Постанова

від 17.12.2024 по справі 607/17566/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17566/24Головуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А. Провадження № 33/817/717/24 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень в дохід держави.

Як визнав суд, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Техномістбуд Холдинг», вчинив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 244455 грн, в тому числі по періодах: липень 2019 року 121794 грн, серпень 2019 року 122662 грн., в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вважає оскаржувану постанову суду необґрунтованою, прийнятою з порушенням вимог КУпАП.

Звертає увагу, що із аналізу положень ст.ст. 56.3, 56.15 та 56.18 ПК України вбачається, що у разі оскарження податкового повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів, що настають після його отримання, відповідне податкове зобов`язання вважається неузгодженим до завершення процедури адміністративного оскарження або розгляду позовної заяви судом.

Зауважує, що ТОВ Техномістбуд Холдинг скористалося правом на оскарження прийнятого Головним управлінням ДПС у Тернопільській області податкового повідомлення-рішення №00111610701 від 28.08.2024 та оскаржило його протягом 10 робочих днів після отримання в судовому порядку до Тернопільського окружного адміністративного суду, що підтверджується доказами долученими до апеляційної скарги.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що визначене, у акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки №9828/19-00-07-01/41624830 від 08.08.2024, податкове зобов`язання, яке стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №001116110701 від 28.08.2024 та складання відносно Скаржника протоколу про адміністративне правопорушення, станом на день складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови судом першої інстанції було неузгодженим у встановленому положеннями Податкового кодексу України порядку, оскільки адміністративним судом не завершено розгляд позовної заяви щодо оскарження відповідного податкового зобов`язання.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 встановленого порядку ведення податкового обліку є передчасними та таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства України.

Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2024 року відносно нього і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.163-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Одночасно ОСОБА_1 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів пропуску цього строку з поважаних причин, так як розгляд справи відбувся без його участі, про наявність оскаржуваної постанови апелянт дізнався лише 17.09.2024, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2024 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.2 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймав; відомості про отримання ним копії судового рішення поштовим відправленням відсутні.

Апеляційну скаргу на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2024 року подано 20 вересня 2024 року.

За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено апелянтом з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП , апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, частиною 1 ст.163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 824/19-00-07-01 від 08 серпня 2024 року; актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техномістбуд Ходинг» (код ЄДРПОУ 41624830); довідкою про доходи ОСОБА_1 , якою підтверджено, що він є директором ТОВ «Техномістбуд Ходинг».

Вказані докази апеляційний суд не може визнати такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Як убачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ґрунтується виключно на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техномістбуд Ходинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ «Фелісіті Індастрі».

Відповідно до змісту п.86.1.ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і, самі по собі, не породжують правових наслідків для платників податків.. Податковий орган не позбавлений прававикладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, зокрема і дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладених у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції, навівши у своєму рішенні, як доказ вини ОСОБА_1 , акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техномістбуд Ходинг» щодо дотримання податкового законодавства не надав вказаному документу юридичної оцінки як доказу у справі та не мотивував своє рішення щодо доведеності таким доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Зокрема, поза увагою місцевого суду залишилось те, що при проведенні перевірки було використано такі документи як податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, договори, виписки банку, платіжні доручення, загальна оборотно-сальдова відомість, оборотно-сальдові відомості по рахунках 20, 341, 63, 64, інші (п.2.4 акту перевірки).

Проте, жоден з цих документів не долучений до матеріалів справи і, відповідно, судом першої інстанції не досліджувався з метою перевірки правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 інспектором ГУДПС у Тернопільській області, яким проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Техномістбуд Ходинг» і в подальшому складався протокол про адміністративне правопорушення.

Ще одним доказом, який місцевий суд навів у прийнятому рішенні як доказ вини ОСОБА_1 є протокол про адміністративне правопорушення.

Проте, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного обґрунтування іншими доказами по справі, не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Як зазначено вище, іншими доказами з їх відповідною правовою оцінкою, вказаний протокол про адміністративне правопорушення не обґрунтований.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 824/19-00-07-01 від 08 серпня 2024 року, який був предметом розгляду суду першої інстанції, датою вчинення інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень є 16.08.2024 року та 17.09.2024 року, тобто дати, які на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ще не настали.

Ця обставина також не була врахована місцевим судом при прийнятті рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.245, 280 КУпАП не з`ясував обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченому ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд згідно з приписами статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2024 р.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 19 серпня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя