Рішення

від 10.12.2024 по справі 757/44324/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44324/24-ц

пр. № 2-8098/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги у розмірі - 46 200, 00 грн, інфляційних втрат - 4 431, 79 грн, трьох відсотків річних - 1 126, 27 грн, судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що відповідачу на праві приватної власності належить машиномісця № 19 (підвал 3), № 25 (підвал 3) та № 26 (підвал 3) підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 (автопаркінг). Після введення автопаркінгу в експлуатацію, його було прийнято на обслуговування ТОВ «Автопаркінг-Сервіс». Сторонами укладено договори № 03-12-19-3/ЛУ7Б про надання послуг від 03 грудня 2013 року та № 13-06-25,26-3/ЛУ7Б від 13 червня 2018 року, згідно з якими, власник зобов`язується виконувати умови договору належним чином та оплачувати послуги у порядку та на умовах, визначених договором.

Проте, відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов`язання щодо сплати за послуги за утримання автостоянки, у зв`язку з чим виникла заборгованість за спожиті, згідно з договором послуги. Також позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

27 вересня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 02 жовтня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

02 жовтня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

03 жовтня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 є власником № 19 (підвал 3), № 25 (підвал 3) та № 26 (підвал 3) підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 (автопаркінг).

03 грудня 2013 року сторонами укладено договір № 03-12-19-3/ЛУ7Б про надання послуг 13 червня 2018 року № 13-06-25,26-3/ЛУ7Б про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню будівлі і споруд (у тому числі машиномісця) та прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з укладеним договором, власник зобов`язується виконувати умови договору належним чином та оплачувати послуги у порядку та на умовах, визначених договором.

За період з 01 березня 2023 року по 31 серпня 2024 року включно у результаті несплати за належним чином надані послуги утримання машиномісця за відповідачем утворився борг в розмірі - 46 200, 00 грн, і нараховано інфляційні втрати - 4 431, 79 грн, три відсотки річних - 1 126, 27 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.

Зміст договору, відповідно до частини першої ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України у разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань чинне законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені, індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви стороною позивача сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 322, 360, 627-629, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс 1» (вул. Анни Ахматової, буд. 3, м. Київ, 02095, код ЄДРПОУ 36628351) суму заборгованості за надані послуги - 46 200, 00 грн, інфляційних втрат - 4 431, 79 грн, трьох відсотків річних - 1 126, 27 грн, судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова