Рішення

від 11.12.2024 по справі 947/32610/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/32610/24

Провадження № 2-а/947/236/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року

Київський районний суд м.Одеси в складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 11.10.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Т.Д. про скасування постанови Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича №176 від 30.09.2024 про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-52 ч.2 КУпАП та накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 гривень, а також закриття на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі за відсутністю в діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.188-52 КУпАП.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зазначене у постанові порушення - завантаження за замовчуванням недержавною мовою для користувачів вебсайту http//ris.od.ua/, за допомогою якого ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та надає споживачу інформацію про товари ( послуги), відноситься до вебсайту власником або адміністратором якого ФОП ОСОБА_1 не являється , використовуючи вказаний вебсайт як франшизу та маркетплейс для продажу продуктів харчування протягом 2023 року, та після припинення діяльності у конці 2023 року не користується даним вебсайтом. Також від представника позивача подавалось клопотання про відкладення розгляду справи , яке було призначене на 11.11.2024 для надання часу задля подання висновку судової компьютерно-технічної експертизи вказаного сайту.

Від Секретаріату Уповноваженого із захисту Державної мови 01.11.2024 надійшов відзив на позов із матеріалами адміністративної справи на підставі якої була винесена постанова, яка є предметом оскарження, та запереченнями проти позовних вимог згідно яких стверджується про необґрунтованість заявленого позову та не спростування жодними доказами факту скоєння ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.188-52 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів наданих Секретаріатом Уповноваженого із захисту Державної мови, яки були підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 :

18 липня 2024 року до Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови надійшла скарга № Я-1098/СК про порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 , через який здійснювалася підприємницька діяльність.

30 липня 2024 року, відповідно до статей 52, 53 (п. 1 ч. 1), 55 та 56 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі - Закон), а також підпункту 5 пункту 4 Положення про Секретаріат Уповноваженого, затвердженого наказом від 14 серпня 2020 року № 2, Уповноваженим було видано наказ № 336-ДК про проведення державного контролю за дотриманням мовного законодавства у діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Для проведення перевірки призначено представника Уповноваженого із захисту державної мови Ярослава Вітко-Присяжнюка. Початок контрольних заходів було заплановано на 2 серпня 2024 року зі строком здійснення перевірки в межах 30 робочих днів.

04 вересня 2024 року листом № 3899/04.1 на адресу Позивача - АДРЕСА_1 , а також на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , було направлено повідомлення про те, що 12 вересня 2024 року об 11:00 у приміщенні Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови (м. Київ, вул. Хрещатик, 34, каб. 705) відбудеться розгляд матеріалів перевірки представником Уповноваженого з метою визначення наявності у діях ФОП ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-52 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Також було запропоновано надати представнику Уповноваженого наступні матеріали, серед іншого, пояснення ФОП ОСОБА_1 стосовно відсутності української версії вебсайту https://ris.od.ua/ за замовчуванням для користувачів в Україні, через який ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність.

Однак, позивач не скористався своїм правом на подання пояснень і жодних документів не надав.

12 вересня 2024 року представником Уповноваженого було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 , яким зафіксовано порушення вимог частини шостої статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

13 вересня 2024 року на адресу Позивача - АДРЕСА_1 та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано копію протоколу про адміністративне правопорушення № 4085/05/3. Проте, Позивач не скористався своїм правом бути присутнім на розгляді адміністративної справи і не з`явився на засідання.

30 вересня 2024 року, на підставі зібраних матеріалів перевірки, включаючи акт, протокол та відеофіксацію, було винесено постанову № 176, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-52 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.

З відкритих джерел - внесення у систему пошуку GOOGLE у мережі інтернет посилання « ФОП ОСОБА_1 », з`являється посилання на наявні вакансії оператора в доставку їжі у компанії http//ris.od.ua/, а крім того згідно відповіді №897206 від 11.11.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , ФОП ОСОБА_1 займається надання послуг мобільного харчування як основним видом економічної діяльності.

Від позивача та його представника заяв та клопотань про продовження строку на надання доказів або безпосередньо висновок до суду не надано.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини другої статті 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», завданнями Уповноваженого із захисту державної мови є захист української мови як державної та захист права громадян України на отримання інформації та послуг державною мовою у сферах суспільного життя на всій території України, а також усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону, здійснення державного контролю за застосуванням державної мови здійснюється Уповноваженим та його представниками.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови, затвердженого наказом Уповноваженого із захисту державної мови від 14 серпня 2020 року № 2, Уповноважений має право приймати рішення про здійснення державного контролю за застосуванням державної мови.

Зокрема, частина 6 статті 56 Закону передбачає, що у разі фіксації актом про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови факту порушення вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених статтями 1223, 25-29, 31-42 цього Закону, Уповноважений або його представник складає на підставі такого акта протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною шостою статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» інтернет-представництва (в тому числі вебсайти, вебсторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, медіа, зареєстрованих в Україні, а також суб`єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою. Поряд з версією інтернет-представництв (у тому числі вебсайтів, вебсторінок у соціальних мережах), виконаних державною мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до частини другої статті 188-52 КУпАП, порушення вимог Закону щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання, користувацьких інтерфейсах комп`ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров`я, спорту, телекомунікацій та поштового зв`язку, транспорту, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Згідно зі статтею 255 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати представники Уповноваженого (статті 188-52, 188-53).

Згідно зі статтею 244-24 КУпАП, Уповноважений розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови та невиконанням законних вимог представника Уповноваженого із захисту державної мови (статті 188-52, 188-53).

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС ) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1,2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція ) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Таким чином судом визнається обов`язкова відповідність процесу розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно- комунікаційних систем.

Згідно з ч. 1ст. 10 вказаного Закону електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити зокрема інформацію про спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом норм ст. ст. 11,202,626,629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, окрім іншого, договори та інші правочини. Договір, як різновид правочину, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На сайті https://ris.od.ua/ розміщено договір публічної оферти, в розділі 2 якого зазначено Продавець - ФОП ОСОБА_1 .

Крім цього, сам Позивач не заперечує, що здійснював господарську діяльність за допомогою сайту https://ris.od.ua/

Вказане зафіксовано 12.09.2024 року, на момент складання протоколу, на відеофайлі - ФОП Жовтіс.тр4 (розмір 65.9 МБ), який підписано представником Уповноваженого із захисту державної мови Ярослава Вітко-Присяжнюка.

Ці докази є належними, оскільки підтверджують правопорушення, а також допустимими, оскільки зібрані уповноваженою особою в межах встановлених повноважень та у визначений законом спосіб.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі N 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Доведення "поза розумним сумнівом" відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroplu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

На думку суду у даному випадку поза розумним сумнівів доведено факт здійснення правопорушення частини другої статті 188-52 КупАП ФОП ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суд критично ставиться до пояснень позивача та його представника про використання вказаного вебсайту як франшизою та маркетплейсом, що на думку сторони позивача дозволяє здійснювати таке використання не державною мовою так як у позивача відсутній вплив на зміст та форму вказаного вебсайту, так як саме цей факт використовується ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності а тому ФОП, незважаючи на технічну можливість зміни змісту сайту, несе всі відповідні ризики змісту і форми сайту а також і мови , яки завантажується за замовченням на вказаному сайті.

Також судом не приймається і посилання позивача про відсутність на сайті посилання на ФОП ОСОБА_1 під час подання позову, так як вказані дані були присутні на сайті під час здійснення перевірки і на момент встановлення наявності правопорушення. З іншого боку подальше видалення цієї інформації може свідчити про розуміння позивача про наявність правопорушення та намагання виправити порушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича (код ЄДРПОУ 43743768) про скасування постанови Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича №176 від 30.09.2024 про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-52 ч.2 КУпАП та накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 гривень, а також закриття на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі за відсутністю в діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.188-52 КУпАП.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 16.12.24.

Суддя В. О. Луняченко