Рішення

від 28.11.2024 по справі 336/9165/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/9165/24

Провадження №: 2/336/3261/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Нєдєльчевої О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до виконавчого комітету Оріхівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись 12.09.2024 р. до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначили, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.08.1995 р., виданого Державним малим підприємством «Імпульс» ОСОБА_5 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2016 р. назва АДРЕСА_2 була перейменована на вулицю Лесі Українки.

Відповідно до технічного паспорту, квартира розташована на 9 поверсі дев`ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат житловою площею 28,9 кв.м., у тому числі: 1 кімнати 16,0 кв.м., 2 кімнати 12,9 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., вбиральні 1,2 кв.м., коридору 7,4 кв.м. Квартира обладнана лоджією 4,2 кв.м. Загальна площа квартири 49,9 кв.м.

Кожен з позивачів були зареєстровані у вказаній квартирі та постійно там мешкали до початку повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України.

16.07.2024 р. ОСОБА_1 , через мобільний застосунок «Дія», було направлено заяву за реєстраційним номером 62011044 про реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

18.07.2024 р. від державного реєстратора прав на нерухоме майно Андросенко А.О. надійшла відповідь про зупинення розгляду заяви у зв`язку з відсутністю інформації з Державного реєстру прав, державним реєстратором направлено запит до ТОВ «КП Імпульс» до усунення зазначених перешкод.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» у м.Оріхів від 04.03.2022 р. ведуться активні бойові дії, а м.Пологи, де зберігається архів «КП Імпульс» є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

29.08.2024 р. ОСОБА_1 від державного реєстратора прав на нерухоме майно було отримано відповідь про відмову в проведенні реєстраційних дій. Вказана відмова була вмотивована тим, що: «у зв`язку з відсутністю інформації з Державного реєстру прав, державним реєстратором було направлено запит до ТОВ «КП Імпульс». Проте, на момент прийняття рішення про відмову, запитуваної інформації не було отримано. На підставі п.8 ч.1 ст.24 Закону державний реєстратор відмовляє в реєстрації прав якщо після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав».

Позивачам відомо, що внаслідок воєнних дій їх квартира пошкоджена. Згідно Закону України № 2923-ІХ від 23.02.2023 р. вони мають право на одержання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна.

Наразі, вищезазначене рішення державного реєстратора унеможливлює отримання в майбутньому компенсації для відновлення квартири, а також позбавляє позивачів можливості будь-яким іншим чином розпоряджатися своїм майном.

Посилаючись на ст.ст.15, 16, 316, 317, 328 ЦК України, позивачі просять визнати за ними право власності по частці у праві спільної часткової власності за кожним на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 23.09.2024 р. у справі відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження на 05.11.2024 р.

05.11.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 28.11.2024 р.

Позивачі направили до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують, просять задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу узгоджуються з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих позивачами письмових доказів судом встановлено, що на підставі ордеру № 160 ОСОБА_4 на сім`ю з чотирьох осіб надано квартиру АДРЕСА_3 (а.с.10).

Відповідно до копій паспортів громадян України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-9).

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.08.1995 р. Державним малим підприємством «Імпульс» ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.11).

Відомості про власників згаданого житлового приміщення відображені в технічному паспорті на нерухомість, складеному 06.05.1995 р. (а.с.12).

14.06.2014 р. ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 та набула прізвище « ОСОБА_9 », про що надано копію свідоцтва про шлюб (а.с.20).

У 2016 р. вулиця Рози Люксимбург в м.Оріхів була перейменована на вулицю Лесі Українки (а.с.21). Вказана інформація є загальнодоступною.

16.07.2024 р. ОСОБА_1 , через мобільний застосунок «Дія», було направлено заяву за реєстраційним номером 62011044 про реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

18.07.2024 р. від державного реєстратора прав на нерухоме майно Андросенко А.О. позивачу надійшла відповідь про зупинення розгляду заяви у зв`язку з відсутністю інформації з Державного реєстру прав, державним реєстратором направлено запит до ТОВ «КП Імпульс» до усунення зазначених перешкод (а.с.16).

29.08.2024 р. ОСОБА_1 від державного реєстратора прав на нерухоме майно було отримано відповідь про відмову в проведенні реєстраційних дій. Вказана відмова була вмотивована тим, що у зв`язку з відсутністю інформації з Державного реєстру прав, державним реєстратором було направлено запит до ТОВ «КП Імпульс». Проте, на момент прийняття рішення про відмову, запитуваної інформації не було отримано. На підставі п.8 ч.1 ст.24 Закону державний реєстратор відмовляє в реєстрації прав якщо після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав (а.с.17).

Частиною 1статті 316 ЦК Українивстановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК Українипередбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ.

Отже, за правиламистатті 392 ЦК Українипозов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Згідно з роз`яснень наведених у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦКвласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Частиною 1статті 321 ЦК Українизакріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Відповідно дост. 6 Європейської конвенції з прав людинивизнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачами вірно обрано спосіб захисту свого права.

Згідно зіст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченогост. 8 Конституції Українипринципу верховенства права, наведені нормиКонституції Українинадають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно доУказу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на цей час.

Пунктом 7статті 1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»передбачено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 1 ч. 2ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» у м.Оріхів від 04.03.2022 р. ведуться активні бойові дії, а м.Пологи, де зберігається архів «КП Імпульс», є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Отже, під час судового розгляду судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , однак втратили правовстановлюючі документи, які засвідчують право власності на вказане нерухоме майно-квартиру, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, оскільки в Україні введено воєнний стан, який станом на теперішній час не скасовано та беручи до уваги, що на час розгляду справи до тимчасово окупованих територій України відноситься м.Пологи, а на території м.Оріхів ведуться активні бойові дії, і відсутність документу, що засвідчує право власності позивачів на квартиру позбавляє їх змоги підтвердити своє право власності на вищевказане нерухоме майно та можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд, а також отримати компенсацію за пошкоджене/зруйноване майно внаслідок агресії російської федерації.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши обставини справи, дослідивши наявні у справах докази, оскільки позивачі в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ними права власності на нерухоме майно, захистити своє порушене право не мають можливості, суд вважає, що існують підстави для визнання за позивачами права спільної сумісної власності на квартиру (згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.08.1995 р., виданого на підставі розпорядження № 149 від 07.07.1995 р.).

Керуючись ст.ст. 4,12,13,141,261,264,265,354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ,РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ,РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до виконавчогокомітету Оріхівськоїміської ради(м.Запоріжжя,вул.НезалежноїУкраїни,43А,ЄДРПОУ 04593250)про визнанняправа власностіна нерухомемайно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12 грудня 2024 року.

Суддя О.В.Дмитрюк