Рішення

від 24.09.2024 по справі 757/19319/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19319/24-ц

Пр. № 2-6182/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Новака Р.В.

при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» (далі - позивач, ТОВ «Позняки-Автосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 38765,00 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки (гараж); 15855,88 грн - інфляційних втрат; 3974,42 грн. - три проценти річних; 3028,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . Попереднім власником автостоянки (гараж) 32 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 , з якою у позивача був укладений договір № 1-3-32В/ЛУ-30-Б від 01.03.2007 про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території. Під час розгляду справи № 757/27757/22 за позовом ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по триманню автостоянки (гараж) 32, за період часу з квітня 2021 року по вересень 2022 року, позивач випадково довідався про зміну власника вищевказаного машиномісця. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав власності на автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 30.03.2017 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1114, виданий 30.03.2017, видавник: Стрийська державна нотаріальна контора ( інформаційна довідка 376209225 від 26.04.2024). Новий власник ОСОБА_1 із пропозицією щодо укладення договору про надання послуг з утримання автостоянки (гаража) до позивача не звертався. Про зміну власника ТОВ «Позняки-Автосервіс» дізналось випадково, тому на адресу відповідача було надіслано пропозицію про укладення договору та для підписання два примірника проєкту договору про надання послуг з обслуговування паркінгу № 24-11-23-32В/ЛУ30Б від 24.11.2023, однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не повертався. У період з 01.04.2017 до 01.04.2024 відповідач не сплачує витрати за обслуговування автостоянки, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 38765,00 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою судді від 19.06.2024 в справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Проте подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності та одночасно зазначив, що позов підтримує та не заперечує проти проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Згідно з частиною 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, приходить до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Суд установив, що ТОВ «Позняки-Автосервіс» здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки до житлового будинку АДРЕСА_1 , прийнятої в експлуатацію державною приймальною комісією та переданої для подальшої експлуатації ТОВ «Позняки-Автосервіс» відповідно до Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №302 від 27.12.2001 (а.с. 15-16).

Попереднім власником автостоянки (гараж) 32 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 , з якою у позивача був укладений договір № 1-3-32В/ЛУ-30-Б від 01.03.2007 про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території. Під час розгляду справи № 757/27757/22 за позовом ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги по триманню автостоянки (гараж) 32, за період часу з квітня 2021 року по вересень 2022 року, позивач випадково довідався про зміну власника вищевказаного машиномісця (а.с. 36-39).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прав власності на автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 30.03.2017 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1114, виданий 30.03.2017, видавник: Стрийська державна нотаріальна контора ( інформаційна довідка 376209225 від 26.04.2024) (а.с. 41).

У матеріалах справи наявна пропозицією щодо укладення договору про надання послуг з обслуговування паркінгу вих. № 68 від 24.11.2023та для підписання два примірника проєкту договору про надання послуг з обслуговування паркінгу № 24-11-23-32В/ЛУ30Б від 24.11.2023, а також опис вкладень з якого вбачається, що вказана пропозиція і два примірники договору надсилались на адресу відповідача (а.с. 42-47).

У період з 01.04.2017 до 01.04.2024 відповідач не сплачує витрати за обслуговування автостоянки, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 38765,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком боргу станом на 01.04.2024 у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 38765,00 грн заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки; 15855,88 грн - інфляційних втрат; 3974,42 грн - три проценти річних (а.с. 48-49).

Організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, регламентують Правила зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115.

Ці Правила поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам (п. 1 цих Правил).

Відповідно до п.п. 15, 16 зазначених Правил, плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 цього Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тариф на утримання автопаркінгів відноситься до третьої групи - житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які визначаються виключно за домовленістю сторін на підставі економічно обґрунтованих витрат виконавцем послуг і не вимагають затвердження органами місцевого самоврядування.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору або чинного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, відсутність договору не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання автостоянки (гаража), оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку із специфікацією їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення тощо, які здійснюються для власників усіх машиномісць одночасно.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02.12.2020 у справі № 761/48615/18-ц (провадження № 61-14819св20), від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 28.07.2021 у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19).

В силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, незважаючи на відсутність письмового договору між сторонами про відшкодування витрат на утримання автостоянки, із фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існують, оскільки позивачем надавалися у встановленому законом порядку послуги з утримання і обслуговування паркінгу відповідачу, у зв`язку з цим товариство несло витрати, а тому відповідач повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник машиномісць.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останньою не надано.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (законним користувачем) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Відповідач допустила невиконання вимог закону щодо належної оплати вартості послуги з утримання та обслуговування автостоянки (паркінгу) в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Отже, власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов`язок з витрат на утримання цієї автостоянки.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини по утриманню машиномісця, ТОВ «Позняки-Автосервіс» у встановленому законом порядку послуги з обслуговування машиномісця відповідачу надаються, у зв`язку з цим несе витрати, а тому останній повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник паркомісця.

Крім того, суд враховує правову позицію викладену у Постанові ВСУ від 14.11.2018 у справі №756/11308/15, де зазначено, що відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Так, оскільки судом встановлено, що за період з 01.04.2017 до 01.04.2024 відповідач не сплачував витрати за обслуговування машиномісця та не приймав участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території, заборгованість відповідача перед позивачем складає 38765,00 грн. основного боргу, 15855,88 грн. інфляційних втрат, 3974,42 грн. 3 % річних, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

При цьому суд враховує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого представником позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.

За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати відповідачем професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5000,00 грн, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1239 від 25.04.2024.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3028,00 грн у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 38765 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 00 копійок, 3 % річних в розмірі 3974 (три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 15855 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 88 коп., що загалом становить 58595 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 30 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» витрати з оплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс», 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 3; код ЄДРПОУ 30183224;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Р.В. Новак