Рішення

від 17.12.2024 по справі 513/1403/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1403/24

Провадження № 2/513/1230/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

у с т а н о в и в:

11 листопада 2024 року представник позивача адвокат Вельчева Н.М. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в два місяця.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мирнопілля Арцизького району Одеської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 5,31 га, кадастровий номер 5124581700:01:002:0643, розташованої на території Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №267020 виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 07 листопада 2005 року.

02 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернулась до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І., з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І., від 03 липня 2024 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, встановлений статтею 1270 ЦК України та рекомендовано звернутися до суду.

Позивачці ОСОБА_1 ні на момент складання заповіту, ні на час смерті заповідача не було відомо про існування заповіту. Про існування заповіту позивачка дізналася в літку 2024 року, після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини. У зв`язку з чим позивачка звернулася до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту та смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

25 листопада 2024 року на адресу суду на виконання ухвали суду від 12 листопада 2024 рокуроку надійшла спадкова справа №156/2024 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Вельчева Н.М. у судове засідання не прибула, просила позов задовольнити та розглядати справу за її відсутності та позивачки.

Відповідач, Кулевчанська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, надали заяву відповідно до якої позов визнають в повному обсязі, просять справу розглядати без представника сільської ради, наслідки ст.206 ЦПК України їм роз`яснені та зрозумілі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Частинами 3, 4 ст.200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов`язані із спадковим правом, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Згідно копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 25 липня 2014 року, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Кулевча Саратського району Одеської області.

02 вересня 2011 року ОСОБА_2 , склала заповіт, посвідчений Димовою Л.Д., секретарем Розівської сільської ради Саратського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №22 згідно якого спадкоємцем всього майна призначила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мирнопілля Арцизького району Одеської області померла ОСОБА_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Арцизького районного управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис №355 та 27 травня 2014 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 5,31 га, кадастровий номер 5124581700:01:002:0643, розташованої на території Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №267020 виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 07 листопада 2005 року.

02 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернулась до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І., з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І., від 03 липня 2024 року №164/01-16, ОСОБА_1 є спадкоємицею після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І., від 03 липня 2024 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, встановлений статтею 1270 ЦК України та рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до довідки Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №151 від 02 серпня 2024 року ОСОБА_2 , на день смерті яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом досліджено спадкову справу № 156/2024 заведену 27 травня 2014 року щодо майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем, оскільки остання після смерті ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем за заповітом, пропустила строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка вказує, що вона не знала про існування вищевказаного заповіту, тому не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Застосування принципу змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як вбачається із дослідженої спадкової справи № 156/2024, нотаріусом не було скеровано повідомлення про відкриття спадщини позивачу. Також, в матеріалах спадкової справи відсутні відомості про виклик позивачки шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Доказів того, що позивачка була присутня під час складання заповіту, або їй була вручена копія такого заповіту або доведено його зміст іншим чином, як за життя спадкодавця та в межах шестимісячного строку, після його смерті, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає причину пропуску позивачкою встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини поважною, оскільки вона не була обізнана про існування заповіту, про заповіт дізналась після спливу шестимісячного строку. Отже наведені позивачем причини є об`єктивними та істотними труднощами, у зв`язку з чим позивачка була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в межах визначеного законом строку.

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне визначити позивачці додатковий строк два місяці для подачі нею заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона пропустила вказаний строк з поважних причини.

На підставі ст. 1272 ЦК України, керуючись 2, 7, 19, 48, 76-81, 200, 211, 247, 258-259, 263-265, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тривалістю в два місяця.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 17 грудня 2024 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: адвокат Вельчева Наталя Михайлівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №004529 від 27 серпня 2021 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Кулевчанська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області Код ЄДРПОУ 04380643, адреса: 68261, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Кулевча, вул.Центральна, 52.

Суддя К. Ю. Рязанова