Рішення

від 19.08.2024 по справі 914/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 Справа № 914/964/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон", м. Рівне

до відповідача: Державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль Червоноградського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 742 321,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: Корсун Р.А. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: Савка О.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" до відповідача - Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення заборгованості в розмірі 702 779,68 грн. У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 649 982,32 грн. - основної заборгованості, 37 134,73 грн. - пені, 8 199,79 грн. - втрат від інфляції, 7 462,84 грн. - 3% річних, а також понесені позивачем судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024 р., справу № 914/964/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.05.2024 р.

29.04.2024 р. представником відповідача подано на адресу суду в підсистему "Електронний суд" клопотання про долучення до матеріалів справи документів з додатками за вх. № 11600/24.

Крім того, 29.04.2024 р. представником відповідача подано на адресу суду в підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 11520/24. У вказаному відзиві відповідач просить суд долучити до матеріалів справи додатки, які обґрунтовано підтверджують важкий матеріальний стан відповідача; частково задоволити вимоги позивача, а саме: суму основного боргу 649 982,32 грн., а у решті позовних вимог просить відмовити. Також відповідач зазначає, що якщо у разі, якщо судом буде зроблено висновок про необхідність стягнення з відповідача пені, просить її зменшити до 90%.

09.05.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в підсистему "Електронний суд" заяву (за вх. № 12510/24) про участь в судовому засіданні 15.05.2024 р. на 13:10 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 р. заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 15.05.2024 р. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 12510/24 від 09.05.2024 р. задоволено. Судом постановлено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеного на 15.05.2024 р. на 13:10 год., та усіх наступних засідань у справі № 914/964/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

15.05.2024 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 18.06.2024 р.

16.05.2024 р. представником позивача подано на адресу в підсистему "Електронний суд" клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками за вх. № 13145/24.

Протокольною ухвалою суду від 18.06.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/964/24 на тридцять днів, за клопотанням представника відповідача у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України.

18.06.2024 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 17.07.2024 р.

17.07.2024 р. представником позивача подано на адресу в підсистему "Електронний суд" заяву про збільшення позовних вимог з додатками за вх. № 2720/24, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 649 982,32 грн. - основної заборгованості, 52 048,71 грн. - пені, 27 699,26 грн. - втрат від інфляції, 12 591,47 грн. - 3% річних, а також понесені позивачем судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 17.07.2024 р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог за вх. № 2720/24 від 17.07.2024 р. та вирішено подальший розгляд справи № 914/964/24 здійснювати з її врахуванням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/964/24 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.08.2024 р.

07.08.2024 р. представником відповідача подано на адресу в підсистему "Електронний суд" заяву з додатками за вх. № 19762/24, в якій відповідач просить суд долучити до матеріалів справи додатки, які обґрунтовано підтверджують важкий матеріальний стан відповідача та заяву про додаткові пояснення; в яких просить частково задоволити вимоги позивача, а саме: суму основного боргу 649 982,32 грн., втрати від інфляції та три відсотки річних. У разі, якщо судом буде зроблено висновок про необхідність стягнення з відповідача пені, то просить зменшити її до 90%.

19.08.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вх. № 2720/24 від 17.07.2024 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Заперечив проти зменшення пені.

19.08.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 11520/24 від 29.04.2024 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд задоволити подану заяву про зменшення пені на 90% за вх. № № 19762/24 від 07.08.2024 р. з підстав, викладених у даній заяві.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/964/24.

В судовому засіданні 19.08.2024 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями № 328 від 23.10.2023 р. згідно видаткової накладної № 1507 від 30.10.2023р. в частині оплати товару у встановлений договором строк та у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь 649 982,32 грн. - основної заборгованості, 37 134,73 грн. - пені, 8 199,79 грн. - втрат від інфляції, 7 462,84 грн. - 3% річних згідно приведених позивачем розрахунків, а також понесені позивачем судові витрати.

17.07.2024 р. представником позивача подано на адресу в підсистему "Електронний суд" заяву про збільшення позовних вимог з додатками за вх. № 2720/24, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 649 982,32 грн. - основної заборгованості, 52 048,71 грн. - пені, 27 699,26 грн. - втрат від інфляції, 12 591,47 грн. - 3% річних згідно приведених розрахунків, а також понесені позивачем судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 17.07.2024 р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог за вх. № 2720/24 від 17.07.2024 р. та вирішено подальший розгляд справи № 914/964/24 здійснювати з її врахуванням.

У позовній заяві позивач також зазначає про те, що 19.02.2024 позивач направив претензійний лист відповідачу на його електронну пошту lvug_tender@i.ua, зазначену в реквізитах договору. В листі позивач наполягав на повному погашенні дебіторської заборгованості до 29.02.2024, а у випадку невиконання цієї умови, просив надати офіційний лист з вказанням причин невиконання умов оплати за договором та надати графік погашення заборгованості. Як зазначає позивач, відповідь на претензійний лист не надана, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості через чотири дні на суму 100 000,00 грн. У зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями № 328 від 23.10.2023 р. позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 11520/24 від 29.04.2024 р. відповідач зазначає про те, що його основний борг виник внаслідок несвоєчасної оплати за договором, укладеним між Державним підприємством «Львіввугілля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» від 23.10.2023 №328, укладеного за результатами відкритих торгів з особливостями. Станом на день слухання справи у Господарському суді Львівської області, кредиторська заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності, не погашена. У решті позовних вимог відповідач просить відмовити, виходячи з наступного. Щодо стягнення пені, відповідач зазначає про те, що відповідно до умов договору п. 4.3. - у випадку невиконання Покупцем умов оплати за договором, внаслідок відсутності цільового фінансування таких видатків, покупець звільняється від відповідальності щодо сплати будь-яких господарських санкцій (пеня, штраф тощо), пов`язаних з недотриманням термінів оплати Товару. В даному випадку, відповідач просить врахувати те, що він є державним підприємством вугільної промисловості, фінансове становище якого є незадовільним. Паспортом бюджетної програми призначено виділення коштів для часткового покриття собівартості вугілля, які в подальшому покривають заборгованість із заробітної плати шахтарів під кінець 2024 року. Отже, ДП «Львіввугілля» з жовтня 2023 року та на момент слухання справи, було відсутнє цільове фінансування для погашення боргу перед позивачем, а при укладенні договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон», погодилося не застосовувати пеню, штраф тощо, пов`язаних з недотриманням термінів оплати товару. На підставі наведеного, відповідач просить суд долучити до матеріалів справи додатки, які обґрунтовано підтверджують важкий матеріальний стан відповідача; частково задоволити вимоги позивача, а саме: суму основного боргу 649 982,32 грн., а у решті позовних вимог просить відмовити. Також відповідач зазначає, що якщо у разі, якщо судом буде зроблено висновок про необхідність стягнення з відповідача пені, то просить її зменшити до 90%.

Крім того, 07.08.2024 р. представником відповідача подано на адресу в підсистему "Електронний суд" заяву з додатками за вх. № № 19762/24, в якій відповідач просить суд долучити до матеріалів справи додатки, які обґрунтовано підтверджують важкий матеріальний стан відповідача та заяву про додаткові пояснення, де просить частково задоволити вимоги позивача, а саме: суму основного боргу 649 982,32 грн., втрати від інфляції та три відсотки річних. У разі, якщо судом буде зроблено висновок про необхідність стягнення з відповідача пені, то просить зменшити її до 90%.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

23.20.2023 року між Державним підприємством "Львіввугілля" (покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (постачальник за договором, позивач у справі) укладено Договір № 328 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити товар, в порядку та на умовах, визначених у Договорі, а саме: Емальпровід мідний ПЕТ-155 за кодом ДК 021:2015, 44310000-6 - Вироби з дроту, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Одночасно з Договором, сторонами підписано Специфікацію № 1 на поставку Товару.

Крім того, 29.12.2023 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 328 23.20.2023 р.

У Додатковій угоді № 1 від 29.12.2023 р. зазначено, що «у відповідності до частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року № 922-VIII (зі змінами) пункту 10.1. Розділу 10. Строк дії Договору Сторони дійшли згоди: 1.1. Термін дії Договору № 328 від 23.10.2023 року продовжити на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2024 року в обсязі 20 відсотків, що складає 169 997,88 грн. у тому числі ПДВ суми визначеної в договорі укладеному в 2023 році, а саме: 849 989,40 грн. у тому числі ПДВ. 2. Пункт 3.1. РОЗДІЛУ III. Ціна Договору викласти в наступній редакції: Сума Договору складає 1 019 987,28 грн. у тому числі ПДВ 169 997,88 грн. 3.Зобов`язання за даною угодою набирають чинності з 01.01.2024 року і діють до 31.03.2024 року та з моменту набрання чинності є невід`ємною частиною Договору.

Всі інші умови вищезгаданого Договору, не змінені цією угодою, залишаються чинними у попередній редакції».

30.10.2023, на виконання умов укладеного Договору, позивач поставив товар загальною вартістю 849 982,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1507 від 30.10.2023 р. на суму 849 982,32 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Видаткова накладна № 1507 від 30.10.2023 р. на суму 849 982,32 грн. підписана повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець сплачує вартість товару за ціною, зазначеною в специфікації № 1 в національній валюті України шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 30 робочих днів з моменту отримання товару. Оплату за товар може здійснювати як покупець так і вантажоодержувач.

Враховуючи те, що поставка товару відповідачу була здійснена 30.10.2023 р., що підтверджується видатковою накладною № 1507 від 30.10.2023 р., відтак, останнім днем оплати відповідачем поставленого товару було 11.12.2023.

В порушення умов Договору, відповідач за одержаний товар розрахувався частково, а саме: 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2342 від 23.01.2024 на суму 100 000,00 грн. та 100 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 2606 від 23.02.2024.

Відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 649 982,32 грн. (849 982,32-200 000,00).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2024 р. представником позивача подано на адресу в підсистему "Електронний суд" заяву про збільшення позовних вимог з додатками за вх. № 2720/24, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 649 982,32 грн. - основної заборгованості, 52 048,71 грн. - пені, 27 699,26 грн. - втрат від інфляції, 12 591,47 грн. - 3% річних згідно приведених розрахунків, а також понесені позивачем судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 17.07.2024 р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог за вх. № 2720/24 від 17.07.2024 р. та вирішено подальший розгляд справи № 914/964/24 здійснювати з її врахуванням.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 649 982,32 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 591,47 грн. - 3% річних та 27 699,26 грн. - втрат від інфляції за період з 12.12.2023 р. по 16.07.2024 р. згідно приведених розрахунків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019р. у справі №915/880/18, від 26.09.2019р. у справі №912/48/19, від 18.09.2019р. у справі №908/1379/17).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18).

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. по справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: у розмірі 12 591,47 грн. - 3% річних та 27 699,26 грн. - втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Щодо стягнення з відповідача 52 048,71 грн. нарахованої пені згідно приведених позивачем розрахунків - за період з 12.12.2023 р. по 11.06.2024 р., суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті 7.7 Договору зазначено, що за порушення строків оплати, зазначених у п. 4.2

Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 52 048,71 грн. пені.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями № 328 від 23.10.2023 р. із додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 11520/24 від 29.04.2024 р. відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 90 %, а також 07.08.2024 р. представником відповідача подано на адресу в підсистему "Електронний суд" клопотання про зменшення пені на 90 % за вх. № 19762/24.

Стосовно вказаного клопотання відповідача про зменшення пені на 90 %, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов, на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, висновок повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідач у клопотанні про зменшення пені за вх. № 19762/24 від 07.08.2024 р. не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі належними та допустимими доказами.

Слід також зазначити, що відповідач, уклавши Договір про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями № 328 від 23.10.2023 р., погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про нарахування пені у випадку невиконання зобов`язань за Договором.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення визначені також і в ст.ст. 173, 193 ГК України.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме лише посилання на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені за вх. № 19762/24 від 07.08.2024 р. необхідно відмовити.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і нарахованих 3 % річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення повністю та стягненню з відповідача на користь позивача 649 982,32 грн. - основної заборгованості, 52 048,71 грн. - пені, 27 699,26 грн. - втрат від інфляції та 12 591,47 грн. - 3% річних.

Судові витрати.

При зверненні з позовною заявою до суду, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 8 433,36 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4770 від 11.04.2024 р. на суму 8 433,36 грн. та судовий збір в розмірі 474,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 956 від 16.07.2024 р. на суму 474,50 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, керуючись нормами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 8 907,86 грн. належить покласти на відповідача, так як спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Державного підприємства "Львіввугілля" (80001, Львівська область, Червоноградський район, місто Сокаль, вулиця Б. Хмельницького, будинок 26; код ЄДРПОУ № 32323256) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (33027, м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, буд. 50; код ЄДРПОУ №13970259) 649 982,32 грн. - основної заборгованості, 52 048,71 грн. - пені, 27 699,26 грн. - втрат від інфляції, 12 591,47 грн. - 3% річних та 8 907,86 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.12.2024 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінській О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.

Суддя Долінська О.З.