Рішення

від 11.12.2024 по справі 716/2334/24

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/2334/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2024 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Сірик І.С.

за участю секретаря - Барабащук О.А.

представника позивача - Ткач Н.І.

відповідача - ОСОБА_1

третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Посилається на те, дана позовна заява подана в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач ОСОБА_1 є батьком малолітніх дітей. Відповідач ОСОБА_1 проживав з матір`ю своїх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю, однак офіційно одружені вони не були. За час спільного проживання у них народилося троє дітей. Дана сім`я довний час перебувала на обліку сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах в районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, та в службі у справах дітей Заставнівської РДА, в зв`язку неналежним виконанням батьківських обов`язків. Згідно розпорядження голови Заставнівської РДА від 05.10.2016 року №309-р малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були відбірані від батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав і тимчасово влаштовані до Спеціалізованого обласного будинку дитини. Також рішенням виконавчого комітету Заставнівської міської ради від 07.10.2016 року за № 125 був затверджений висновок органу опіки та піклування Заставнівської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав та відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав. Мати дітей з невідомих причин не була позбавлена батьківських прав. Протягом року діти перебували в будинку дитини, батьки виправили свою поведінку і їм повернули дітей. У листопаді 2018 року у них народилася ще одна дитина ОСОБА_5 . Мати малолітніх дітей - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла. Діти залишилися проживати разом із відповідачем. Після смерті дружини відповідач почав зловживати алкогольними напоями, в зв`язку з чим його неодноразово повідомлялось про наслідки, які настануть через неналежне виконання ним батьківських обов`язків. 28.08.2024 року до Центру надання соціальних послуг Заставнівської міської ради надійшло повідомлення (в телефонному режимі) від рідної тітки дітей - ОСОБА_2 про те, що відповідач ОСОБА_1 вживає спиртні напої, не доглядав дітей, виганяв їх з дому і малолітні діти прийшли до неї. З 28.08.2024 року по даний час діти проживають і рідної тітки ОСОБА_2

28.08.2024 року при відвідування сім`ї службою було з`ясовано, що ОСОБА_1 ввечері вживав алкогольні напої, в будинку був присутній тільки син ОСОБА_7 , а інші діти були у тітки ОСОБА_8 . У будинку брудно, не прибрано, не було приготовленої їжі. Про дану ситуацію було повідомлено міського голову. З огляду на те, що діти перебувають у рідної тітки, перебувають у безпеці, їхньому життю нічого не загрожує і ОСОБА_2 виявила бажання прихистити в себе малолітніх дітей, то вирішили , що дітям буде краще залишитися у тітки до вирішення питання службою у справах дітей про їх влаштування. Відповідач з того часу, як діти разом з ним не проживають жодного разу не звертався до служби у справах дітей, що виправиться, змінить свою поведінку та з проханням повернути йому дітей. 03.09.2024 наказом Служби у справах дітей Заставнівської міської ради діти влаштовані тимчасово в сім`ю рідної тітки ОСОБА_2 , де і проживають на сьогоднішній день. Старші хлопчики надали письмову згоду на тимчасове влаштування в сім`ю тітки.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради, про час та місце проведення якого гр. ОСОБА_1 був особисто повідомлений начальником служби у справах дітей, останній не з`явився, що свідчить про його байдуже ставлення до долі своїх дітей. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради №25 від 23.09.2024 року було визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітніх дітей.

Враховуючи рішення комісії від 23.09.2024 та те, що ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов`язки, не створю належних умов проживання дітей, не забезпечує збереження життя та здоров`я дітей, не здійснює підготовку дітей до самостійного життя відповідно до їх віку, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити його батьківських прав, а також стягнення із нього аліментів на утримання дітей у розмірі частки його доходу (заробітку) , але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину і до досягнення дітьми повноліття.

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду вказав, що дійсно після смерті дружини зловживав спиртними напоями, та його неодноразово попереджували щодо належного виховання своїх дітей. Хотів би, щоб діти проживали біля нього, однак він не може їх забезпечити всім необхідним, так як проживає маючи доходи тільки з пенсії та має проблеми зі здоров`ям. Крім того вказав, що з часу коли його дітей забрали будь-яких дій, щоб повернути дітей не вчиняв, дітей не провідував.

Третя особа ОСОБА_2 , в судовому засіданні вказала, що для дітей являється рідною тіткою, померла ОСОБА_6 була її рідною сестрою. Після смерті сестри, батько дітей ОСОБА_1 вихованням дітей не займався. на сьогоднішній день діти є малолітні та потребують пильно догляду і нагляду. Досить часом діти тікали з дому до неї, оскільки батько в нетверезому стані вигагяв їх з дому. Сусіди постійно щось приносили для дітей, оскільки вони були голодні та недоглянуті. В силу свого віку та стану здоров`я ОСОБА_1 дітьми не займався. Просила суд задовольнити позовні вимоги органу опіки та піклування та позбавти батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до його неповнолітніх дітей.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи дослідивши наявні в справі докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована в Україні постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Права та обов`язки матері і батька дитини, відповідно до ст.121 Сімейного кодексу України, ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про освіту» від 23.03.1996 року та ст. 155 СК України батьки мають право і зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Згідно ст. 157 СК У країни, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, підтримувати стосунки, виявляти турботу щодо них.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживав разом з громадянкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в цивільному шлюбі.

Від спільного проживання у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наведене вбачається із копій свідоцтв про їх народження ( а.с. 9,10,11) .

Мати малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.12.2023 (а.с.12).

На сьогоднішній день малолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживають із рідною тіткою ОСОБА_2 та знаходяться на її утриманні. Наведене вбачається із Акту обстеження умов проживання (а.с.24).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України (а.с.14).

03.09.2024 наказом Служби у справах дітей Заставнівської міської ради діти влаштовані тимчасово в сім`ю рідної тітки ОСОБА_2 , де і проживають на сьогоднішній день. Старші хлопчики надали письмову згоду на тимчасове влаштування в сім`ю тітки (а.с.31,32,33).

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вихованням та утриманням дітей не займається, не піклується про їх здоров`я, фізичний та моральний розвиток, про створення належних умов для їх проживання та виховання, не цікавиться їх матеріальним забезпеченням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть персональну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Частина 1 статті 164 СК України регламентує підстави позбавлення батьківських прав, зокрема згідно п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Оцінивши всі досліджені в судовому засіданні докази, судом встановлено, що відповідач без поважних причин повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків та свідомо нехтує ними, що відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до вимог частини 5 та 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно рішення виконавчого комітету Заставнівської міської ради за №25 від 23.09.2024 Чернівецького району Чернівецької області та висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, вбачається за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов' язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

За таких встановлених обставин винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїх батьківських обов`язків, враховуючи права і інтереси дітей, суд дійшов висновку про злісне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків та необхідність позбавлення його батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

З урахуванням наведеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, а також враховуючи, що відповідача ОСОБА_1 заперечень на позов та доказів на їх підтвердження суду не надав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на нього ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, отримує пенсійне забезпечення по досягненню пенсійного віку. Інших дітей на утриманні не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка, заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Беручи до уваги, що згідно ч. ч. 2, 3 ст. 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку щодо утримання доньки, суд вирішує питання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частки його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.

З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дітей.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача у дохід держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 12, 14, 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 150, 155, 157, 164, 165, 180-184 Сімейного кодексу України, ст. 27 Конвенції «Про права дитини», керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 82, 223, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частки його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради, адреса м.Заставна вул. Самоврядування, 9, код ЄДРПОУ 04062140.

Представник позивача: Ткач Наталія Іванівна, начальник служби у справах дітей Заставнівської міської ради, посвідчення серії МР-032 від 24.05.2022.

Відповідч: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2024.

Суддя Сірик І.С.