Рішення

від 09.12.2024 по справі 489/8564/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

09.12.2024

Справа №489/8564/24

Провадження №2/489/2921/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» про звільнення майна з-під арешту

встановив.

Позивачі, через свою представницю адвокатку Савицьку О.Е., звернулися до суду з позовом, яким просили скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 1998 в рамках провадження у судового виконавця Ленінського районного суду м. Миколаєва, що винесений за клопотанням ВАТ «Домобудівний комбінат». Мотивуючи вимоги тим, що 29.03.2000 між ОСОБА_4 , Клочко лілією Сергіївною, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким позивачі набули в рівних частках по частки за кожним права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Квартиру придбано за рахунок Державної програми по забезпеченню житлом учасників ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС. Договір зареєстровано Південною товарною біржею за № 10470 та в ММБТІ за реєстровим № 20694. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.04.2020, вказаний договір купівлі продажу визнано дійсним. 05 липня 2021 державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради було прийнято рішення про реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права спільної часткової власності на вищевказану квартиру. Під час реєстрації права власності жодної інформації про наявність будь яких арештів на вказану квартиру не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 . Позивачі звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При оформленні документів, було встановлено, що в 1998, до придбання квартири позивачами та ОСОБА_6 , було накладено арешт нерухомого майна, що перешкоджає оформленню права власності в порядку спадкування. Як було з`ясовано, на розгляді Арбітражного суду Миколаївської області в період 1998-1999 рр. розглядалися справи щодо визнання права власності та усунення перешкод у користуванні квартирами, до списку яких входила і квартира АДРЕСА_1 , в рамках яких накладався арешт. Необхідності накладення арешту вже не існує і на той час, коли попередні продавці (Клочко) отримали свідоцтво про право власності на житло, видане 17.12.1999.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2024, цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

З договору № 10470 купівлі продажу нерухомого майна від 29.03.2000, вбачається, що раніше квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 по 1/3 частки за кожним на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 17.12.1999, зареєстрованого в ММБТІ 15.02.2000 за реєстровим № 20694.

29 березня 2000 між ОСОБА_9 , яка діяла від свого імені і від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з одної сторони та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені свої неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 і ОСОБА_6 з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 10470, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_6 купили квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Договір оформлено на Південній товарній біржі та зареєстровано в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 21.07.2000 за реєстровим № 20694.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.04.2020, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 10470 від 29.03.2000, укладений на Південній товарній біржі та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 21.07.2000 за реєстровим № 20694, відповідно до якого ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 купили квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачі зазначають, що вони звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При оформленні документів, було встановлено, що в 1998, до придбання квартири позивачами та ОСОБА_6 , було накладено арешт нерухомого майна, що перешкоджає оформленню права власності в порядку спадкування.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Відповідно дост. 41 Конституції України, ст.ст.317,319,321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннямист. 391 ЦК Українизакріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.4 ч.1ст.4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають: заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ч. 2ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до 1.ст.1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивачі зазначають, що вони звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При оформленні документів, було встановлено, що в 1998, до придбання квартири позивачами та ОСОБА_6 , було накладено арешт нерухомого майна, що перешкоджає оформленню права власності в порядку спадкування.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 10.10.2024, вбачається в розділі щодо відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, міститься запис про обтяження, а саме:

- номер запису про обтяження: 42816297; зареєстровано 08.08.2006 10:09:18 державний реєстратор: Чекановський Сергій Ігорович Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради; документи, подані для державної реєстрації ухвала, серія та номер: б/н виданий 30.09.1998, видавник: Народний суд Ленінського району, ОАО «ДСК»; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3570954, 08.08.2006 10:09:18; опис предмета обтяження: состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле.

Позивачі вказують, що при оформленні документів, було встановлено, що в 1998, до придбання квартири позивачами та ОСОБА_6 , було накладено арешт нерухомого майна, що перешкоджає оформленню права власності в порядку спадкування. Як було з`ясовано, на розгляді Арбітражного суду Миколаївської області в період 1998-1999 рр. розглядалися справи щодо визнання права власності та усунення перешкод у користуванні квартирами, до списку яких входила і квартира АДРЕСА_1 , в рамках яких накладався арешт.

Рішенням Арбітражного суду Миколаївської області від 03.06.1998, визнано право власності ВАТ «Домобудівний комбінат» у житловому будинку АДРЕСА_3 в розмірі 2062,32 кв.м. загальної площі квартир, у тому числі на квартири, зокрема, АДРЕСА_4 .

Ухвалою Арбітражного суду Миколаївської області від 05.06.1998, пункти 2, 3 ухвали Арбітражного суду від 02.06.1998 про забезпечення позову відмінено стосовно квартир, зокрема, АДРЕСА_1 .

Постановою Арбітражного суду Миколаївської області від 28.07.1998, рішення арбітражного суду від 05.06.1998 по справі 503/7 змінено. Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

Визнано право ВАТ «Домобудівний комбінат» на долю в житловому будинку АДРЕСА_3 в кількості 21 квартири в тому числі 3 однокімнатні, 11- двокімнатних і 7-трикімнатних.

Зобов`язано ВАТ «Ніконд» і ДПП «Ніконд-Буд» передати ВАТ «ДВК» 3 однокімнатні квартири, 11-двокімнатних і 7-трикімнатних квартир у будинку АДРЕСА_3 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.09.1998, накладено арешт, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

Заборонено усі види угод по відчуженню цих квартир, а також їх заселення.

Ухвалою Арбітражного суду Миколаївської області від 09.06.1999, змінено спосіб виконання рішення арбітражного суду від 05.06.1998 зі змінами згідно постанови від 28.07.1998, звернувши стягнення на майно, що належить ВАТ «Ніконд» і ДПП «Ніконд-Буд» на користь ВАТ «Домобудівний комбінат».

Як зазначалося раніше, з договору № 10470 купівлі продажу нерухомого майна від 29.03.2000, вбачається, що раніше квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 по 1/3 частки за кожним на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 17.12.1999, зареєстрованого в ММБТІ 15.02.2000 за реєстровим № 20694.

Тобто, Свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 видано родині Клочко, після накладення арешту на квартиру.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_8 зареєструвала шлюб 17 серпня 2024та змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що потреба у збереженні заборони на відчуження належного на праві приватної власності нерухомого майна, відпала, а на час звернення з позовом до суду за наявності заборони відчуження нерухомого майна, порушуються майнові права позивачів, що полягають у неможливості реалізувати свої права на отримання свідоцтва про право на спадщину, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом скасування заборони на нерухоме майно, з огляду на що суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, доведеними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині зняття арешту з майна.

Щодо судових витрат.

Оскільки при поданні позовної заяви позивач вимоги про розподіл судового збору не заявляла та таких вимог не заявляла і в судовому засіданні, враховуючи межі судового розгляду і диспозитивність цивільного судочинства, розподіл судового збору суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський домобудівельний комбінат» про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений:

-державним реєстратором: Чекановський Сергій Ігорович, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради; номер запису про обтяження: 42816297; зареєстровано 08.08.2006 10:09:18; документи, подані для державної реєстрації ухвала, серія та номер: б/н виданий 30.09.1998, видавник: Народний суд Ленінського району, ОАО «ДСК»; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3570954, 08.08.2006 10:09:18; опис предмета обтяження: состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський домобудівельний комбінат, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, ЄДРПОУ 01273160.

Повний текст судового рішення складено «09» грудня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева