бюро.
128. У частині другій статті 28 Закону №1698-VII передбачено, що дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
129. Також слід зазначити, що відповідно до пункту 3.8 Положення про Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, затвердженого Наказом НАБУ №142 від 29.11.2019 (далі Положення № 142) до функцій та обов`язків Управління входить, зокрема, проведення службового розслідування стосовно працівників Національного бюро.
130. Відповідно до пункту 16.5. Положення № 142 Відділ внутрішніх розслідувань проводить службові розслідування стосовно працівників Національного бюро.
131. Відповідно до пункту 1 Положення про Дисциплінарну комісію Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом директора НАБ України від 15.10.2015 №21 (далі - Положення №21) це положення визначає, зокрема, порядок діяльності Дисциплінарної комісії.
132. Відповідно до пункту 3 Положення №21 основними завданнями Комісії є розгляд питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро (далі - працівників).
133. Комісія відповідно до покладених на неї завдань: складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Національного бюро дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення на підставі службового розслідування, яке проводиться підрозділом внутрішнього контролю (пункт 4 Положення №21).
134. Отже, у Національному Бюро притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснюється шляхом проведення підрозділом внутрішнього контролю службового розслідування, і після проведення такого, Дисциплінарна комісія за результатами розгляду матеріалів службового розслідування складає висновок. Особливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності в НАБУ є те, що дане питання вирішується спочатку підрозділом внутрішнього контролю і лише тоді Дисциплінарною комісією.
135. Надалі, як передбачено пунктом 28 Положення №21, висновок засідання Комісії у триденний строк направляються Директору Національного бюро, який незалежно від розгляду цього питання на Комісії може прийняти рішення про застосування дисциплінарного стягнення або обґрунтоване рішення про відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення.
136. Водночас, відповідно до частини третьої статті 28 Закону №1698-VII рішення про застосування дисциплінарного стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії приймає Директор Національного бюро. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.
137. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, про часткове задоволення позовних вимог, окрім іншого, зазначав, що аналіз змісту складеного за результатами службового розслідування і затвердженого Директором Національного бюро висновку від 19.02.2020 у свідчить, що у ньому не зафіксовано основні елементи складу дисциплінарного проступку, а саме його об`єктивна і суб`єктивні сторони; на переконання суду апеляційної інстанції, відсутні також відповідні відомості й у висновку Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 13.05.2020 №51.
138. Верховний Суд вважає такі висновки передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції, не зазначає конкретних правових норм, що передбачають відображення у висновку службового розслідування та висновку Дисциплінарної комісії чіткої розбірливої кваліфікації щодо вчиненого дисциплінарного проступку, а саме окремого відображення елементів складу дисциплінарного проступку - його об`єктивної і суб`єктивної сторони.
139. Відповідно до пункту 8.1. Положення №142 порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Національного бюро визначається інструкцією, затвердженою наказом Директора Національного бюро.
140. Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом Директора НАБ України від 23.10.2015 №4 (далі - Інструкція №4; із змінами та доповненнями у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), ця інструкція визначає механізм проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України - осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.
141. Пунктом 11 Інструкції № 4 (в редакції внесеної змінами Наказом НАБУ від 27.07.2018 № 150, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, що підписується особами, які його проводили, погоджується Керівником Управління внутрішнього контролю та затверджується Директором Національного бюро.
У висновку зазначаються: особи, які проводили службове розслідування, а також залучені фахівці; посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, стаж державної служби чи служби на посаді особи начальницького складу (прирівняний до вказаного стажу служби), щодо якої проводиться службове розслідування; факти і суть подій, які стали підставою для проведення службового розслідування, оцінка результатів службової діяльності такої особи, види заохочення та дисциплінарного стягнення, які раніше застосовувались до працівника; документи та обставини, які підтверджують чи спростовують зазначені факти і події, та можуть свідчити про наявність або відсутність у діях працівника правопорушення або дисциплінарного проступку; відомості про наслідки (їх тяжкість) дій або бездіяльності особи, які були підставою для проведення службового розслідування, розмір заподіяної матеріальної шкоди та вину особи; заяви, клопотання, пояснення, а також зауваження працівника, щодо якого вирішується питання про притягнення до відповідальності, обґрунтування про їх відхилення чи взяття за переконання; посилання на положення законодавства та вимоги нормативних документів, порушених працівником Національного бюро; причини та умови, що призвели до подій, які були підставою для проведення службового розслідування; обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність особи, щодо якої вирішується питання про притягнення про притягнення до відповідальності, та її службова характеристика; обґрунтовані пропозиції щодо усунення причин, умов та наслідків подій, що були підставою для проведення службового розслідування, а також, у разі необхідності, вжиття інших заходів; інші відомості, необхідні для прийняття рішення за результатом розгляду матеріалів службового розслідування.
142. Відповідно до пункту 27 Положення №21 у висновку Дисциплінарної комісії зазначаються: склад осіб, присутніх на засіданні; особи, які виступали під час засідання; посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, стаж державної служби особи, щодо якої проводиться службове розслідування; факти і суть подій, які стали підставою для проведення службового розслідування, оцінка результатів службової діяльності такої особи, види заохочення та дисциплінарного стягнення, які раніше застосовувались до працівника; заяви, клопотання, пояснення, а також зауваження працівника, щодо якого вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, обґрунтування про їх відхилення чи взяття за переконання; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку; підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності; документи та обставини, що можуть свідчиш про відсутність в діях дисциплінарного проступку; обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність особи, щодо якої проводиться службове розслідування; висновок про наявність або відсутність у діях такої особи дисциплінарного проступку та підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення; обґрунтовані пропозиції щодо усунення причин, умов та наслідків вчинення такою особою дисциплінарного проступку та щодо притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законом; інші відомості необхідні для прийняття рішення щодо працівника, відносно якого вирішується питання дисциплінарної відповідальності.
143. Відтак, проаналізувавши норми Інструкції №4, які встановлюють вимоги щодо змісту висновку службового розслідування та Положення №21, що встановлюють вимоги щодо висновку Дисциплінарної комісії, слід зазначити, що такі не містять вимог щодо формального виокремлення певних фактів та обставин крізь призму окремої кваліфікації їх, як об`єктивної та/чи суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку.
144. Також, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов таких висновків:
«...Окремо суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що Відповідачем всупереч п. 11 Інструкції №4 у висновку Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 13.05.2020 року №51 не зазначено, час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), вину та розмір заподіяної матеріальної шкоди, а також посилання на вимоги нормативних документів, порушених ОСОБА_1 . Про правильність таких висновків Окружного адміністративного суду міста Києва свідчить й те, що такі відомості щодо вчиненого, на переконання НАБ України, дисциплінарного проступку, були надані Відповідачем у додаткових поясненнях до апеляційної скарги.
За таких обставин, на обґрунтоване переконання суду першої інстанції, у Відповідача були відсутні саме конкретні підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності…»
145. Верховний Суд вказані висновки також вважає передчасними та такими, що здійснені в результаті застосування норми права, яка була в редакції не чинній на час виникнення спірних правовідносин.
146. Так, Інструкція № 4 у релевантній редакції не містить вимог щодо зазначення у висновку службового розслідування відомостей щодо часу, місця, способу, мотиву та мети вчинення дисциплінарного проступку.
147. Відтак, доводи касатора-1 щодо наведеного вище знайшли своє підтвердження при розгляді судом касаційної інстанції даної адміністративної справи.
148. Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що «…аналіз змісту оскаржуваного наказу від 18.05.2020 №28-н (т. 1 а.с. 37-38) свідчить, що у ньому відсутні основні елементи складу дисциплінарного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , а саме його об`єктивної та суб`єктивної сторони, а лише зазначені види порушень. Водночас, щодо порушення, яке стало підставою для звільнення Позивача з державної служби (використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб), у наказі не зафіксовано, які саме повноваження та з метою задоволення яких саме особистих (приватних) інтересах чи неправомірних особистих інтересах інших осіб були реалізовані ОСОБА_1 ...».
149. З приводу зазначених висновків, Верховний Суд зазначає, що такі є необґрунтованими та передчасними, з огляду на наступне.
150. Слід зазначити, що ні норми Закону №1698-VII, ні норми Закону №889-VIII не передбачають відображення у рішенні (наказі, розпорядження) про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення основних елементів складу дисциплінарного правопорушення, а саме його об`єктивної та суб`єктивної сторони тощо.
151. Водночас, у згаданих вище положеннях частини другої статті 77 Закону №889-VIII визначено, що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
152. З урахуванням наведеного, враховуючи особливості притягнення працівників Національного антикорупційного бюро України, передбачених спеціальним законодавством, зокрема Законом №1698-VII, слід дійти висновку, що відображення у рішенні про накладення дисциплінарного стягнення на працівників НАБУ стислого викладу обставин та юридичної кваліфікації дисциплінарного проступку, як це передбачено частиною другою статті 77 Закону №889-VIII, та на відсутність чого у оскаржуваному наказі покликається суд апеляційної інстанції, не має такого юридичного змісту, як відображення таких обставин та даних у висновку службового розслідування та/або висновку Дисциплінарної комісії.
153. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення працівників НАБУ приймається Директором НАБУ, на підставі висновку Дисциплінарної комісії, яке, в свою чергу, приймається на підставі висновків та матеріалів службового розслідування, проведеного підрозділом внутрішнього контролю. А відтак, таке рішення (наказ, розпорядження) фактично має формальний правовий характер, що проявляється внаслідок реалізації Директором НАБУ дискреційної компетенції, передбаченої нормами спеціального законодавства.
154. В контексті спірних правовідносин, та із врахуванням особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників НАБУ, колегія суддів Верховного Суду вважає, що невідображення у рішенні про застосування дисциплінарного стягнення стислого викладу обставин, які були дослідженні в рамках службового розслідування та відображенні у висновку Дисциплінарної комісії, не дає підстав для скасування такого рішення через невідповідність щодо умов дотримання формальних елементів його змісту.
155. Окрім того, Верховний Суд звертає увагу на наступні висновки суду апеляційної інстанції: «…Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваних наказу від 18.05.2020 року №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 » та розпорядження від 18.05.2020 року № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » Відповідачем не надано оцінки щодо наявності або відсутності у Позивача статусу, передбаченого ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»...
«…як вірно зауважив суд першої інстанції, в оскаржуваних індивідуальних актах невідображено, чи були враховані або відхилені повідомлені ОСОБА_1 відомості у службових і доповідних записках у розрізі надання йому статусу, визначеного ч. 4 ст. 21 Закону про НАБУ, як і не міститься у них інформація про те, що відповідне питання взагалі було предметом розгляду.
Відтак, Окружний адміністративний суд міста Києва правильно підкреслив, що лише надання оцінки зазначеним вимогам статті 21 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» могло бути належною умовою для видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідача..».
156. Верховний Суд зазначає, що ні Законом №1698-VII, ні наведеними вище нормативно правовими актами не передбачено, що у наказі (розпорядженні) про застосування дисциплінарного стягнення повинна надаватись оцінка наявності у особи, щодо якої вирішується питання притягнення до дисциплінарної відповідальності статусу, передбаченого частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»
157. Так, відповідно до зазначеної норми, працівник Національного бюро, який відповідно до цього Закону повідомив про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Національного бюро, не може бути звільнений з посади або бути змушений до такого звільнення, притягнутий до відповідальності чи іншим чином переслідуватися за таке повідомлення, крім випадку притягнення до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Посадовим особам Національного бюро забороняється розголошувати відомості про працівників Національного бюро, які повідомили про порушення.
158. Окрім того слід зазначити, що пункт 7 частини другої статті 27 Закону №1698-VII передбачає, окрім інших, обов`язок підрозділу внутрішнього контролю Національного бюро до вжиття заходів щодо захисту працівників Національного бюро, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників НАБУ.
159. Частина третя вказаної статті визначає, що працівник Національного бюро, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Національного бюро, зобов`язаний негайно повідомити про це Директора НАБУ та підрозділ внутрішнього контролю Національного бюро.
160. Водночас, відповідно до пункту 3.12 Положення №142 до функцій та обов`язків Управління належать, зокрема, вжиття заходів щодо захисту працівників Національного бюро та інших осіб, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Національного бюро.
161. Відповідно до пункту 10.1 Положення №142 вжиття заходів щодо захисту працівників Національного бюро та інших осіб, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Національного бюро, здійснюється Управлінням за наявності підстав та у порядку, передбаченому Законами України «Про національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та відповідно до Положення про взаємодію з працівниками Національного антикорупційного бюро України, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Національного антикорупційного бюро України.
162. Управлінням створюються засоби та умови для отримання повідомлень про вчинення протиправних дій чи бездіяльність працівників Національного бюро, за яких, за необхідності, буде забезпечено захист осіб, які повідомляють такі дані, конфіденційність їх анкетних даних (пункт 10.2 Положення № 142).
163. Відповідно до пункту 10.3 Положення № 142 працівник Національного бюро, який повідомив про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Національного бюро, не може бути звільнений з посади або змушений до такого звільнення, притягнутий до відповідальності чи іншим чином переслідуватись за таке повідомлення, крім випадку притягнення до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Посадовим особам Національного бюро забороняється розголошувати відомості про працівників Національного бюро, які повідомили про порушення.
164. Верховний Суд вважає, що обов`язковою передумовою для захисту від звільнення за повідомлення про відповідні дії іншого працівника НАБУ, є повідомлення саме згідно Законом №1698-VII, як це вказано в частині четвертій статті 21 цього Закону, тобто повідомлення в порядку та на умовах, передбаченого Законом №1698-VII.
165. Водночас слід зазначити, що законодавець, не конкретизував у положеннях Закону №1698-VII чіткий порядок, умови, форму здійснення такого повідомлення.
166. Натомість, касатор-1, в касаційній скарзі на оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції вказує на наявність відомчого акту, а саме наказу Директора НАБУ «Про організаційне забезпечення здійснення внутрішнього контролю у Національному антикорупційному бюро України» від 09.08.2017 № 165-О, згідно якого, як зазначає відповідач, працівники Національного бюро зобов`язані інформувати Управління внутрішнього контролю щодо наявності відомостей, які вказують на порушення іншим працівником Національного бюро вимог Законів України «Про запобігання корупції», «Про державну службу» та/або Кодексу професійної етики працівників Національного бюро - негайно, але не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання інформації, та згідно яким визначено механізми забезпечення негайного надання вищезазначеної інформації, у тому числі: мобільні номери телефонів, адреса електронної пошти, онлайн-форма на офіційному сайті Національного бюро.
167. Окрім того, касатор-1 вказує, що усі службові та доповідні записки позивача подавались ним відкрито, з офіційною реєстрацією у системі електронного документообігу Національного бюро без використання конфіденційних каналів; будь-яких спроб взаємодіяти, як викривач відповідно Положення про взаємодію з працівниками Національного бюро, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Національного бюро, затвердженого наказом Директора Національного бюро № 45 від 02.03.2018, не було.
168. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо умовності для видачі наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності дослідження статусу особи, передбаченого частиною четвертою статті 21 Закону №1698-VII, самостійно не дослідив наявність та зміст відомчих нормативно-правових актів НАБУ, які можуть встановлювати (конкретизувати) порядок повідомлення працівників Національного бюро про протиправні дії інших працівників даного органу.
169. Отже, на переконання Верховного Суду, тільки за наявності висновку про дотримання позивачем вимог законодавства та порядку повідомлення про протиправні дії та/чи бездіяльність інших працівників НАБУ, можна стверджувати чи були порушені відповідачем вимоги статті 21 Закону №1698-VII, видаючи наказ про звільнення позивача.
170. Надаючи оцінку доводам касатора-1 про протиправність відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Національного бюро про виклик і допит свідків, колегія суддів указує наступне.
171. Відмова у задоволенні певного клопотання не є підставою вважати, що таке не було розглянуте. В рамках наведеного, необхідно звертати увагу на обґрунтування та підстави, що слугували для відмови у задоволенні такого клопотання.
172. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 17.03.2021 зазначав, що протокольною ухвалою суду від 17.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання НАБУ про виклик свідків з огляду на те, що останнє заявлено на стадії судових дебатів, а представником відповідача не було наведено аргументи про те, що обставини, які можуть повідомити свідки, є новими, що, в силу приписів статті 226 КАС України унеможливлює повернення суду до стадії дослідження доказів.
173. Відповідно до статті 226 КАС України якщо під час судових дебатів виникає необхідність з`ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з`ясування обставин у справі. Після закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться у загальному порядку.
174. Зважаючи на характер спірних правовідносин та обсяг встановлених обставин справи, а також те, що дана справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволені вказаного клопотання були передчасними та необґрунтованими.
175. Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції та водночас погоджуючись із певними висновками цього суду (зокрема щодо невідповідності змісту оскаржуваних наказу та розпорядження, висновків службового розслідування та висновку Дисциплінарної комісії певним їх елементам; щодо наявності у позивача статусу, передбаченого частиною четвертою статті 21 Закону №1698-VII), суд апеляційної інстанції самостійно в повній мірі не дослідив усі фактичні обставини справи, докази та релевантні акти законодавства.
176. Указані обставини, в силу положень частин другої і четвертої статті 353 КАС України, свідчать про наявність підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
177. Окрім того, касатор-1 у доповненнях до касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у постановах від 16.10.2018 у справі №161/3466/16-а, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а), від 16.04.2019 у справі №318/2132/14-а, від 16.05.2019 у справі №336/5032/15-а (2-а/336/117/2015) - щодо дії рішень Конституційного Суду України у часі, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.
178. Повертаючись до змісту зазначених доповнень, касатор-1 зазначав про неправомірність обчислення судом апеляційної інстанції середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача в оскаржуваній постанові з урахуванням ухвали від 31.03.2021 про виправлення арифметичних помилок та описки.
179. З огляду на те, що Національним антикорупційним бюро України зазначена вище ухвала про виправлення арифметичних помилок та описки оскаржується в суді касаційної інстанції в рамках даної справи, то питання правомірності внесення змін в постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 в частині обчислення середнього заробітку позивача буде надано в межах надання оцінки касаційній скарзі на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.21 про виправлення арифметичних помилок та описки.
180. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 колегія суддів зазначає наступне.
181. Позивач в контексті заявлених вимог касаційної скарги зазначав про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №821/3795/15-а, від 28.02.2019 у справі №817/860/16, від 28.02. 2018 у справі №817/280/16, від 03.10.2019 у справі №826/10460/16 (щодо поновлення позивача по посаді, яку було скорочено) та у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №174/445/16-а, від 09.07.2020 у справі №320/6659/18 (стосовно стягнення середнього заробітку).
182. З огляду на передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо висновку службового розслідування, висновку Дисциплінарної комісії та оскаржуваних наказу і розпорядження, розгляд питання про поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням вказаних обставин є також передчасними, а відтак й надання оцінки щодо врахування/неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку позивача в контексті зазначеного вище та в межах цього касаційного провадження не матиме юридичного змісту.
183. Щодо касаційної скарги Національного антикорупційного бюро України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про виправлення арифметичних помилок та описки в судовому рішенні), колегія суддів зазначає наступне.
184. Не погодившись із внесеними змінами в обчислену суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення, просив виправити відомості щодо розміру середньоденної заробітної плати та, відповідно, належної до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу і суми стягнення за один місяць з підстав того, зокрема, що судом було допущено арифметичні помилки при обчисленні середньоденного заробітку позивача, оскільки при розрахунку належної до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом визначено її розмір в сумі 5 717,01 грн., у той час як при обчисленні належної до стягнення за один місяць суми суд виходив з розміру 5 769,46 грн; при цьому, як було зазначено НАБУ, згідно довідки від 29.10.2020 №03/2-201/37527 середньоденний розрахунок заробітної плати мав складати 5 560,23 грн.
185. Водночас, до суду апеляційної інстанції із запереченнями на вказану заяву звернувся ОСОБА_1 , в яких просив виправити арифметичні помилки, допущені у постанові суду від 17.03.2021, наводячи власний розрахунок спірних сум, та зазначаючи, що середньоденна заробітна плата повинна становити 6 339,33 грн., оскільки, окрім іншого, встановлені, починаючи з квітня 2020 року, обмеження її максимальним розміром визнані неконституційними 28 серпня 2020 року; оскільки кількість робочих днів у періоді з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року складає 110, а не 109, то середній заробіток за час вимушеного прогулу за вказаний період підлягає стягненню в сумі 697 326,30 грн.
186. Питання виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні врегульовані статтею 253 КАС України, згідно частини першої якої суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
187. Виходячи з позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.02.2021 у справі №826/4089/16, опискою треба вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо.
188. У постанові від 04.09.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати змісту судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
189. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.02.2021 у справі №817/777/16 висловила позицію, що положення статті 253 КАС України передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Такі помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Як правило, описка, як мовна помилка, не спотворює текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: помилкове розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів тощо.
190. Отже, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
191. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст, суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння).
192. Проаналізувавши зміст оскаржуваної ухвали, слід відмітити, що у ній відсутні посилання на відповідне рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційними положення статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 № 553), а також відсутні висновки щодо правомірності застосування вказаної норми Національним бюро при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу у квітні 2020 року.
193. Проте, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що не усі виправлення, здійснені оскаржуваною ухвалою внаслідок реалізації процедури, передбаченої статтею 253 КАС України, мають технічний неюридичний характер.
194. У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначав, що виходячи зі змісту наданої НАБУ копії довідки про заробітну плату (дохід) від 29.10.2020 №03/2-201/37527 вбачається, що середньоденна заробітна плата останнього складала 5 769,46 грн. (213 470,07 грн. (101 429,34 грн. за березень 2020 року без урахування оплати за дні перебування на курсах підвищеної кваліфікації + 112 040,73 грн. за квітень 2020 року без урахування оплати днів перебування у відпустці, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та з урахуванням обмежень у виплаті заробітної плати) / 37 робочих днів (16 робочих днів у березні 2020 року + 21 робочий день у квітні 2020 року)).
195. В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції дійшов висновків, окрім іншого, що при обчисленні середньоденної заробітної плати було допущено арифметичну помилку в частині розміру заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2020 року, яка враховується при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу; у постанові суду вказано, що розмір заробітної плати за квітень 2020 року без урахування оплати днів перебування у відпустці, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та з урахуванням обмежень у виплаті заробітної плати складає 112 040,73 грн. (75 672,00 + 37 836,00 + 7 567,20 + 700,00 + 11 350,80 - 21 085,25 (оплата за дні перебування у відпустці)); разом з тим, згідно визначеної у постанові суду формули, розмір заробітної плати за квітень 2020 року, який враховується при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мав становити 133 126,00 грн. (75 672,00 + 37 836,00 + 7 567,20 + 700,00 + 11 350,80). Відтак, суд апеляційної інстанції зазначив, що арифметичну помилку допущено судом апеляційної інстанції в частині зазначення від`ємника - оплати за дні перебування у відпустці - 21 085,25 грн.
196. Вказані зміни, на переконання Верховного Суду не є очевидною арифметичною помилкою в розумінні статті 253 КАС України та зазначених вище правових позицій, а є зміною суті та змісту судового рішення в частині нарахування та обчислення середнього заробітку позивача.
197. Приписи статті 253 КАС України не наділяють суд повноваженнями вирішувати питання застосування норм матеріального права та спори між учасниками при розгляді заяв про виправлення арифметичних помилок та описок.
198. Суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою фактично надав оцінку питанню нарахування заробітної плати позивачу за квітень 2020 року (щодо окремих її складових, які впливають на обчислення середнього заробітку) без надання оцінки та без наявності в постанові від 17.03.2021 висновків щодо застосування певних норм матеріального права щодо обчислення середнього заробітку, зокрема в частині включення певних складових нарахованої заробітної плати при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
199. Відтак, доводи касаційної скарги Національного бюро на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про виправлення арифметичних помилок та описки в судовому рішенні) частково знаходять своє підтвердження під час касаційного розгляду, внаслідок чого така касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.
200. Враховуючи висновки даного судового рішення щодо постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, а саме про необхідність направлення цієї справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, вимоги касаційної скарги щодо направлення справи в частині розгляду заяви Національного бюро про виправлення арифметичних помилок до суду апеляційної інстанції - не підлягають вирішенню.
201. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову в роз`ясненні судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.
202. Матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 подано заяву про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, в якій, з урахуванням заяви про доповнення заяви про роз`яснення рішення, позивач просив роз`яснити її в частині допущення до негайного виконання поновлення ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, а саме:
- чи зобов`язано Національне бюро скасувати наказ від 14.07.2020 №79-ДСК «Про внесення змін до Структури Національного антикорупційного бюро України», яким було затверджено нову штатну структуру Головного підрозділу детективів Національного бюро, в якому лише посаду Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, яку попередньо обіймав Позивач, було скорочено, з метою повного відновлення правового стану Позивача до моменту його звільнення;
- чи зобов`язано Національне бюро при поновленні ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України забезпечити відновлення структури і штатного розпису вказаного Підрозділу в тому вигляді (наявність чотирьох відділів детективів в структурі Підрозділу), який був до протиправного звільнення Позивача з займаної посади;
- чи зобов`язано Національне бюро при поновлені ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України наділити (повернути) його владними і службовими повноваженнями, які він мав до протиправного звільнення згідно посадової інструкції Керівника підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, затвердженої Директором Національно бюро 16.03.2017;
- чи зобов`язано Національне бюро при поновлені ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України забезпечити відповідність вказаної посади профілю професійної компетентності посади «Керівник Другого підрозділу детективів» Національного бюро, затвердженому 01.12.2016 т.в.п. Директора Національного бюро Углавою Г.Т., відповідно до якого ОСОБА_1 проходив відкритий конкурс та розпорядженням Директора Національного бюро від 15.03.2017 № 372-р був призначений на вказану посаду, з якої його було протиправно звільнено;
- чи зобов`язано Національне бюро при поновлені ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України створити умови для роботи в займаній посаді (повернути в користування службовий кабінет, який займав Позивач до звільнення; службовий автотранспорт, який знаходився у користуванні Позивача до звільнення, або інший рівнозначний; інші умови праці, які створені для керівників інших Підрозділів детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро), які Позивач мав до моменту його протиправного звільнення;
- з якої дати Національне бюро зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді на виконання рішення суду;
- чи зобов`язане Національне бюро період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 20 травня 2020 року по 17 березня 2021 року, який мав місце внаслідок його протиправного звільнення з займаної посади Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, зарахувати до загального трудового стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби та безперервного стажу;
- чи зберігається за ОСОБА_1 право на щорічну основну відпустку за період його вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 17 березня 2021 року та чи зобов`язане Національне бюро надати її у 2021 році;
- чи зобов`язане Національне бюро виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 року у справі №640/11970/20, за період з 17 березня 2021 року по 29 березня 2021 року включно;
- чи має право Національне бюро поновити ОСОБА_1 на посаді керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів замість визначеної в постанові суду на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, з урахуванням суттєвого заниження правового статусу та компетенції, яку позивач мав на момент його протиправного звільнення;
- чи має право Національне бюро посадовою інструкцією обмежити законодавчо визначені повноваження позивача на посаді Керівника підрозділу детективів, зокрема визначені ст. ст. 1, 17 та 19-1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», ст. 39, ч.2 ст. 272 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 5, 8, 92 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», як керівника слідчого та оперативного підрозділу;
- чи зобов`язане Національне бюро привести свої індивідуальні акти у відповідність до прийнятих рішень щодо роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/11970/20?;
203. Окрім того, позивач просив у разі необхідності ухвалити додаткове судове рішення, визначивши спосіб виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/11970/20 в частині допущення негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, а також відповідно до вимог статті 236 КЗпП України винести ухвалу про виплату НАБУ середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки відповідачем виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20, а саме за період з 17 березня 2021 року по 29 березня 2021 року.
204. Зазначена заява обґрунтовувалась, окрім іншого тим, що його поновлено у Національному бюро шляхом створення П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро без передбачення в його структурі інших підпорядкованих одиниць (відділів) і підлеглих працівників, що на переконання заявника, вказує на формальне поновлення відповідачем позивача на займаній посаді з метою подальшого створення умов для звільнення ОСОБА_1 ; крім того, позивач зазначав, що відповідачем протиправно не включено період вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 17 березня 2021 року до стажу роботи, стажу державної служби, чим, зокрема, також обмежено право останнього на відпустку.
205. Вирішуючи питання правомірності прийняття судом апеляційної інстанції ухвали від 31.03.2021, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
206. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне відповідальність, встановлену законом.
