Рішення

від 12.12.2024 по справі 344/15401/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15401/24

Провадження № 2/344/3696/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Польської М.В.,

секретаря Тимів Ю.М., Соляник Т.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Зварич Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у серпні 2024р. в суд з позовом до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 93 519.28грн., компенсації за невикористані відпустки в розмірі 10 197.58грн., компенсації втрати частини заробітку в розмірі 3212.37грн., середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 49907.26грн. та моральної шкоди в розмірі 20 000грн., судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що з 01.12.2022р. по 01.03.2024р. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Івано-Франківською філією Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» на посаді директора філії, а наказом від 22.05.2024р. було звільнено із займаної посади. На час звільнення була заборгованість по заробітній платі в розмірі 93 519.28грн., компенсації за невикористані відпустки в розмірі 10 197.58грн., через невиплату заробітної плати у повному розмірі. Спір щодо розміру відсутній, оскільки така заборгованість підтверджена довідкою від 31.05.2024р. Період стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 01.06.2024р. по 21.08.2024р. 58 робочих днів при середньоденному заробітку 860.47грн., що становить 49907.26грн. на день звернення до суду. Сума компенсації втрати частини заробітку в розмірі 3212.37грн. з березня по липень 2024р. визначена за законами. Моральна шкода полягає у не повній виплаті заробітної плати, а останні місяці у відсутності виплати такої, втрата у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, пошуком коштів для життя, звернення до суду і все це під час військової агресії посилило страждання, які оцінює у 20 000грн.

28.10.2024р. надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивач виконував обов`язки заступника директора філії, а з 01.03.2024р. обов`язки директора, який за підписаним контрактом несе персональну відповідальність за дотриманням вимог закону філією, забезпечує стабільну роботу філії і зміцнення фінансового стану тощо. Довідка про заборгованість підписана тільки головним бухгалтером і не підтверджується даними відповідача. Після звільнення позивача як директора, новим в.о.директора встановлено порушення подання звіту за останній квартал 2023р. (до 09.02.2024р.) та І квартал 2024р. (до 09.05.2024р.), не проводилось нарахування заробітної плати з 01.1.2024р., як наслідок сумніви у правомірності заборгованості заявленої позивачем, що також і призвело до накладення санкцій на підприємство. Позивач ніс пряму відповідальність за виплату заробітної плати на філії, собі в тому числі, тому його доводи про підстави відповідальності підприємства про не виплату, та всіх нарахувань пов`язаних з невиплатою, а також моральної шкоди є безпідставними.

06.11.2024р. позивачем подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000грн.

03.12.2024р. надійшла відповідь на відзив.

Позивач та його представник підтримали вимоги позову.

Відповідач подав відзив, в судові засідання представник не з`явився.

Заслухавши сторону позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 01.12.2022р. по 01.03.2024р. перебував у трудових відносинах з Івано-Франківською філією Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», зокрема з 01.02.2023р. заступником директора, а з 01.03.2024р. на посаді директора філії за контрактом від 28.02.2024р., який діяв по 31.05.2024р. (а.с.7, 60-66)

Наказом в.о. директора Кізіменко М. від 22.05.2024р. позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням контракту (а.с.8), вирішено головному бухгалтеру провести відповідні нарахування, розрахунки.

Як доводила сторона позивача, на час звільнення була заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі в розмірі 93 519.28грн., компенсації за невикористані відпустки в розмірі 10 197.58грн. Спір щодо розміру відсутній, оскільки така заборгованість підтверджена довідками №27/24 та №32/24 від 31.05.2024р., виданими головним бухгалтером (а.с.9).

Заперечуючи вимоги в цій частині відповідач у відзиві зазначив, що за підписаним з позивачем контрактом ОСОБА_1 несе персональну відповідальність за дотриманням вимог закону філією, директор забезпечує стабільну роботу філії і зміцнення фінансового стану тощо. Довідка про заборгованість підписана тільки головним бухгалтером і не підтверджується даними відповідача. За відсутності первинних документів і неподаної вчасно звітності філією встановити суму заборгованості не можливо.

Водночас, ні у відзиві, ні у додатках до відзиву не надано власний розрахунок заборгованості перед позивачем, який на думку б відповідача був спірним чи безспірним.

Вирішуючи спір у даній частині, суд звертає увагу на те, що за умовами контракту п.3.1, який діяв тільки три місяці щодо позивача, визначена заробітна плата директора 18500грн., саме дана сума і відповідає доходу позивача за виданою бухгалтером довідкою. Окрім того, позивач виконував обов`язки директора фактично менше 2- місяців (право підпису надано йому в кінці березня 2024р., а з 06 травня 2024р. він був у відпустці (навчальній) після якої звільнений 31 числа). Дійсно на керівника директора філії покладено ряд обов`язків, на які звертав увагу відповідач у відзиві. Однак, як зазначив позивач, початкова заборгованість виникла на філії ще задовго до очолювання ним філії, а саме з грудня 2023р. коли в.о.директора була головний бухгалтер та було зобов`язано філію перерахувати державному підприємству 350 000грн. (а.с.100), з яких планувалась оплата праці. До призначення на посаду директора, як заступник жодного права підпису чи вирішення інших фінансових питань позивач не мав, а з 26.12.2023р. виконання обов`язків директора філії покладено на головного бухгалтера ОСОБА_2 (а.с.102).

Щодо доводів відповідача, що після звільнення позивача як директора, новим в.о.директора встановлено порушення подання звіту за останній квартал 2023р. (до 09.02.2024р.) та І квартал 2024р. (до 09.05.2024р.), не проводилось нарахування заробітної плати з 01.01.2024р., як наслідок сумніви у правомірності заборгованості заявленої позивачем, що також і призвело до накладення санкцій на підприємство, то такі відхиляються судом, оскільки звітність за останній квартал 2023 року та І квартал 2024р. не припадала на строк дії контракту з позивачем (перший період ще до його призначення, другий період він перебував у відпустці), щодо не проведення нарахування по зарплаті, то таке забезпечує не директор, а бухгалтер. Також, на період перебування ОСОБА_1 у відпустці з 06.05.2024р., в.о.директора був ОСОБА_3 , що підтверджується наданим дорученням адресованим останнім бухгалтеру ОСОБА_2 (лист від 16.05.2024р. а.с.101).

Отже, заборгованість за виданою довідкою головного бухгалтера не є спірною, іншого матеріали справи не містять.

За вимогами ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Визначення поняття заробітної плати врегульоване ст. 94 цього ж кодексу, а саме що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Право на звернення до суду передбачене ст.233 КЗпП України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав, а роботодавець в свою чергу має спростувати факт порушення прав працівника, в т.ч. щодо невиплати заробітної плати.

Отже, щодо заборгованість відповідача перед позивачем по невиплаченій заробітній платі 93 519.28грн., компенсації за невикористані відпустки в розмірі 10 197.58грн. є доведеною та підлягає до задоволення в цій частині.

За ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 01.06.2024р. по 21.08.2024р. за 58 робочих днів (на день звернення до суду) при середньоденному заробітку 860.47грн., то вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною після задоволення вимоги про стягнення заборгованості за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а тому в цій частині позову також підлягає до задоволення.

За ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (зі змінами та доповненнями). Обчислення середньої заробітної плати у випадку її збереження, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, включаючи усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, та проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Зважаючи на визначений вірно довідкою №32/24 розрахунок середньоденної заробітної плати (за березень-квітень 2024р. за визначеною законом формулою), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.06.2024р. по день ухвалення рішення суду (з пояснень позивача розрахунок на день ухвалення рішення не проведено, іншого матеріали справи не містять) в розмірі 119 605.33грн. (139 робочих днів х 860.47грн.).

Стосовно суми компенсації втрати частини заробітку в розмірі 3212.37грн. з березня по липень 2024р, то слід зазначити наступне.

Законом України «Про оплату праці» (ст.34) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Окрім того, статтей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» передбачає, що Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналогічно врегульовано порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати і постановою КМ України №159 від 21.01.2002р.

Такий розрахунок проведений стороною позивача, а тому ця вимога є також належно обґрунтована.

Щодо моральної шкоди у сумі 20000грн., то дана вимога підлягає до задоволення частково, оскільки КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

На переконання позивача, завдана йому моральна шкода полягає у не повній виплаті заробітної плати, яка станом на 01.03.2024р. (час призначення його директором філії, дані взяті судом з довідки №32/24) містила заборгованість у сумі 55546.57грн., а за 3 місяці у відсутності виплати такої, через відсутність коштів, втрата у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, пошуком коштів для життя, звернення до суду. Разом з тим, суд вважає за справедливе та співрозмірне стягнення у сумі 1000грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими частково, а тому підлягають до задоволення частково.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422.40 гривень (а.с.13), які сплачені позивачем.

Виходячи із положень п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стосовно витрат на правову допомогу, то суд прийшов до переконання, що з відповідача на користь позивача слід стягнути в розмірі 4500.00грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.116, 94, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 2,4, 13, 81, 259, 263, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» місцезнаходження якого: вул.бульвар Лесі Українки, 26, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 04653199 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 93 519.28грн., (дев`яносто три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять гривень 28 копійок), компенсації за невикористані відпустки в розмірі 10 197.58грн., (десять тисяч сто дев`яносто сім гривень 58 копійок), компенсації втрати частини заробітку в розмірі 3212.37грн., (три тисячі двісті дванадцять гривень 37 копійок), середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.06.2024р. по день ухвалення рішення суду в розмірі 119 605.33грн. (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ять гривень 33 копійки) та моральну шкоду в сумі 1000грн. (одна тисяча гривень).

Стягнути з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» місцезнаходження якого: вул.бульвар Лесі Українки, 26, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 04653199 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 2422.40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 4500.00грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення з Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» місцезнаходження якого: вул.бульвар Лесі Українки, 26, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 04653199 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості із заробітньої плати за один місяць 18 500.00 гривень (без врахування всіх нарахувань).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2024р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА