Вирок

від 16.12.2024 по справі 504/1147/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1147/23

Номер провадження 1-кп/504/382/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024 рокус-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурорів Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участі захисника адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченої особи, обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023164330000048 від 08.03.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маяки Біляївського району Одеської області, українця за національністю, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на час вчинення кримінального правопорушення раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, але засудженого:

- 24.03.2023 Суворовським районним судом міста Одеси за ч.4 ст. 186, ч.1ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки і 6 (шість) місяців,

- 14.12.2023 Біляївським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного виду покарання з випробуванням строком на 1 рік,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» та на підставі Указу Президента України від 06.02.2023 №58/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Так, приблизно 18 січня 2023 року, більш точна дата та час не встановлені, у ОСОБА_6 , під час перебування біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку),вчинену в умовах воєнного стану, поєднану із проникненням у житло.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, із корисливих мотивів та переслідуючи мету незаконного збагачення, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи та власник майна, в умовах воєнного стану, переліз через огорожу вищевказаного домоволодіння.

У продовження своїх злочинних дій, ОСОБА_6 шляхом розбиття скла таємно проник до вищевказаного житла. Під час перебування в будинку ОСОБА_6 виявив та в подальшому таємно викрав майно ОСОБА_8 , а саме електричну піч марки «Saturn», моделі ST-EC3801.

Після чого ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на свій власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду у розмірі 2950 гривень.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому суду пояснив, що в січні місяці 2023 року він проживав у сестри в с. Іванове та допомогав її сусідці, вона похилого віку. Він знав, що сусідки не буде вдома та через відкрите вікно забрався в будинок де викрав духовку, яку відвіз до міста з метою її продажу, після того як до нього завітали поліцейські він повернувся до місця продажу та викупив її обратно, щоб повернути власниці. Про вчинене шкодує, бажає виправитися. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до положень ст.66 КК України являється щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині).

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд, враховує те, що ОСОБА_6 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, вчинив корисливий майновий злочин під час дії воєнного стану, тобто скоїв умисне кримінальне правопорушення (злочин), яке відноситься до категорії тяжких відповідно до ст.12 КК України. Обвинувачений не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Претензії майнового характеру з боку потерпілої відсутні.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , 24.03.2023, засуджений Суворовським районним судом міста Одеси за ч.4 ст. 186, ч.1ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки і 6 (шість) місяців. На вказаний вирок було подано апеляційну скаргу та згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 06.03.2024 апеляційне провадження було закрито у зв`язку з відмовою апелянта від апеляційної скарги. Покарання за даним вироком ОСОБА_6 відбуває у ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» з 01.05.2024 (лист ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 06.05.2024 № 60.3/4388).

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 14.12.2023 ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного виду покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Прокурор Доброславської окружної прокуратури в Одеській області ОСОБА_4 , відповідно до положень ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного Суворовським районним м. Одеси від 24.03.2023 більш суворим призначеним за даним вироком суду, просив обрати обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 14.12.2023 виконувати самостійно.

Адвокат ОСОБА_5 в судових дебатах просив врахувати пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття у скоєному злочині, відшкодування завданої шкоди потерпілій в повному обсязі та за наявності визначених законом підстав декриміналізувати вчинок його підзахисного. В іншому випадку застосувати мінімальну міру покарання передбачену санкцією статті. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.

За результатом ознайомлення з досудовою доповіддю на обвинуваченого ОСОБА_6 , підготовленої Одеським РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, судом встановлено, що за результатами оцінки ризику вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а також ризику його небезпеки для суспільства орган пробації вважає можливим виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

Відповідно до положень статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1,пункту 169.1статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1,пункту 169.1статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно доположень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 2684 грн., 50 відсотків від його розміру становить 1342,00 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2023 році складає 1342,00 грн. - 2 НМ станом на 01.01.2023 скаладають 2684, 00 грн.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Також, Верховний Суд зробив правовий висновок, що питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-ІХ, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Верховний Суд наголосив, що визначення суми яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.

З урахуванням викладеного кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 в січні 2023 року декриміналізації у зв`язку з внесенням змін до ст. 51 КУпАП не підлягає.

За результатом розгляду справи, суд вважає необхідним та достатнім обрати ОСОБА_6 міру покарання пов`язану з ізоляцією від суспільства, оскільки ОСОБА_6 на шлях виправлення не став, перебуваючи під судовим слідством за вчинення двох корисливих кримінальних правопорушень, продовжив свою злочинну діяльність та вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, за що був засуджений вироком Біляївського районного суду Одеської області від 14.12.2023 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК, призначивши обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 у виді двох років 6 місяців позбавлення волі більш суворим.

На підставі ст. 72 КК в строк покарання, остаточно призначеного засудженому за сукупністю кримінальних правопорушень, слід зарахувати покарання, відбуте ОСОБА_6 за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2023 року.

Відповідно до положень пп.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі колиособа,щодоякої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

З урахуванням викладеного, вирок Біляївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2023 року, за яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покаранняз випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК, необхідно виконувати самостійно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні не обирався.

Судові витрати на проведення судових експертиз та залучення експерта відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимогст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.349, 371-373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі положень ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2023 року більш суворим покарання призначеним за даним вироком, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 72 КК зарахувати в строк остаточного покарання, покарання, відбуте ОСОБА_6 за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2023 року.

Строк відбуття покарання рахувати з дня набрання даним вироком законної сили з зарахуванням фактично відбутого покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24.03.2023 року.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 14 грудня 2023 року, за яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покаранняз випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік - виконувати самостійно.

Речовий доказ, а саме електричну піч марки «Saturn», моделі ST-EC3801 вважати повернутою власнику потерпілій ОСОБА_8 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення скерувати обвинуваченому, захиснику та вручити прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1