Рішення

від 13.11.2024 по справі 495/9607/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9607/24

Номер провадження 2/495/4599/2024

13 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,

розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить суд:

- визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 4,3 га кадастровий номер 5120885400:01:001:0587, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до заповіту від 15.07.1996 гр. ОСОБА_2 заповіла позивачу земельну ділянку площею 4,3 га, кадастровий номер 5120885400:01:001:0587, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, актовий запис № 15.

З часу смерті спадкодавця ОСОБА_2 позивач від спадщини не відмовлявся, фактично користується спадщиною та розпоряджається спірною земельною ділянкою.

Заповіт, як на момент смерті спадкодавця так і на сьогоднішній день ніким не оскаржений. Відсутні також жодні претензії і щодо фактичного володіння спірною земельною ділянкою.

Вказані обставини свідчать, що користування позивачем спадковим майном не порушує права третіх осіб.

Наразі позивач позбавлений можливості звернутись до нотаріуса із відповідною заявою про вступ у спадщину через відсутність у нього оригіналу державного акту на спірну земельну ділянку.

З метою належного оформлення своїх спадкових прав позивач змушений звернутись до суду із відповідним позовом про визнання права власності наспадковемайно.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 жовтня 2024 року позов було залишено без руху.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання сторони по справі не з`явились.

У судове засідання позивач не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився , однак надав до канцелярії суду заяву відповідно до якої зазначив, що заперечень до позовних вимог не має, справу просив розглянути без участі представника відповідача.

Згідно з ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування.

Згідно ст. 15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є визнання права п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07 липня 1997 року Петрівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис № 15.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина, до складу якої входить:

- земельну ділянку площею 4,3 га кадастровий номер 5120885400:01:001:0587, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя було складено заповіт, посвідчений 15.07.1996 секретарем Петрівської сільської Ради народних депутатів, зареєстровано в реєстрі за № 39, згідно якого все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на момент смерті їй буде належати і на що померла за законом мала право заповідає власність земельну ділянку в розмірі 4,3 га і майновий пай члену КСХЛ ім. Суворова, що належить їй на праві приватної власності заповідає ОСОБА_1 .

Однак, станом на теперішній час позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Інші спадкоємці за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Судом встановлено, що фактично позивач вступив у спадщину, адже здійснює догляд за зазначеним вище нерухомим майном, користується спадковим майном, але оформити право власності на спадщину у нотаріальному порядку він позбавлений можливості.

У п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, зазначено, що за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася у липні 1996 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування спірного майна.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за заповітом і за законом, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4, якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.

Згідно правового висновку викладеного у постанові ВС від 25.03.2020 року у справі № 305/235/17, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 550 ЦК Української РСР, якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З урахуванням викладеного, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності шляхом повного і всебічного дослідження, беручи до уваги відсутність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку та того факту, що позивач свій процесуальний обов`язок доказування виконав - довів належними та допустимими доказами факт вступу в управління майном після ОСОБА_2 , суд вважає можливим позов задовольнити та визнати за позивачем право власності на спадкове майно у виді земельної ділянки площею 4,3 га кадастровий номер 5120885400:01:001:0587, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 321, 328 ЦК України, ст. 6, 524, 525, 529, 541, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. 13, 76-81, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 4,3 га, кадастровий номер 5120885400:01:001:0587, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач Старокозацька сільська рада (адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Старокозаче, вул. Соборна 34, код ЄДРПОУ: 04378020).

Суддя Н.Д.Анісімова