Рішення

від 12.12.2024 по справі 645/6972/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/6972/24

Провадження № 2/645/2905/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Спесивцева О.В.,

за участю секретаря судових засідань Асєєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Дочірнього підприємства «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ», третя особа Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дочірнього підприємства «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ», третя особа- Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить зняти арешт нерухомого майна із реєстраційним номером обтяження 9779323, зареєстрований 28.04.2010 Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА N?501777 від 19.04.2010, винесеної Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, щодо квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що звернулась до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори з метою оформити спадкові права після смерті свого батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 Проте оформити свої спадкові права на частку у праві власності на вищевказану квартиру позивач не змогла через те, що відносно квартири АДРЕСА_2 зареєстрований арешт. У зв`язку із чим, мною була отримана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.11.2024. Про існування вказаного арешту мені було відомо від мого племінника - ОСОБА_2 , який є одним із співвласників квартири АДРЕСА_2 . З отриманої від нього інформації та документів позивач жізналася, що вказаний арешт нерухомого майна зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за номером 9779323 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА N? 501777 від 19.04.2010, винесеної Московським ВДВС ХМУЮ. Із відповіді Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління (м. Харків) від 21.10.2021 N? 33988/19.5-78 було повідомлено, що вказаний арешт обліковується, проте не може бути знятий через знищення оригіналів матеріалів виконавчого провадження. З метою отримання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА N? 501777 від 19.04.2010, винесеної Московським ВДВС ХМУЮ, було зроблено запит до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», у відповідь на який отримано належним чином завірену копію постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА N? 501777 від 19.04.2010. Із змісту постанови стало відомо, що вона були винесена у зв?язку із стягненням боргу на користь ДІ ЖЕУ Концерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ». Проте, борг перед вказаною юридичною особою було сплачено ще у липні 2010 року, що підтверджується листом ДП ЖЕУ Концерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ» від 06.07.2010 N? 30. Крім того, факт відсутності заборгованості перед ДП ЖЕУ Концерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ» підтверджується довідкою N? 19 від 05.07.2024. Однак, незважаючи на відсутність заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ДІ ЖЕУ Концерн «Ч3-ХОЛДІНГ», арешт щодо всієї квартири АДРЕСА_2 досі не знято. Вказана обставина унеможливлює оформлення позивачем своїх спадкових прав на 1/4 частину на цю квартиру, яка належала її батьку.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.11.2024 прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Відповідачі та третя особа письмові відзиви на позов не надали.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у визначеному законом порядку.

Позивач надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Зелеської Анастасії Сергіївни, до суду надійшла заява, якою позов визнала та не заперечувала проти його задоволення, просила суд проводити розгляд справи без їх участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

З метою оформлення спадковий прав після смерті свого батька на частку у праві власності на вищевказану квартиру позивач не змогла через те, що відносно квартири АДРЕСА_2 , позивач звернулася до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори.

Проте, позивачем було отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.11.2024, оскільки відносно квартири АДРЕСА_2 зареєстрований арешт.

Вказаний арешт нерухомого майна зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за номером 9779323 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА N? 501777 від 19.04.2010, винесеної Московським ВДВС ХМУЮ.

Із відповіді Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління (м. Харків) від 21.10.2021 N? 33988/19.5-78 було повідомлено, що вказаний арешт обліковується, проте не може бути знятий через знищення оригіналів матеріалів виконавчого провадження.

Позивач вказує, що з метою отримання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА N? 501777 від 19.04.2010, винесеної Московським ВДВС ХМУЮ, було зроблено запит до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», у відповідь на який отримано належним чином завірену копію постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА N? 501777 від 19.04.2010. Із змісту постанови стало відомо, що вона була винесена у зв?язку із стягненням боргу на користь ДІ ЖЕУ Концерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ».

Проте позивач вказує, що борг перед вказаною юридичною особою було сплачено ще у липні 2010 року, що підтверджується листом ДП ЖЕУ Концерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ» від 06.07.2010 N? 30. Крім того, факт відсутності заборгованості перед ДП ЖЕУ Концерн «ЧЗ-ХОЛДІНГ» підтверджується довідкою N? 19 від 05.07.2024. Однак, незважаючи на відсутність заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ДІ ЖЕУ Концерн «Ч3-ХОЛДІНГ», арешт щодо всієї квартири АДРЕСА_2 досі не знято.

Позивач вказує, що оскільки наявність накладеного арешту на вищевказану квартиру перешкоджає їй набути у власність як спадкоємцю після смерті батька частку квартири, вона звернулася до суду із даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до приписівстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Положеннями ч.1статті 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Приписами ч. 1статті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У цій справі позивач є спадкоємцем за законом на часткуквартири АДРЕСА_2 і накладення арешту на квартиру перешкоджає їй користуватись, володіти та розпоряджатись належним майном.

Статтею 1281 ЦК Українивстановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Матеріали справи не містять інформації, що з моменту смерті спадкодавців будь-хто звертався до позивача, як спадкоємця, із вимогами майнового характеру.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Статтею 41 Конституції України та статтею Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У постанові від 13.07.2022р. у справі №2/0301/806/11 Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зістаттею 321ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормамКонституції Українита Конвенції.

Верховний Суд зазначив, що саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також у вищевказаній справі Верховний Суд зробив висновок, що у разі відсутності правового регулювання питання зняття обтяжень з майна боржника у певних випадках, відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна. Наявність тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 391ЦК Українивласник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно дост. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом не встановлено підстав для продовження обтяження на майно.

Відповідно дост. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин.

Таким чином, у цьому випадку наявність тривалого часу (більше 14 років) арешту майна спадкодавця (батька позивача) за відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у майнові права позивача.

Згідно ст.26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оскільки наявність арешту на вищевказане майно за відсутності правових підстав для цього порушує права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти обтяження у вигляді арешту на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №501777 від 19.04.2010, винесеної Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та зареєстрований 28.04.2010 Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за №9779323.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ», код ЄДРПОУ 22650610, адреса: 61184, Харківська обл., місто Харків, вул. Командарма Корка, будинок 10, квартира 109.

Третя особа: Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 34952461, адреса 61024, м. Харків, вул. Студентська, б. 5/6.

Повний текст рішення складено 16.12.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Спесивцев