Рішення

від 05.12.2024 по справі 148/1083/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1083/24

Провадження №2/148/469/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 грудня 2024 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_3 , неповнолітніх - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, який мотивований тим, що 08.06.2016 рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області, яке набрало законної сили 22.06.2016, справа № 747/503/16-ц, розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 .

Під час спільного життя з відповідачем у них народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розпаду сім?ї відповідач не виявляє бажання спілкуватися з дітьми, не брав і не бере участі у вихованні дітей, не цікавився їх здоров?ям, успіхами, морально та матеріально не підтримував дітей. Позивач ніколи не забороняла відповідачу зустрічатись із дітьми, проте він не виявляв жодного бажання.

На неодноразові звернення позивачки до відповідача здійснити виплату аліментів, боржник відповідає категоричною відмовою. З приводу злісного ухилення від сплати аліментів ОСОБА_2 , позивач зверталась із заявою до Тульчинського РВ УМВС у Вінницькій області прийняти міри та притягнути до відповідальності.

Всі питання щодо виховання та утримання малолітніх дітей вирішуються позивачем одноособово без участі відповідача. Окрім цього, донька ОСОБА_5 має проблеми із зором та періодично проходить огляд у лікаря-офтальмолога, що в свою чергу несе додаткові витрати.

Після розлучення діти жодного разу не бачили відповідача, отже ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов?язків.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати з оплати судового збору.

Від представника відповідача адвоката Кугутюка О.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого в позовній заяві, позивач обгрунтовує необхідність позбавлення батьківських прав відповідача, відносно його неповнолітніх дітей, у зв?язку із тим, що після розірвання шлюбу ОСОБА_6 не цікавиться здоров?ям сина та доньки, морально та матеріально не підтримує дітей, не проявляє турботи та уваги, дане твердження є безпідставним та таким чином позивач надає недостовірну інформацію.

На час розірвання шлюбу дочці ОСОБА_7 було три роки, а сину ОСОБА_8 , ще не виповнилося 2-х років, з того часу позивач чинила перешкоди в спілкуванні із дітьми, а відстань між місцями проживання батька та дітей більше 500 км, не давали змоги приїздити. Коли діти підросли, їх мати - позивач по справі, не надає можливості спілкуватися навіть в телефонному режимі. Із позовної заяви відповідачу стало відомо про зміну місця проживання дітей.

Відповідач є платником аліментів на 4-х дітей, в тому числі і на спільних дітей із позивачкою, відносно яких вона ставить питання про позбавлення батьківських прав. Після проведення відрахування ОСОБА_9 до виплати становить сума менша за прожитковий мінімум для особи працездатного віку.

Представник відповідача вважає, що позивачкою не доведено необхідності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому вважає, що є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явився. Від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за їх відсутності, позовні вимоги не визнають, з підстав викладених у відзиві, просять відмовити у їх задоволенні.

Неповнолітній ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, що не заперечує щодо позбавлення батьківських прав його батька ОСОБА_2 , оскільки останній не цікавиться його життям, навчанням, здоров`ям.

Неповнолітня ОСОБА_5 у судовому засіданні надала пояснення, що не заперечує щодо позбавлення батьківських прав її батька ОСОБА_2 , оскільки останній не цікавиться її життям, навчанням, здоров`ям.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, відомостей про причини неявки суду не надав.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.05.2013 Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Талалаївського районного управління юстиції, ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 13).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13.08.2014 Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Талалаївського районного управління юстиції у Чернігівській області, ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28.10.2013 ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь позивача, аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 16, 17).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16.01.2015 ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь позивача, аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 18, 19).

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 08.06.2016 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 20, 21).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 09.10.2015, позивач зверталася до Тульчинського РВ УМВС у Вінницькій області з проханням прийняти міри реагування та притягнути до відповідальності за ознаками ст. 164 КК України ОСОБА_2 , який умисно ухиляється від сплати аліментів (а.с. 25).

Згідно інформації В.о. начальника Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області № 23997/22.21-24 від 29.05.2024, надана на адвокатський запит адвокату Кугутюку О.В., згідно даних з АСВП на виконанні перебувають відкриті виконавчі провадження за АСВП № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно виконавчого провадження № НОМЕР_5 повідомляє, що 15.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та станом на 29.05.2024 сума аліментів стягнута за весь період становить 93269,03 грн.

Відповідно до виконавчого провадження № НОМЕР_6 повідомляє, що 03.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та станом на 29.05.2024 сума аліментів стягнута за весь період становить 91559,93 грн (а.с. 54).

Згідно довідки про розмір боргу аліментів № 25036/22.21-24 від 19.06.2024 (а.с. 58), станом на 19.06.2024 борг ОСОБА_2 по аліментах становить 113595,58 грн.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів №25037/22.21-24 від 19.06.2024 (а.с. 62), станом на 19.06.2024 борг ОСОБА_2 по аліментах становить 113595,58 грн.

Згідно висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.11.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 №106-9888 від 20.11.2024, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 161).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові №203/3505/19 від 26.01.2022, зазначив, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав.

Дослідивши наявні у справі докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 в порушення вищенаведених принципів щодо виховання дітей, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 , а тому існують підстави для позбавлення його батьківських прав щодо дітей.

В свою чергу, відповідач та його представник не надав суду жодного доказу на спростування позиції позивача.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав дітей, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Конвенції про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст. 11-12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 3 ст. 60, 63 ЦК України, ст. 150, 164, 165, 166, 10-183, 191, 243 СК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ч. 3, ст. 263- 265, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована, за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання якої, за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.12.2024.

Суддя: