Ухвала

від 09.12.2024 по справі 201/15192/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/15192/24

Провадження № 1-кс/201/5397/2024

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 по справі № 761/7127/23 в межах кримінального провадження № 22022000000000453 від 29.08.2022 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2024 представник власника майна ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про скасування арешту майна, обґрунтовуючи таким.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 у справі № 761/7127/23 за клопотанням прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000453 від 29.08.2022, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 1112 КК України, накладено арешт на тимчасово вилучене майно, що вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме -1000 купюр номіналом 50 Євро.

Метою накладання арешту було збереження речових доказів у кримінальному провадженні, які раніше згідно постанови слідчого були ними визнані, а також запобігання подальшого їх відчуження, та знищення, оскільки вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також містить сліди вчинення противоправної діяльності та відомості, що можуть бути використанні як доказ факту та обставин, що встановлюються від час кримінального провадження. Будь яких інших ризиків визначених ст. 170 КПК України, слідчий в своєму клопотанні не зазначав.

Кошти вилученні під час обшуку, а саме 1000 купюр номіналом 50 Євро, ОСОБА_8 не належать. Під час обшуку і вилучення коштів ОСОБА_8 не одноразово заявляв, що вказані кошти належать його матері, ОСОБА_5 , яка є їх власником і яка винайма вказану квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказану обставину підтвердила і ОСОБА_5 , яка була присутня під час обшуку, надала докази, що власником грошових коштів є вона, але слідчий, що проводив обшук проігнорував вказану обставину і всупереч ухвалі на проведення обшуку від 13.02.2023 вилучив вказані грошові кошти.

Вказана обставина зазначена в протоколі обшуку.

В січні 2022, а саме 5, 6 та 12 січня, ОСОБА_5 зняла зі свого рахунку в «Ощадбанку» належні її грошові кошти в загальній сумі 2539497,00 грн. За частину вказаних грошових коштів ОСОБА_5 придбала 50000,00 євро, які згодом зберігала в квартирі за місцем проживання: АДРЕСА_1 , яку остання винаймала після 24.02.2022.

Відповідно до ухвали суду про дозвіл на проведення обшуку від 13.02.2023, за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим суддею відмовлено в частині задоволення клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на проведення обшуку, а саме в вимозі прокурора вилучити: готівкові кошти в національній та іноземній валюті, планшети та мобільні пк, мобільні термінали, флеш-накопичувачі, інші цифрові накопичувачі інформації.

Дозвіл, відповідно до ухвали на проведення обшуку від 13.02.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , дано лише на вилучення:

документів, блокнотів, записників, щоденників, зошитів, чернеток, з записами, які мають відомості щодо фінансово-господарської діяльності суб`єктів підприємницької діяльності СТОВ «Агрофірма» «Марківське», ФГ «Хлібний Дар -1», СОК «Восток», СТОВ «Агрофірма Просяне», С(Ф)Г «Пролісок». Будь якого дозволу на вилучення особистих речей ОСОБА_5 судом не надавалось.

Органом досудового розслідування не встановлено причетність вилучених грошових коштів до злочину. Вказівка на те, що вилучене майно є речовим доказом без будь-якого обґрунтування яким саме критеріям в розумінні ст.98 КПК України воно відповідає, не дає підстав для його не повернення власнику, зважаючи на вимоги ст.100 КПК України, відповідно до яких не всі і не завжди речові докази мають зберігатись у слідчому органі.

А отже, арешт грошових коштів, а саме 1000 купюр номіналом 50 Євро, які належать ОСОБА_5 суттєво порушує її права, як власника, заважаючи останній користуватися ними на свій розсуд. Будь якого стосунку до інших речей, вилучених під час обшуку, ОСОБА_5 не має.

Вищевказані дії сторони обвинувачення: а саме перевищення своїх повноважень в частині вилучення грошових коштів належних ОСОБА_5 за відсутності дозволу суду; відсутність будь яких фактичних доказів зв`язку останньої з підозрюваним ОСОБА_7 і будь якого відношення до нього; відсутність будь якого процесуального статусу у ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні та ін., говорить про необґрунтоване і незаконне накладення арешту на майно останньої із самого початку, не відповідаючи завданням кримінального провадження, а тим більше не виправдовує його подальше перебування під арештом.

Більш того, в подальшому кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було виділено в окреме провадження, направлено до суду, де ОСОБА_7 був засуджений Соснівським районним судом м. Черкас, а справа відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебуває на розгляду у Шевченківському районному суді м. Києва. Щодо інших осіб, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то вони є свідками у справі у справі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Таким чином, орган досудового слідства перевірив всіх причетних до цієї справи осіб, та там де були підстави про повідомлення про підозру, зробив таке повідомлення, а інші особи залишились в статусі свідка. З огляду на це орган досудового слідства не знайшов підтвердження того, що грошові кошти вилучені у ОСОБА_5 були здобуті злочинним шляхом. Дане твердження також підтверджується і листом Офісу Генерального Прокурора, з якого вбачається що вони не заперечують проти повернення грошових коштів.

Окрім того, 26.04.2024р. по справі допитані ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 . Під час допиту, буд-яких відомостей, які б свідчили про причетність останніх до злочину, не встановлено. Більш того, фактично досудове розслідування по справі не проводиться, зокрема в контексті доведення або спростування необхідності подальшого арешту грошових коштів, що свідчить про те, що орган досудового розслідування не знайшов підтвердження їх злочинного походження, у зв`язку із чим вони повинні бути повернути власнику.

ОСОБА_5 є внутрішнього переміщеною особою, вилучені грошові кошти це її заощадження майже за все життя. Наразі вона винаймає житло разом зі своєю матір`ю та позбавлення коштів на подальше проживання.

Шевченківським районним судом м. Києва вже скасований арешт на все вилучене під час обшуку майно ОСОБА_8 , окрім грошових коштів, які належить його матері. У даному провадженні скасовані всі арешти, щодо всього майна яке вилучалась у інших осіб на інших адресах.

Натепер досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000453 від 22.08.2022 доручене слідчому відділу 3 Управління ГУ СБ України в Донецький та Луганській області.

На підставі викладеного, просив скасувати арешт.

Від слідчого СВ в ОВС 3 відділення слідчого відділу 3 управління із дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях надійшли письмові заперечення на клопотання, у яких слідчих зазначив, що 23.02.2023 працівниками ГСУ СБУ на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2023 проведено обшук квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 (адреса проживання також вказано в протоколі обшуку, заперечень щодо цього не надходило) та ОСОБА_5 .

Під час обшуку виявлено та вилучено 1000 купюр номіналом 50 Євро.

23.02.2023 вилучені грошові кошти визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 накладено арешт на вилучені грошові кошти.

ОСОБА_8 та ОСОБА_5 для участі в розгляді клопотання про арешт вилучених грошові коштів не з`явились.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 в порядку ст. 309 КПК України не оскаржувалась.

Адвокатом ОСОБА_3 неодноразово до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська подавались клопотання про скасування арешту вилучених грошових коштів. За результатами розгляду у задоволенні клопотань відмовлено (ухвали від 07.03.2024 (справа № 201/1312/24), від 16.04.2024 (справа № 201/4161/24), від 08.07.2024 (справа № 201/5845/24) та від 11.09.2024 (справа № 201/10943/24).

Вважав, що адвокат здійснює зловживання своїм процесуальним правом на подання клопотань про скасування арешту, оскільки подає аналогічні за своїм змістом клопотання. Посилання, адвоката на те, що стосовно деяких осіб виділено матеріали та направлено до суду, ніякого відношення не мають до вилучення та накладення арешту на грошові кошти.

Досудове розслідування триває та перевіряються всі обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також встановлюються особи причетні до їх вчинення.

Посилання на лист з Офісу Генерального прокурора також не можна брати до уваги, оскільки нагляд за додержанням процесуального законодавства здійснюється Луганською обласною прокуратурою.

Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник власникамайна адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити.

Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні проти вимог клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, вивчивши надані матеріали, приходить до такого висновку.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2023 у справі № 761/5122/23 наданий дозвіл на проведення на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання, виявлення та вилучення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та містять відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а саме: документів, блокнотів, записників, щоденників, зошитів, чернеток з записами (даними), які містять відомості щодо фінансово-господарської діяльності суб`єктів підприємницької діяльності СТОВ «Агрофірма «Марківське», ФГ «Хлібний дар-1», СОК «Восток», СТОВ «Агрофірма «Просяне», С(Ф)Г «Пролісок» у взаємодії з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією на окупованій території.

Як видно зі змісту ухвали, за обставинами цього кримінального провадження, у ході досудового розслідування встановлено, що громадяни України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , та інші, починаючи з першої половини 2022 року по даний час, з метою завдання шкоди Україні, у взаємодії з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією здійснюють на тимчасово окупованій території фінансову-господарську діяльність підконтрольних підприємств, добровільно передають ресурси та активи, чим вчиняють умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації.

Громадяни України ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші особи являються засновниками та фактичними керівниками СТОВ «Агрофірма «Марківське» (ЄДРПОУ 38817557, Луганська область, Старобільський район, смт. Макіївка, вул. Центральна, буд. 121), ФГ «Хлібний дар-1» (Луганська область, Сватівський район, с. Рудівка), СОК «Восток» (Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, пров. Роз`їзний, буд. 32-А), СТОВ «Агрофірма «Просяне» (Луганська область, Старобільський район, смт. Марківка, с. Просяне, вул.Кірова, буд. 17), С(Ф)Г «Пролісок» (Луганська область, Сватівський район, с. Рудівка), основними видами діяльності яких є: вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості. Виробничі потужності та земельні ділянки на яких впроваджена господарська діяльність з вирощування та збору зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур знаходяться на тимчасово захопленій (окупованій) державою-агресом території Старобільського та Сватівського районів Луганської області відповідно.

Органом досудового розслідування встановлено, що з метою завдання шкоди національній та продовольчій безпеці України, отримання незаконних прибутків та налагодження і підтримання сталих зв`язків із окупаційною владою держави-агресора рф, здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю вказаних підприємств у взаємодії з окупаційною адміністрацією та за розпорядженням ОСОБА_8 , фактичним керівником ТОВ «Агрофірма «Марківське» призначено громадянина України ОСОБА_9 , а бухгалтерами ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .

При цьому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за розпорядженнями ОСОБА_8 та з метою вчинення умисних дій спрямованих на допомогу державі-агресору її окупаційній адміністрації та незаконно створеним підприємствам, установам і організаціям, свідомо прийняли рішення знаходитися на тимчасово окупованій території Луганської області де і вчиняти зазначені умисні дії на шкоду національній та продовольчій безпеці Україні. В свою чергу, ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 знаходяться на підконтрольній Уряду України території держави звідки координують діяльність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших працівників СТОВ «Агрофірма «Марківське».

Так, громадянин України ОСОБА_9 забезпечив реєстрацію СТОВ «Агрофірма «Марківське» в незаконно створених органах на окупованій території, постійно знаходиться там з бухгалтером ОСОБА_10 та у взаємодії з представниками окупаційної адміністрації держави-агресора здійснюють загальне керівництво сільськогосподарським товариством, контролюють об`єми посаджених, вирощених та зібраних зернових та соняшникових культур на земельних ділянках, що розміщені в межах населених пунктів Зориківка, Герасковка, Курячівка, Марківка та ін. Луганської області, які тимчасово окуповані державою-агресором рф.

ОСОБА_9 , спільно з бухгалтерами вказаного сільськогосподарського товариства ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 каналами електронного зв`язку звітує фактичному власнику ОСОБА_8 щодо фінансово-господарської діяльності впровадженої у взаємодії з державою-агресором її окупаційними органами, підприємствами та організаціями, а також щодо обсягів зібраної продукції, об`ємів реалізації, витрачених паливно-мастильних матеріалів, заробітних плат працівникам та витрачених, отриманих і закумульованих коштів у банківських установах держави-агресора та на окупованій території.

23.02.2023 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , серед іншого виявлено та вилучено 1000 купюр номіналом 50 Євро.

Постановою слідчого від 23.02.2023 вилучені грошові кошти визнані речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 у справі № 761/7127/23 за клопотанням прокурора Офісу Генерального прокурора у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000453 від 29.08.2022, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 1112 КК України, накладено арешт на тимчасово вилучене майно, що вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме -1000 купюр номіналом 50 Євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як видно зі змісту ухвали слідчого судді, арешт накладений без виклику у судове засідання представника власника. Відтак, останній має право звернутися д слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Як виднозі змістуухвали слідчогосудді пронакладення арешту,приймаючи рішенняпро застосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження,слідчий суддявиходив зтого,що арештнакладається відповіднодо ч.2ст.170КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий суддя зазначає, що майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених у ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Як було вказано, згідно зі ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Як видно із доданих до протоколу обшуку від 23.02.2023 присутній під час обшуку ОСОБА_8 надав зауваження про те, що кошти вилученні під час обшуку, йому не належать, а належать його матері ОСОБА_5 , яка винайма квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження походження коштів ОСОБА_5 надані заяви на видачу готівки від 05.01.2022, 06.01.2022 і 12.01.2022 про знання з рахунку в «Ощадбанку» грошових коштів на загальну суму 2539497,00 грн. Як вказує представник заявниці, за частину вказаних грошових коштів ОСОБА_5 придбала 50000,00 євро, які зберігала в квартирі за місцем проживання: АДРЕСА_1 , яку винаймала після 24.02.2022.

Представник заявниці пояснив, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було виділено в окреме провадження, направлено до суду, де ОСОБА_7 був засуджений Соснівським районним судом м. Черкас, а справа відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебуває на розгляду у Шевченківському районному суді м. Києва. Щодо інших осіб, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то вони є свідками у справі у справі ОСОБА_9 та ОСОБА_10

26.04.2024 вже допитані ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Означене слідчим не спростовано.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.04.2023 у справі № 712/2352/23 (провадження № 1кп/712/485/23) затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 08 березня 2023 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 , в присутності захисника ОСОБА_15 у кримінальному провадженні №22023000000000213 від 06.03.2023. Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111 1 КК України та призначене відповідне покарання.

Доказів того, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_5 здобуті злочинним шляхом та відіграють роль речового доказу у кримінальному провадженні слідчому судді під час розгляду клопотання не надано.

Представник ОСОБА_5 чотири рази з березня по вересень 2024 року звертався до слідчого судді із клопотаннями про скасування арешту, у задоволенні яких було відмовлено.

Упродовж цього періоду досудовим розслідуванням не доведено, що вилучені під час обшуку грошові кошти мають злочинне походження та є речовими доказами.

Суддя слідчий вважає, що власником доведено у судовому засіданні безпідставність подальшого утримання майна під арештом, і кошти не можуть бути використані у якості речового доказу, оскільки їх походженняпідтверджується первинними документами.

Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Арешт майна, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994р., Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Європейський суд з прав людини у справі «Свіргунець проти України» зазначив, що насамперед, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання органів державної влади у володіння майном відбувалося згідно із законом: відповідно до другого речення першого абзацу цієї статті будь-яке позбавлення власності має здійснюватися «на умовах, передбачених законом»; другий абзац надає державам право здійснювати контроль за користуванням, вводячи в дію «закони». До того ж, верховенство права, як один із основоположних принципів демократичного суспільства, є невід`ємною частиною всіх статей Конвенції (рішення у справі «Амуур проти Франції» (Amuur v. France), від 25.06.1996р., пункт 50, згадане рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 58).

Оскільки другий абзац статті 1 Першого протоколу до Конвенції повинен тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого в першому реченні цієї статті, має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та переслідуваною метою: Суд повинен визначити, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу щодо цього та інтересами відповідної окремої компанії (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Г.І.Е.М.С.Р.Л. та інші проти Італії» [ВП] (G.I.E.M.S.R.L. and Others v. Italy) [GC], заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункт 293, від 28.06.2018р.).

Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обгрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (рішення у справі «Лекіч проти Словенії» [ВП] () [GC], заява № 36480/07, пункт 95, від 11.12.2018р.).

У справі FILKIN v. PORTUGAL, яка стосується негативних правових наслідків, які можуть настати для держави, якщо в межах кримінального провадження необгрунтовано застосовується арешт майна особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Зокрема арешт було застосовано на 3 роки, після чого знято. У зв`язку з цим Суд встановив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (захист права власності).

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що за загальним правилом, визначеним у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак, зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі і щодо позбавлення або обмеження права власності.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Слідчий суддя, ураховуючи, що власник просить скасувати арешт, приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

На підставі вищевикладеного та керуючись 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 по справі № 761/7127/23 в межах кримінального провадження № 22022000000000453 від 29.08.2022 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 по справі № 761/7127/23 в межах кримінального провадження № 22022000000000453 від 29.08.2022 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України на тимчасово вилучене під час обшуку , проведеного 23.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , майно 1000 купюр номіналом 50 Євро скасувати.

Зобов`язати уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні або іншу уповноважену особу повернути власнику ОСОБА_5 або її уповноваженому представнику тимчасово вилучене майно 1000 купюр номіналом 50 Євро

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 13 грудня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1