Рішення

від 17.12.2024 по справі 487/9811/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/9811/24

Провадження № 2/487/3380/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-суддіА.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом. Просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між відповідачами та позивачем і посвідчений 20.02.1998 Південною Товарною Біржею, дійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.02.1998 позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений Південною Товарною Біржею за № 8268 та зареєстрований 16.03.1998 у ММБТІ за реє.№ 19552, але на теперішній час позивач не має можливості розпорядитись своїм майном бо угода є біржовою.

Ухвалою судувід08.11.2024 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності представника до суду не надали.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що 20.02.1998 на Південній Товарній Біржі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №8268, відповідно до умов якого ОСОБА_2 в т.ч. діючи від імені ОСОБА_3 , як члени біржі продали,а ОСОБА_1 , який діяв від свого імені, як член біржі купив квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.07.1994, зареєстрованого Миколаївським обласним бюро технічної інвентаризації 22.01.1998 за №19552. Сторони договорукупівлі-продажудомовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується відповідним письмовим договором, і відбулося повне виконання договору.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна №8268 від 20.02.1998 вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

На виконання умов договору позивач зареєструвала його у КП ММБТІ, реєстр № 19552 від 16.03.1998, про що зазначено в реєстраційному посвідченні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Згідно зіст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 рокувстановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни(2004 року)Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормамиЦК УРСР.

Згідно зіст. 153 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно дост. 224 ЦК УРСР(в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цьогоКодексу. Тобто, уЦК УРСР 1963 рокувстановлена вимога щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу тільки жилих будинків. Щодо інших об`єктів нерухомого майна така вимога відсутня.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент укладення купівлі-продажу нерухомого майна №8268 від 20.02.1998, такий вид договору не мав бути нотаріально засвідченим.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про товарну біржу»в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Закон України «Про товарну біржу»в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

У такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах технічної інвентаризації, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної будівлі (квартири), в самомуЗаконі України «Про товарну біржу»не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановленихст. 15 цього законудо біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другоюстатті 47 ЦК Української РСРпередбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно дост. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК Українипередбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силуст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650 ЦК Українивизначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

На підставіст. 41 Конституції Україникожен має право володіти користуватися та розпоряджатися майном.

Відповідно до ч.1ст. 316 ЦК України- правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставіст. 319 Цивільного Кодексу Україниправо власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах.

На підставіст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку (ст.16 Цивільного Кодексу України).

На підставі вимогст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням наст. 15 Закону України «Про товарну біржу», суд вважає що є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №8268 від 20.02.1998, оформленого в Південній Товарній Біржі, дійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.41,55 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 220, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року, ст.ст.1-2,4,5,10,11-13,19,43,49,76 82, ч.1 ст.223,258 259,263 264,265,294,315,319,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Південна Товарна Біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійснимдоговір купівлі-продажунерухомого майна№8268від 20.02.1998прокупівлю-продажквартири АДРЕСА_1 ,укладеногона ОСОБА_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 16.03.1998 за реєстровим № 19552.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягомтридцяти днів з дня складання повногосудового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: : Південна Товарна Біржа, місце реєстрації: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 13854212.

Суддя А.А. Лагода