Ухвала

від 31.10.2024 по справі 336/8829/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 31.10.2024 Справа № 336/8829/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/8829/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/1058/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст.199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 31 жовтня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який одружений, має середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції EASYCON,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2024 року,якою задоволенеклопотання прокурорапро продовженнястроку діїзапобіжного заходущодо ОСОБА_6 та продовженийстрок діїзапобіжного заходущодо останньогоу видітримання підвартою строкомна 60днів,а самедо 08листопада 2024року включно,з одночаснимвизначенням альтернативногозапобіжного заходуу видізастави урозмірі20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 копійок, та у разі її внесення, з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час із забороною залишати житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своєї скарги зазначає про необґрунтованість підозри.

Посилається на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Окрім цього, сторона захисту зауважує на тому, що суд не врахував міцність соціальних зв`язків ОСОБА_6 , його позитивну характеристику, те, що останній працює приватним підприємцем, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, родину, з якою він підтримує спілкування.

Згідно з ухвалою суду, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому на 60 днів строку вказаного запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор підтримав власне клопотання за вказаними у ньому доводами.

У судовому засіданні захисник, з думкою якого погодився обвинувачений, вважає, що достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підзахисного є запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства - цілодобовий домашній арешт. При цьому, захисник вказав на відсутність ризиків за ст.177 КПК України та на необґрунтованість підозри.

Заслухавши доповідь судді; аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтриманняапеляційної скарги;перевіривши матеріаликримінального провадженнята обговорившидоводи,викладені вапеляційній скарзі,колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).

З наявних матеріалів убачається, що ці вимоги закону судом дотримані.

Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.

Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке є тяжким злочином.

Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором, не зменшились та існують на цей час.

Такими ризиками є: ризик переховування від суду, вчинення іншогокримінального правопорушення - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходів, раніше неодноразово судимий, має підозри у інших кримінальних провадженнях. Також, в наявних матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді самим обвинуваченим та його захисником, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою, а доводи захисника про протилежне суперечать змісту самої ухвали.

В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, підтверджені наявними матеріалами.

Окрім того, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою одночасно з продовженням строку тримання під вартою обвинуваченому визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, а саме 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 гривень.

Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.

З вищевказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків.

З приводу доводів сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів звертає увагу на те, що наразі ОСОБА_6 є обвинуваченим та суд першої інстанції має перевіряти обґрунтованість висунутого обвинувачення у встановленому законом порядку.

Перевірка вказаного питання на цій стадії процесу до компетенції апеляційного суду не відноситься.

На зазначеній стадії, згідно з кримінальним процесуальним законодавством, суд апеляційної інстанції переглядає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на стадії судового провадження.

Обставини, на які, посилається сторона захисту, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, позитивну характеристику, працює приватним підприємцем та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, родину, з якою він підтримує спілкування, на думку колегії суддів, самі по собі правильність висновків суду першої інстанції теж не спростовують, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків, та в цьому випадку не свідчать про достатність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.

Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються.

Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2024 року,якою задоволенеклопотання прокурорапро продовженнястроку діїзапобіжного заходущодо ОСОБА_6 та продовженийстрок діїзапобіжного заходущодо останньогоу видітримання підвартою строкомна 60днів,а самедо 08листопада 2024року включно,з одночаснимвизначенням альтернативногозапобіжного заходуу видізастави урозмірі20розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить60560гривень 00копійок,та уразі їївнесення,з покладеннямобов`язків,передбачених ст.194КПК України,залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3