Постанова

від 28.11.2024 по справі 301/4447/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/4447/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Джуги С.Д.,

суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2024 року у складі судді Золотаря М.М., присяжних Чепак Н.І., Галінської Н.І., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Кам`янська сільська Берегівського району, Берегівська нотаріальна контора, Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення померлим, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

Заяву мотивовано тим, що 10 листопада 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано шлюб, що підтверджується відповідними відмітками в паспорті заявника та паспорті ОСОБА_2 .

Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначала, що в 2011 році чоловік заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для пошуку роботи виїхав за кордон і з вказаного часу на зв`язок не виходив, додому не приїжджав та жодної інформації про себе не надавав.

Вказувала, що протягом 12 років заявником вживалося всіх заходів для встановлення місця його перебування чи отримання будь-якої інформації про нього. Однак, ані родичі, ані знайомі з вказаного часу не бачили його та не мали з ним ніякого контакту. Вжиті заходи пошуку не дали бажаного результату.

Зазначала, що перед поїздкою за кордон ОСОБА_2 оформив валютний кредит в AT КБ «ПриватБанку» під заставу житлового будинку, в якому вони проживають. Фактично останній залишив їх без грошей та з непогашеним валютним кредитом.

Вказувала, що вирішити кредитні правовідносини з банком шляхом погашення кредиту, проведення реструктуризації заборгованості по кредиту, укласти договір про прощення боргу з метою подальшого зняття обтяження з заставного будинку, в якому проживають, заявник не може, оскільки кредит є «валютним», а згідно Постанови Правління національного банку від 02.01.2019 за №5, яким затверджено Положення «Про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», заборонено погашення валютного кредиту третьою особою без підтвердження повноважень представництва чи документу про правонаступність.

Стверджувала, що виникла ситуація коли заявник та її сім`я ризикують позбутися власного будинку через борги чоловіка, місце знаходження якого невідоме, а вирішити питання щодо погашення кредиту не можна через неможливість отримання інформації по кредиту, яка віднесена до інформації з обмеженим доступом, яка в силу Закону України «Про інформацію», Закону України «Про Банки та банківську діяльність», Закону України «Про споживче кредитування» не може бути розголошена третій особі, якою в тому числі є і заявник.

Для оформлення правонаступності та успадкування як прав так і обов`язків ОСОБА_2 виникла потреба у визнанні його померлим, що дозволить заявнику, як спадкоємцю, вирішити питання по заборгованості по кредиту та успадкувати свою частку належного на праві спільної сумісної власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що довідкою Виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області №927 від 18.09.2023 підтверджено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак місце його знаходження органу місцевого самоврядування невідоме вже більше 10 років.

Зазначала, що Будинок в с. Дунковиця 185, Берегівського району, Закарпатської області, в якому проживав ОСОБА_2 також зареєстровано за останнім.

Визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим дозволить вирішити заявнику питання по кредитній заборгованості останнього, прийнявши в силу 1216 ЦКУ на себе права та обов`язки такого, в тому числі і кредитні, а також успадкувати частку права власності на будинок в АДРЕСА_1 , що належить заявнику та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, оскільки такий набутий за час перебування в шлюбі.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 померлим.

В апеляційнійскарзі Берегівськийвідділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Берегівськомурайоні Закарпатськійобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїпросить рішеннясуду першоїінстанції скасуватита ухвалитинове судоверішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано всі істотні обставини справи,а саме, що заявник протягом 12 років вживав всіх заходів для встановлення місця перебування чи отримання будь-якої інформації про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звертає увагу, що вказане спростовується тим, що апелянтом надавалася до суду інформація про те, що ОСОБА_2 змінив свої установчі дані в частині прізвища та імені на ОСОБА_6 , в результаті чого 28.11.2015 був задокументований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 зразка 1994 року. Крім цього, вказує, що судом першої інстанції не перевірено обставин та заявником не надано доказів, що остання зверталася з відповідною заявою до органів поліції щодо розшуку ОСОБА_2 надалі ОСОБА_6 як безвісти зниклої особи. Зазначає, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, на підставі яких можна було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , а також, які б доводили те, що ОСОБА_2 надалі ОСОБА_6 пропав безвісти за обставин, що загрожували б йому смертю або дають підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянута за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Ухвалюючи рішення про оголошення ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) померлим, суд першої інстанції, з урахуванням доказів наданих позивачем, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Матеріалами справи установлено, що 10.11.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Зарічанською Сільською радою Закарпатської області зареєстровано шлюб, що підтверджено відповідними відмітками в паспортах та паспортах ОСОБА_2 (а.с.5-8)

Від шлюбу в них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Будинок в с. Дунковиця 185, Берегівського району, Закарпатської області, в якому проживав ОСОБА_2 зареєстровано за останнім, що стверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ... від 12.09.2023 року ( а. с. 11).

Згідно листа Іршавського відділу ГУДМС в Закарпатській області громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінював свої установчі дані в частині прізвище та імені, а саме: з ОСОБА_2 на ОСОБА_6 (підстава свідоцтво про зміну імені). На підставі вище наведених змін громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Іршавським РВ ГУДМС у Закарпатській області було документований паспортом громадянина України зразка 1994 року серія НОМЕР_1 від 28.11.2015 року. ( а. с. 73)

Згідно листів №822/28-1/01/8-2024 від 29.01.2024 року та №1109/28-01/01/6-2024 від 06.02.2024 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сільце, зареєстрований АДРЕСА_1 станом на 29.01.2024 року до кримінальної відповідальності не притягувався і у розшуку не перебуває (а.с.78,93 ).

Згідно листа Головного управління ДПС у Закарпатській області станом на 02.02.2024 року у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) відсутня інформація про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків громадянина ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 1 кварталу 2011 року по 3 квартал 2023 року. (а.с. 94)

Згідно довідки виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області №927 від 18.09.2023 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак місце його знаходження органу місцевого самоврядування невідоме вже більше 10 років (а.с.10).

Згідно листа виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області №05-11/158 від 25.01.2024 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак там не проживає більше 10 років, відомостями про його місцезнаходження (перебування) Кам`янська сільська рада не володіє (а.с.75).

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (ч.2ст.293 ЦПК України).

Під час розгляду справи окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (ч.1ст. 294 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду у цих справ встановлені цим розділом (ч.3ст.294 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місця її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, -протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ч.1ст.47 ЦК України).

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з ч. 1ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 7 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц, від 30 березня 2022 року у справі № 295/4293/21.

За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення її чоловіка померлим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що заявником не надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ), так як у заяві до суду і у поясненнях заявник лише констатувала факт відсутності з її чоловіком будь-якого зв`язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином не довела можливі припущення про його смерть, при тому, що сама заявниця у поданій заяві вказує, що у 2011 році її чоловік виїхав на заробітки за кордон. Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою.

Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) є помилковим.

Відповідно до ч.1 п.1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного рішення суду першої інтонації підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні поданого позову з вищенаведених підстав.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги апелянтом сплачено 805,20 грн. судового збору, які підлягають стягнення на його користь із заявниці.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381,382,384 ЦПК України апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2024 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким у заяві ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Код ЄДРПОУ 25999111) 805,20 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: