Ухвала

від 13.12.2024 по справі 404/10543/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/10543/24

Номер провадження 1-кс/404/4362/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Кропивницької оружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №42024122010000172 від 09 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор своєчасно звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 10.12.2024 року за адресою: м. Кропивницький, вул. Нахімова, 23.

Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України. Мета звернення - збереження речових доказів.

За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту можливого привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами одного з державних підприємств та комерційних структур, внаслідок проведеної тендерної закупівлі піску кар`єрного, з порушенням вимог чинного законодавства, за завищеними цінами, вчинене в умовах воєнного стану.

Прокурор в судове засідання не з`явилася, надала заяви про розгляд клопотання без її участі.

Власник вилученого майна викликалася, в судове засідання не з`явився.

Враховуючи такі обставини, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.

СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області проводить досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню. Предметом доказування є речі та документи, які можуть бути знаряддям вчинення злочину.

10.12.2024 року під час обшуку за адресою: м. Кропивницький, вул. Нахімова, 23 працівники поліції відшукали і вилучили речі, перелік яких містяться в протоколі обшуку.

Вилучене майно оглянуто і постановою слідчого визнано речовим доказом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, прокурор у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на речі та документи з тих підстав, що вони є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання)

У випадку повернення майна заявленого до арешту, є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Такий висновок узгоджується з практикою застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.

На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру( п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані у розумні строки (ч.1 ст.28 КПК України). Розумними вважаються строки, що є необхідно об`єктивними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критерієм для їх визначення є: складність провадження, кількість підозрюваних і кримінальних правопорушень, обсяг і специфіка процесуальних дій для досягнення мети кримінального провадження.

Тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер.

Прокурор надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколах: допиту свідків, обшуку, огляду предметів, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.

Прокурор правильно зазначає про необхідність в подальшому забезпечити проведення експертиз, при цьому предметом спеціальних досліджень будуть речові докази вилучені речі, тому є ризик відчуження/знищення, а відтак і нагальна потреба у забезпеченні належного зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Безпосереднього дослідження судами речових доказів.

Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власників володільців і третіх осіб.

Додержуючись вимог частини 1 та 2 ст. 22 та ст.26 КПК України, клопотання вирішено в межах заявлених вимог, доводів і долучених до клопотання доказів. Засада диспозитивності (ч. 3 ст. 22 КПК України), зобов`язує слідчого суддю вирішити лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Тому збереження вилучених речей і документів забезпечить захист прав свобод та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки вони на умовах змагальності, використовуючи арештовані речові докази можуть спростувати доводи протилежної сторони чи підтвердити власну версію досліджуваних подій.

З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та користування на вилучене 10.12.2024 року в ході обшуку майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке належать на праві власності ОСОБА_4 , яка також є його фактичним володільцем; а саме: мобільний телефон марки iPHONE: IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено в спеціальний пакет Національної поліції № IСR0206539, з підписами понятих; договір про надання послуг від 03.06.2024 № 03/06/24 на 3 арк.; записи за червень, липень, серпень на 2 арк.;лист-вимога ПП «Домінос А» вих № 31/07-24 від 07.08.24 на 1 арк; виписка по рахунку з 01.08.24 по 20.08.24 на 4 арк.; інформація по рахунку за 20.08.24 на 3 арк.; виписка по рахунку з 08.09.24 по 11.09.24 на 5 арк.; чорнові записи на 60 арк.; лист-вимога від 12.07.34; зошит в клітинку із записами на 36 арк.; акт № 000000438572 на 1 арк.; додаткова угода № 1 до договору № 267/13/152ВО на 1 арк.; ТТН № 000033 від 07.06.2024 у 4 екз. на 1 арк.кожен; ТТН № 000034 від 07.06.2024 у 4 екз. на 1 арк.кожен; ТТН № 000035 від 07.06.2024 у 4 екз. на 1 арк. кожен; ТТН № 000036 від 07.06.2024 у 4 екз. на 1 арк.кожен; ТТН № 000037 від 07.06.2024 у 4 екз. на 1 арк.кожен; ТТН № 000038 від 07.06.2024 у 4 екз. на 1 арк.кожен; Статут МП «Армікс» у формі ТОВ 2018 року на 15 арк.; наказ від 10.10.2019 на 1 арк.; виписка з ЄДР юридичних осіб стосовно МП «Армікс» у формі ТОВ на 1 арк.; опис документів для реєстрації МП «Армікс» у формі ТОВ на 1 арк..

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1