207. Відповідно до частин першої, другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
208. За правилами статті 254 КАС України роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
209. Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
210. Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
211. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
212. Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
213. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.04.2020 у справі №22а-11177/08 та від 01.09.2020 у справі №806/984/18.
214. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
215. Роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
216. У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.
217. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 814/907/16 та від 01.09.2020 у справі № 806/984/18.
218. Суд апеляційної інстанції вірно зазначав, що роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
219. У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
220. Відтак, очевидним є те, що суд може роз`яснити рішення яке підлягає виконанню.
221. Наведене свідчить про те, що оцінка поняття про незрозумілість судового рішення заявника повинна узгоджуватися із вимогами статті 254 КАС України.
222. Провівши аналіз змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, зокрема її резолютивної частини, без врахування зазначених вище висновків про передчасність певних її висновків, Верховний Суд погоджується із тим, що резолютивна частина вказаної постанови суду апеляційної інстанції, є чіткою, зрозумілою та неоднозначного тлумачення не зумовлює, виходячи із тих питань, які ставив перед судом апеляційної інстанції позивач у заяві про роз`яснення судового рішення.
223. Окрім того, проаналізувавши питання, які ставились позивачем в розрізі необхідності роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що питання правомірності внесення змін до структури штату НАБУ не було предметом розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції у межах справи №640/11970/20 не уповноважений був вирішувати питання щодо наявності у відповідача обов`язку із скасування наказу, на підставі якого вносилися зміни до структури Національного бюро.
224. Враховуючи наведене вище, питання правомірності поновлення позивача на посаді Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, яка, на переконання позивача, не є рівнозначною та не відповідає профілю посади, з якої позивача було звільнено, умовам праці, компетенції та правовому становищу, а також питання незарахування вимушеного прогулу до загального трудового стажу та права на щорічну відпустку, не можуть бути піднятими та вирішеними в розрізі реалізації процедури роз`яснення судового рішення, передбаченого статтею 254 КАС України.
225. Оцінивши за матеріалами справи доводи даної касаційної скарги та повноту дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків щодо відсутності підстав для роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, а відтак і для задоволення заяви про роз`яснення такого судового рішення.
226. Однак, з огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню, то касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову в роз`ясненні судового рішення) слід задовольнити частково, а оскаржувану в межах цієї касаційної скарги ухвалу - скасувати.
227. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про роз`яснення судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.
228. Матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що Національним бюро до суду апеляційної інстанції подано заяву про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, в якій відповідач просив роз`яснити постанову суду в частині стягнення з НАБУ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 628 871,14 грн. та негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме:
- чи зобов`язано Національне бюро негайно виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 121 158, 66 грн., чи вказане зобов`язання не потребує виконання Національним бюро з огляду на проведення у грудні 2020 року виплати суми середнього заробітку за один місяць на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №640/11970/20;
- чи повинно Національне бюро окремо виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (121 158, 66 грн.), шляхом вирахування із суми стягнення за весь час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року, чи вказана сума повинна бути виплачена ОСОБА_1 у складі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року;
- чи повинно Національне бюро при виконанні постанови апеляційного суду в частині сплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року, врахувати суму коштів, яка вже виплачена Національним бюро на користь ОСОБА_1 у грудні 2020 року у розмірі 313 679, 52 грн. на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20.
229. Зазначена заява обґрунтовувалась тим, що з огляду на вже виплачену у рамках негайного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у цій справі суму коштів у розмірі 313 679, 52 грн. виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 року у повному обсязі призведе до подвійного стягнення коштів у розмірі 313 679,52 грн.
230. Керуючись вимогами статті 254 КАС України та зазначеними вище висновкам Верховного Суду щодо застосування даної норми права, колегія суддів зазначає, що оскільки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у повному обсязі могло призвести до повторного стягнення вже стягнутих та виплачених коштів у розмірі 313 679, 52 грн., суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, роз`яснивши, що виплаченою у порядку негайного виконання сумою у розмірі 313 679, 52 грн. охоплюється визначена судом апеляційної інстанції належна до негайного стягнення сума, а тому окремо за правилами негайного виконання стягненню не підлягає, а також те, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт виплати на користь позивача у порядку негайного виконання рішення суду першої інстанції у цій справі суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 313 679, 52 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року підлягає виплаті Національним бюро на користь ОСОБА_1 з урахуванням вже виплачених коштів.
231. Доводи касаційної скарги про те, що в ухвалі про роз`яснення постанови фактично змінено спосіб її виконання та зараховано виконання скасованого рішення суду першої інстанції в рахунок виконання постанови суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки в даному випадку фактично мало місце роз`яснення з метою усунення можливого неналежного виконання постанови суду апеляційної інстанції, а не зміна способу її виконання.
232. Оцінивши за матеріалами справи доводи даної касаційної скарги, Верховний Суд вбачає відсутність порушень норм процесуального права при прийнятті ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про роз`яснення судового рішення). Доводи позивача висновків даної постанови та оскаржуваного судового рішення не спростовують.
233. Проте, з огляду на наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021) також підлягає скасуванню. Отже, касаційна скарга на таке судове рішення підлягає частковому задоволенню.
234. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю), колегія суддів зазначає наступне.
235. Матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення та встановлення судового контролю, в якій позивач просив за результатами її розгляду ухвалити наступні рішення:
Додаткове судове рішення про стягнення з НАБУ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2020 року по 17 березня 2021 року у розмірі 621 254 (шістсот двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) гривні 34 копійки.
Ухвалу, якою зобов`язати НАБУ у строк до 15 квітня 2021 року подати звіт про виконання Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20, а також додаткового судового рішення.
236. В обґрунтування зазначеної заяви ОСОБА_1 зазначав, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 17.03.2021 не було ухвалене рішення щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2020 року до моменту винесення рішення у справі, тобто до 17 березня 2021 року. Крім того, позивач вказував, що оскільки всупереч рішення суду першої інстанції НАБУ не було допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі у Національному бюро, то існують ризики невиконання останнім постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.
237. Вирішуючи питання правомірності прийняття судом апеляційної інстанції ухвали від 31.03.2021, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
238. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
239. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 КАС України).
240. Як вірно зазначалось судом апеляційної інстанції, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.
241. Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
242. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
243. Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.
244. Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.
245. Відповідно до пунктів 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби тощо.
246. Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
247. Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
248. Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції рішенням від 26.10.2020 було зобов`язано НАБУ поновити ОСОБА_1 на державній службі в Національному бюро на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів та допущено у цій частині судове рішення до негайного виконання.
249. Крім того встановлено, що зазначеним судовим рішенням було вирішено питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року.
250. На переконання колегії суддів Верховного Суду, з урахуванням нормативного регулювання спірних у цій справі правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що період вимушеного прогулу ОСОБА_1 у розумінні статті 235 КЗпП України тривав саме з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року, позаяк рішення суду першої інстанції у частині поновлення на державній службі підлягало негайному виконанню.
251. Необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції, хоч і скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020, проте прийняв нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким обсяг задоволених позовних вимог щодо поновлення на роботі відрізнявся іншою посадою, а сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу - розміром цієї суми.
252. Із врахуванням наведеного, в розумінні статті 235 КЗпП України, саме суд першої інстанції був органом, що розглядав трудовий спір та який разом із поновленням на звільненій посаді вирішив питання про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
253. У свою чергу, питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника регламентовано статтею 236 КЗпП України, згідно якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
254. Підсумовуючи наведене, оскільки спір щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було вирішено судом першої інстанції рішенням від 26.10.2020, то саме до цього періоду підлягали застосуванню приписи статті 235 КЗпП України, як і вірно було зазначено судом апеляційної інстанції.
255. Питання затримки виконання рішення органу про поновлення на посаді, яке підлягало негайному виконанню, не було предметом спору у цій справі, докази щодо відповідних обставин судами попередніх інстанції у межах справи №640/11970/20 не досліджувались, а відтак підстави для ухвалення додаткової постанови про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2020 року по 17 березня 2021 року у суду апеляційної інстанції були відсутні.
256. Оцінивши за матеріалами справи доводи даної касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків щодо відсутності підстав для ухвалення додаткової постанови про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2020 року по 17 березня 2021, а відтак і для задоволення заяви в частині ухвалення додаткового рішення.
257. Водночас, з огляду на наявність підстав для скасування основної постанови суду апеляційної інстанції, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю) підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення в межах цієї касаційної скарги - скасуванню.
258. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
259. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
260. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
261. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
262. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
263. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень у даній справі, Верховний Суд встановив порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (про виправлення арифметичних помилок та описки). А тому, касаційні скарги НАБУ та ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, а також касаційна скарга НАБУ на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 - підлягють частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
264. Частковому задоволенню також підлягають касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про роз`яснення судового рішення), на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову в роз`ясненні судового рішення), на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю), а оскаржувані судові рішення в межах указаних касаційних скарг - скасуванню.
265. Під час розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
266. Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
267. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Національного антикорупційного бюро України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про виправлення арифметичних помилок та описки) задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року задовольнити частково.
3. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про виправлення арифметичних помилок та описки) у справі №640/11970/20 скасувати.
4. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
5. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову в роз`ясненні судового рішення) задовольнити частково.
6. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову в роз`ясненні судового рішення) у справі №640/11970/20 скасувати.
7. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про роз`яснення судового рішення) задовольнити частково.
8. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про роз`яснення судового рішення) у справі №640/11970/20 скасувати.
9. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю) задовольнити частково.
10. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю) у справі №640/11970/20 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2024 |
Оприлюднено | 17.12.2024 |
Номер документу | 123794372 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Жук А.В.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Василенко Ярослав Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Василенко Ярослав Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні