Ухвала

від 06.12.2024 по справі 604/1459/24

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

604/1459/24

1-в/604/63/24

У х в а л а

06 грудня 2024 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Сташківа Н.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Костів О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Підволочиську Тернопільської області подання Тернопільського районного сектору №4 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області про приведення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до закону та застосування положень ч.2 ст.74 КК України, у зв`язку із набранням чинності Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшло подання органу пробації про приведення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2024 року у справі №6047/7106/23 стосовно ОСОБА_1 у відповідність з діючим законодавством.

В судове засідання прокурор Підволочиського відділу Теребовлянської окружної прокуратури, не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представниця органу пробації в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд подання за її відсутності, подане клопотання підтримала, просила задовольнити.

Засуджена в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, проти задоволення клопотання не заперечувала.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч.2 і 3 ст.74 КК України.

Пунктом 2 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч.1 ст.537 цього Кодексу.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2024 року ОСОБА_1 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено обвинувачену від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік. При цьому вартість предмета крадіжки становила 1192 грн.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886- IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Дрібне викрадення чужого майна».

У зв`язку зі змінами внесеними до ст.51 КУпАП Законом України №3886-1Х від 18 липня 2024 року, після 09 серпня 2024 року, дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

У 2023 році (станом на момент вчинення правопорушення) розмір податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України становив 1240,5 грн., тобто для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статей КК України, його вартість, відповідно до чинних норм законодавства, для 2023 року повинна перевищувати 2684 грн.

У 2024 році (станом на день винесення вироку) розмір податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України становив 1342 грн., тобто для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статей КК України, його вартість, відповідно до чинних норм законодавства, для 2024 року повинна перевищувати 3028 грн.

На день розгляду подання діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1 наразі не може вважатись кримінальним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останню було засуджено не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено саме кримінальну відповідальність.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).

Указане положення узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2024 року завдала матеріальну шкоду потерпілому на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення крадіжки, тобто вчинене нею діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на цей час, суд дійшов висновку про необхідність звільнити засудженої від призначеного покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 376, 537, 539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Тернопільського районного сектору №4 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області про приведення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до чинного законодавства та застосування положень ч.2 ст.74 КК України, у зв`язку із набранням чинності Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року - задовольнити.

Звільнити засуджену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2024 року на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв`язку із усуненням караності вчиненого нею діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Підволочиський районний суд Тернопільської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.Б. Сташків