Рішення

від 27.09.2024 по справі 631/72/24

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/72/24

провадження № 2/631/284/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1167889 від 06 грудня 2021 року діє адвокат Мезін Віталій Вікторович, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер вітчим позивача - ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований та постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 , а саме з 18 березня 2003 року разом з померлим був зареєстрований його пасинок - ОСОБА_1 . За твердженням представника позивача, ОСОБА_1 мешкав з вітчимом постійно однією родиною, вони вели спільне господарство. Саме позивач здійснював повне піклування та догляд за ОСОБА_2 , оскільки у вітчима були серйозні проблеми зі здоров`ям - ампутована нога, а інших близьких родичів у нього не було. Усі витрати на поховання ОСОБА_2 позивач взяв на себе та вважав себе спадкоємцем останнього. Коли ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Туревської С. О. з заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , приватний нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивачем не надано рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 .

Як вказав представник позивача, ОСОБА_1 наразі не має можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, у зв`язку з тим, що необхідно встановлення факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, що й змусило останнього звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач у справі, НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, правом надання відзиву у відповідності до положень статті 178 Цивільного процесуального кодексу України не скористався.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 26 січня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 березня 2024 року за клопотанням сторони позивача витребувано відприватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Туревської Світлани Олександрівни належним чином завірену копію спадкової справи № 154/2021, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини, судом не вживалось.

ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак скористався правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника - адвоката Мезіна В. В.

Представник позивача - адвокат Мезін Віталій Вікторович у судовому засідання позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. У вступному слові стисло виклав зміст та підстави позову, надавши необхідні пояснення щодо них, які відповідають змісту позовної заяви. Представник позивача наголосив, померлий ОСОБА_2 був вітчимом ОСОБА_1 , оскільки з 1983 року по 2002 року перебував у шлюбі з матір`ю позивача, а потім останні мешкали разом без реєстрації шлюбу. Оскільки позивач не є рідним сином померлого, окрім як звернення до суду з даним позовом він не може реалізувати свої спадкові права, враховуючи відсутність інших спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину.

У судове засідання, призначене на 27 вересня 2024 року, представник позивача не з`явився, проте скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, звернувся на адресу суду з клопотанням, що було зареєстроване за вхідним № 6981/24-вх., відповідно до якої просив надалі розгляд справи здійснювати за його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Уповноважений представник НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, секретар НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Наталія Степаненко направила на адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № 722/24-вх. від 06 лютого 2024 року, відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати без участі їх представника, зазначивши, що проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечують.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать відповідні заяви, подані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення про доставку судових повісток про виклик.

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18, в якій зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що сторони будучи завчасно належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, а представник позивача у судовому засіданні їх вже надав, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за відсутності учасників процесу.

Вислухавши пояснення й доводи представника позивача, покази свідків, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, що були надані учасниками справи та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

При цьому завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Отже у ході розгляду справи в межах заявлених позовних вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років у селі Нова Мерефа Нововодолазького району Харківської області помер ОСОБА_2 , про що Виконавчим комітетом Нововодолазької селищної ради Харківської області 05 листопада 2018 року складено відповідний актовий запис № 11 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

З копії Інформаційної довідки із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 67633689, сформованої 06 грудня 2021 року о 12 годині 06 хвилин та наданої приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Туревською Світланою Олександрівною листом від 01 квітня 2024 року за № 526/02-14, вбачається, що у спадковому реєстрі відсутня інформація про заповіти та спадкові договори, складені за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже в даному випадку спадкування здійснюється за законом.

З довідки Ордівського старостинського округу № 4 Нововодолазької селищної ради Харківської області від 18 жовтня 2023 року № 17-39 встановлено, що померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ОСОБА_2 на дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані: пасинок - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18 березня 2003 року по теперішній час; син пасинка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 22 березня 2018 року по теперішній час.

Як убачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи № 17-39/67, виданою 21 березня 2019 року Ордівським старостинським округом № 4 Нововодолазької селищної ради Харківської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19720425-06435 та з 18 березня 2003 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Спадкового реєстрі № 67633633 від 06 грудня 2021 року встановлено, що 06 грудня 2021 року о 12 годині 05 хвилин приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Туревською С. О. зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у нотаріуса 154/2021, номер у спадковому реєстрі 68787327.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 154/2021, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що були направлені на адресу суду відповідно до ухвали про витребування доказів приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Світланою Туревською, листом від 01 квітня 2024 року за № 526/02-14 та зареєстрованої за вхідним № 2151/24-вх від 03 квітня 2024 року, встановлено, що 06 грудня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що була зареєстрована у книзі обліку спадкових справ за № 418, заведено спадкову справу за № 154/2020 після смерті ОСОБА_2

Згідно матеріалів спадкової справи встановлено, що інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_2 немає.

З наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00023626327, сформованого 09 серпня 2019 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 29 жовтня 2002 року, про що Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області складений відповідний актовий запис № 137.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 11 грудня 2023 року за вихідним № 1065/02-31 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріальною округу Харківської області Туревською С. О., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, через те, що свідоцтво про право на спадщину видається лише за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, що передбачено пунктом 4.12. розділу 4 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, протеОСОБА_1 не надав рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні, що відбулося 05 вересня 2024 року, будучи допитаними в якості свідків у відповідності до вимог статті 230 Цивільного процесуального кодексу України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердили факт проживання однією родиною позивача - ОСОБА_1 разом із померлим ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , більше п`яти років до дня смерті останнього.

Так, свідок ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_1 проживав разом з померлим ОСОБА_2 , який був його вітчимом, майже з дитинства. Після смерті матері ОСОБА_1 саме позивач почав піклуватись ОСОБА_2 , вони разом вели спільне господарство, позивач купляв йому необхідні речі та ліки. Зі слів свідка, ОСОБА_2 був родом з Республіки Білорусь, своїх дітей у останнього не було, тому ОСОБА_7 дбав про нього за життя та займався його похованням.

Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_6 та повідомив, що він проживає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 , який є його двоюрідним братом. Свідку відомо, що ОСОБА_1 проживав разом з померлим ОСОБА_2 близько 40 років. Проживали вони разом, як одна родина, вели спільне господарство. Похованням ОСОБА_2 також займався позивач, оскільки інших близьких родичів, у тому числі дітей, у останнього не було.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що позивач, ОСОБА_1 та померлий - ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 , щонайменше з березня 2003 року, тобто понад п`ять років до смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 понад п`яти років, необхідне позивачу для оформлення спадкових прав.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що в силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Отже, в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Згідно зі статтею 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у поставі від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зробив висновок, що п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 Цивільного кодексу України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

Приписами частин 1 - 3 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам роз`яснено, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Отже тлумачення статті 3 Сімейного кодексу України вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно абзацу 1 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не вирішується

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, частиною 1 статті 29, статтями 1216 - 1218, 1220, 1231, 1258, 1268 - 1270 Цивільного кодексу України, статтями 4, 5, 10 - 13, 17 - 19, 58, 60, 62, 76 - 81, 89, 128 - 131, 211, 223, 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259 - 261, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04397997, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок № 14.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 жовтня 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська