Ухвала

від 09.12.2024 по справі 203/4305/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4305/24

Провадження № 2-о/0203/141/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника заявника - Гези С.І.

представника заінтересованої особи - Ревякіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», заінтересовані особи Дніпровська міська рада, П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання спадщини відумерлою та передачі у власність територіальної громади,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 8 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно ст.334 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановленихЦивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Статтею 335 ЦПК України встановлено, що у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до ст.337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Згідно ст.338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно достатті 1231цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

В поданій АТ КБ «Приватбанк» заяві в порядку окремого провадження, поставлено питання про визнання відумерлою спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_3 та передачу квартири у вдасність територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

В обгрунтування поданої заяви зазначено, що 28.02.2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №DNUHGI0000003767.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 28.02.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №DNUHGI0000003767, за яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.09.2011 року у справі №2-1465/11 з ОСОБА_4 на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 297800 грн. 37 коп., яка залишилась непогашеною.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Дізнавшись про смерть останньої 13.07.2021 року банк звернувся до П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори із претензією кредитора, на підставі якої було заведено спадкову справу, а також повідомлено, що з заявою про прийняття спадщини або відмови від спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався.

Предмет іпотеки квартира АДРЕСА_1 , на теперішній час зареєстрована за померлим іпотекодавцем ОСОБА_3 .

Після відкриття провадження по справі до суду звернувся ОСОБА_2 , який зазначив, що ОСОБА_3 є його рідною бабусею, а ОСОБА_1 є його рідною матір`ю та донькою ОСОБА_3 . В вересні 2024 року він звернувся до П`ятої Дніпровської нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав після ОСОБА_3 , але йому усно було відмовлено в прийнятті будь-яких документів, із зазначенням, що в даній спадковій справі право на спадкування нібито має лише ОСОБА_1 . В подальшому він зверунвся до приватного нотаріуса Зєнікової М.С., де було оформлено заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яку того ж дня було надіслано до П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори, яка станом на 30.09.2024 року ще не отримана адресатом.

До зави ОСОБА_2 долучено копії свідоцтво про народження, про шлюб та розірвання шлюбу, які підтверджують факт його родинних відносин із ОСОБА_3 , а також нотаріально посвідчену заяву від 27.09.2024 року, в якій він посилався на фактичне прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , внаслідок спільного проживання з нею на час смерті.

В подальшому представником ОСОБА_2 було подано заперечення на заяву, в яких він, окрім іншого, посилався на те, що на момент смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 був неповнолітнім, а тому в силу положень ч.4 ст.1268, ч.1 ст.1265, ч.ч.2-4 ст.1273 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Частиною 6 ст.294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 року в справі №408/154/19-ц (провадження №61-16397св19) вказано, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред`явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановленихЦПКУкраїни, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права. Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості.

Аналіз положень статті 4, частини четвертої статті 394, статті 335 ЦПКУкраїни дозволяє зробити висновок, що заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки, отже вони мають матеріально-правову заінтересованість.

Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір.

Висновок Верховного Суду у цій справі відповідає висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2019 року у справі №175/423/18 (провадження №61-8171св19).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження №61-3238св22) зазначено, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

Відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщину чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір.

Висновок Верховного Суду у цій справі відповідає висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №175/423/18 (провадження №61-8171св19) та від 16.12.2020 року у справі №408/154/19-ц (провадження №61-16397св19).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.01.2023 року в справі №198/99/15-ц (провадження №61-7049св22) вказано, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК УкраїниУкраїни якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд, надавши належну оцінку аргументам та доводам апеляційної скарги, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження, оскільки спадкоємець першої черги за законом (син спадкодавця) претендує на спадкове майно, тобто наявний спір про право, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріали справи містять дані про наявність у ОСОБА_2 права на спадкування після смерті ОСОБА_3 в силу положень ч.4 ст.1268, ч.1 ст.1265, ч.ч.2-4 ст.1273 ЦК України, його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір про право, що виключає можливість розгляду поданої банком заяви в порядку окремого провадження та є передбаченою ч.4 ст.315 ЦПК України підставою для залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.4,5,258-260,293,315 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», заінтересовані особи Дніпровська міська рада, П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання спадщини відумерлою та передачі у власність територіальної громади залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутись до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.Ю.Казак