Рішення

від 19.02.2024 по справі 160/32152/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 рокуСправа №160/32152/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ ІІ ГРУП» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ ІІ ГРУП» (далі ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІІ ГРУП», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №006248 від 22.11.2023 року, за якою було накладеного адміністративно-господарський штраф на позивача у розмірі 17'000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фактично останній виковував функцію посередника між основним замовником транспортних послуг та фактичним перевізником (надавачем таких послуг) ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

У відповідності до ст.ст.162, 175, 269 КАС України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобілем марки RENAULT HD010, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.09.2023 №АРО12738.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №006248 від 22.11.2023 у сумі 17 000,00 грн, за порушення вимог ст.ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.3.3 Інструкції з використання контрольних пистроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорта та зв`язку України 24.06.2010 №385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010р. за №946/18241 відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону.

Не погоджуючись з правомірністю винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 3 закону України "Про автомобільний транспорт", в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

Підставою для застосування до позивача штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", слугував акт перевірки, яким зафіксовано порушення перевізником вимог ст.ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Отже, суб`єктами відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільні перевізники.

За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Суд встановив, що акт №АРО12738 складено відносно перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» (далі ТОВ «ВАЙТ») та транспортного засобу RENAULT HD010, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 .

Між ТОВ «ВАЙТ» та ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІІ ГРУП» укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №482/05/23 від 22.05.2023 з додатками: специфікація №1 від 22.05.2023; специфікація №3 від 30.08.2023 та специфікація №4 від 26.09.2023.

Між ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІІ ГРУП» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №53-09/23 від 26.09.2023 з додатком: специфікація №1 від 26.09.2023.

Товарно-транспортна накладна №32 від 29.09.2023 підтверджує перевезення вантажу.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Суд враховує, що спірна постанова №006248 від 22.11.2023 про застосування штрафу до позивача за порушення ст.ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", винесена відповідачем без з`ясування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення, зокрема, факту наявності у позивача ознак автомобільного перевізника у спірних відносинах.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684грн. 00коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 360грн., то суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу до суду надано копії: договір про надання правової допомоги №14-04/23 від 14.04.2023р. (укладено між позивачем та адвокатом Скок Антоном Володимировичем; акт виконаних робіт №3 від 28.11.2023р.; платіжна інструкція №952 від 28.11.2023 та докази на підтвердження повноважень адвоката.

Пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги №14-04/23 від 14.04.2023р., передбачено, що за правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату гонорар, остаточний розмір гонорару визначається сторонами актом виконаних робіт.

Згідно п.4.1 договору про надання правової допомоги №14-04/23 від 14.04.2023р., розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Згідно п.2 акту виконаних робіт №3 від 28.11.2023р., сторони визначили, що вартість роботи адвоката становить 2120грн. за годину, адвокатом на надання правової допомоги витрачено 3 години. Загальний розмір гонорару Адвокату за надану правничу допомогу та представлення інтересів Клієнта в суді першої інстанції складає 6360грн. 00коп.

Відповідно до платіжної інструкції №952 від 28.11.2023 у графі призначення платежу вказано оплата за надання послу правової допомоги, згідно рах. №3 від 28.11.23р. без ПДВ.

Суд бере до уваги, що матеріали адміністративної справи не містять додатків до договору про надання правової допомоги №14-04/23 від 14.04.2023р., а також рах. №3 від 28.11.23р.

При цьому, суд враховує, що позовна заява підписана адвокатом Скок Антоном Володимировичем.

Відтак, судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 2 120 грн., а тому підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень згідно вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ ІІ ГРУП» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосувавння адміністративно-господарського штрафу №006248 від 22.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ ІІ ГРУП» (50027, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Галенка, буд. 1, прим.1; ЄДРПОУ 44244187) судовий збір у сумі 2 684грн. 00коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 120грн. 00коп. (дві тисячі сто двадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова